Сутність операційної діяльності підприємства

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………...…….
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОБГРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО РІШЕННЯ, ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ…………………………………………………………………………
1.1. Сутність операційної діяльності підприємства………………………………
1.2. Роль зниження та собівартості продукції у підвищенні ефективності діяльності підприємства……………………………………………………………
1.3. Методи оптимізації собівартості продукції…………………………………..
РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО РІШЕННЯ СПРЯМОВАНОГО НА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАТ «РІВНЕ-БОРОШНО» ……………………………………...
2.1. Аналіз основних результатів діяльності ПРАТ «Рівне-Борошно» ………….
2.2. Визначення величини резервів підвищення ефективності діяльності ПРАТ «Рівне-Борошно» …………………………………………………………...
2.3. Економічне обґрунтування оптимізації собівартості продукції ПРАТ «Рівне-Борошно» …………………………………………………………………...
2.4. Оцінювання ефективності оптимізації собівартості продукції ПРАТ «Рівне-Борошно» …………………………………………………………………...
2.5. Оцінка впливу оптимізації собівартості продукції на результати діяльності підприємства……………………………………………………………
РОЗДІЛ 3. ОБГРУНТУВАННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО РИЗИКУ……………………………………………………
3.1. Оцінювання ступеня операційного ризику…………………………………..
3.2. Система заходів зниження операційних ризиків підприємства……………
ВИСНОВКИ……………………………………….…………….....................…….
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………...........………
ДОДАТКИ……………….………………………………….....................…………

ВСТУП

 

Актуальність теми. Підприємства здійснюють свою діяльність на ринку в умовах жорсткої конкуренції. Ті з них, що програють у цій боротьбі, стають банкрутами. Для того, щоб не збанкрутувати, суб'єкти, що хазяйнують повинні постійно відслідковувати зміни ринкового середовища, напрацьовувати методи протидії негативним моментам для збереження своєї конкурентоспроможності.

Важлива роль у реалізації цього завдання приділяється аналізу собівартості продукції. Зниження собівартості продукції є найважливішим чинником розвитку економіки підприємства. Собівартість є одним із найбільш багатогранних показників господарської діяльності підприємств.

Об’єктом курсової роботи є діяльність ПРАТ «Рівне-Борошно».

Предметом курсової роботи є підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок оптимізації собівартості.

Мета і завдання курсової роботи. Метою курсової роботиє дослідження теоретичних та практичних аспектів підвищення ефективності діяльності ПРАТ «Рівне-Борошно» за рахунок оптимізації собівартості. Згідно з поставленою метою в курсовій роботі були виконані наступні завдання:

· дослідження теоретичних аспектів сутності, ролі і значення оптимізації собівартості;

· аналіз фінансово-господарського стану ПРАТ «Рівне-Борошно» та наявних резервів підвищення ефективності його діяльності;

· обґрунтування господарського рішення оптимізації собівартості ПРАТ «Рівне-Борошно» та визначення результатів від його реалізації;

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається з передмови, трьох розділів, висновків та додатків. Загальний обсяг роботи 47 сторінок друкованого тексту.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОБГРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО РІШЕННЯ, ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

 

Сутність операційної діяльності підприємства

 

Операційна діяльність мас для організацій важливе функціональне значення, оскільки дієвий і ефективний операційний менеджмент значно сприяє поліпшенню якості та продуктивності.

Для початку варто звернути увагу нате, що керівника вищого рангу, у першу чергу, цікавить вихід, результат операційного процесу, тобто мета і ступінь її досягнення. Потім - все необхідне для досягнення мети, тобто вхід. І тільки потім, якщо щось не спрацьовує, розглядався сам операційний процес і умови його функціонування (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Ресурсна схема операційного процесу [10].

На вході зображені стрілками п'ять видів ресурсів, необхідних для функціонування будь-якого підприємства. Це:

· люди - трудові ресурси (Р);

· матеріали - матеріальні ресурси (М);

· капітал - фінансові ресурси (Ф),

· технологія - технологічні ресурси (Т);

· інформація - інформаційний ресурс (І).

Предметом занепокоєння операційних (виробничих) менеджерів є безперебійність операційного процесу, усіх його забезпечуючих складових та інфраструктур, спрямованих на досягнення поставлених цілей організації.

Розглянемо таку складову операційного процесу, як ресурси.

Ресурси - це керовані фактори виробництва, що володіють вартісними властивостями і перетворюючими можливостями, необхідні для забезпечення функціонування і розвитку виробничих процесів з метою досягнення запланованих результатів.

Раніше у вітчизняній науці управління розглядали чотири види виробничих ресурсів: трудові, матеріальні, фінансові і технічні. Під технічними ресурсами малися на увазі машини, устаткування, силові установки і т.д. Вважалося, що цих чотирьох видів цілком достатньо для функціонування виробничих процесів.

Інформація, хоча і враховувалася в системі управління, однак, до категорії ресурсів її не відносили. Найчастіше інформаційне забезпечення вважалося видом діяльності і тому зараховувався до категорії функцій управління.

У період розвитку ринкових відносин значення інформації різко зросло. Без неї неможливо почати нову справу, переходити на новий продукт, технологію; вижити в конкурентній боротьбі. Без інформації не може обійтися жодне підприємство, а для деяких даний ресурс є домінуючи м. Тому з повною підставою можна перейняти зарубіжний досвід і віднести дану економічну категорію до розряду операцій них ресурсів.

