Глобальні екологічні проблеми охорони природи, їх характеристика, шляхи і перспективи вирішення

 

 

З удосконаленням засобів праці, з просторовим розширенням масштабів виробництва, діяльності людини, прискоренням темпів науково-технічної революції та всебічною інтенсифікацією виробництва, зростанням населення на планеті, збільшується тиск на природне середовище, виникають глобальні екологічні проблеми.

Спеціалісти Організації Об’єднаних націй (ООН), учені - екологи відомих міжнародних і національних природоохоронних організацій, члени славнозвісного Римського клубу на підставі наукового аналізу матеріалів про особливості й тенденції демографічного, соціально-економічного розвитку суспільства й наслідків науково-технічної революції, даних про стан і перспективи використання природних ресурсів, а також про стан і динаміку забруднень геосфери і стан біосфери зробили дуже невтішні висновки.

Погіршення стану більшості екосистем біосфери, істотне зменшення біопродуктивності й біорізноманітності, катастрофічне виснаження грунтів і мінеральних ресурсів за небаченої забрудненості поверхні Землі, гідросфери й атмосфери пов’язане з інтенсивним зростанням чисельності населення планети та розвитком науково-технічного прогресу протягом останніх 50 років. Саме необхідність задоволення дедалі більших потреб людського суспільства призвела до гігантського розширення масштабів господарської діяльності, змін у пропорціях світового господарства, у виробничих потужностях, техніці й технологіях, асортименті продукції, виробничому й особистому споживанні. Моделі виробництва і споживання, що склалася в світі, перестали відповідати умовам нормального співіснування людини й природи.

До розвитку глобальної екологічної й соціально-економічної кризи, які сьогодні загрожують існуванню нашої цивілізації, призвели два “вибухи ” - демографічний, тобто різне зростання чисельності населення на Землі за останнє століття, і промислово-енергетичний, а також спричинені ними катастрофічні ресурсопоглинання й продукування відходів.

Отже, найважливішими проблемами є:

· народонаселення Землі та пов’язані з ним проблеми;

· проблема сировинних ресурсів;

· енергетичні проблеми;

· харчові проблеми;

· скорочення біорізноманіття;

· знеліснення територій;

· забруднення геосфер;

· глобальне потепління.

 

Демографічна проблема.

За даними американського експерта Р. Макнамари, понад мільйон років потрібно було, щоб до 1800 року кількість населення досягла 1 мільярда чоловік. Однак далі темпи почали різко зростати: наступний мільярд утворився за 13 років, третій-за 30, четвертий - за 15, п’ятий - усього за 12 років, шостий – 16 років!

За висновками експертів, некероване зростання населення планети – головна причина розвитку глобальної екологічної кризи, яка спричинила решту криз (виснаження ресурсів, забруднення геосфери, негативні кліматичні зміни та ін.)

У 1650 році чисельність населення на Землі становила близько 500 мільйонів чоловік; у 1975 році вона досягла 4 мільярди чоловік,у 1987 – 5 мільярдів чоловік, а в 2000 році перевищила 6 мільярдів чоловік.

Щохвилини населення нашої планети збільшується на 172 людини. Це означає: щотижня до населення Землі додається 1,7 млн. чол. Учені-демографи вважають, що до 2100 р. чисельність населення має стабілізуватись десь на рівні 9-13 млрд. чол. Спеціальні дослідження показують, що для підтримання нормального існування такої кількості людей природних ресурсів Землі й можливостей біосфери буде абсолютно недостатньо. Навіть якщо кількість населення становитиме 7-8 млрд. чол., на планеті відбуватимуться масові вимирання людей від голоду, поширюватимуться епідемії, хвороби, спалахуватимуть війни через нестачу прісної води.

Тому основним шляхом розв`язання цієї проблеми - проблеми народонаселення – є проведення демографічної політики, яка полягає в регулюванні народжуваності. При цьому здійснювати непрямий вплив на динаміку кількості населення (хоча в окремих випадках проведення політики раціонального територіального розміщення населення, його густоти в ряді регіонів планети є вкрай необхідним), а поєднання демографічної і соціально-економічної політики з активними природоохоронними заходами.

Промислово-енергетична проблема.

