Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“иполог≥€ школи в≥дпов≥дно до зниженн€ слуху




 

кенн€ слуху(ƒЅ) —туп≥нь тугову≠хост≥ “ип школи
35-40 ѕерший «агальноосв≥тн€ школа, без слу≠хових апарат≥в, перша парта
40-60 ƒругий «агальноосв≥тн€ школа з викорис≠танн€м слухових апарат≥в
60-90 “рет≥й Ўкола дл€ д≥тей з≥ зниженим слухом з використанн€м слухових апарат≥в
≥льше 90 „етвертий Ўкола дл€ глухих д≥тей

ƒл€ визначенн€ р≥вн€ сприйманн€ розмовного та шеп≥тного
енн€ ≥снуЇ таблиц€, побудована на перерахунку даних то-
ноњ ауд≥ометр≥њ. “ак, ћ. Portmann ≥ —≤. Portmann навод€ть
упн≥ дан≥ дл€ перерахунку втрати слуху в децибелах на
њн€тт€ мовленн€ (див. таблицю 3).
: “аблиц€ «

' ѕерерахунок зниженн€ слуху на сприйманн€ мовленн€ з метр≥в у децибели

 

 

"гань, з €коњ сприймаЇтьс€ мовленн€ (у м): ¬тратаслуху (”ƒЅ)
розмовне шеп≥тне
Ќорма Ќорма ƒо 35
4-5 0,5-0,8  
2-4 0,25-0,5 35-40
1-2 0,25-0,5 45-50
0,25-1 Ѕ≥л€ вушноњ раковини 50-60
вушноњ раковини Ќе чуЇ  

ћодуль ]/ ѕсиххз≥юю-педагоачна характеристика д≥тей s порушенн€ми псьитф≥зиушео

” корекц≥йн≥й педагог≥ц≥ вид≥л€ють так≥ групи д≥тей у в≥д≠пов≥дност≥ до ступен€ порушенн€ слуховоњ функц≥њ ≥ часу ви≠никненн€ в≥дхиленн€" глух≥, з≥ зниженим слухом (слабочуюч≥) ≥ п≥знооглухл≥.

√лух≥ д≥ти Ч це д≥ти з ц≥лковитою в≥дсутн≥стю слуху або його значним зниженн€м, за €кого сприйманн€, розп≥знаванн€ ≥ самост≥йне оволод≥нн€ усним мовленн€м (спонтанне формуван≠н€ мовленн€) Ї неможливим.

ѕовна в≥дсутн≥сть слуху спостер≥гаЇтьс€ р≥дко. «алишковий слух у дитини дозвол€Ї њй сприймати окрем≥ ≥нтенсивн≥ звуки, фонеми, €к≥ вимовл€ютьс€ надзвичайно голосно б≥л€ вушноњ ра≠ковини. ѕри глухот≥ самост≥йне сприйманн€ розмовного мовлен≠н€ Ї неможливим. ƒ≥ти можуть сприймати розмовне мовленн€ за допомогою слухового анал≥затора лише при слухопротезуванн≥.

Ћ. ¬. Ќейман в≥дзначаЇ, що можливост≥ глухих д≥тей дл€ розр≥зненн€ навколишн≥х звук≥в, залежать переважно в≥д д≥апа≠зону частот, €к≥ сприймаютьс€. «алежно в≥д об'Їму частот, €к≥ сприймаютьс€ за станом слуху, вид≥л€ють чотири групи глухих. ћ≥ж групою глухоти ≥ можлив≥стю сприймати звуки ≥снуЇ т≥сна взаЇмозалежн≥сть. ƒ≥ти з м≥н≥мальними залишками слуху (пер≠ша ≥ друга групи) здатн≥ сприймати лише надзвичайно голосн≥ звуки на невелик≥й в≥дстан≥ в≥д вушноњ раковини (гудок паро≠плава, голосний крик, удари в барабан). √лух≥ д≥ти з третьою ≥ четвертоњ групи здатн≥ сприймати ≥ розр≥зн€ти значно б≥льшу к≥льк≥сть звук≥в на невелик≥й в≥дстан≥, €к≥ Ї б≥льш р≥зноман≥т≠ними за своњми звуковими характеристиками (звук музичних ≥н≠струмент≥в, ≥грашок, голоси тварин, звук телефону тощо). √лух≥ д≥ти цих груп здатн≥ нав≥ть розр≥знити мовленнЇв≥ звуки Ч де≠к≥лька добра знайомих сл≥в, фраз.

