Про що, коли й як слід розмовляти з Богом?

Не забувайте ніколи про Божу присутність, як це робить більшість людей. Розмовляйте з Богом якнайчастіше, бо це не нудить Його, ані не викликує Його обурення, як це буває між людьми. Якщо любите Його, то теми до розмови ніколи не забракне вам. Говоріть з Ним як з найліпшим приятелем про себе і свої справи. Не вважайте Його за гордого князя, що займається тільки важними справами й обговорює їх тільки з великими людьми. Бог знижається до нас і тішиться, як повідомляємо Його про свої навіть малозначні справи. Він так сильно любить вас і так пильно займається вами ніби не мав про ніщо інше думати тільки про вас.

Він так сильно займається вашими справами, що ніби звертає до того Своє провидіння, щоб помагати вам. Здається, що Його всемогучість не має іншої цілі хіба допомагати вам, а доброта і милосердя звернені до того, щоб співчувати і чинити добро, й так здобути собі ваше довір'я і любов. Отож свобідно відкривайте Йому своє серце і благайте, щоб допомагав досконало виповняти Його святу волю. Нехай всі ваші бажання і зусилля змагають до того, щоб Приятелем, якщо любимо Його. Ось тому прагнім, щоб ми часто без страху і свобідно розмовляли з Ним.

Це правда, що треба завжди шанувати Бога. Але й так само правда, що свобідно та з довір'ям слід виявляти Йому свої почування, як дає нам відчути, що Він близько нас і бажає, щоб розмовляти з Ним як з людиною, що сильно любить нас. Він попереджає тих, що бажають Його, щоб перший показатися їм (Прем. 6, 14).

Бог не чекає, щоб ми прийшли до Нього. Якщо бажаєте любити Його, то він випереджує вас і приходить до вас приносячи ласки і ліки, яких потребуєте. Жде тільки на те, щоб заговорили до Нього, щоб показати вам, що Він близький вас і готовий вислухати і потішити. Псальмопівець запевняє нас про це, кажучи: Він завжди готовий почути їхні благання (Пс. 33, 16).

Бог безмежний, тому є всюди, але є два місця, де Він властиво проживає. Перше місце це небо, де виявляє блаженним душам Свою славу. Друге ж місце Його пробування є на землі, і цим місцем є покірна душа, що любить Його. Пророк Ісая каже: Він проживає... зо скрушеними і покірними душами(\с. 57, 15).

Отож наш Бог проживає в небі, але не відказується вдень і вночі пробувати зо Своїми вірними слугами в печерах і келіях. Там потішає їх. Одна краплинка Його потіх перевищає всі розкоші, що світ міг би дати нам. Тільки той не закуштовує їх, хто не бажає їх. Пророк Давид кличе: Попробуйте і, зобачите, який добрий Господь\ (Пс. 33, 9).

Мірські приятелі часом пробувають разом, а часом ні. Зате між Богом і вами ніколи не буде розлуки, якщо хочете. Святий, Дух каже: Твій сон буде солодкий, як заснеш.., бо Господь буде при тобі (Прит. З, 24 і 26). Ти будеш спати, а Господь стане біля тебе і буде чувати над тобою. Спочну з Ним... і Він буде моїм дорадником у щасті і моєю потіхою в турботах і смутку (Прем. 8, 9).

Як спочиваєте вночі, то Він не віддаляється від вас. Залишається і думає про вас, щоб, як пробудитеся вночі, говорити до вас натхненнями і почути якийсь акт любови, саможертви і подяки за те, що навіть уночі любляче і ніжно розмовляє з вами. Інколи Він промовлятиме до вас навіть підчас сну, щоб думали про це, як пробудитеся, і щоб виконували те, що сказав вам: В сні промовлятиму до нього (Чис. 12, 6),

Він є біля нас уранці, щоб почути якесь слівце любови чи довір'я й отримати пожертву перших думок і всіх діл, що виконаєте на Його славу під час дня, як і теж страждань, що приймете з любови до Нього. Він є при нас, заки пробудимося. Отож слід нам любляче думати про Нього і тішитися, що Він так близько вас. бо колись був далеко через ваші гріхи. Тепер Він любить вас і велить: Люби Господа, Бога свого, всім своїм серцем! (Чис. 12,6).

