Діти з порушеннями мовлення можуть одержувати логопедичну допомогу і по лінії Міністерства охорони здоров'я, зокрема
- у логопедичних кабінетах при дитячих поліклініках, 68
| ma особливоспироботи з ними в умовах кпрекцшнт та інклюзивної освіти |
у стаціонарах при дитячих лікарнях і психоневрологічних диспансерах (дитячих санаторіях).
іед дитячої поліклініки надає допомогу дітям з усіма мовленнєвої патології незалежно від рівня інтелекту та «ості фізичного слуху. Найбільш тісними мають бути логопеда із дошкільними закладами, особливо з тими, де спеціальні логопедичні групи.
У спеціальних відділеннях стаціонарів надається лікувально- мйШМДОа та психолого-педагопчна допомога дітям, які окрім JSggglnieBHX порушень мають й інші відхилення у психофізич- розвитку.
Особливості роботи вчителя з дітьми, що потребують логопедичної допомоги, шчг в умовах загальноосвітніх закладів
.^Успішність навчання дитини з порушеннями мовлення за- лрШггь не лише від виправлення в неї вад, а й від правильного сЙЙЙЇення вчителя, урахування у навчальному процесі наявних проблем дитини. Зупинимось на деяких особливостях роботи іиркиїя з такою дитиною.
: дитина-логопат потребує сприятливого режиму, що виражається у доброзичливому ставленні вчителя, [і та урахуванні ним у навчальному процесі особливос-іистості дитини (особливо при таких складних діагнозах, іртрія, ринолалія, заїкання), психологічній підтримці з іителя - підбадьорювання, заохочення успіхів.
іивим завданням є стимулювання пізнавальної й мов-ії активності дітей, адже у багатьох з них через порушен- ■І|р|©влення комунікативна діяльність є зниженою, вони невпев- Щщ Щ собі, є пізнавально пасивними Слід спочатку залучати Щ^ДО таких видів діяльності (як на уроках, так і у позаклас- ИЩроботі), де можна сформувати ситуацію успіху, віру в себе, <Щ§р|Зувати позитивне спілкування з однокласниками.
пам'ятати, що в учнів-логопатів можуть бути нроб-'І У розумінні мовлення, тому слід давати детальний ін-перед виконанням завдань і переконатись, що дитина *і#розуміла Мовлення педагога має бути зразковим, чітким, виразним, складатись із коротких зрозумілих речень
ЛІоОуль U Психіьюгі>-псдил\ічна хііракпктпттилі rtmicu J порушення.іаі
Велику увагу слід приділяні формуванню прийомів роз\ мової роботи, необхідних дія оволодіння граматкою, з меюн розвитку зв'язного мовлення - вчипі дитину міркувати, робін;1, розгорнуті висновки
Вчитель, як і логопед. Mat допомагати дитині планувати своє висловлювання, контролювати його, слідкувати за викорис ганням у самостійному мовленні навичок, набутих на лоїопеднч них заняттях.
У багатьох дітей-логопатів виявляються недорозвиненими такі важливі для шкільного навчання функції, як: просторове сприймання і аналіз, просторові уявлення; зорове сприймання, аналіз і синтез; координація системи «око-рука»; складна координація рухів пальців і кисті рук; фонематичне сприймання, фонематичний аналіз і синтез. Ці функції мають стати об'єктом корекційної роботи педагога, яка може здійснюватись як на навчальному, так і позанавчальному матеріалі. При суттєвому порушенні цих функцій дитина може потребувати й спеціального впливу психолога, з яким вчителю також необхідно узгодити зміст і прийоми роботи.
Наголосимо, що індивідуальний підхід до дітей, конкретний зміст і прийоми корекційної роботи залежать від клінічного діл гнозу дитини, її психологічних особливостей і мають ретельно узгоджуватись із логопедом, пепхоіогом Наприклад:
• форма опитування дитини із заїканням (усна чи письмова
відповідь, з місця чи біля дошки, на уроці чи після урок>)
залежить від етапу корекційного впливу;
• при грубих і стійких помилках дитини у письмі й читанні
не варто давати додаткові завдання, а узгодити із логопедом
спеціальні, що враховують специфіку цих помилок;
• у дітей, що мають фонетико-фонематичний недорозвиток, не
обхідно розвивати фонематичне сприймання, фонематичний
аналіз і синтез.
Навчання і виховання дитини з вадами мовлення має бути поєднаним із оздоровленням, логопедичними заняттями, по необхідності — із лікуванням, психотерапевтичним і психокорек-ційним впливом, заняттями з ЛФК.
Вагомого значення для включення дітей з порушеннями мовлення у навчальний процес має підготовка учнівського колективу до позитивного сприймання такого однокласника Вчитель має пояснити, що в класі є дитина, яка невиразно говорить (чи з помилками пише, читає, робить запинки у розмові і г ін.), що такий учень потребує під гримкії й допомоги однокласників,
|
оГюіті з ни.%т н у.чоиол ьягрскщшюі ти тынхпиъип <к\пти
--- ----------------------------------------------------------------
------ ^яподотання мов кминних проблем ниірібен час Водночас
гог разом із іісихоіоіом мають за.пчаги діпнн\ лоіопата до ктивних форм діяльності, у якіїі ш буде комфортно й пору-
К^нНЯ мовлення не висуватимуться на перше місце.
Особливу робоп логопеду, вчителю й психологу слід про- и 3 родиною учня.з порушенням мовлення, адже співпраця
батьків із спеціалістами є запорукою успішності корекщйно-
виховної роботи
Контрольні запитання
1 Охарактеризуйте закономірності розвитку мовлення в онтогенезі.
2. Назвіть причини, які призводять до порушень мовлення у
дітей та дорослих.
3. Назвіть сучасні класифікації порушень мовлення.
4. Опишіть особливості розвитку дітей із мовленнєвими пору
шеннями
5. Охарактеризуйте заклади для дітей із порушеннями мов
лення.
6. Чому заклади для дітей із порушеннями мовлення с диферен
ційованими? Назвіть показники цій диференціації та корек-
ційні завдання різних типів закладів.
7. Якою є роль вихователя дошкільних закладів у профілактиці
та корекції порушень мовлення у дошкільників?
8. У чому полягають особливості роботи вчителя загальноос
вітньої школи із дітьми, що потребують логопедичної допо
моги?
9. Якою є роль психолога у виявленні та подоланні мовленнє
вих порушень у дітей?
10. Які умови виховання дитини слід створити у сім'ї, щоб не допустити порушень мовлення?
Модуль Я Психалого-педагоггчна характеристика дітей х порушеннями,
Тема 2.2
