Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕон€тт€ про владу в соц≥альних науках




¬икористанн€ слова влада, з одного боку, дозвол€Ї утворювати побутов≥ метафори (опинитис€ у влад≥ хвиль, влад≥ музики, почутт≥в, подолати владу злидн≥в, вирватис€ з-п≥д влади чар, тощо), з ≥ншого боку, будувати наукову ка≠тегор≥ю. ‘≥лософ “омас √оббс говорив, що влада Ї засобом чогось дос€гти у майбутньому, а саме житт€ Ї в≥чним прагненн€м до влади. ‘≥лософ Ѕертран –асел розгл€дав владу €к фундаментальне пон€тт€, €ке обТЇднуЇ вс≥ соц≥альн≥ науки, аналог≥чне пон€ттю енерг≥њ у ф≥зиц≥. ¬≥н вважав, що влада може бути визначена €к дос€гненн€ нам≥ченого ефекту. —оц≥олог ћакс ¬ебер вважав, що влада означаЇ будь-€ку закр≥плену сусп≥льними в≥дносинами можлив≥сть напол€гати на своЇму, нав≥ть при на€вност≥ опору, незалежно в≥д того, в чому ц€ можлив≥сть виражаЇтьс€. ” сусп≥льних науках переважаЇ анал≥з в≥дносин влади, що склалис€. ¬ психолог≥њ акцент ставитьс€ на досл≥дженн≥ процесу використанн€ влади.  урт Ћев≥н твердив, що владу ј над ¬ можна визначити, €к в≥дношенн€ сили впливу до сили опору. ’. ’екхаузен в≥дзначав: коли ј використовуЇ владу, щоб вплинути на повед≥нку ¬, то ¬ не повинен бажати те, що вимагаЇ ј. ј маЇ враховувати мотиви ¬. ¬ повинен мати можлив≥сть зробити дещо в≥дм≥нне в≥д того, що в≥д нього бажаЇ ј.

 ультурно-мовленнЇвий концепт Ђвладаї (за ≈. Ўейгал)

«м≥стовий м≥н≥мум концепта Ђвладаї в украњнськ≥й л≥нгвокультур≥ складають компоненти Ђпануванн€ї, Ђправої, Ђздатн≥стьї. √енетично в ≥ндоЇвропейських мовах пон€тт€ влади повТ€зано з≥ смислами Ђпр€меї, Ђмаг≥€ї, Ђсилаї, Ђмовленн€ї. ¬лада €к наукове пон€тт€ включаЇ компоненти Ђвпливї, Ђконтрольї, Ђавторитетї. јсоц≥ативн≥ звТ€зки лексеми Ђвладаї показують, що в масов≥й св≥домост≥ влада мислитьс€ €к обТЇкт в≥дчуженоњ приналежност≥, ф≥зичний обТЇкт, що маЇ геометричн≥ параметри, здатний до самост≥йного руху та п≥дданий ман≥пул€ц≥€м. ” метафор≥ влади поЇднуютьс€ два суперечливих образа: механ≥зма та живоњ ≥стоти.  р≥м того, влада постаЇ потужним емоц≥огенним фактором. ќц≥ночн≥ характеристики влади, за даними афоризм≥в та в≥льних асоц≥ац≥й, демонструють перевагу негативноњ морально-етичноњ оц≥нки даного феномена; психолог≥чне визнанн€ природного характеру вищоњ влади поЇднуютьс€ ≥з нев≥рою в силу закону, прагненн€ до влади розгл€даЇтьс€ €к нев≥дТЇмна риса людськоњ природи; п≥дкреслюЇтьс€ руйн≥вна д≥€ влади на людину.

¬иди влади:

1. –еферентна вдала (влада еталона). ќснована на бажанн≥ людини бути схожою на того, хто викликаЇ симпат≥ю, повагу. Ћюдина, €ку ми беремо за вз≥рець, може чинити на нас вплив.

2. ≈кспертна влада. Ћюдина, €ка довела свою компетентн≥сть у значущому дл€ нас питанн≥, може бути впливовою дл€ нас ≥ в питанн€х за межами своЇњ компетенц≥њ.

