Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ѕ≥оценоз, б≥огеоценоз, екосистема




∆итт€ на «емл≥ можливе т≥льки в певних системах. ¬ивченн€ законом≥рностей розвитку, становленн€ та функц≥онуванн€ таких систем вивчаЇ трет€ складова частина еколог≥њ Ч синеколог≥€, або б≥оценолог≥€. —инеколог≥€, €к окрема частина еколог≥њ була вид≥лена на ћ≥жнародному бота≠н≥чному конгрес≥ у 1910 роц≥. “ерм≥н запропонував швейцар≠ський ботан≥к  . Ўрьотер (1902).

ѕон€тт€ про б≥оценоз. Ѕ≥осфера в ц≥лому не Ї однор≥дною. ¬ њњ межах добре виражен≥ географ≥чн≥ та ландшафтно-геогра≠ф≥чн≥ зони. якщо нав≥ть вз€ти будь-€ку з них, наприклад, л≥сову зону, що займаЇ невелику частину нашоњ крањни, то стане зрозум≥лим, що ≥ цей прост≥р, у свою чергу, з еколог≥чноњ точки зору далеко неоднор≥дний. ” межах кожноњ зони можна зустр≥ти б≥льш-менш велик≥ однор≥дн≥ д≥л€нки територ≥њ, под≥бн≥ щодо кл≥мату, рельЇфу, ірунт≥в, рослинного та тварин≠ного св≥ту. “ак≥ однотипн≥ за своњм характером д≥л€нки м≥сце≠вост≥ мають в еколог≥њ назву б≥отоп≥в.

ƒо б≥отопу зазвичай належить та чи ≥нша к≥льк≥сть видо≠вих попул€ц≥й, €к≥ знаход€ть тут достатньо спри€тлив≥ умови дл€ свого пост≥йного або сезонного ≥снуванн€. ¬идов≥ попул€≠ц≥њ, що мешкають в одному ≥ тому самому б≥отоп≥, сп≥в≥снують одна з одною ≥ утворюють складний б≥отичний комплекс. “аким чином, до одн≥Їњ територ≥њ належить складний комп≠лекс видових попул€ц≥й та еколог≥чного середовища, €к≥ не просто механ≥чно сп≥в≥снують, а певним чином узгоджено функц≥онують, утворюючи б≥оценоз. Ѕ≥оценоз Ч це б≥олог≥чна система, що становить сукупн≥сть попул€ц≥й р≥зних вид≥в рослин, тварин та м≥кроорган≥зм≥в, €к≥ насел€ють певний б≥отоп.

ѕон€тт€ екосистеми. —ьогодн≥ концепц≥€ екосистеми нале≠жить до найб≥льш важливих теоретичних узагальнень еколо≠г≥њ. ѕон€тт€ екосистеми було сформульовано в 1935 р. англ≥й≠ським ботан≥ком ј. “енсл≥.

≈косистемою можна називати будь-€кий природний комп≠лекс, починаючи з≥ —в≥тового океану та великого озера, аж до аквар≥ума з троп≥чними рибками, рослинами ≥ молюсками або в≥д вс≥Їњ зони л≥с≥в та великого л≥сового масиву до гнилого пн€ в л≥с≥. ≤нтеграц≥€ ус≥х екосистем св≥ту становить г≥гантську еко≠систему «емл≥ Ч б≥осферу.

јле не вс€ка комб≥нац≥€ Ђжитт€ Ч довк≥лл€ї Ї екосисте≠мою. «а ё. ќдумом (1975), екосистемою можна називати т≥льки т≥ об'Їднанн€ житт€ з навколишн≥м середовищем, €к≥ характе≠ризуютьс€ певною стаб≥льн≥стю та мають ч≥ткий внутр≥шн≥й кругооб≥г речовин. ’оча в розум≥нн≥ де€ких заруб≥жних та в≥тчизн€них еколог≥в екосистема охоплюЇ прост≥р будь-€коњ прот€жност≥ та розм≥рност≥ Ч в≥д краплини ставковоњ води, аквар≥ума до океану ≥ вс≥Їњ поверхн≥ планети.

ќтже, екосистема Ч це сукупн≥сть р≥зних вид≥в рослин, тварин та м≥кроорган≥зм≥в, €к≥ взаЇмод≥ють один з одним та навколишн≥м середовищем таким чином, що вс€ ц€ сукуп≠н≥сть може збер≥гатис€ невизначено довго.

