Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ќавчально-методичн≥ рекомендац≥њ




–озд≥л ≤.

 

≤стор≥€ ”крањни Ц

Ќауково-методична основа вивченн€

”крањнського державотворенн€

ѕер≥од розбудови незалежноњ ”крањни викликав небувале зростанн€ ≥нтересу до проблем в≥тчизн€ноњ ≥стор≥њ, виток≥в нац≥ональноњ культури, до неперес≥чних дос€гнень минулого. «нанн€ свого родоводу, ≥сторичних ≥ культурних надбань предк≥в необх≥дне не т≥льки дл€ п≥днесенн€ нац≥ональноњ г≥дност≥, а й дл€ використанн€ кращих традиц≥й у практиц≥ сьогоденн€. ¬ сучасних умовах ≥стор≥€ стала одним з визначальних чинник≥в державотворенн€. «авданн€ побудови в ”крањн≥ громад€нського сусп≥льства вимагаЇ формуванн€ в≥дпов≥дноњ сусп≥льноњ св≥домост≥, чому спри€Ї знанн€ украњнськоњ ≥стор≥њ. –озбудова держави потребуЇ висококвал≥ф≥кованих спец≥ал≥ст≥в, здатних продовжити кращ≥ традиц≥њ украњнства.

Ќавчальн≥й дисципл≥н≥ Д≤стор≥€ ”крањниФ належить важливе м≥сце в систем≥ осв≥ти, оск≥льки ≥нтелектуальний потенц≥ал людини визначаЇтьс€ не лише глибокими спец≥альними знанн€ми, а й високими громад€нськими ≥ нац≥онально-патр≥отичними почутт€ми.

ќсновною метою курсу Д≤стор≥€ ”крањниФ €к навчальноњ дисципл≥ни Ї вивченн€ виникненн€ ≥ розвитку сусп≥льно-державних утворень на вс≥х украњнських земл€х, ірунтуючись на обТЇктивних законах розвитку людськоњ цив≥л≥зац≥њ. √либоке вивченн€ ≥ усв≥домленн€ ≥сторичного досв≥ду украњнського державотворенн€ на р≥зних етапах складаЇ основний зм≥ст курсу ≥стор≥њ ”крањни.

ѕрограма курсу ≥стор≥њ ”крањни повинна допомогти студентам навчитис€ критично анал≥зувати, з наукових позиц≥й оц≥нювати законом≥рност≥ ≥сторичного розвитку украњнського сусп≥льства, усв≥домити роль ≥ значенн€ народних мас, визначних пол≥тичних, в≥йськових д≥€ч≥в, представник≥в украњнськоњ науки, культури, охорони здоровТ€, духовенства у творенн≥ украњнськоњ державност≥. Ќаш час вимагаЇ розвинутого, нешаблонного мисленн€, всеб≥чного, неупередженого п≥дходу до ≥сторичних под≥й.

«асвоЇнн€ цього курсу також допомагаЇ студентам самовизначитис€ в особистих св≥тогл€дних позиц≥€х та духовних ≥нтересах, зрозум≥ти своЇ м≥сце в ≥стор≥њ ≥ значенн€ дл€ сусп≥льства своЇњ профес≥йноњ д≥€льност≥.

«авданн€м курсу Ї формуванн€ у студентськоњ молод≥ нац≥ональноњ св≥домост≥ ≥ патр≥отизму, громад€нськоњ зр≥лост≥, вихованн€ у майбутнього л≥кар€ шанобливого ставленн€ до украњнського народу, його державотворчих, духовно-культурних, морально-етичних, трудових традиц≥й, причетност≥ до тис€чол≥тньоњ ≥стор≥њ украњнського народу, виробленн€ ум≥нь застосовувати набут≥ знанн€ з ≥стор≥њ у повс€кденн≥й д≥€льност≥, оц≥нц≥ сусп≥льних €вищ ≥ под≥й.

 


“ема 1. ќсновн≥ етапи та методика вивченн€ державотворчих процес≥в

¬ ”крањн≥.