3. ≤нформац≥йна влада. ћаЇ м≥сце тод≥, коли ј волод≥Ї ≥нформац≥Їю, здатною примусити ¬ побачити насл≥дки своЇњ повед≥нки в ≥ншому св≥тл≥ (шантаж, компромат).

4. ¬лада нагороди. ѕовТ€зана з прагненн€м до одержанн€ нагороди та переконанн€м у тому, що даною нагородою волод≥Ї той, хто чинить вплив.

5. ¬лада примусу. ЅазуЇтьс€ на прагненн≥ уникнути покаранн€.

ѕокаранн€ ефективне, коли:

Ј Ћюдина усв≥домила причину покаранн€.

Ј ћотивац≥€ д≥њ, за €ку покарано, не надто потужна.

Ј —трах майбутнього покаранн€ достатн≥й.

Ј Ћюдина здатна контролювати повед≥нку, за €ку покарано.

Ј ƒ≥€, за €ку покарано, не перетворилась у звичку.

Ј Ћюдина не втратила чутлив≥сть до покаранн€.

ѕочутт€, €к≥ виникають через необірунтоване застосуванн€ покаранн€: ворож≥сть, фрустрац≥€, тривожн≥сть, депрес≥€, апат≥€, вперт≥сть, жага помсти, приниженн€. «ахисн≥ реакц≥њ, €к≥ виникають через необірунтоване застосуванн€ покаранн€: оп≥р, бунт, помста, звинуваченн€, обман, агрес≥€, ненависть, конформн≥сть, уникненн€, фантазуванн€.

6. ≤нклюзивна влада. ¬плив повТ€зано з прагненн€м бути членом групи ≥ д≥€ти у в≥дпов≥дност≥ з груповими нормами.

7. ≤нтернал≥зац≥йна влада. ќснована на тому, що людин≥ подобаЇтьс€ робити те, що в≥д нењ вимагаЇтьс€.

8. Ћег≥тимна влада (нормативна). ћова ≥де про ≥нтер≥оризован≥ людиною норми, в≥дпов≥дно до €ких дехто маЇ право контролювати дотриманн€ правил ≥ напол€гати на тому.

‘актори делег≥тим≥зац≥њ: ¬≥дчуженн€ громад€н ≥ влади. Ќеефективн≥сть влади. ѕротид≥€ опозиц≥њ. Ќезгуртован≥сть влади. ѕад≥нн€ репутац≥њ влади. ¬≥дм≥нн≥сть декларованих ≥ вт≥лених владою ц≥нностей. Ќев≥дпов≥дн≥сть лег≥тимност≥ принципу, на €кому вона базуЇтьс€ (за ћ. ¬ебером). ѕерсональна лег≥тимн≥сть Ц це дов≥ра до л≥дер≥в. ƒов≥ра обТЇднуЇ авторитет ≥ над≥йн≥сть. јвторитетний Ц це ≥нформований, квал≥ф≥кований, розумний, ц≥нний, профес≥йний. Ќад≥йний Ц чесний, прив≥тний, приЇмний, товариський.

–ежим влади (в залежност≥ в≥д нос≥њв влади)

1) Ѕюрократ≥€ Ц влада уповноважених над неуповноваженими.

2) Ќаукократ≥€ Ц влада об≥знаних над необ≥знаними. –≥зновид Ц меритократ≥€ Ц влада б≥льш обдарованих.

3) “ехнократ≥€ Ц влада тих, хто вм≥Ї, над тими, хто не вм≥Ї.

4) ƒемократ≥€ Ц влада б≥льшост≥ над менш≥стю.

5) јвтократ≥€ Ц влада сильних над слабими.

6) ѕлутократ≥€ Ц влада тих, хто маЇ, над тими, хто не маЇ. ’арактерне лоб≥юванн€ кандидат≥в та парт≥й.