ѕон€тт€ б≥огеоценозу. ≤де€ ≥снуванн€ житт€ в певн≥й форм≥ об'Їднанн€ була розвинута дал≥, ≥ в 1940 р. з'€вл€Їтьс€ робота академ≥ка ¬.Ќ. —укачова, в €к≥й в≥н вперше висловив думку про ≥снуванн€ в природ≥ б≥огЇоценоз≥в. ¬еликий вплив на фор≠муванн€ вченн€ мала концепц≥€ б≥осфери та б≥ох≥м≥чноњ рол≥ орган≥зм≥в ¬.≤. Ѕернадського.

јнал≥зуючи законом≥рност≥, €к≥ керують л≥совими природ≠ними комплексами, —укачов д≥йшов висновку, що в природ≥ ≥снують не просто б≥оценози, системи, €к≥ об'Їднують орган≥чн≥ угрупованн€ з аб≥отичними умовами, прив'€заними до певноњ територ≥њ, що називаЇтьс€ екотопом. ™дн≥сть б≥оценозу, еколо≠г≥чних умов та екотопу становить комплекс, €кий —укачов запропонував назвати б≥огеоценозом. ’оча назва дещо гро≠м≥здка, але вона правильно п≥дкреслюЇ двоЇдиний характер цього комплексу. ѕринципово важливою властив≥стю б≥огео≠ценозу, що в≥др≥зн€Ї його в≥д простого накопиченн€ орган≥зм≥в, Ї на€вн≥сть глибоких взаЇмних зв'€зк≥в м≥ж; ус≥ма основними його компонентами. ÷е знайшло в≥дображенн€ в такому визна≠ченн≥ б≥огеоценозу, €ке було сформульоване самим ¬. —укачовим: ЂЅ≥огеоценоз Ч це сукупн≥сть на в≥домому пром≥жку зем≠ноњ поверхн≥ однор≥дних природних €вищ (атмосфери, г≥рськоњ породи, грунту, г≥дролог≥чних умов, рослинност≥, тваринного св≥ту та св≥ту м≥кроорган≥зм≥в), що маЇ свою, особливу спе≠циф≥ку взаЇмод≥њцих складових њњ компонент≥в та певний тип обм≥ну речовий та енерг≥њ њх м≥ж собою та ≥ншими €вищами природи ≥, €ка становить внутр≥шньо суперечливу д≥алек≠тичну Їдн≥сть, що перебуваЇ в пост≥йному рус≥, розвиткуї

—воњ у€вленн€ про структуру б≥огеоценозу —укачов висловив у схем≥, в≥дпов≥дно до €коњ двома основними компонентами б≥огеоце≠нозу Ї, по-перше, екотоп, що включаЇ в себе кл≥матоп (тобто кл≥мат, або ус≥ аб≥отичн≥ фактори) та едафотоп (ірунт), а по-друге, б≥оценоз, куди вход€ть ф≥тоценоз, зооценоз та м≥кроб≥оценоз(ћал.9).

« тих п≥р, коли була запропонована ц€ схема, пройшло багато часу, а тому вона потребуЇ де€ких уточнень. “еритор≥ю, до €коњ прив'€заний б≥огеоценоз, зараз часто називають б≥ото≠пом, оск≥льки цей терм≥н вже давно застосовуЇтьс€ в еколог≥њ ≥ в≥дпов≥даЇ певному зм≥сту. ” визначенн≥, €ке розгл€даЇтьс€, не вказано, що б≥огео≠ценоз Ї комплексом не окремих орган≥зм≥в, а видових попу≠л€ц≥й. “аким чином, у теоретичн≥й еколог≥њ з'€вилос€ два принци≠пово важлив≥ узагальненн€: концепц≥€ екосистеми ≥ вченн€ про б≥огеоценоз. ” зв'€зку з цим природно виникаЇ питанн€: чи не Ї згадан≥ пон€тт€ синон≥мами? „асто вони €к так≥ й ф≥гуру≠ють. ƒ≥йсно, м≥ж ними Ї багато чого сп≥льного. ќск≥льки, по сут≥, вони стосуютьс€ одних ≥ тих самих складних комплекс≥в, що об'Їднують орган≥чний св≥т та неживу природу, однак у той час €к у визначенн≥ екосистеми зазначено, що вона охоплюЇ комплекси будь-€кого масштабу (в≥д аквар≥ума до —в≥тового океану), то щодо б≥огеоценозу п≥дкреслюЇтьс€ його ч≥тка тери≠тор≥альна визначен≥сть. ¬≥н прив'€заний до того чи ≥ншого б≥о≠топу.