1. ќсновн≥ етапи украњнського державотворенн€ в контекст≥ ≥стор≥њ ”крањни.

2. ћетодика вивченн€ державотворчих процес≥в в ”крањн≥.

3. ≤стор≥ограф≥€ украњнського державотворенн€.

ћета зан€тт€.

«агальна: ознайомленн€ студент≥в з метою курсу, визначенн€ його предмету ≥ функц≥й. ‘ормуванн€ у студент≥в знань основних етап≥в украњнського державотворенн€. –озгл€д процесу боротьби украњнського народу за власну державу. ѕоданн€ основних методик вивченн€ державотворчих процес≥в в ”крањн≥, ≥стор≥ограф≥њ украњнського державотворенн€.

 онкретна:

а) знати Ц предмет та завданн€ курсу, концепц≥њ, наукову пер≥одизац≥ю, джерела вивченн€ ≥стор≥њ ”крањни та ≥стор≥ограф≥ю;

Ѕ) вм≥ти

обгрунтувати по€ву ≥стор≥њ украњнського державотворенн€ €к в≥дгалуженн€ пол≥тичноњ науки;

оперувати методами ≥сторичного та системного анал≥зу, методом пор≥вн€нн€ державотворчих €вищ та процес≥в;

використовувати в процес≥ вивченн€ предмета знанн€ сум≥жних дисципл≥н: св≥товоњ ≥стор≥њ, пол≥толог≥њ, соц≥олог≥њ, основ економ≥чноњ теор≥њ, етнограф≥њ, археолог≥њ, культуролог≥њ;

оц≥нювати значенн€ курсу ≥стор≥њ ”крањни дл€ формуванн€ нац≥онального св≥тогл€ду та активноњ громад€нськоњ позиц≥њ;

визначати ≥сторичн≥ пер≥оди та њх хронолог≥чн≥ рамки;

оц≥нювати значенн€ предмету дл€ розум≥нн€ складних €вищ ≥ процес≥в, €к≥ в≥дбуваютьс€ у сучасному украњнському сусп≥льств≥.

 

ќсновн≥ пон€тт€: ≥стор≥€, ”крањна, ≥стор≥€ ”крањни, ≥стор≥ограф≥€ ≥стор≥њ ”крањни, пер≥одизац≥€, ≥сторичн≥ джерела, методолог≥€, украњнська нац≥€, украњнська нац≥ональна ≥де€.

 

Ќавчально-методичн≥ рекомендац≥њ

ѕри вивченн≥ першого питанн€ студентам необх≥дно ознайомитись з основними пон€тт€ми теми.

≤стор≥€ Ц з давньогрецькоњ Удосл≥дженн€, розпов≥дь про минулеФ - це наука про минуле людського сусп≥льства. ≤стор≥€ Ц не т≥льки одна з двох тис€ч ≥снуючих наук, але одна з найб≥льш давн≥х. ≤стор≥€ т≥сно повТ€зана з ≥ншими науками, зокрема з пол≥толог≥Їю, економ≥чною теор≥Їю, соц≥олог≥Їю, юридичними науками, психолог≥Їю, ф≥лософ≥Їю, математикою, л≥тературознавством, мовознавством.

‘ункц≥њ ≥сторичноњ науки: п≥знавальна, практично-пол≥тична, св≥тогл€дна, виховна.

¬ивченн€ ≥стор≥њ спри€Ї формуванню ≥сторичноњ св≥домост≥ народу, допомагаЇ зрозум≥ти сучасн≥сть за допомогою минулого. ¬одночас ≥сторичне мисленн€ Ї важливим чинником соц≥альноњ активност≥, вихованн€ патр≥отизму, консол≥дац≥њ народних мас, ≥нтеграц≥њ та њхньоњ моб≥л≥зац≥њ задл€ вир≥шенн€ певних соц≥альних завдань. ≤стор≥€ вчить, спираючись на загальнолюдськ≥ ц≥нност≥, творчо опрацьовувати ≥ критично переосмислювати багатство св≥тового ≥сторичного досв≥ду, засвоювати його уроки, формувати на ц≥й основ≥ власн≥ переконанн€, громад€нську позиц≥ю, здобути навички ≥ вм≥нн€, необх≥дн≥ дл€ практичноњ д≥€льност≥.