–озр≥зн€ють вроджену ≥ набуту глухоту. ¬роджена глухота обумовлюЇтьс€ р≥зними неспри€тливими впливами на слуховий анал≥затор у пер≥од внутр≥шньоутробного розвитку. Ќабута глухота може виникнути у будь-€кому в≥ц≥. —постер≥гаЇтьс€ також профес≥йна глухота, €ка виникаЇ внасл≥док тривалого впливу на органи слуху шумових подразник≥в, в≥брац≥њ п≥д час профес≥йноњ д≥€льност≥.

√лухих д≥тей ≥нколи ще називають глухон≥мими (проте цей терм≥н у профес≥йному ≥ науковому об≥гу вважаЇтьс€ некорект≠ним) √лухон≥мота Ч це в≥дсутн≥сть або глибоке порушенн€ слу≠ху ≥, з огл€ду на це, в≥дсутн≥сть мовленн€. ¬≥д народженн€ або на ранн≥х етапах розвитку (до 2-3-х рок≥в) слух в такоњ дитини Ї ураженим наст≥льки, що не дозвол€Ї самост≥йно оволод≥вати


/ та особливост≥ роботи з ними в умовах корекцгйшп та ≥нклюзивноњ осв≥ти

зним мовленн€м ¬роджена глухота в≥дм≥чаЇтьс€ у 25-30% кон≥мих. Ќ≥мота Ї насл≥дком глухоти ≥ виступаЇ €к вторинне аруванн€, обумовлене первинним в≥дхиленн€м - глухотою. ≥≥сть глухон≥мих мають залишки слуху, €к≥ використову-у навчлльно-виховному процес≥ й дають можлив≥сть за ви спец≥ально орган≥зованоњ корекц≥йноњ роботи оволод≥ти эю м≥рою звуковою стороною мовленн€. Ђ,3а ауд≥ометричними досл≥дженн€ми глухота Ч це не лише слуху понад 80 дЅ, але ≥ його порушенн€ або втрата на частотах. ќсобливо неспри€тливим Ї втрата або зниженн€ в коридор≥ частот, до €ких належить розмовне мовленн€.

€к первинний дефект призводить до ц≥лого р€ду ень у розвитку псих≥ки. ѕорушенн€ розвитку мовленн€ ого в≥дсутн≥сть €к вторинний дефект негативно впливаЇ на эк вс≥Їњ п≥знавальноњ сфери глухих д≥тей. ÷е обумовлю-t тим, що саме через розмовне мовленн€ передаЇтьс€ б≥льша ≥нформац≥њ про предмети ≥ €вища навколишньоњ д≥йснос-÷≥дсутн≥сть або значне ушкодженн€ слуховоњ анал≥заторноњ ≥, €ка маЇ сприймати цю ≥нформац≥ю, негативно впливаЇ армуванн€ п≥знавальноњ активност≥, компетентност≥ таких ≤. ¬≥дсутн≥сть мовленн€ або його значний недорозвиток не-ио впливаЇ не лише на формуванн€ словесно-лог≥чного и€, €ке безпосередньо з ним пов'€зане, а й на розвиток j-образного та практично-д≥йового, на псих≥чн≥ процеси Ќезважаючи на те, що у псих≥чному розвитку таких ≤лаочно-образн≥ форми п≥знанн€ набувають б≥льшого зна-jfS, н≥ж словесно-лог≥чн≥, зоров≥ образи не отримують у св≥-г≥ таких д≥тей необх≥дноњ мовленнЇвоњ п≥дтримки у форм≥ енн€, характеристики њхн≥х властивостей та €костей.