“аким чином, основна в≥дм≥нн≥сть м≥ж екосистемою та б≥огеоценозом пол€гаЇ в територ≥альн≥й оформленост≥. ≈ко≠система Ч пон€тт€ б≥льш гнучке, але менш визначене в своњх межах, тод≥ €к б≥огеоценоз в≥др≥зн€Їтьс€ б≥льшою ч≥тк≥стю €к територ≥альна одиниц€ екосистеми.

ћал.9 —труктура б≥огеоценозу

«≥ схеми б≥огеоцинозу ¬.—укачова видно, що в≥н складаЇтьс€ з двох основних частин- б≥отопу та б≥оценозу. –ослинне угрупуванн€ становить фундамент б≥олог≥чноњ макросистеми. ќтже, б≥огеоценоз (б≥оценоз), €к будь-€ка система характеризуЇтьс€ певними структурами. ¬ еколог≥њ вид≥л€ють так≥ структури б≥оцеозу: просторову, видову та троф≥чну.  ожна еколог≥чна система займаЇ певний прост≥р у б≥осфер≥. јле орган≥зми в цьому простор≥ роз≠м≥щуютьс€ не дов≥льно, а структурована. ÷е означаЇ, що в зга≠даному простор≥ Ї певн≥ законом≥рност≥ про€ву еколог≥чних фактор≥в, €к≥ в певних дозах полюбл€ють т≥ чи ≥нш≥ орган≥зми.

ѕросторова структура. ” просторов≥й структур≥ сл≥д розр≥зн€ти вертикальну та гори≠зонтальну њњ складов≥. ¬ажливою властив≥стю у формуванн≥ просторовоњ струк≠тури не т≥льки ф≥тоценозу, а й усього б≥оценозу Ї €русн≥сть (надземна та п≥дземна) €к вертикальна складова просторовоњ структури. ¬она маЇ м≥сце нав≥ть у трав'€нистих ценозах, але особливо добре виражена в дерево-чагарникових угрупованн€х. ” де€≠ких складно скомпонованих насадженн€х нараховують 5-6 €рус≥в, у тому числ≥ 2-3 деревних, €рус п≥дл≥ску ≥з чагарник≥в, 1-2 €руси Ч чагарник≥в та трав ≥ на сам≥й поверхн≥ земл≥ Ч €руси моху та лишайник≥в. ƒо одного ≥ того самого €русу в≥д≠нос€ть види, под≥бн≥ за своњми еколог≥чними потребами, насам≠перед щодо св≥тла й т≥н≥. „им б≥льше €рус≥в, тим б≥льш р≥зноман≥тним буде б≥оценоз. –озр≥зн€ють деревний, чагарни≠ковий, трав'€нистий та ірунтовий €руси, €к≥, в свою чергу, можна розд≥лити на б≥льш др≥бн≥ (€рус стовбур≥в, €рус крон дерев тощо). якщо, наприклад, розгл€нути б≥оценоз стиглого зм≥шаного соснового бору, то в цьому рослинному угрупованн≥ сосна утворюватиме перший найвищий €рус. ƒо другого €русу в≥днос€ть низькоросл≥ дерева Ч березу, клен, осику, горобину та ≥н. “рет≥й €рус становитимуть висок≥ чагарники, €к, наприклад, л≥щина. Ѕ≥льш низькоросл≥ чагарники входити≠муть до четвертого €русу (малина, ожина та ≥н.). ѕ'€тий €рус формуЇтьс€ за рахунок чагарник≥в (чорниц≥, багно). Ўостий €рус може бути представлений травами. ƒо сьомого €русу нале≠жать мохи та лишайники.

ярусн≥сть продовжуЇтьс€ ≥ в ірунт≥. ÷е так звана п≥дземна €русн≥сть. ¬она створюЇтьс€ завд€ки р≥зним типам та величин≥ кореневоњ системи р≥зних вид≥в рослин. ƒо корен≥в р≥зних вид≥в рослин теж т€ж≥ють р≥зн≥ види орган≥зм≥в. Ќа корен€х бобових рослин утворюютьс€ коренев≥ бульбашки, де осел€ютьс€ азот≠ф≥ксуюч≥ м≥кроорган≥зми. ” певних вид≥в шл€пкових гриб≥в утворюЇтьс€ м≥кориза з корен€ми певних вид≥в рослин, дерев (п≥двишенки, п≥дберезники, п≥досичники, б≥лий гриб тощо).

