Музично-ритмічні рухи як один із засобів творчого розвитку учнів

Великого поширення на початку XX ст. в багатьох країнах набула система ритмічного виховання, заснована швейцарським музикантом педагогом

Е. Жаком- Далькрозом. Цей метод зводиться до того, щоб використовуючи тренувальні вправи, розвивати в дітей музичний слух, пам'ять, уяву, ритмічність, пластичну виразність рухів. Розвиток музичних здібностей здійснюється в процесі удосконалення слуху та вміння узгоджувати свої рухи з музикою. Треба якнайраніше починати розвивати це вміння в доступній і цікавій для дітей формі: ритмічних вправ, музичних ігор, танців, хороводів.

У нашій педагогіці система музично-ритмічного виховання розроблена Н.Г.Александровою, М.О. Румер, О.В. Коноровою, В.А.Грінер, Н.О.Ветлугіною та іншими. Різні музичні твори викликають у дітей емоційні переживання, породжують певні настрої, під впливом яких і рухи набувають відповідного характеру Наприклад, урочисте звучання маршу викличе підтягнуту поставу, точні підкреслені рухи рук і ніг. Спокійний, плавний характер танцю дає змогу зробити рухи неквапливими, м'якшими, округлішими.

Зв'язок між музикою і рухами не обмежується лише узгодженістю їхнього спільного характеру. Розвиток музичного образу, порівнювання контрастних і схожих побудов, ладова забарвленість, особливості ритмічного рисунка, динамічних відтінків, темпу - все це може відбиватися і в рухах. Художній образ, розвиваючись в часі, змінюється, а відповідно змінюються і рухи, чергується їх послідовність. Рухи допомагають повніше сприймати музичний твір, а він в свою чергу надає рухові особливої виразності. В цій взаємодії музика відіграє провідну роль, а рухи стають своєрідним засобом вираження художніх образів.

Жест, рух, пластика мають особливу властивість узагальнювати емоційний стан дитини. Вони змушують дітей переживати виражене в музиці. Пластичне інтонування - це будь-який рух людського тіла, який викликаний музикою і який відображає її образ. Рухи можуть бути різні - від гнучкого руху рукою до імітації гри на музичних інструментах („Веселий музикант" А. Філіпенка), від погойдування корпусом до радісного танцю, від легкого кроку до хороводу. Рухи бувають зафіксованими, складеними із знайомих елементів, але в окремих випадках образ відтворюється по-новому. Отже в процесі музично-ритмічних рухів розвивається і творча уява.

Діти частіше чекають показу готового варіанту пластичного вираження, ніж самі його придумують. На початковому етапі потрібно допомагати учням, підказувати їм рухи. Надалі діти самі здатні з відомих танцювальних елементів вибрати ті, які потрібні наприклад для „Козачка", пісні „Ой заграйте, дударики" А. Філіпенка. Вони використовують знайомі рухи, комбінують їх по-новому, придумують свій танок. Обов'язково слід використовувати пластичне інтонування, щоб показати, як розвивається мелодія (плавний рух вгору, вниз). її хвилеподібність (рухи двома руками, як хвилька) та інші. Характер мелодії можна показати кулачками рук (марш), плавним диригуванням рукою (наспівана мелодія), танцювальними рухами кистей рук (танець). Можна передати ритмічний мотив придуманих слів оплесками, клацанням пальців чи язика. При більшій динаміці використаємо більший розмах, при тихішій менший. При позначенні високого регістру руки піднімуться вище, низькому — опустяться вниз.

Можна також вибрати з казки, яка слухається на уроці („Лисичка, котик і півник" К. Стеценка, „Коза-дереза", М.Лисенка, „Петрик і вовк" С.Прокоф'єва), дійову особу і створити її образ рухами, жестами, мімікою. Перед цим запропонувати дітям ситуацію: „Ми на репетиції в театрі. Хто з дійових осіб вийшов на сцену?" Один учень показує в рухах героя, інші відгадують. Інший варіант: придумати образ, передати його рухами (вітер, зайчик та інші). Ще краще, коли один учень придумує образ і рухи, інший озвучує це на дитячому музичному інструменті. Виконання музики рухом дає можливість вчителю побачити, як чує музику кожен учень. Таке виконання допомагає і розкріпаченню дітей. Пластичне інтонування дозволить більш емоційно відчути атмосферу твору і передати її в русі. Дитина, створюючи той чи інший образ, повинна показати, як вона розуміє зміст пісні та характер музичного твору. Музичний матеріал дає дитині можливість рухами передати характер музичних творів. Динамічні і темпові зміни сприяють різноманітності рухів дітей. Між музикою і рухами встановлюється певний контакт, що вносить свідомість і цілеспрямованість в дитячі ігри. Діти-виконавці прагнуть рухом передати музичний характер, що допомагає розвитку їх здібностей розуміння музичного змісту і творчих сил.

Для розвитку танцювальних імпровізацій добре використовувати різні народні танці, які слухаються під час уроків, пісні танцювального характеру. Діти з захопленням змагаються в знаходженні нових сполучень знайомих танцювальних рухів. Систематична праця в цьому напрямку розвиває уяву дітей, вчить свідомому ставленню до музики, до емоційного осмислення рухів.