ез недостатн≥сть усв≥домленн€ ≥нформац≥њ про зовн≥ш-≤≥т ≥ його особливост≥ реакц≥њ таких д≥тей на навколишню Ї прим≥тивн≥шими, безпосередн≥шими, часто не в≥дпо- > соц≥ально прийн€тим стандартам. «окрема, у оточуючих с€ неправом≥рна думка про на€вн≥сть у таких д≥тей ро-в≥дсталост≥ або затримки псих≥чного розвитку.

того, в≥дсутн≥сть слуху ≥ значний недорозвиток або Ќовано≥сть мовленн€ виступаЇ часто нездоланною пере-у формуванн≥ соц≥ального статусу такоњ дитини. ƒ≥ти њьним психоф≥зичним розвитком часто не сприймають гаютьс€ в≥д сп≥льноњ д≥€льност≥, гри з нею через не-≤≥сть встановленн€ контакт≥в, в≥дсутн≥сть адекватного ро-один одного. “ак≥ д≥ти, маючи повноц≥нний ≥нтелект, чюють свою патолог≥ю, на цьому фон≥ у них можуть роз


ћодуль II ѕсшю€оао-па«агсе≥чна характеристика д≥тей з порушенн€ми rtcwaxpiswmceo

виватись порушенн€ емоц≥йно-вольовоњ сфери у форм≥ невро≠з≥в, афективних реакц≥й, негатив≥зму, апатичност≥, формуютьс€ егоњстичн≥сть та егоцентризм.

—кладн≥ вторинн≥ порушенн€, основними з €ких Ї в≥дсут≠н≥сть мовленн€, затримка формуванн€ словесно-лог≥чного мис≠ленн€, призвод€ть до характерного, атипового розвитку особис≠тост≥ глухоњ дитини.

Ўзнооглухл≥ Ч це люди, €к≥ втратили слух у в≥ц≥, коли њхнЇ мовленн€ було б≥льшою або меншою м≥рою сформоване –≥вень збереженост≥ мовленн€ залежить в≥д в≥ку, в €кому дитина втратила слух, розвитку њњ мовленн€ та умов, за €ких формуЇть≠с€ особист≥сть дитини.

якщо порушенн€ слуху в≥дбулось у пер≥од в≥д 2-х до 5-й рок≥в, проте дитина не отримуЇ квал≥ф≥кац≥йну допомогу вона втрачаЇ звуковий склад мовленн€, словниковий запас, здатн≥сть до конструюванн€ фраз. ѕри втрат≥ слуху п≥сл€ 5-й рок≥в збе≠р≥гаютьс€ словниковий запас ≥ здатн≥сть правильно висловлю≠ватись. ќсновний напр€мок корекц≥йно-розвивальноњ роботи у цьому випадку пол€гаЇ в забезпеченн≥ дитин≥ зворотного зв'€зку, ум≥нн€ слухо-зоро-в≥брац≥йного сприйманн€ та розум≥нн€ усного мовленн€ тих, хто њњ оточуЇ; у збереженн≥ фонематичноњ, лексич≠ноњ та граматичноњ стор≥н власного мовленн€. ѕри втрат≥ слу ху у пер≥од п≥сл€ оволод≥нн€ дитиною писемним мовленн€м, за умови орган≥зац≥њ ≥ндив≥дуальноњ допомоги, словниковий запас ≥ усне мовленн€ можуть зберегтись на досить високому р≥вн≥. Ўзнооглухл≥ доросл≥ потребують аналог≥чноњ допомоги у забез≠печенн≥ ум≥нь та навичок слухо-зоро-в≥брац≥йного сприйманн€ усного мовленн€ та збереженн€ ч≥ткост≥ власного мовленн€. «начноњ уваги потребуЇ формуванн€ у них впевненост≥, готов≠ност≥ вступати у сп≥лкуванн€, см≥ливост≥ у задоволенн≥ комун≥≠кативних потреб.