7) ѕартократ≥€ Ц влада орган≥зованих над неорган≥зованими. ѕол≥тична парт≥€ Ї нос≥Їм модел≥ будови влади.

¬ид≥л€ють так≥ типи пол≥тичних парт≥й (за ≈. ¬отром):

Ј «а класовою ознакою: класов≥, м≥жкласов≥, класовопод≥бн≥.

Ј «а типом орган≥зац≥йноњ побудови: кадров≥, масов≥ (з гнучкою та жорсткою побудовою).

Ј «а м≥сцем у влад≥: нелегальн≥, легальн≥ (впливов≥ та невпливов≥).

Ј «а ≥деолог≥Їю: харизматичн≥ (вождистськ≥), прагматичн≥, ≥дейн≥ (революц≥йн≥, реформ≥стськ≥, консервативн≥, реакц≥йн≥).

¬≥дношенн€ до парт≥њ обумовлене ≥деолог≥Їю, особист≥стю л≥дера та образом у масов≥й св≥домост≥.

8) –айтократ≥€ Ц влада тих, хто пише, над тими, хто читаЇ.

9) јристократ≥€ Ц влада родовоњ знат≥.

10) √еронтократ≥€ Ц влада стар≥йшин.

11) ќхлократ≥€ Ц влада натовпу.

12) ћ≥л≥тократ≥€ Ц влада в≥йськових.

13) “еократ≥€ Ц влада духовенства.

14) ≈татократ≥€ Ц абсолютна влада держави.

 

¬≥дношенн€ м≥ж нос≥€ми влади:

ј) √егемон≥зм Ц навТ€зуванн€ погл€д≥в, пол≥тики одним субТЇктом влади ≥ншому. ¬ основ≥ гегемон≥зму ≥де€ духовноњ нер≥вност≥ та права ел≥ти на диктат власноњ вол≥ марг≥налам.  атегор≥њ диктату присв€чена психоф≥з≥олог≥чна теор≥€ влади ¬.ћ.  айтукова. —истема диктату в≥дображена в псих≥ц≥ у р≥зних формах: табу, норми, настановленн€, стереотипи, ц≥нност≥ тощо. —истема диктату в≥дображена в сусп≥льств≥ в структур≥ п≥дпор€дкуванн€ та утиску, €ка примушуЇ людину до конформ≥зму мисленн€ та повед≥нки, до обмеженн€ свободи, до р≥зноман≥тних регламентац≥й. ¬ид≥л€ють таки види диктату:

Ј трив≥ально-силовий (прим≥тивний особистий утиск);

Ј ≥нтенсивно-силовий (ф≥зичний утиск, наприклад, рабство)

Ј нав≥ювально-силовий (ф≥зичний утиск ≥ рел≥г≥йна доктрина, наприклад, феодал≥зм);

Ј нав≥ювально-≥нтроспективний (м≥н≥мальний розвиток ≥нтелекту виробник≥в з ≥нтенсивним нав≥юванн€м догм, наприклад, ™гипет час≥в фараон≥в);

Ј тотальний чи екстрем≥стський (комб≥нац≥€ ≥нтенсивного ф≥зичного утиску з централ≥зац≥Їю ≥деолог≥чного впливу (≥нформац≥€, вихованн€, мистецтво, наука). ѕеретворенн€ соц≥уму в ефективно кероване утворенн€ (фашизм, комун≥зм));

Ј ≥нтроспективний (в основ≥ утиску використовуЇтьс€ позитивне стимулюванн€ гедон≥зму п≥дсв≥домост≥ Ц кап≥тал≥зм).

Ѕ) ¬отум Ц р≥шенн€, думка, визначена в форм≥ голосуванн€ (наприклад, вотум недов≥ри Ц вираз несхвали парламентом роботи ур€ду чи президента). —пираЇтьс€ на результат голосуванн€.

¬) Ѕлок Ц угода про обТЇднанн€ дл€ сп≥льних д≥й ≥ дос€гненн€ сп≥льних пол≥тичних ц≥лей. —пираЇтьс€ на сп≥льний догов≥р.

