Система заходів зниження операційних ризиків підприємства

 

Окрім використання даних щодо величини збитків, методика кількісного оцінювання операційного ризику також повинна охоплювати ключові фактори зовнішнього та внутрішнього середовища, що можуть впливати на ймовірність виникнення операційного ризику.

За результатами моделювання керівництво може обрати будь-яку зі стратегій управління та уникнення операційного ризику [3]:

1) прийняття ризику (група подій «низька частота/незначні втрати») – більшість з операційних ризиків не можуть бути суттєво зменшені, або їх зменшення економічно невигідне, а тому керівництво вважатиме потенційні втрати допустимими і не застосовуватиме заходів по зниженню ступеня таких ризиків.

Зокрема, прийнятними можна вважати всі події, які за величиною збитків не є більшими за певне порогове значення L_H та їх настання не перевищує задану кількість числа настання f_H;

2) зниження рівня ризику (група подій «висока частота/незначні втрати») – його рівень може бути зменшений через попереднє виявлення та попередження тих подій, що можуть призвести до збитків.

Як правило, зниження рівня ризику означає зменшення величини потенційних втрат;

3) зміна характеру ризику (група подій «низька частота/значні втрати») – якщо неможливо ухилитися від ризику або ефективно його зменшити, можливо просто від нього застрахуватися, як наприклад, у випадку виникнення пожежі чи від зловмисних дій третіх осіб;

4) ухилення від ризику (група подій «висока частота/значні втрати») – як правило не розглядається підприємницькими установами. Саме тому ухилення від операційного ризику може означати обмеження або заборону здійснення окремих операцій, що можуть призвести до катастрофічних збитків або навіть до припинення діяльності.

Стратегія управління операційним ризиком повинна обиратися виходячи з частоти настання несприятливих подій та їх величини у грошову еквіваленті.

Варіанти можливих управлінських рішень з урахуванням обох показників зображено на рис.3.1:

Рис.3.1 Рішення щодо операційного ризику з урахуванням частоти настання несприятливих подій та величини збитків у грошовому еквіваленті

Незважаючи на те, що донедавна вважалося, що операційний ризик не може бути виміряний кількісно, вчені продовжують пошук нових концепцій та математичних моделей і методів для вдосконалення існуючих підходів до його оцінювання та управління. Це дозволить суттєво зменшити вплив операційного ризику на банківські установи.

 

ВИСНОВКИ

 

1. Операційна діяльність мас для організацій важливе функціональне значення, оскільки дієвий і ефективний операційний менеджмент значно сприяє поліпшенню якості та продуктивності.

2. Так як рівень витрат і собівартості впливає на величину фінансових результатів підприємства, зниження собівартості є важливим чинником зростання прибутку й індикатором ефективності діяльності всього підприємства в цілому і його керівництва зокрема.

3. При пошуку оптимальних розв’язків у більшості випадків використовують математичну модель об’єкта. В цих випадках використовують аналітичні методи: диференціальне числення, метод множників Лагранжа і варіаційне числення; математичне програмування; лінійне, нелінійне, динамічне, стохастичне. Крім цього, використовують методи пошуку оптимального розв'язку безпосередньо на об’єкті шляхом екстремального керування і статистичної оптимізації.

4. Обсяг виробництва у вартісному виразі до 2010 року збільшується і становить у 2009 році – 52463 тис.грн. та у 2010 році – 76989 тис.грн., а у 2011 році незначно знижується до 69454 тис.грн. Але хоч загальний обсяг виробленої продукції у цінах виробника і зменшується, але це зменшення викликано скороченням оптової торгівлі з 32439 тис.грн. до 4466 тис.грн. та ліквідацією виробництва макаронних виробів. В той самий час обсяг основного виду діяльності – виробництва продукції борошно-круп’яної промисловості зростає з 38148тис.грн. до 56059тис.грн., тобто на 46,95%.

5. Виручка від реалізації до 2010 року зростає, а в 2011 році знижується, але це свідчить про позитивні тенденції, оскільки підприємство ліквідує один вид діяльності через недоцільність.