¬трата слуху в таких д≥тей буваЇ р≥зною Ч тотальною, або близькою до глухоти, або такою, €ка спостер≥гаЇтьс€ у ос≥б з≥ зниженим слухом. ѕри цьому у псих≥чному розвитку на перший план виходить важка псих≥чна реакц≥€ на те, що вони не чують багатьох звук≥в або чують њх спотворено, не розум≥ють звернено го мовленн€ ÷е ≥нколи призводить до повноњ в≥дмови в≥д сп≥лку≠ванн€ з однол≥тками ≥ нав≥ть близькими, ≥нод≥ - до виникненн€ псих≥чного захворюванн€.

якщо у таких д≥тей спостер≥гаЇтьс€ достатн≥й залишковий слух, то корЇкц≥йну роботу з ними можна побудувати з вико ристани€м слухових апарат≥в ≥ формуванн€ навичок читанн€ з губ≥в ќск≥льки вони вже знають характеристику формуванн€


та (хвйшооегт роботи з ними в умовах кирекцлши€ та тк€юзивнт ocetmu

к≥в, то цей процес у них в≥дбуваЇтьс€ швидше, зрозум≥ло, за

(» подоланн€ психолог≥чного бар'Їру.

, ѕри виникненн≥ тотальноњ глухоти необх≥дно використову-дактилолог≥ю, писемне мовленн€ ≥, можливо, жестове. «а створенн€ спри€тливого середовища дл€ вихованн€ ≥ на-;н€ п≥знооглухлоњ дитини розвиток њњ мовленн€, п≥знаваль-≥ вольових €костей наближаЇтьс€ до нормального.

:-Х ƒ≥ти з≥ зниженим слухом (слабочуюч≥) Ч це д≥ти з част-недостатн≥стю слуху, €ка не перешкоджаЇ њм самост≥йно ичити певний словниковий запас (часто неповний, дещо дарений), оволод≥ти певною м≥рою граматичною будовою Ђнн€, хоча в ц≥лому призводить до €скраво виразних по-€ь мовленнЇвого розвитку.

—лабочуючою вважаЇтьс€ дитина, €кщо вона починаЇ чути и в област≥ 20-50 дЅ ≥ б≥льше (туговух≥сть першоњ ступен≥) йжщо вона чуЇ звуки висотою 50-70 дЅ ≥ б≥льше (туговух≥сть того ступен€) ¬≥дпов≥дно у р≥зних д≥тей вар≥юЇтьс€ ≥ д≥апа-звук≥в по висот≥. ¬ одних д≥тей в≥н майже не обмежений, в:х наближаЇтьс€ до висотного слуху глухих. ” де€ких д≥тей, розмовл€ють €к слабочуюч≥, визначають туговух≥сть третьо-ступен€, €к у глухих, при цьому в≥дм≥чаЇтьс€ можлив≥сть мати звуки не лише низьк≥, але й середньоњ частоти (в д≥а-Ђ≥ в≥д 1000 до 4000 √ц).

’арактеризуючи псих≥чний розвиток ц≥Їњ категор≥њ ос≥б, не-ю в≥дм≥тити певн≥ в≥дхиленн€ в≥д норми. ≤ справа тут не (Ї в тому, що дитина погано чуЇ, тобто маЇ ф≥зичний недо-',"а в тому, що цей недол≥к призводить до виникненн€ ц≥лого порушень ≥ в≥дхилень у розвитку. Ќа перший план тут, м≥ло, виступаЇ недорозвиток мовленн€. ¬ар≥анти розви-^'мовленн€ при даному в≥дхиленн≥ Ї досить р≥зноман≥тними ≥ залежать в≥д ≥ндив≥дуальних психоф≥зичних особливостей ≥ тих соц≥ально-побутових умов, в €ких вона виховуЇтьс€ Їтьс€. јле при цьому неповноц≥нний розвиток обумовлю-неповноц≥нним слухом, що призводить до зм≥ни процесу Ђого розвитку: порушенн€ слуху Ч загальний недорозви-навальноњ д≥€льност≥ Ч недорозвиток мовленн€, ≥овленнЇвий недорозвиток набуваЇ характеру вторинного ≥енн€, €ке виникаЇ €к функц≥ональне на фон≥ аномаль-розвитку псих≥ки в ц≥лому. ќск≥льки мовленн€ Ї склад-системою, за допомогою €кого передаЇтьс€ ≥ приймаЇтьс€ вана у словах ≥нформац≥њ, то дитина з порушенн€ми слу-з самого раннього розвитку в≥дчуваЇ њњ недостатн≥сть.