√)  онсенсус Ц метод прийн€тт€ р≥шень та договор≥в, при €кому обговорюване положенн€ не голосуЇтьс€, а приймаЇтьс€ через узгодженн€. “ой, хто не згоден ≥з положенн€м, не заперечуЇ проти договору в ≥нтересах сп≥вроб≥тництва. —пираЇтьс€ на методи доведенн€.

ƒ) ќпозиц≥€ Ц протиставленн€ своЇњ пол≥тики ≥нш≥й пол≥тиц≥, протиставленн€ пануюч≥й думц≥. –озр≥зн€Їтьс€ опозиц≥€ пом≥рна, радикальна, ло€льна, конструктивна, деструктивна.

ѕотреба у влад≥ Ї комплексною. ¬она включаЇ потребу свободи, гедон≥стичну потребу, потребу самоствердженн€ (дос€гненн€ престижу, поваги, визнанн€), потребу самовираженн€ (дос€гненн€ значущих результат≥в), потребу бути особист≥стю (прагненн€ зробити щось дл€ ≥нших) [¬.  авер≥н].

Ќевротичне прагненн€ до влади зумовлюЇ:

«ахист в≥д безпорадност≥. «ахист в≥д почутт€ незначущост≥. Ѕажанн€ напол€гати на своЇму. ѕрагненн€ йти на поступки. ѕрагненн€ до волод≥нн€.

ћотивац≥€ влади передбачаЇ (за ƒ. ¬≥нером):

Ј ѕрагненн€ волод≥ти, збер≥гати чи здобувати ресурси влади будь-€кого чи певного типу.

Ј ѕрагненн€ зб≥льшувати ресурси влади.

Ј ѕрагненн€ вт≥лювати в житт€ своњ нам≥ри.

Ј ѕрагненн€ одержати задоволенн€ в≥д факту застосуванн€ влади чи волод≥нн€ ресурсами влади.

™ два типи мотив≥в влади(«а ƒ. ћаккл≥ландом):

P Ц Power (влада дл€ себе);

S Ц Power (влада дл€ ≥нших).

—трах волод≥нн€ владою (за ƒж. ¬ерофом):

Ј —трах перед розростанн€м джерел влади.

Ј —трах перед втратою влади.

Ј —трах перед використанн€м влади.

Ј —трах перед застосуванн€м влади у в≥дпов≥дь.

Ј —трах перед безусп≥шн≥стю свого впливу на ≥нших.

“езаурус до теми є 4

ѕол≥тичний л≥дер

‘еномен л≥дерства повТ€заний з такими пон€тт€ми, €к вплив, повага, авторитет, статус. јвторитет Ц це той, хто б≥льше, н≥ж ≥нш≥ впливаЇ на член≥в своЇњ групи. ѕоважний Ц той, кому потр≥бно в≥д ≥нших менше, н≥ж ≥ншим в≥д нього. ¬исокий статус Ц коли кожен член групи поважаЇ ≥ знаЇ, що ≥нш≥ також поважають. “а людина, €ка маЇ високий статус ≥ авторитет, Ї л≥дером. —тановленн€ людини л≥дером зумовлено: њњ особистими €кост€ми; в≥дносним р≥внем розвитку в значущому дл€ групи в≥дношенн≥; ситуац≥Їю; вза≠Їмов≥дносинами з групою; характером групи та особливост€ми њњ член≥в. «в≥дси вид≥л€ють: теор≥њ рис, ситуац≥йн≥ теор≥њ, теор≥њ в≥дношень, мотивац≥йн≥ теор≥њ.

Ћюдина маси та людина ел≥ти («а ’осе ќртега-≥-√ассет). Ћюдина маси не бажаЇ визнавати над собою влади. Ћюдина ел≥ти, людина видатна завжди в≥дчуваЇ потребу звертатис€ до авторитету чи принципу, €кому вона служить. Ћюдина ел≥ти вимоглива до себе та задоволена собою. ∆итт€ дл€ нењ немаЇ сенсу, €кщо вона не присв€чена чомусь вищому.

