Недоліки системи індексації адресних підприємств поштового зв’язку колишнього СРСР

Шестизначній індексації адресних підприємств поштового зв'язку, що дісталася Україні у спадщину від колишнього СРСР, з самого початку був притаманний ряд принципових недоліків, усунення яких у рамках самої системи виявилося неможливим:

1. Хоча шестизначна індексація була здатна забезпечити присвоєння окремих індексів 1000000 адресних підприємств поштового зв'язку, вона не забезпечила їх навіть усім 100000 адресних підприємств поштового зв'язку колишнього СРСР. Зокрема, відділенням зв’язку сотень міст, що не є обласними центрами, у тому числі з населенням понад 100000 чоловік, у яких було кілька відділень зв’язку, були надані загальні індекси, внаслідок чого вони були позбавлені навіть перспективи автоматичного сортування вхідної і місцевої письмової кореспонденції.

2. Система індексації не забезпечувала єдності принципів ручного і автоматичного сортування. Як свідчить практика, ручне сортування по індексах ніколи не проводилося, оскільки запам'ятати кілька сотень напрямів сортування по їх географічних назвах хоча і важко, але можливо, у той час як запам'ятати стільки трьох або чотиризначних чисел – практично неможливо.

3. Система індексації не відповідала принципу компактності. Хоча при автоматичному сортуванні не має особливого значення, які саме індекси надані тим чи іншим адресним підприємствам поштового зв'язку, трудомісткість складання таблиць напрямів сортування і їх введення в керуючу ЕОМ залежить від цього безпосередньо. Найменша трудомісткість має місце при компактному розташуванні індексів, що відповідають напрямам сортування, найбільша – при їх довільному розташуванні, оскільки у першому випадку в сортувальній таблиці достатньо зазначити лише індекси початку і кінця відповідних інтервалів індексів, а у другому – навести їх повний перелік.

4. Система індексації не передбачала виділення компактних груп індексів союзним республікам колишнього СРСР. У результаті індекси України виявилися розірваними, оскільки в них вклинилися індекси Калузької, Тульської, Орловської, Курської, Білгородської, Ростовської областей Росії, Гомельської області Білорусії і Молдови. Аналогічна картина спостерігалася також на обласному і районному рівнях.

5. В основу побудови системи індексації були покладені дуже несталі ознаки – діючі в той час маршрути поштових вагонів. Перехід до широкого використання повітряного і автомобільного транспорту для здійснення магістральних перевезень пошти, скасування одних і введення інших маршрутів поштових вагонів призвели до того, що вже через кілька років після свого введення принципи побудови системи індексації були безнадійно втрачені. Індекси стали являти собою тільки цифрові позначення адресних підприємств поштового зв'язку.

6. Прийняті ознаки групування індексів за ознаками маршрутів поштових вагонів істотно ускладнювали сортування поштових відправлень. Як приклад можна навести індексацію підприємств поштового зв'язку Ясиноватського району Донецької області, 32 відділення зв'язку якого були проіндексовані чотирма інтервалами індексів з різними значеннями трьох перших цифр.

7. Індексація не передбачала виділення індексів населеним пунктам, в яких немає відділень зв’язку. Це призводило до того, що при відкритті в цих населених пунктах відділень зв'язку їм надавалися вільні індекси, які не відповідали принципам побудови системи індексації.

8. Індексація не мала достатньої гнучкості для відбиття змін в адміністративно-територіальному устрої областей і районів колишнього СРСР. Система індексації не передбачала можливості заміни індексів при зазначених змінах. Внаслідок цього нерідко виникала парадоксальна ситуація: до міста, відділення зв’язку якого мали один загальний індекс, приєднувався населений пункт, відділення зв'язку якого мало свій окремий індекс.

9. Індексація не передбачала можливості позначення вузлів сортування у великих містах. Винятки були зроблені лише для Москви і Ленінграда, яким було виділено відповідно 40 і 10 тризначних індексів.

10. Індексація не передбачала можливості позначення вузлів доставляння (укрупнених доставних підприємств поштового зв'язку або територіальних об'єднань підприємств поштового зв’язку) у великих і середніх містах. Зазначені обставини перешкоджали впровадженню прогресивних технологій доставляння періодичних видань і поштових відправлень.