Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕ≥дчиненн€ Ѕож≥й вол≥ чинить душу щасливою




’то п≥дчин€Їтьс€ Ѕож≥й вол≥, той стаЇ св€тим ≥ вже на земл≥ вт≥шаЇтьс€ невпинним спокоЇм. ћудрий арагонський король, јльфонс ¬еликий, отак в≥дпов≥в, €к раз хтось спитавс€ його, кого вважав найщаслив≥шим чолов≥ком на св≥т≥: Ђ“ой найщаслив≥ший. хто вм≥Ї п≥дчин€тис€ Ѕож≥й вол≥ та приймати з Ѕожих рук так приЇмн≥, €к прикр≥ реч≥!ї.

—в. ѕавло кличе: ¬се виходить на добро тим, що любл€ть Ѕога! (–им. 8, 28). ’то любить Ѕога, той завжди задоволений з житт€, бо знаходить своЇ щаст€ в тому, що завжди, нав≥ть серед прикрих обставин, виповн€Ї Ѕожу волю. Ќасл≥док такоњ повед≥нки такий, що дл€ нього прикрощ≥ перем≥нюютьс€ в приЇмност≥, бо в≥н св≥домий, що пок≥рним п≥дчиненн€м Ѕож≥й вол≥ подобаЇтьс€ свому улюбленому Ѕогов≥. —в€тий ƒух св≥дчить про це, кажучи: Ќ≥що не може трапитис€ праведников≥, що засмутило б його (ѕрит. 12, 21).

ƒе ж Ї б≥льше задоволенн€ дл€ людини н≥ж зобачити, що все так д≥Їтьс€, €к вона хоче? ’≥ба людина може бути б≥льше задоволена н≥ж €к бачить, що все в св≥т≥ д≥Їтьс€ так, €к Ѕог хоче, розум≥Їтьс€, за вин€тком гр≥ха? ∆итт€ —в€тих ќтц≥в опов≥даЇ про одного сел€нина. …ого пол€ видавали кращий урожай н≥ж ≥нш≥. ’тось спитавс€ його, чому так було. —ел€нин в≥дказав, що не сл≥д њм дивуватис€, бо погода була завжди така, €к в≥н бажав соб≥. Ђяк це можливо?ї Ч Ђ“акї, в≥дпов≥в сел€нин, Ђбо не бажаю ≥ншоњ погоди н≥ж та, що Ѕог њњ хоче.

Ѕог даЇ мен≥ такий урожай, €к € хочу, бо не бажаю н≥чого, х≥ба того, що Ѕог хоче!ї.

—альв≥€н твердить, що пњдчинен≥ Ѕож≥й вол≥ душ≥ бажають упокоренн€, €к хтось впокор€Ї њх, ≥ хочуть бути вбог≥, €к нужда докучаЇ њм.  оротко, вони задоволен≥ з того, що Ѕог посилаЇ њм, тому почуваютьс€ щаслив≥ в ц≥м житт≥. Ђякщо вони впокорен≥, то бажають упокоренн€.  оли вони б≥дн≥, то т≥шатьс€ вбог≥стю. ќтож треба звати њх блаженнимиї 14). як надвор≥ зимно, гар€чо, дощ або в≥тер, то п≥дчинена Ѕож≥й вол≥ душа каже: Ђ’очу зимна, гор€ч≥, в≥тру та дощу, бо така Ѕожа вол€!ї якщо на таку душу найде вбог≥сть, гонени€, хвороба або смерть, то вона повтор€Ї: Ђ’очу бути вбога, пересл≥дувана ≥ хвора. ’очу нав≥ть померти, бо так Ѕог хоче!ї

ќсь пречудна свобода, €кою Ѕож≥ д≥ти розкошуютьс€! ¬она маЇ б≥льшу варт≥сть ан≥ж г≥дност≥ та царства цього св≥ту. “ут саме джерело того спокою, що Ч по словам —в. ѕавла Ч перевищаЇ вс€ке людське пон€тт€ (‘ил. 4, 7). —в€т≥ зазнавали цього спокою. ¬≥н перевищаЇ вс€ке змислове задоволенн€, забави ≥ бенкети, почест≥ та св≥тов≥ розкош≥, бо вони марн≥ та переходов≥. ’оч хвилево задовольн€ють змисли людини, все таки не чин€ть духа щасливим, а радше пригноблюють його, бо правдиве задоволенн€ належить до душ≥. ќсь тому —оломон, закуштувавши вс€ких можливих земських розкош≥в, пригноблено закликав: ¬се марнота, €ка пригноблюЇ духа! (≈кл. 4, 16),

- о -

—в€тий ƒух каже: ƒурень зм≥н€Їтьс€ немов м≥с€ць, а д≥йсно мудрий чолов≥к залишаЇтьс€ сталий немов со€це(—ир. 27, 12). ƒурень цебто гр≥шник зм≥н€Їтьс€ немов м≥с€ць, що сьогодн≥ зб≥льшаЇтьс€, а завтра мал≥Ї. —ьогодн≥ дурень см≥Їтьс€, а завтра буде плакати. —ьогодн≥ чемний, а завтра лютий €к тигр. „ому ж в≥н так почуваЇтьс€? “ому, що його задоволенн€ залежить в≥д щаст€ або нещаст€, що нав≥щаЇ його. ќсь тому так зм≥н€Їтьс€, €к м≥н€ютьс€, реч≥, що трапл€ютьс€ йому.