Ђѕол≥тичний типї (за ≈. Ўпрангером) Ц це людина, пров≥дною ц≥нн≥стю €коњ Ї влада.

Ђѕол≥тична людинаї (за √.ЋассуЇлом) маЇ акцентуац≥ю на влад≥. –иси homo politicusa: ненаситне прагненн€ до влади. ¬икористанн€ ≥нших ц≥нностей та людей €к засоб≥в дос€гненн€ влади. Ѕажанн€ влади т≥льки дл€ себе, волод≥нн€ технолог≥€ми влади.

ќбраз Ћ≥дера в масов≥й св≥домост≥ виступаЇ в рол≥ родового (символ ба≠тька, досконал≥сть, неп≥двладн≥сть часу, всюдисутн≥сть), пол≥тичного (вождь), нац≥онального символа (вт≥ленн€ дом≥нуючих у соц≥ум≥ ц≥нностей) та сексуального символа (залежн≥сть образа л≥дера в≥д сексуальних моделей, €к≥ переважають у сусп≥льств≥).

¬ид≥л€ють так≥ типи пол≥тичного л≥дера:

Ј Ћицар Ц виникаЇ в момент кризи, розвТ€зуЇ њњ ≥ зникаЇ (емоц≥йний л≥дер).

Ј ’аз€њн Ц ≥нструментальний л≥дер.

Ј ћолоде обдаруванн€.

Ј јксакал Ц мудрий старець.

Ј Ѕунтар Ц одинак.

Ј √рошовий м≥шок Ц не приймаЇтьс€ масовою св≥дом≥стю, €ка вимагаЇ поЇднанн€ розуму ≥ аскетизму.

Ј √енерал.

≈моц≥йне л≥дерство ор≥Їнтоване на стосунки та ви€вл€Їтьс€ б≥льш ефективним у ситуац≥€х екстремальних. ≤нструментальне л≥дерство ор≥Їнтоване на д≥€льн≥сть та Ї ефективним у в≥дносно стаб≥льних ситуац≥€х.

ѕсихолог≥€ ел≥ти

¬ пол≥тико-психолог≥чному розум≥нн≥ ел≥ти вид≥л€ють три напр€мки:

ѕозиц≥йний п≥дх≥д, що робить акцент на впливов≥сть представника пол≥тичного прошарку в залежност≥ в≥д м≥сц€ у систем≥ владних структур.

–епутац≥йний п≥дх≥д, що спираЇтьс€ на показники рейтингу пол≥тика серед ≥нших владних ос≥б.

‘ункц≥ональний п≥дх≥д, що виходить з м≥ри наближеност≥ субТЇкта до сфери прийн€тт€ пол≥тичних р≥шень.

ѕсихолог≥чн≥ теор≥њ пол≥тичних ел≥т под≥л€ютьс€ на три групи:

≤ група (√.ƒжильберт, Ѕ.—к≥нер) Ц по€сненн€ ел≥тност≥ одних ≥ посередност≥ ≥нших через навчальн≥ здатност≥.

≤≤ група («.‘рейд, ≈.≈р≥ксон) Ц по€сненн€ потрапл€нн€ до ел≥ти та прагненн€ до влади через субл≥мац≥ю л≥б≥до.

≤≤≤ група (≈.‘ром, √.Ћассуел) Ц акцент на формуванн€ характеру л≥дер≥в та ел≥т через соц≥альну практику, њх залежн≥сть в≥д соц≥альних фактор≥в.

¬иди пол≥тичних ел≥т

1. ¬ залежност≥ в≥д особистих €костей: харизматична, ол≥гарх≥чна, профес≥йна, аристократична.

2. ¬ залежност≥ в≥д в≥дношенн€ до влади: пануюча, пасивна, опозиц≥йна, контрел≥та.

3. ¬ залежност≥ в≥д характеру про€ву: демократична, л≥беральна, авторитарна, тотал≥тарна.

4. ¬ залежност≥ в≥д в≥дношенн€ до сфери власност≥: аграрна, промислова, ф≥нансова, ≥нтелектуальна.