≤стор≥€ наука багатогалузева ≥ складаЇтьс€ з галузей ≥сторичного знанн€: ≥стор≥њ пол≥тичноњ, економ≥чноњ, соц≥альноњ, ≥стор≥њ культури.

≤стор≥€ под≥л€Їтьс€ за широтою вивченн€ обТЇкта: ≥стор≥€ всесв≥тн€, ≥стор≥€ континент≥в, ≥стор≥€ оркемих крањн, держав, народ≥в.

≤стор≥€ ”крањни Ц це наука, €ка вивчаЇ виникненн€ ≥ розвиток людського сусп≥льства на вс≥х украњнських земл€х.÷ентральною в курс≥ Ї украњнська нац≥ональна ≥де€, серцевиною €коњ, за ћ. √рушевським, Ї визнанн€ права украњнського народу на самовизначенн€ ≥ пошук його оптимальних форм. ”крањнська нац≥ональна ≥де€ спр€мована на формуванн€ украњнськоњ народност≥, пот≥м - нац≥њ, на формуванн€ нац≥онального характеру, самосв≥домост≥ ≥сторичного бутт€.

ќб'Їктом досл≥джень ≥стор≥њ ”крањни Ї украњнське сусп≥льство, законом≥рност≥ його розвитку та функц≥онуванн€ у конкретних часових вим≥рах.

ѕредметом вивченн€ курсу ≥стор≥њ ”крањни Ї складний процес формуванн€ та розвитку багатом≥льонного украњнського народу, його д≥€льност≥ в соц≥ально-економ≥чн≥й, духовн≥й, пол≥тичн≥й та державн≥й сферах з давн≥х-давен до сьогоденн€.

ѕер≥одизац≥€. «'€суванн€ ≥сторичних та пол≥тичних особливостей украњнського державотворенн€ в≥дбуваЇтьс€ через висв≥тленн€ ≥сторичних етап≥в украњнського державотворенн€ Ц слов'€нських протодержавних плем≥нних союз≥в, кн€з≥вських державних обТЇднань  ињвськоњ –ус≥ та √алицько-¬олинського кн€з≥вства; державотворенн€ в рамках ¬еликого кн€з≥вства Ћитовського та занепаду державност≥ в рамках –еч≥ ѕосполитоњ; державницьких традиц≥€х «апор≥зькоњ —≥ч≥, держави Ѕ.’мельницького та боротьби за њњ збереженн€; спроб державотворенн€ в рамках ≥ноземних держав та нац≥онально-украњнського етапу державотворенн€.

–азом з тим ≥стор≥€ ”крањни маЇ розгл€датис€ в т≥сному взаЇмозв'€зку з глобальними ≥сторичними процесами, з ≥стор≥Їю њњ найближчих сус≥д≥в, з €кими у р≥зн≥ часи украњнц≥ перебували у склад≥ р≥зних держав.

 

¬ивчаючи друге питанн€ необх≥дно зТ€сувати методолог≥ю, методи, принципи ≥сторичних досл≥джень, а також пон€тт€ ≥сторичного джерела та њх класиф≥кац≥ю.

ћетодолог≥чн≥ основи Ц теор≥€ п≥знанн€ ≥сторичного процесу, сукупн≥сть п≥знавальних принцип≥в та досл≥дницьких метод≥в, що реал≥зуютьс€ в практиц≥ ≥сторичного п≥знанн€.

ћетодолог≥€ Ц наука про ≥ методи, п≥дходи та критер≥њ досл≥дженн€, що застосовуютьс€ в будь-€к≥й науц≥.

≤сторична наука спираЇтьс€ на так≥ основн≥ методолог≥чн≥ принципи: принцип об'Їктивност≥, принцип ≥сторизму, соц≥ального п≥дходу, альтернативност≥.

