Методика проведення співу по нотах

 

Нотний запис по своїй істоті відображає ладову залежність звуків у певній тональності.

Передумовою осмисленого співу по нотах є наявність ладових, звуко - висотних і метро-ритмічних музично-слухових уявлень, які, у свою чергу, активно розвиваються в процесі співу.

Вирішальне значення для формування цієї здібності мають наступні моменти:

1. Поступовість і послідовність освоєння інтонацій ладів і ритмічних мотивів, починаючи з найпростіших.

2. Поступове і послідовне розширення діапазону голосу дитини.

3. Опора на інтонації музичного фольклору свого народу.

4. Використовування в навчанні рухової і зорової наочності.

Освоєння ладу вчитель починає із співу характерного для народної пісні трихорду: І—II—IIIступенів мажору і настройки слуху на тоніку. Поступово приєднуються нові інтонації. Лад ніби виникає, «будується» на очах у дітей.

Діти співають інтонації ладів на тій висоті, яка їм зручна. Так, на початку навчання триступеневі поспівки учні виконують або всі разом у відрізку звукоряду мі ’- си’або індивідуально на тих звуках, які найбільш зручні кожній дитині. Широко практикується транспонування по півтонах вгору і вниз. Діти співають поспівку з текстом на склад «лю», а пізніше на склади «мі-ма», «мі-мо-ма», сприяючі правильному звукоутворенню, і з складовими назвами ступенів, зручними для співу.

Застосовуються загальноприйняті в системі відносної сольмізації ручні знаки і наступні назви ступенів:

МО ЛЕ ВІ НА ЗО РА ТІ МО

І II IIIIV V VI VIIІ

 

Система ручних знаків в процесі співу дає дитині наочні зорово-рухові уявлення про взаємовідношення ступенів в ладу. Ручні знаки, крім того, служать хорошим засобом спілкування між вчителем і класом. Педагог використовує їх не тільки для одноголосного і двохголосного співу вголос, але і для внутрішнього співу.

Ручні знаки треба показувати правильно, розміряючи послідовність ступенів по висоті. Нижній ступінь МО показується на висоті поясу, верхній ступінь МО — небагато вище голови.

Дуже важливим є характер показу ручними знаками: переходи руки з одного положення в інше повинні бути плавними, м'якими, але з чіткою фіксацією ступенів. Слід уникати формального показу; рука повинна активно допомагати дитині правильно інтонувати голосом. Було помічено, що чим точніше дитина показує висоту рукою, тим чистіше він її інтонує.

До всіх етапів освоєння ладу підключаються усні диктанти, спів заручними знаках і по нотах. У вигляді усного диктанту проходить розбір окремих фраз із розучуваних поспівок і пісень.

Вчитель грає фразу на інструменті, діти повторюють її з назвами ступенів, при цьому вони можуть допомогти собі ручними знаками.

Диктанти можуть проходити таким чином:

1. Діти співають і показують (або тільки показують) на звукоряді -«сходинці», ручними знаками кожен звук фрази, яку виконує вчитель.

2. Вчитель виконує всю фразу цілком, діти повторюють її по пам'яті з показом на звукоряді -«сходинці», ручними знаками.

Приводимо малюнки двох варіантів «драбинки»: трихорду і пентахорду.

Головне завдання тут полягає в тому, щоб спів по нотах в абсолютній нотації був не механічним, а осмисленим. До цього і повинні підводити методи відносної сольмізації. Поєднання відносної та абсолютної сольмізації не тільки можливо на початковому етапі розвитку музичного слуху учнів, але і дає добрі результати. Метод відносної сольмізації, знаходячись в основі такого поєднання, сприяє розвитку музичного мислення, осмисленого співу по нотах. Тому, якщо діти недостатньо чисто інтонують при співі з абсолютними назвами нот, повертайтеся до співу невдалих інтонацій за допомогою ручних знаків і

співу по нотах з відносними назвами ступенів.

Як відомо, спів по ручних знаках і по нотах тісно пов'язаний з розвитком метро-ритмічного відчуття дітей. Вже в першій чверті діти знайомляться з поняттям метричної долі, яке асоціюється у них з рівномірним рухом «кроків» в музиці. Проте треба прагнути до того, щоб учнів зрозуміли, що ритмічно супроводжувати музику можна по-різному: крокувати, плескати в долоні, по парті, виконувати танцювальні рухи і т.д.

При читанні нотного тексту ритмічна побудова мелодії виконує дуже істотну роль. Усвідомлення фрази, розчленовування її на окремі ритмічні мотиви сприяє точнішій і швидшій орієнтації учнів в нотному записі.

Оскільки сприйняття музичного ритму тісно пов'язане з руховими реакціями, перші ритмічні мотиви складаються з чвертей і восьмих. Вони легко асоціюються у дітей із звичними рухами — кроком і бігом. Крім того, в переважній більшості пісень для дітей використані переважно ці поєднання тривалостей.

Для того, щоб спів ритму став можливим, кожна тривалість одержує свою складову назву (разом із загальноприйнятими назвами: чверті, восьмі і т.д .).

Четвертна - І - та

Восьмі - 11 – ті - ті

Шістнадцяті - III І-тірі - тірі

Половинна - І - та-а

Половинна з крапкою - І.- та – а - а

Ціла - о- та – а – а - а

Завдання поступового ознайомлення з новими ритмічними мотивами розв'язується в різних видах музичної діяльності: у співі по нотах, складанні

метро-ритмічних акомпанементів, в імпровізаціях.

Спів з використанням відносної сольмізації рекомендується у молодших класах.

У молодших класах також рекомендується вивчати пісні методом «на слух».

У середніх класах розучування пісенного матеріалу проводиться методом «за нотною таблицею». Цей метод полягає у наступному:

Вчитель записує мелодію пісні нотами, але учні ще не сольфеджують. Вони слідкують за показом руху мелодії учителем і співають зі словами.

Учні старших класів вже мають необхідні знання для сольфеджування пісень, які розучуються на уроці. Перед розучуванням пісні «методом сольфеджування» учитель разом з дітьми пригадує тривалості нот, розміщення нот, вони проплескують ритмічний малюнок пісні, сольмізують(називають ноти у ритмі пісні).Лише тоді вчитель настроює дітей у потрібній тональності(співається звукоряд у цій тональності, її стійкі ступені), а потім вже учні самостійно сольфеджують пісню.

Цей метод є досить складним і вимагає неабиякої підготовки дітей і великої їх уваги.

ЛЕКЦІЯ № 9