Він так сильно займається вашими справами, що ніби звертає до того Своє провидіння, щоб помагати вам. Здається, що Його всемогучість не має іншої цілі хіба допомагати вам, а доброта і милосердя звернені до того, щоб співчувати і чинити добро, й так здобути собі ваше довір'я і любов. Отож свобідно відкривайте Йому своє серце і благайте, щоб допомагав досконало виповняти Його святу волю. Нехай всі ваші бажання і зусилля змагають до того, щоб подобатися Йому і задовольняти Його Боже Серце. Псальмопівець каже: Присвяти Господеві своє життя (Пс. 36. 5). Побожний Товія подає таку раду: Завжди прославляй Бога і благай Його, щоб провадив тебе доброю дорогою. Нехай всі твої задуми прибувають у Нім (Товія: 4, 20).

Не кажіть: «Пощо мені виявляти Богові свої потреби, коли Він І так краще від мене бачить і знає їх?» Це правда, що Бог знає їх, проте Він так поводиться ніби не знав потреб, серед яких не благаємо в Нього помочі. Спаситель добре знав про смерть Лазаря, а все таки так поступав ніби не знав, поки Магдалина не повідомила Його. Аж тоді Він потішив її, воскрешаючи померлого брата.

А) Страждання.

Отож негайно удавайтеся до Бога і моліться, щоб поміг Вам, як хвороба, спокуса, гонения або якесь інше лихо докучає вам. Вистачає виявити Йому своє горе, кажучи: Зглянься, Господи, бо я страждаю! (Плачі: 1, 20). Господь потішить вас або принаймі подасть силу спокійно страждати, а це буде корисніше для вас аніж звільнення від прикрости.

Виявляйте Йому все, що турбує вас, чи це буде страх або смуток. Кажіть до Нього: «Мій Боже, в Тобі вся моя надія. Жертвую Тобі це горе і підчиняюся Твоїй волі. Проте змилосердися надо мною. Звільни мене від нього або подай силу нести цей хрест». Він напевно дотримає обітницю вчинену в Євангелії всім засмученим, цебто потішить тих, що звернуться до Нього. Хіба Він не сказав: Прийдіть до Мене всі, що почуваєтеся струджені і перетяжені, і Я полегшу вашу втому?{Мі. II, 28).

Бог не буде гніватися, що в пригнобленні йдете до своїх приятелів, щоб знайти розраду. Проте бажає, щоб ви найперше зверталися до Нього Самого. Отож звертайтеся до свого Творця і кажіть Йому бодай потім, як удалися до сотворінь, що не змогли потішити вашого серця: Господи, люди не мають нічого зл винятком слів, як твердив Йов: Многомовні мої друзі (Йов: 16, 21). Вони не годні потішити й я сам вже більше не бажаю їхньої потіхи. Ти один будеш моєю єдиною надією і предметом моєї любови. Потіш мене, і нехай ця потіха полягає в тім, щоб я чинив те, що подобається Тобі. Я готовий все життя і цілу вічність зазнавати цієї муки, якщо це подобається Тобі. Проте помагай мені це виконати!»

Не бійтеся, що Він обуриться, якщо часом любляче поскаржитеся на Нього, повторяючи слова Псальмопівця: Господи, чому стоїш здалека і ховаєшся в часі недолі?(Пс. 9, 22). «Господи. Ти знаєш. що люблю Тебе і не бажаю нічого за винятком Твоєї любови. Будь ласка, поможи мені! Не опускай мене.

Якщо ж смуток занадто обтяжує і мучить вас, то долучіть свою скаргу до скарги пригнобленого Ісуса Христа, як Він умирав на хресті, й отак промовте до Бога, благаючи в Нього милосердя: Мій Боже, мій Боже, чому Ти опустив Мене? (Мт. 27, 46). Нехай ця скарга викликає в нас почуття глибокої покори, бо не заслуговує на потіху той, хто зневажив Бога. Водночас нехай вона збільшить ваше довір'я, бо треба знати, що Бог усе чинить або принаймні позволяє для вашого добра. Св. Павло каже: Все виходить на добро{Рим. 28).