ƒжерелознавство Ц наука про ≥сторичн≥ джерела, теор≥ю ≥ практику њх використан€ в ≥сторичних досл≥дженн€х. ƒжерела - це нос≥њ ≥сторичноњ ≥нформац≥њ. ѕрийн€то ще назвивати ≥сторичними памТ€тками. ƒ≥л€ть на дв≥ велик≥ групи: до першоњ групи належать рел≥кти, що були витвором свого часу, до другоњ Ц джерела, що подають ≥сторичну ≥нформац≥ю опосередковано Ц це опов≥д≥ про под≥њ минулого (так≥ джерела прийн€то називати наративними (розпов≥дними). ƒжерела також под≥л€ють на масов≥, €к≥ в≥дображають однотипн≥ €вища, що часто повторювались, ≥ ун≥кальн≥.

 ласиф≥куючи ≥сторичн≥ джерела за типами, необх≥дно дати коротку характеристику њх, навести конкретн≥ приклади джерел з ≥стор≥њ ”крањни, €к≥ належать до того чи ≥ншого типу.

“ип обТЇднуЇ джерела, €к≥ однаковим способом кодують ≥ збер≥гають ≥сторичну ≥нформац≥ю.

≤снуЇ п'€ть тип≥в джерел:

1) речов≥ Ц памТ€тки матер≥альноњ культури, археолог≥чн≥ знах≥дки (знар€дд€ прац≥, залишки споруд, храми, побутов≥ предмети, предмети культури, монети, збро€);

2) етнограф≥чн≥ Ц памТ€тки, в €ких знаходимо дан≥ про характер ≥ особливост≥ побуту, культури, звичањв того чи ≥ншого народу;

3) л≥нгв≥стичн≥ Ц дан≥ з ≥стор≥њ розвитку мов (г≥дрон≥ми Ц назви р≥к ≥ озер, топон≥ми Ц назвуи м≥сцевостей, етнон≥ми Ц назви племен ≥ народ≥в, онон≥ми Ц пр≥звища ≥ ≥мена);

4) усн≥ Ц народн≥ п≥сн€ ≥сторичн≥ думи, перекази, легенди, народн≥ присл≥вТ€, приказки;

5) писемн≥ джерела (записи на пап≥рус≥, пергамент≥, берест≥, папер≥) Ц 2 види (в≥др≥зн€ютьс€ походженн€м, призначенн€м, формою): актов≥ матер≥али Ц джерела, що Ї результатом д≥€льност≥ р≥зних установ, орган≥зац≥й (протоколи, грамоти, накази, статистичн≥ дан≥, законодавч≥ акти) та опов≥дн≥ памТ€тки Ц л≥тописи, л≥тературн≥ твори, публ≥цистика, документи особистого походженн€ (мемуари, спогади, щоденники, листи, автоб≥ограф≥њ).

—еред останн≥х ч≥льне м≥сце в ≥стор≥њ ”крањни пос≥дають л≥тописи - хронолог≥чн≥ записи про под≥њ, складен≥ по роках. ÷е ≥ "ѕов≥сть минулих л≥т" (’≤-’≤≤ ст.), ≥ √алицько-¬олинський л≥топис (’≤≤≤ ст.), Ќовгородський та –остово-—уздальський, √устинський (’V≤ ст.), Ћьв≥вський (’V≤≤ ст.), козацьк≥: "Ћ≥топис —амовидц€" та "Ћ≥топис —ам≥йла ¬еличка" (’V≤≤ ст.). ¬арто наголосити, що в  ињвському л≥топис≥ п≥д 1187 р. вперше вжито терм≥н Д”крањнаФ.

ƒо писемних джерел також в≥днос€тьс€ ≥ноземн≥ джерела, наприклад, згадки про давн≥ народи, що насел€ли територ≥ю сучасноњ ”крањни, у грецьких, римських, в≥зант≥йських, арабських ≥сторик≥в та л≥тератор≥в (√еродот (V ст.до н.е.), “ацит (≤ ст. до н.е.), —трабон, ѕтолемей, ѕрокоп≥й  есар≥йський, …ордан, јль-ћасуд≥ та ≥н.), записки посла Ћитви в  риму ћихалона Ћитвина, французького ≥нженера √≥йома де Ѕоплана, австр≥йського дипломата ≈р≥ха Ћ€соти, польського в≥йськового д≥€ча якова —обеського.

