(за Ю.П.Злобіним)
Біологія, географія
геохімія сільськогосподарські
науки
Економіка Етика і естетика
Соціологія і Право
демографія
інженерно-
технічні науки
Американський вчений Н.Ф.Реймерс вважає, що екологія пов’язана з 70 дисциплінами.
Екологія використовує в своїх дослідженнях найновіші методи природничих, технічних і соціальних наук, оскільки для ефективного вирішення сучасних екологічних проблем необхідно мати фактичний і науковий матеріал геохімічного, біохімічного, біологічного та іншого характеру, а також можливість статистичної обробки, програмування, моделювання різних процесів, синтезування й прогнозування.
Основними методами екології є: спостереження, експеримент, прогнозування, системний аналіз,математичне моделювання, картографічний, порівняльний,, аерокосмічний.
Екологічні дослідження розвиваються в багатьох напрямках. Їх можна об’єднати за галузями. Сучасна екологія має досить складну структуру(Мал.2)
Мал.2 Структура сучасної екології. (за Г.О.Білявським)
Найвища за рангом – мегаекологія (загальна екологія) – наука про тактику і стратегію збереження та збалансованого розвитку життя на Землі. За думкою Білявського вона об’єднує два напрями екологічних наук – екологія класична і прикладна екологія, які складаються з чотирьох основних блоків:
- біоекологія;
- геоекологія;
- техноекологія;
- соціоекологія.
Теоретична екологія– найрозвиненіший і “найстарший” розділ мегаекології, материнський субстрат екологічних наук, який вбирає в себе всі розділи сучасної біоекології. Залежно від предмета й рівня досліджень кожна з екологій різних груп живих організмів (мікросвіту, рослин, тварин, грибів, людини) підрозділяється далі на аутекологію, демекологію й синекологію.Крім того, в блоці біоекологічних наук нині виділяють кілька таких спеціальних нових напрямів, як палеоекологія, біосферологія, теорія штучних екосистем, теорія заповідної справи, основи біоіндикації, радіоекологія, екологічна токсикологія, еволюційна екологія, рекреаційна екологія, тканинна й молекулярна екологія, екологічна генетика та ін.
У зв’язку з розширенням людської діяльності й посиленням її негативних впливів на природу останніми десятиліттями активно розвиваються різні напрями в сфері прикладної екології. Цих напрямів набагато більше, ніж у блоці класичних біоекологічних наук. Прикладна екологія вивчає механізми руйнування біосфери, розробляє методи запобігання йому й способи раціонального природокористування.
Прикладна екологія складається з трьох основних блоків – геоекологічного, технологічного й соціоекологічного – кожен з яких, відповідно до диференціації галузевих напрямів, має десятки відгалужень. Окрім того, в блоці прикладної екології виділено такі напрями, як стандартизація в галузі охорони довкілля та раціонального природокористування, екотехніка та ін.