√оризонтальна складова просторовоњ структури б≥огео≠ценозу(б≥оценозу) визначаЇ територ≥альн≥сть екосистеми та њњ меж≥. ” б≥льшост≥ випадк≥в окрем≥ рослинн≥ угрупованн€ ч≥тко взаЇмно розр≥зн€ютьс€ за сукупн≥стю зовн≥шн≥х ознак, €к, наприклад, сосновий б≥р ≥ темний €линовий л≥с.  ожний такий комплекс прив'€заний до певного простору з особливими умо≠вами росту, над≥лений в≥дпов≥дними функц≥€ми та структурою, так що Ї вс≥ п≥дстави вважати, що в≥н достатньо ч≥тко окресле≠ний у своњх кордонах. ≤ншими словами, б≥оценоз принаймн≥ щодо рослинного угрупованн€ повинен мати певн≥ меж≥. ќднак насправд≥ це питанн€ значно складн≥ше. ќдн≥ рослинн≥ угрупо≠ванн€ мають ц≥лком дискретний характер, ≥ кордони м≥ж ними досить ч≥тк≥. “ак≥, наприклад, л≥н≥йн≥ меж≥ м≥ж сус≥дн≥ми л≥сами та ланами. јле в багатьох ≥нших випадках, а вони нав≥ть пере≠важають, у природ≥ спостер≥гають не р≥зк≥, а поступов≥ пере≠ходи одного угрупованн€ в ≥нше, €к≥ в≥дбуваютьс€ в м≥ру зм≥н умов росту та складу рослинност≥. ” такому випадку встано≠вити меж≥ м≥ж рослинними угрупованн€ми дуже т€жко, а часом нав≥ть неможливо.

“ут доводитьс€ ви€вл€ти не л≥н≥йн≥ кордони, а певн≥ пере≠х≥дн≥ смуги, що з'Їднують (або роз'Їднують), без сумн≥ву, р≥зн≥ угрупованн€. ѕри цьому треба мати на уваз≥, що, €кими б не були ц≥ перех≥дн≥ смуги, вони завжди поступаютьс€ за площею основн≥й частин≥ угрупованн€ ≥ н≥коли не перевищують њњ.

якщо територ≥альне розмежуванн€ рослинних угруповань наст≥льки складне, то це завданн€ Ї ще складн≥шим щодо тва≠ринних угруповань. ƒл€ ≥снуванн€ др≥бних та малорухомих вид≥в забагато обмеженн€ простору самою рослиною чи њњ час≠тиною, €к≥ служать м≥сцем помешканн€ дл€ них, €к, наприклад, попелиц≥ та под≥бн≥ до них види комах. “аке м≥н≥атюрне б≥о≠тичне угрупованн€ становить €кусь частину всього б≥оценозу ≥ не виходить за його меж≥. јле велика к≥льк≥сть ≥нших компо≠нент≥в б≥оценозу в≥др≥зн€ютьс€ високою рухом≥стю ≥ пост≥йно потребують життЇвих ресурс≥в, що розпод≥лен≥ (розпорошен≥) в р≥зних б≥отопах. “ак, хиж≥ та де€к≥ ≥нш≥ ссавц≥ та птахи виво≠д€ть нащадк≥в та здобувають њжу в р≥зних, ≥нод≥ досить в≥дда≠лених одна в≥д одноњ м≥сцевост€х, зовс≥м не схожих за еколо≠г≥чними умовами. ÷е особливо видно в л≥состепових д≥бровах, де шул≥ки, орли-карлики, соколи-балобани, а також; с≥р≥ чапл≥ та б≥л≥ лелеки гн≥зд€тьс€ в кронах в≥кових дуб≥в та лип, але годуватис€ л≥тають на навколишн≥ пол€, степов≥ €ри, р≥чков≥ заплави, на водосховища та ≥нш≥ б≥отопи. ¬ ус≥х под≥бних випадках меж≥ б≥оценоз≥в набувають дещо умовний характер, нав≥ть там, де вони гранично ч≥тко виражен≥ у локальних рос≠линних угрупованн€х.