ћодуль II ѕсихалсео-педагограш характеристика д≥тей з порушенн€ми психоф≥зичного

Ѕ≥дн≥сть словникового запасу, викривленн€ мовленн≥вого роз витку на фон≥ порушеного слухового анал≥затора в≥дображаЇть≠с€ на всьому ход≥ п≥знавальноњ д≥€льност≥ ” такого школ€ра виникають значн≥ труднощ≥ при формуванн≥ навичок читанн€ ≥ письма на перших етапах навчанн€, у засвоЇнн≥ нових текст≥в, њхньому розум≥нн≥ та усв≥домленн≥. ¬икривленн€, недостатн≥сть, анормальн≥сть словникового запасу часто створюЇ враженн€, що дитина маЇ розумову в≥дстал≥сть або в кращому випадку значний проб≥л у знанн€х про навколишн≥й св≥т. ÷е ускладнюЇ соц≥альну взаЇмод≥ю такоњ дитини. ќск≥льки так≥ д≥ти мають повноц≥нну ≥нтелектуальну сферу ≥ усв≥домлюють свою аномальн≥сть, про≠блемн≥сть, це ще б≥льш негативно впливаЇ на формуванн€ нави≠чок соц≥альноњ взаЇмод≥њ. “руднощ≥ мовленнЇвого сп≥лкуванн€ Ї головною причиною виникненн€ конфл≥ктних ситуац≥й з одно≠л≥тками, формуванню в нењ порушень емоц≥йно-вольовоњ сфери, про€в≥в агресивност≥, егоњзму.



3. Ќавчанн€ ≥ вихованн€ д≥тей з порушенн€ми слуховоњ функц≥њ у спец≥альних закладах

Ќавчанн€ д≥тей з порушенн€ми слуховоњ функц≥њ, €к й ≥н≠ших категор≥й, маЇ бути систематичним ≥ орган≥зованим. ўе Ћ. — ¬иготський вказував, що навчанн€ глухих потребуЇ спец≥≠альноњ педагог≥чноњ техн≥ки, використанн€ особливих прийом≥в ≥ метод≥в. јле при цьому в≥н же зазначав, що потр≥бно виховувати ≥ навчати не глуху або сл≥пу дитини, а дитину взагал≥. ¬чений наголошував: "« б≥олог≥чноњ точки зору глухон≥мота €вл€Ї собою значно менший недол≥к, а н≥ж сл≥пота, ≥ глуха тварина менш без≠пом≥чна, а н≥ж сл≥па. јле у людини глухон≥мота с значно б≥льшим недол≥ком, оск≥льки вона ≥золюЇ людину в≥д вс€кого сп≥лкуванн€ з ≥ншими. √лухон≥мота Ї недол≥к соц≥альний. ¬она пр€м≥ше, а н≥ж сл≥пота, порушуЇ соц≥альний статус особистост≥" [2, с.35].

як зазначалось вище, при порушенн€х слуху передус≥м страждаЇ мовленн€ дитини; при глухот≥ та глибокому зниженн≥ слуху дитина без спец≥ального навчанн€ мовленн€м практично не оволод≥ваЇ. ¬≥дсутн≥сть чи недорозвиток мовленн€ не лише ускладнюють контакти дитини з оточуючими, а й порушують процес формуванн€ њњ п≥знавальноњ д≥€льност≥ та особистост≥ в ц≥лому. ¬≥дпов≥дно, чим ран≥ше починаЇтьс€ корекц≥йний вплив, тим скор≥ше й ефективн≥ше можна подолати насл≥дки порушень слуховоњ функц≥њ.

ѕќ


ma особливост≥ роботи з килах в улюеах ксрекихшю≥ та ≥нклюзивноњ осв≥ти





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 488 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ѕутерброд по-студенчески - кусок черного хлеба, а на него кусок белого. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2210 - | 2145 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.018 с.