Учені підрахували, що сучасна біосфера Землі здатна підтримувати нормальне існування й розвиток не більш як 4-5 млрд. чол. Навіть за стабілізації енерговиробництва на рівні теплового бар’єру (100 млрд. кВт) чисельність населення має не перевищувати 10 млрд. чол.

Останніми десятиліттями цих умов не дотримують, що спричинює розвиток глобальної енергетичної і економічної кризи, появу нових страшних захворювань, почастішання епідемій різних захворювань, спалахування воєн, виникнення страшних аварій та ін. Дедалі більше регіонів планети стають зонами екологічного лиха: Україна,Приазов’я, Урал, Арал, Перська, Мексиканська затока, Кузбас, Нова Земля, Ефіопія, Кувейт ін.

Саме нерегульований приріст населення призвів до розширення енерговиробництва, і як наслідок – до активного забруднення природи, випадання кислотних дощів, утворення озонових “дір.”, парникового ефекту, появи і поширення хвороб.

Мільярд найбідніших на планеті мають найбільшу кількість дітей і поповнюють легіони жебраків і хворих. І водночас мільярд найбагатших у світі споживає більшу частину природних ресурсів, грішить небаченим марнотратством і виробляє левову частку відходів. Так європейські екологи підрахували, що США випалили над собою практично весь кисень і підтримують енергетичні процеси за рахунок “підсмоктування” його з суміжних регіонів. При 6 % світового населення ця країна споживає близько 40 % природних ресурсів Землі і дає близько 60 % усіх забруднень на планеті.

Сьогодні енергетичні об’єкти, як промисловість і транспорт, споживають стільки кисню, скільки його вистачило б для дихання 43 млрд. людей.

Останніми десятиліттями використання енергоносіїв у світі невпинно зростало. У 1994 р. загальне енергоспоживання землян у притул наблизилося до 10 млрд. у нафтовому еквіваленті. Вивчення динаміки споживання людством мінеральних ресурсів показало, що десь через 200 -250 років на Землі скінчаться запаси нафти, вугілля, горючих сланців, торфу.

Виходячи з усього цього, шляхом розв’язання цієї енергетичної проблеми є впровадження енергозберігаючих технологій, застосування нетрадиційних джерел енергії, причому екологічно чистих – вітер, сонце, передусім в сільському господарстві.

Іншою глобальною екологічною проблемою є проблема сировинних ресурсів.

Для задоволення своїх потреб, що дедалі зростають, і підвищення комфортності існування людини до надзвичайно високого рівня розвинула енергетику, хімічну, нафтопереробну, гірничу, металургійну й легку промисловості, машинобудування, транспорту, засоби зв’язку. Щороку людство видобуває з надр Землі понад 3,5 млрд. т вугілля, щодня використовує приблизно 10 млн. т нафти та її продуктів. Водночас людство виробляє відходів у 2000 разів більше, ніж решта біосфери.

Світова промисловість нині виробляє у 7-100 разів більше товарів і видобуває у 3-4 рази (за масою) більше корисних копалин, ніж 25-30 років тому.

Сьогодні на всі живі істоти діє близько 50000 хімічних речовин, які використовує людина. 1,5 тисяч шкідливих речовин щороку отруюють атмосферу, близько 10000 – воду і грунт. Усі шкідливі речовини нагромаджуються і отруюють довкілля. І при такому забрудненні людство ще і максимально використовує природні ресурси.

Вчені стверджують, що протягом найближчих 20-30 років через зміни у навколишньому середовищі, через надмірне використання біологічних ресурсів світ може втратити більше, як 1 млрд. видів рослин і тварин.

Щодня на планеті зникає від одного до десяти видів тварин, щотижня – мінімум один вид рослин.

Зменшення біорізноманітності – це серйозна втрата біосфери, одна з екологічних проблем сьогодення. Шляхи розв’язання проблеми сировинних ресурсів заключаються в: економному використанні відомих родовищ, тобто зменшення обсягу розробок цих ресурсів, повне і раціональне використання родовищ, та охороні флори та фауни планети, тобто створення заповідників, заказників, ботанічних садів, а також занесення зникаючих видів до Червоної книги та Зеленої книги.