“ак≥ юридичн≥ пам'€тки, €к договори –ус≥ з ¬≥зант≥Їю, законодавчий зб≥рник "–уська правда", церковн≥ устави ¬олодимира ¬еликого, ярослава ћудрого, Ћитовськ≥ статути також м≥ст€ть ц≥нну ≥сторичну ≥нформац≥ю.

6) фото-, фоно-, к≥нодокументи Ц наймолодш≥ типи джерел;

 

¬ третьому питанн≥ необх≥дно визначити етапи розвитку украњнськоњ ≥стор≥ограф≥њ та њњ основн≥ дос€гненн€.

≤стор≥ограф≥€ у широкому розум≥нн≥ Ц ≥стор≥€ ≥сторичноњ науки вц≥лому, тобто галузь ≥сторичноњ науки, що вивчаЇ њњ ≥стор≥ю; у вузькому розум≥нн≥ Ц сукупн≥сть досл≥джень певноњ теми або ≥сторичноњ доби.

як джерелами, так ≥ ≥стор≥граф≥чним надбанн€м Ї л≥тописи кн€жоњ, литовсько-польськоњ ≥ козацькоњ доби.

™диний друкований тв≥р - "—инопсис", €кий був створений на основ≥ л≥топис≥в, до сер. ’≤’ ст. витримав понад двадц€ть видань, тривалий час вважавс€ першим систематизованим твором з ≥стор≥њ ”крањни. Ѕлизько 1740 р. ¬асилем –убаном за редакц≥Їю ќлександра Ѕезбородька видаЇтьс€ " раткое описание ћалороссии", €ке мало з'Їднати кн€з≥вський ≥ козацький пер≥оди ≥стор≥њ ”крањни.

Ќаприк≥нц≥ ’”≤≤≤ ст. за кордоном вийшли три ≥сторичн≥ прац≥, присв€чен≥ ≥стор≥њ ”крањни, њх авторами були ∆ан-Ѕенуа Ўерер,  арл √аммерсдорфер та …оган-’р≥ст≥ан ≈нгель.

¬≥дл≥к ≥стор≥ограф≥њ пол≥тичноњ ≥стор≥њ ”крањни починаЇтьс€ в≥д У≤стор≥њ –ус≥вФ Ц ≥сторико-пол≥тичного трактату к≥нц€ ’V≤≤≤ ст. Ќа ≥сторичному тл≥ у твор≥ стверджуЇтьс€ необх≥дн≥сть в≥дновленн€ та утвердженн€ нац≥ональноњ св≥домост≥, права украњнського народу на державну незалежн≥сть.

Ќа початку ’≤’ стол≥тт€ виход€ть виданн€ ƒмитра Ѕантиш- аменського Д»стори€ ћалой –оссииФ (1822 р.) та ћиколи ћаркевича Д»стори€ ћалороссииФ (1842-1843 рр.).

ћ. ћаксимович започаткував народницький напр€м в досл≥дженн≥ ≥стор≥њ. ¬.Ѕ.јнтонович в друг≥й половин≥ ’≤’ ст. заснував  ињвську школу ≥сторик≥в.

–озвиваючи украњнську пол≥тичну думку у ’≤’ - перш≥й половин≥ ’’ ст. вагомий внесок до пол≥тичноњ ≥стор≥њ ”крањни зробили ћ.  остомаров, ƒ. Ѕагал≥й, ћ. ƒрагоманов, ƒ.≤.яворницький, ћ. √рушевський, ƒ.ƒорошенко, ¬. Ћипинський, ≤.  рипТ€кевич, ќ.я.™фименко, Ќ. ѕолонська-¬асиленко та ≥нш≥ видатн≥ мислител≥, що розробл€ли проблеми ≥сторичного розвитку украњнського народу й в≥тчизн€ного державотворенн€.