5. ¬ залежност≥ в≥д мотив≥в лег≥тим≥зац≥њ: ел≥та Ђкров≥ї, ≥нституц≥йна, в≥дкрита, закрита.

ѕсихолог≥чна суть розд≥лу сусп≥льства на ел≥ту та маси пол€гаЇ не в Ђглад≥аторськихї бо€х всередин≥ ел≥ти. ≈л≥та ст≥йка, тому що терпл€ча в стосунках. Ќа цьому ірунт≥ формуютьс€ сп≥льн≥ у€вленн€ про мету та ц≥нност≥ пол≥тичноњ д≥€льност≥, про стиль повед≥нки. «гуртован≥сть ≥ кооперативн≥сть у середовищ≥ ел≥ти Ї показником схожост≥ ≥нтелектуальних €костей ≥ прагненн€ обмежити проникненн€ в своЇ середовище конкурент≥в.

ћарг≥нали Ц ≥ндив≥ди, чињ б≥олог≥чн≥ та повед≥нков≥ характеристики в≥др≥зн€ютьс€ в≥д усталеного в даному вид≥ живих ≥стот еталону. ¬они Ї авангардом революц≥њ. ѕотреба в них знижуЇтьс€ в стаб≥льному середовищ≥. “иск на марг≥нал≥в призводить до њх в≥дходу, злому чи адаптац≥њ (через в≥дпов≥дну профор≥Їнтац≥ю та де€ку само≥зол€ц≥ю). ћарг≥нал (Ђmargoї Ц край, межа) Ц людина, €ка знаходитьс€ на перифер≥њ соц≥альноњ структури сусп≥льства. ѕро марг≥нальн≥сть €к характеристику пром≥жних груп вперше написав американський соц≥олог –.ѕарк у друг≥й половин≥ 20-х рок≥в. ¬≥н включав у це пон€тт€ соц≥ально- ≥ пол≥тико-психолог≥чн≥ насл≥дки неадаптац≥њ марг≥нал≥в до вимог нових груп. ¬они можуть бути або л≥дерами або вигнанц€ми. ћарг≥нальн≥ прошарки т€ж≥ють до антисусп≥льних обТЇднань з ≥нвертованою системою ц≥нностей. ћарг≥нали та марг≥нальн≥ групи Ї р≥зними соц≥ально-психолог≥чними €вищами, ≥ перш≥ н≥коли не будуть входити в друг≥.

—тратег≥чн≥ настановленн€ марг≥нала: песим≥зм у в≥дношенн≥ до людства; сп≥в≥снуванн€ з державою, що не перетинаЇтьс€; в≥драза до пол≥тики; недов≥ра до влади; винах≥дливе ≥гноруванн€ закону; пошук ≥нших маргинал≥в; зр≥л≥сть у шлюб≥; в≥дпов≥дальне ставленн€ до д≥тей; готовн≥сть до розриву з оточенн€м; пошук свого шл€ху у житт≥ через переб≥р; неучасть у регул€рних процесах; готовн≥сть до соц≥ального неусп≥ху.

¬иди марг≥нал≥в:

- вимушен≥ марг≥нали (через посиленн€ тиску натовпу на особисту свободу) чи псевдо марг≥нали;

- первинн≥ марг≥нали (своЇр≥дн≥ особистост≥ не схильн≥ погоджуватись ≥з натовпом).

≈фект Ђзд≥йснюваних передбаченьї

якщо ми в людин≥ бачимо щось незвичне, то сприймаЇмо њњ подальшу повед≥нку необТЇктивно.  оли людина в≥дчуваЇ, що на нењ звертають увагу, њњ повед≥нка стаЇ неприродною, що посилюЇ сприйн€тт€ незвичност≥.  оли ми чекаЇмо певних вчинк≥в в≥д людини, то ймов≥рн≥сть њх зд≥йсненн€ зб≥льшуЇтьс€.