ѕерех≥д в≥д одного б≥оценозу до ≥ншого може бути б≥льш-менш р≥зким. ќднак в ус≥х випадках ≥снуЇ перех≥дна зона, €ка за на€вност≥ великих б≥отоп≥в може охоплювати дек≥лька дес€тк≥в к≥лометр≥в, а у випадку невеликих б≥оценоз≥в Ч становити всього дек≥лька метр≥в. ѕерех≥дну зону називають екотопом. ƒо нього в≥днос€ть, наприклад, болотн≥ простори, що знаход€тьс€ м≥ж ставком та наземними формац≥€ми, €к≥ його оточують, зарост≥ чагарник≥в, що в≥дд≥л€ють л≥с в≥д пол€. ‘ауна екото≠п≥в ≥ щодо вид≥в, ≥ чисельно б≥льш багата за фауну сус≥дн≥х б≥оценоз≥в

¬идова структура. Ѕез сумн≥ву, б≥оценотична роль ус≥х функц≥ональних груп орган≥зм≥в в екосистем≥ неоднакова. ¬она окр≥м усього ≥ншого, визначаЇтьс€ чисельн≥стю р≥зних актив≠них компонент≥в. “ому серед живих компонент≥в б≥оценозу розр≥зн€ють дом≥нуюч≥, впливов≥ види. —еред рослин ми вже визначили види-едиф≥катори. —еред тварин до впливових груп в≥днос€ть, по-перше, хоча й др≥бних, але найб≥льш масових вид≥в тварин, таких €к мишопод≥бн≥ гризуни, саранов≥, крово≠сосн≥ комар≥ та ≥н. ѕо-друге, до впливових член≥в б≥оценозу належать нечисленн≥, але особливо велик≥ та д≥€льн≥ тварини, так≥ €к хижаки, копитн≥ тощо, €к≥ спричин€ють в≥дчутний вплив на угрупованн€.

ќтже, видове р≥зноман≥тт€ та чисельн≥сть кожного виду мають велике значенн€ дл€ функц≥онуванн€ екосистеми. ¬ласне к≥льк≥сть вид≥в та розпод≥л числа особин або њхньоњ б≥о≠маси м≥ж видами, тобто ступ≥нь р≥вном≥рност≥ (нер≥вном≥рност≥) розпод≥лу, становл€ть видову структуру б≥оценозу.

“роф≥чна структура. «агальнов≥домо, що вс€ р≥зноман≥т≠н≥сть про€ву житт€ на «емл≥ супроводжуЇтьс€ перетворенн€м енерг≥њ, хоча енерг≥€ при цьому не створюЇтьс€ та не знищуЇтьс€ (1-й закон термодинам≥ки, енерг≥€ може переходити з одн≥Їњ форми в ≥ншу, але не створюЇтьс€ заново та не зникаЇ). ≈нерг≥€, отримана завд€ки сон€чному випром≥нюванню поверхнею «емл≥, вр≥вноважуЇтьс€ енерг≥Їю, що випром≥нюЇтьс€ з поверхн≥ «емл≥ у вигл€д≥ невидимого теплового випром≥нюванн€.

—утн≥сть житт€ пол€гаЇ в безперервн≥й посл≥довност≥ таких зм≥н, €к р≥ст, самов≥дтворенн€ та синтез складних х≥м≥чних сполук. Ѕез переносу енерг≥њ, що супроводжуЇ вс≥ ц≥ зм≥ни, не було б н≥ житт€, н≥ еколог≥чних систем.

як ран≥ше було встановлено (за визначенн€м —укачова), в б≥огеоценоз≥ повинен зд≥йснюватис€ певний тип обм≥ну речо≠виною та енерг≥Їю м≥ж компонентами, що вход€ть до його складу. “€жко соб≥ у€вити ≥снуванн€ рослиноњдних тварин без рослин, або ≥нших живих орган≥зм≥в без взаЇмод≥њ з р€дом живих орган≥зм≥в. Ќайголовн≥ша взаЇмод≥€ м≥ж живими орга≠н≥змами Ч це троф≥чн≥ зв'€зки, тобто поњданн€ одних орган≥з≠м≥в ≥ншими. ¬они забезпечують перенос енерг≥њ њж≥ в≥д њњ дже≠рела Ч зелених рослин Ч через р€д орган≥зм≥в. “роф≥чн≥ зв'€зки Ч це форма взаЇмод≥њ м≥ж попул€ц≥€ми в б≥оценоз≥, €ка про€вл€Їтьс€ в харчуванн≥ особин одного виду за рахунок живих особин ≥нших вид≥в, продукт≥в њхньоњ життЇд≥€льност≥ або њхн≥х мертвих залишк≥в. ќрган≥зац≥€ угрупованн€, що базуЇтьс€ на троф≥чних взаЇмов≥дносинах попул€ц≥й, назива≠Їтьс€ троф≥чною структурою б≥оценозу.