6. Середньоспискова чисельність працівників не має чіткої тенденції і становить у 2009 році – 175 осіб, у 2010 році – 176 осіб і у 2011 році 175 осіб. Продуктивність праці щорічно збільшувалась до 2010 року і досягла 437,44 тис.грн./ос., але у 2011 році вона незначно скорочується до 396,88 тис.грн./ос.

7. Фонд оплати праці щорічно збільшується, як і розмір середньомісячної заробітної плати, що є позитивною тенденцією. А також слід зазначити, що розмір заробітної плати перевищує прожитковий мінімум та розмір мінімальної заробітної плати.

8. Хоч розмір оборотних коштів постійно змінюється в бік збільшення або зменшення, але оборотні активи використовуються ефективно, оскільки коефіцієнт оборотності щорічно становить у 2009 році – 2,17, у 2010 році – 4,27 і у 2011 році 2,64.

9. Середньорічна вартість основних виробничих фондів зростає, але ці зміни здебільшого викликані одновленням та вилученням застарілого обладнання, про що свідчить зростання рівню фондовіддачі з 327,96грн./грн. у 2009 році до 406,31 грн./грн. у 2011 році.

10. Витрати на виробництво продукції постійно зростають, що зумовлено зростанням цін на сировину(зерно) та високу залежність її від природних умов. Тому такі тенденції спричиняють зростання собівартості діяльності підприємства. Слід зазначити, що хоч витрати підприємства і зростають, але затратомісткість продукції не перевищує 1 грн/грн. готової продукції, а у 2010 році її рівень є найнижчим – 0,57, що зумовлено диверсифікацією діяльності підприємства та значним розвитком сфери оптової торгівлі.

11. Прибуток від реалізації постійно коливається, зокрема у 2010 році зростає, а у 2011 році - знижується, але зниження прибутковості у 2011 свідчить про зміну структури виробництва продукції.

12. По прибутку від операційної діяльності вже можна прослідкувати тенденцію, зокрема він постійно зростає протягом усього аналізованого періоду, окрім 2009 року, коли підприємство за всіма видами прибутку отримує збиток. Чистому прибутку притаманні такі ж тенденції, як і загальному прибутку. Рентабельність діяльності підприємства у 2010 році становить 2,27%, а у 2011 році – 2,15%.

13. Матеріальні витрати підприємства ПРАТ «Рівне-Борошно» зростають у 2010 році на 12%, а у 2011 році на 53%. Ріст витрат на оплату праці зумовлено зростанням прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, і він становить у 2010 році – 11% та у 2011 році – 8%. Темпи зростання відрахувань на соціальні заходи зберігають тенденції витрат на оплату праці. Амортизація знижується у 2010 році і зростає у 2011 році, що зумовлено вибуттям застарілого обладнання та надходженням нового. Інші операційні витрати зростають лише у 2010 році і знижуються у 2011 році.

14. В результаті проведеного факторного аналізу було виявлено резерви зростання чистого прибутку за рахунок зниження податку на додану вартість (-4905), зниження собівартості (-12507), збільшення інших операційних доходів (-131), зниження адміністративних витрат (-59), зниження витрат на збут (-9), зниження інших операційних витрат (-797), збільшення інших фінансових доходів (-226), збільшення інших доходів (-105), зниження інших витрат (-44) та зниження податку на прибуток (-1002).

15. В результаті проведеного аналізу по господарському рішенню було виявлено, що для досягнення оптимізації собівартості необхідно випускати 21742,5т борошна та 7074,4 т висівок.

16. Оптимізація собівартості для ПРАТ «Рівне-Борошно» дозволяє її знизити на 44,7 тис.грн., що дозволить збільшити на таку ж суму прибуток підприємства. Рентабельність продажу зросте з 13,54% до впровадження заходу до 13,62% після впровадження оптимізації собівартості.

17. При запровадженні заходу з оптимізації собівартості варіювання скорочується, що є позитивним, і спричиняє скорочення ризику.

18. За результатами моделювання керівництво може обрати будь-яку зі стратегій управління та уникнення операційного ризику: прийняття ризику, зниження рівня ризику, зміна характеру ризику та ухилення від ризику.