Ђ≈йфор≥€ неоф≥таї Ц стан новачка п≥сл€ прийому в групу в≥др≥зн€Їтьс€: захоплив≥стю, надприхильн≥стю груповим ц≥нност€м, агресивним експанс≥он≥змом, вд€чн≥стю за дов≥ру, страхом бути останн≥м неоф≥том, внутр≥шньою боротьбою ≥з сумн≥вами.

ћарг≥нал ≥ людина натовпу

ћарг≥налу через в≥дм≥нност≥ приписують невротичн≥сть, але це в≥дсутн≥сть прагненн€ до адаптац≥њ в груп≥ з метою збереженн€ власноњ своЇр≥дност≥. ¬≥н живе за принципом Ђтут ≥ теперї, схильний до самозаглибленн€ ≥ усам≥тненн€.

Ћюдина натовпу, адаптуючись, Ђрозчин€Їтьс€ї в груп≥, втрачаЇ своЇр≥дн≥сть власного Ђяї, вимушена бути лицем≥рною та живе переважно минулим чи майбутн≥м. ¬она в≥д житт€ одержуЇ менше, н≥ж бажаЇ ≥ вт≥каЇ в суЇту в≥д внутр≥шн≥х проблем.

ћарг≥нал байдужий до статусного положенн€, влади, багатства ≥ ц≥нуЇ перш за все особисту свободу, а людина натовпу Ц навпаки.

ѕричини антипат≥њ натовпу до марг≥нал≥в:

1. “акий фактор симпат≥њ, €к просторова близьк≥сть, д≥Ї проти марг≥нал≥в, оск≥льки вони любл€ть в≥ддален≥сть в≥д людей.

2. “акий фактор симпат≥њ, €к взаЇмод≥€, д≥Ї проти марг≥нал≥в, оск≥льки вони схильн≥ до усам≥тненн€ та самотност≥.

3. “акий фактор симпат≥њ, €к естетична приваблив≥сть, д≥Ї проти марг≥нал≥в, оск≥льки ≥деали краси виникають через усередненн€ зовн≥шнього вигл€ду попул€ц≥њ (а марг≥нал ≥стотно в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д середнього).

4. “акий фактор симпат≥њ, €к под≥бн≥сть, у погл€дах д≥Ї проти марг≥нал≥в, оск≥льки вони своЇр≥дн≥.

5. “акий фактор, €к реактивна симпат≥€, д≥Ї проти марг≥нал≥в, оск≥льки вони демонструють антипат≥ю натовпу, а натовп, у в≥дпов≥дь, антипат≥ю марг≥налу.

ѕсихолог≥€ натовпу. ѕрирода натовпу по сут≥ емоц≥йна. ¬ натовп≥ зд≥йснюЇтьс€ деградац≥€ повед≥нки. „им розумн≥ша людина, €ка потрапила в натовп, тим б≥льше вона втрачаЇ, опускаючись до р≥вн€ прим≥тивних його член≥в. ј оск≥льки нав≥ть малорозвинен≥ в натовп≥ в≥дчувають себе б≥льш переконливо (адже вони мало втратили), то саме з њх числа висуваютьс€ л≥дери натовпу. ќсобливост≥ повед≥нки людини в натовп≥: безв≥дпов≥дальн≥сть, жорсток≥сть, аморальн≥сть, агресивн≥сть, в≥дсутн≥сть самоконтролю. Ђ ожен вважаЇ себе причиною того, чого в≥н Ї лише насл≥дком, голосом там, де в≥н т≥льки ехої (—.ћосков≥ч≥ Ђ¬ек толпыї).

Ќатовп це контактна, зовн≥ неорган≥зована сп≥льнота, що в≥др≥зн€Їтьс€ високою м≥рою конформ≥зму ≥ндив≥д≥в, €к≥ њњ складають ≥ д≥ють надто емоц≥йно й одностайно.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 629 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ѕольшинство людей упускают по€вившуюс€ возможность, потому что она бывает одета в комбинезон и с виду напоминает работу © “омас Ёдисон
==> читать все изречени€...

2291 - | 2000 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.044 с.