“им часом праведний чолов≥к под≥бний до сонц€. ¬≥н завжди пог≥дний, не зважаючи на те, що могло б трапитис€ йому, бо його задоволенн€ лежить у п≥дчиненн≥ Ѕож≥й вол≥. ќсь тому н≥що не може стурбувати його спокою. јнгол так промовив до пастух≥в, €к зв≥стив њм народженн€ —пасител€: Ќа земл≥ мир люд€м доброњ вол≥! (Ћк. 2, 14). ’то ж маЇ цю добру волю, €к не той, що завжди коритьс€ Ѕож≥й вол≥, що Ї завжди добра ≥ досконала? —в.ѕавло пише до христи€н у рим≥: Ќе застосовуйтес€ до способу житт€ цього св≥ту, але перетвор≥ть себе в≥дмовою свого розуму, щоб могли просл≥джуваги Ѕожу волю цебто все те, що добре, приЇмне …ому та досконале! (–им. 12, 2),

—в€т≥, проживаючи ще на земл≥, зазнавали небесних розкош≥в, бо п≥дчин€лис€ Ѕож≥й вол≥. —в. ƒоротей св≥дчить, що старинн≥ ќтц≥ завжди проживали в глибок≥м спокою, бо все брали з Ѕожих рук 15). —в. ћар≥€ ћагдалина ѕац≥йська попадала в захопленн€, €к почула слова ЂЅожа вол€ї 16). ўоправда, —в€тим не бракувало прикростей, бо вони так само в≥дчували њх, Ч але це т≥льки њх т≥ло в≥дчувало њх. «ате мир ≥ спок≥й панували в њхн≥х душах, бо вони були злучен≥ з Ѕожою волею. —паситель за€вив —воњм апостолам на “айн≥й ¬ечер≥: Ќ≥хто не в≥дбере вам вашоњ радости.,. ¬аша рад≥сть буде повна (≤в. 16, 22:24).

Ч 0 Ч

’то завжди п≥дчинений Ѕож≥й вол≥, той розкошуЇтьс€ повною та невпинною рад≥стю. …ого рад≥сть повна, бо маЇ те, чого бажаЇ, €к сказано повище. ¬одночас його рад≥сть невпинна, бо н≥хто не годен позбавити його ц≥Їњ радости тому, що н≥хто не маЇ сили вчинити, щоб д≥€лос€ ≥накше н≥ж Ѕог хоче.

ќтець ≤ван “авлЇр опов≥даЇ цей факт про себе самого. ¬≥н довго моливс€, благаючи Ѕога, щоб послав йому когось, хто навчив би його провадити духовне житт€. ќдного дн€ почув такий голос: Ђѕ≥ди до церкви ≥ там знайдеш того, за ким пошукуЇш!ї “авлЇр удавс€ до церкви. Ќа сходах св€тин≥ подибав босого й обдертого жебрака. ѕоздоровив його таким прив≥том: Ђƒобридень, при€телю!ї Ќа це б≥дак в≥дпов≥в: Ђѕане, не пригадую соб≥, що б € колись мав лихий деньї. ќтець додав: ЂЌехай Ѕог дасть тоб≥ щасливе житт€!ї Ђя н≥коли не почувавс€ нещасливимї, в≥дпов≥в жебрак, ≥ докинув: Ђ—лухайте, отче. я навмисне за€вив, що н≥коли не мав лихого дн€.  оли € голодний, то прославл€ю Ѕога. як падаЇ сн≥г або дощ, то благословлю свого “ворц€.  оли хтось погорджуЇ мною або проган€Ї в≥д своњх дверей або €к зазнаю €когось ≥ншого лиха, то д€кую Ѕогов≥ за це.

Ђя за€вив, що н≥коли не почувавс€ нещасливим. ÷е так само правда, бо привик беззастережно бажати того всього, чого Ѕог хоче. ќсь тому з рад≥стю приймаю все те, що трапл€Їтьс€ мен≥, чи воно приЇмне, чи прикре. ќсь де тайна мого щаст€!ї “од≥ “авлЇр спитавс€ жебрака: Ђўо ти робив би, €кщо б Ѕог послав тебе до пекла?ї ∆ебрак в≥дпов≥в: Ђякщо б Ѕог так захот≥в, то € пок≥рно ≥ любл€че пригорнувс€ б до Ѕога й так сильно державс€ б …ого, що ¬≥н —ам мус≥в би п≥ти туди зо мною! “од≥ було б мен≥ приЇмн≥ше бути разом ≥з Ѕогом у пекл≥ н≥ж без Ќього мати вс≥ небесн≥ радощ≥!ї

Ђƒе ж ти знайшов Ѕога?ї т€гнув “авлЇр. Ђ“амї, в≥дказав жебрак, Ђде покинув сотвор≥нн€!ї

Ђ’то ж ти такий?ї спитавс€ св€щеник. Ђя Ч цар!ї звучала в≥дпов≥дь. Ђƒе ж твоЇ царство?ї промовив св€щеник. Ђ¬ моњй душ≥, в €к≥й пануЇ повний лад, бо пристраст≥ слухають розуму, а розум коритьс€ Ѕогов≥ї, за€вив жебрак.

¬к≥нц≥ “авлЇр спитавс€ жебрака, що завело його до такоњ високоњ досконалости. Ђћовчанкаї, по€снив жебрак. Ђя мовчав зо со-твор≥нн€ми, а розмовл€в ≥з Ѕогом. ¬ злуц≥ з Ѕогом знаходжу св≥й спок≥йї.

“ак вигл€дав цей вбогий жебрак. ¬ своњй убогост≥ напевно був багатший н≥ж вс≥ земськ≥ цар≥. Ќе зважаючи на р≥зн≥ терп≥нн€, в≥н почувавс€ б≥льше щасливим ан≥ж т≥ люди, що розкошуютьс€ земськими приЇмност€ми.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 412 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„еловек, которым вам суждено стать Ц это только тот человек, которым вы сами решите стать. © –альф ”олдо Ёмерсон
==> читать все изречени€...

2059 - | 1924 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.