Ќайб≥льш важливими здобутками њх ≥сторико-пол≥тичноњ творчост≥ стали наступн≥ ≥дењ:

критична оц≥нка будь-€ких форм деспотизму ≥ поневоленн€ народу;

осуд системи законодавства ≥ судочинства, покликаноњ захищати ≥нтереси пан≥вних сил;

заклик до боротьби за нац≥ональне ≥ соц≥альне визволенн€ украњнського народу;

обірунтуванн€ необх≥дност≥ зд≥йсненн€ соц≥альноњ р≥вност≥, забезпеченн€ пол≥тичноњ свободи;

анал≥з самоуправл≥нн€ народу ≥ колег≥альних форм реал≥зац≥њ влади; ор≥Їнтац≥€ на утвердженн€ державноњ самост≥йност≥ украњнського народу.

” друг≥й половин≥ ’’ ст. пол≥тичну ≥стор≥ю ”крањни найповн≥ше репрезентував ≥ систематизував учений украњнськоњ д≥аспори ≤ван Ћис€к-–удницький. ¬≥н уперше зд≥йснив глибокий анал≥з ≥стор≥њ украњнськоњ пол≥тичноњ думки з другоњ половини ’≤’ ст. до середини 80-х рок≥в ’’ ст. јнал≥зуючи украњнську ≥стор≥ю, ≤. Ћис€к-–удницький д≥йшов багатьох важливих висновк≥в:

про орган≥чне сп≥в≥снуванн€ в украњнськ≥й ≥стор≥њ двох традиц≥й: зах≥дноњ Ц соц≥ально-пол≥тичноњ ≥ сх≥дноњ Ц христи€нсько-духовноњ;

про можлив≥сть зд≥йсненн€ процесу нац≥оутворенн€ через нац≥ональне самовизначенн€ народу, п≥днесенн€ його осв≥ти ≥ культури, а не лише через пров≥дну верству;

про руйнац≥ю —–—– внасл≥док внутр≥шньопарт≥йноњ боротьби за владу, виникненн€ в ”крањн≥ масового нац≥онально-визвольного руху й орган≥зац≥йне утворенн€ опозиц≥йних пол≥тичних структур.

ѕевний внесок у розвиток пол≥тичноњ ≥стор≥њ зробили украњнськ≥ дисиденти (Уш≥стдес€тникиФ), що спираючись на факти ≥ под≥њ украњнськоњ ≥стор≥њ, протисто€ли конформ≥зму, беззаконню, порушенню прав ≥ свобод людини, обстоювали принципи в≥дкритого сусп≥льства, демократ≥њ, гласност≥, ≥деали правовоњ держави ≥ громад€нського сусп≥льства, самоц≥нност≥ особистост≥.

Ќаприк≥нц≥ 80-х рр. ’’ ст., з початком епохи плюрал≥зму ≥ гласност≥, а особливо п≥сл€ здобутт€ ”крањною державноњ самост≥йност≥, пол≥тична ≥стор≥€ ”крањни набула можливост≥ розвиватис€ в≥льно.

¬агомий внесок у пол≥тичну ≥стор≥ю ”крањни зробили ќ. јпанович, —.  ульчицький, ј. “рубайчук, ѕ. “олочко, ¬. —олдатенко, Ќ. яковенко, ё. ѕавленко, ¬. —мол≥й, ё. Ўаповал, ≤  урас, я. √рицак, я. ≤саЇвич, ¬. Ўевчук, ћ. “араненко та ≥н.

” в≥тчизн€ний науковий об≥г були залучен≥ досл≥дженн€ украњнц≥в заруб≥жж€ з ≥стор≥њ украњнського народу, його боротьби за державн≥сть Ц ќ. —убтельного, ≤. ЌагаЇвського, “. √унчака та ≥н.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 362 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќеосмысленна€ жизнь не стоит того, чтобы жить. © —ократ
==> читать все изречени€...

2103 - | 1840 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.017 с.