“роф≥чна структура б≥оценозу передбачаЇ ≥снуванн€ при≠наймн≥ трьох р≥зних груп орган≥зм≥в, €к≥ забезпечують перене≠сенн€ речовини та обм≥н енерг≥Їю в ньому. ÷им трьом групам орган≥зм≥в в≥дпов≥дають три складов≥ частини б≥оценозу:

продуценти Ч ф≥тоценоз;

консументи Ч зооценоз;

редуценти Ч м≥кроб≥оценоз.

Ћанцюги та меж≥ живленн€. ќрган≥чна ре≠човина, створена фотосинтезуючими рослинами, спожива≠Їтьс€ рослиноњдними тваринами ≥ б≥оредуцентами. –озгл€не≠мо спрощений харчовий ланцюг, останньою ланкою €кого Ї людина: пос≥ви с≥льськогосподарських рослин Ч корова Ч людина. ¬ середньому польов≥ культури (рослинн≥) використо≠вують в процес≥ фотосинтезу близько 1 % сон€чноњ енерг≥њ.. ¬елика рогата худоба використовуЇ на побудову свого т≥ла близько 10 % енерг≥њ речовин, що Ї в рослинних кормах, а людина засвоюЇ близько 10 % енерг≥њ, що запаслась в тка≠нинах тварини. ѕри такому харчовому ланцюгу людина ви≠користовуЇ максимум близько 0,01 % сон€чноњ енерг≥њ.

≈нергетичн≥ зв'€зки м≥ж р≥зними групами рослин ≥ тва≠рин або м≥ж окремими троф≥чними р≥вн€ми можна зобра≠зити у вигл€д≥ ступ≥нчастоњ п≥рам≥ди, €ка швидко звужуЇть≠с€ при переход≥ в≥д одноњ ланки живленн€ до другоњ. якщо розм≥стити один над одним пр€мокутники, ширина €ких пропорц≥йна продукц≥њ кожного харчового р≥вн€, то вийде так звана п≥рам≥да продукц≥њ. ѕри вивченн≥ ланцюг≥в жив≠ленн€ в природних умовах так≥ п≥рам≥ди називають еколо≠г≥чними п≥рам≥дами (п≥рам≥ди продукц≥њ, або енерг≥њ), ¬ ланцюгах живленн€ вид≥л€ють також п≥рам≥ду б≥омаси. ¬ н≥й, €к ≥ в п≥рам≥д≥ продуктивност≥, Ї под≥бне сп≥вв≥дно≠шенн€ б≥омас р≥зних вид≥в: орган≥зми кожного наступного троф≥чного р≥вн€ мають меншу масу в≥д попереднього. ѕро≠те Ї в≥дхиленн€ в≥д цього правила. “ак, в водних б≥оцено≠зах б≥омаса ф≥топланктону може бути менша б≥омаси його споживача зоопланктону. «оомаса б≥осфери складаЇ приблизно 20 млрд. т сухоњ речовини, причому на долю тварин океану припадаЇ близь≠ко 3,5 млрд. т.

«агальна маса людей на планет≥ в даний пер≥од складаЇ понад 200 млн. т. якщо вважати, що кожна людина витра≠чаЇ за добу в середньому близько 2500 ккал енерг≥њ, то су≠марна потреба енерг≥њ людьми складаЇ приблизно 2,8х1015 ккал за р≥к. ÷€ величина приблизно в≥дпов≥даЇ су≠часн≥й продуктивност≥ с≥льськогосподарського виробництва при використанн≥ 1,2Ч1,45 млрд. га п≥д пос≥ви культур ≥ близько 2,6 млрд. га п≥д луки ≥ пасовиська. ќднак т≥льки значне зб≥льшенн€ продукц≥њ с≥льського господарства, п≥д≠вищенн€ р≥вн€ виробництва б≥лка, зб≥льшена площ пос≥в≠них культур, повн≥ша й рац≥ональн≥ша експлуатац≥€ океану створить можлив≥сть забезпечити населенн€ земноњ кул≥ не≠обх≥дною к≥льк≥стю продукт≥в харчуванн€.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 3727 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—вобода ничего не стоит, если она не включает в себ€ свободу ошибатьс€. © ћахатма √анди
==> читать все изречени€...

2141 - | 1887 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.013 с.