Що більше почуваєтеся замішані та зневірені, то сильніше ободрюйте себе, кличучи з царем Давидом: Господь — моє світло і спасіння! Кого мав би я боятися? (Пс. 26. 1). «Господи, просвіти і спаси мене, бо покладаюся на Тебе! Господи, я надіявся на Тебе, нехай не застидаюся!» (Пс. ЗО, 2).

Ось як треба успокоювати себе. Слід знати, що ніхто ніколи не пропав, якщо надіявся на Бога: Не застидався, хто надіявся на Бога! — каже Сирах (Сир. 11, 2). Думайте, що Бог сильніше любить вас аніж ви могли б любити самих себе. Чого ж тоді лякаєтеся? Цар Давид потішав себе словами: Бог дбає про мене! (Пс. 39, 18). Отож отак промовляйте до Нього: «Господи, віддаюся Тобі. Хочу любити і подобатися Тобі, тому готовий чинити все, що хочеш. Ти не тільки бажаєш мені добра, але й намагаєшся запевнити мені його. Ось тому в Твої руки складаю справу свого спасіння, Покладаюся на Тебе, бо хочеш, щоб тільки на Тебе надіявся, Засну і відпочину, бо Ти, Господи, Сам гарантуєш за мою безпеку!» (Пс. 4. 9).

Мудрець каже до всіх людей: Майте високе поняття про Бога! (Прем. І, 1). Оцими словами Мудрець заохочує нас більше довіряти Божому милосердю ніж лякатися Божої справедливости, бо по словам Св.Якова Бог безконечно більше схильний чинити людям добро ніж карати їх: Його милосердя перевищає справедливість (Як. 2, 13). Св. Петро заохочує нас покладатися на Божу доброту так у дочасних як духових справах: Покладіть на Нього всю свою журбу, бо Він опікується вами! (І Пет. 5, 7).

0 як гарно цар Давид описує Бога, коли твердить, що Він намагається спасти нас! Наш Бог це Бог Спаситель (Пс. 77, 21). Белярмин твердить, що Бог прагне спасти всіх людей, а не осуджувати їх. Хоч грозить карами тим, що нехтують Ним, то все таки запевняє милосердя тим, що бояться Його, як це заявила сама Божа Мати: Його милосердя розтягається з роду в рід на тих, що бояться Його(Лк. 1, 50).

Побожна душе, я зацитував ці витяги v> Святого Письма, щоб ти бодрилася, думаючи про те, що Бог хоче спасти тебе, бо так Він обіцяв, якщо рішишся служити Йому та любити Його так, як Він бажає. Слід роздумувати про ці витяги, як непевність гризе тебе, чи спасешся або загинеш, чи Бог призначив тебе до неба чи ні.

Б) Радості

Якщо отримаєте якусь приємну новинку, то не поступайте так, як поступають деякі невірні та невдячні душі, що в стражданнях удаються до Бога, але в щасті забувають про Нього і полишають Його. Поступайте з Ним так, як поступаєте з приятелем, що любить вас і тішиться вашим щастям. Ідіть і негайно поділіться з Ним своєю радістю. Прославляйте Його і дякуйте Йому, признаючи, що це Він подав вам це добро. Тіштеся своїм щастям, бо Він ласкаво зволив подати вам його, тому тільки в Нім тіштеся і радуйтеся. Заявляйте тоді з пророком Авакумом: Радуватимусь у Бозі, що подав мені спасіння! (Авак. З, 18).

Скажіть до Христа: «Мій Ісусе, дякую та завжди дякуватиму з,т ласки, що подаєш мені, хоч не на ласки, а на кари я заслужив собі, бо не раз зневажив Тебе...» Скажіть Йому з обручницею з Пісні Пісней: Мій Любий, я зберіг для Тебе новозароджені та старі овочі! (Піс. 7, 13). «Мій Господи, дякую Тобі. Зберігаю згадку про Твої давні та теперішні добродійства, щоб навіки прославляти Тебе!»