Аналогічно можна вчинити і з технологією, тому що будь-який технологічний процес сучасності не мислимий без технічних засобів, тобто відповідного устаткування, машин і механізмів, застосовуваних при виготовленні тих чи інших продуктів [1, с.56-57].

Однак в організації керують не тільки розглянутими ресурсами і процесами. Досягти мети можливо лише при реалізації випущеної продукції чи шляхом надання яких-небудь послуг. А це пов'язане з зовнішнім середовищем, що є споживачем продукту, який випускається, і джерелом постачання ресурсів організації. Адже зовнішнє середовище є не тільки джерелом погроз, але й можливостей. Інакше кажучи, менеджмент не обмежується управлінням ресурсами, виробництвом, але й організацією в цілому. Це поняття пов'язане з одержанням прибутку, тобто, досягненням мети підприємства, що приносить дохід. Тому ключове значення у вивченні теми має усвідомлення суті операційного процесу.

Операційний процес - це сукупність взаємопов'язаних дій людей, засобів праці та природи, внаслідок яких ресурси перетворюються на готові вироби (послуги).

Рис. 1.2. Елементи операційного процесу.

Головну частину операційного процесу становить технологічний процес, який забезпечує зміну форм, розмірів і властивостей оброблюваних предметів праці і складання готових виробів (послуг) [8, с.49].

Технологічний процес - сукупність дій зі зміни та визначення стану предмета праці.

Процес виробництва на підприємствах має такі стадії:

· Конструювання (проектування, планування) продукту;

· Видобуток сировини;

· Виробництво (перетворення сировини в комплектуючі частини);

· Збирання (об'єднання комплектуючих у готовий продукт);

· Розподіл (відправлення готового продукту оптовикам, роздрібним торговцям чи кінцевим споживачам);.

Не менше значення має і питання класифікації операційних процесів.

Операційні процеси класифікуються:

За роллю в операційному процесі розрізняють основні, допоміжні та обслуговувані процеси.

· Основні процеси - це технологічна зміна геометричних форм, розмірів і фізико-хімічних властивостей виробів, випуск яких передбачений профілем підприємства.

· Допоміжні процеси забезпечують безперебійність основних. За їх допомогою виготовляють засоби, необхідні для функціонування основного виробництва. До цих процесів належать, наприклад, виготовлення і ремонт інструменту та оснащення, ремонту устаткування, вироблення носіїв енергії (пари, повітря, електроенергії), технічний контроль.

· Обслуговувані процеси призначені для обслуговування основних і допоміжних (зберігання, транспортування та ін.)

За складністю поділяються на:

· Простий операційний процес-це послідовність операцій, результатом яких є виріб (рис. 1.3, а).

· Складний операційний процес передбачає поєднання декількох простих процесів (рис. 1.3,6).

Рис. 1.3. Схематичне зображення простого і складного операційних процесів [14]

За формою організації операційні процеси поділяються:

· послідовні;

· паралельні;

· послідовно-паралельні;

За розміщенням операційного процесу в просторі:

· групові (технологічні) процеси;

· потокові процеси;

· предметні процеси.

Для кращого усвідомлення операційного процесу важливо виділити його тип. Тип операційного процесу - це організаційно-технічна характеристика процесу, яка ґрунтується на його спеціалізації, повторюваності й характері технологічних процесів.

В загальному вигляді дослідники Р. Чейз, Н. Еквілайн та Р. Якобс операційні процеси поділяють на процеси переробки, виготовлення, тестування та складальні процеси [12].

За типами операційні процеси поділяються на наступні категорії:

1. Процеси переробки (Conversion Processes).

Як приклад можна навести переробку залізної руди в сталевий прокат або об'єднання всіх інгредієнтів перерахованих на коробці з губною пастою, у пасту.

2. Процеси виготовлення (Fabrication Process).

Прикладом такою процесу може служити перетворення сиротиш в яку-небудь специфічну форму (наприклад формування золота в зубну коронку).

3. Складальні процеси (Assembly Process).

Як приклад можна нагадати про приєднання крил до автомобіля, вкладання тюбика з зубною пастою в коробку чи процес встановлення золотої коронки в шелепу пацієнта.

4. Процес тестування (Testine Process).

Власне цей процес не можна назвати основним, але він настільки часто надується як окрема операція, що його потрібно включити в цей список.

Властивий певному виробничому підрозділу тип операційного процесу зумовлює застосування методів підготовки, планування, контролю виробництва, форм організації праці, особливості технологічних процесів, кожен з яких характеризується сукупністю ознак, тому наявність лише однієї з них.

Слід зазначити, що різні варіанти технологічного процесу впливають на середній час виробництва, трудомісткість виробів, вантажопотоки на підприємстві, використання виробничих потужностей. Як і при проектуванні виробу, розробник процесу повинен розглянути відносну значимість наступних критеріїв проектування:

1. Виробнича потужність.

2. Економічна ефективність.

3. Гнучкість виробничої системи.

4. Продуктивність.

5. Надійність.

6. Ремонтопридатність.

7. Стандартизація та стабільність результатів.

8. Безпека та промислова санітарія.

9. Задоволення життєвих потреб персоналу.

Важливим питанням у плануванні операційних процесів є рішення про закупівлі комплектуючих, про кооперацію і субпідрядників.

У рішенні з виробництва чи закупівель звичайно враховується ряд факторів [12]:

· наявні потужності - якщо в організації є достатні потужності, то часто ефективніше самим робити комплектуючі чи створювати послуги;

· спеціальні знання - якщо фірмі бракує досвіду і кваліфікації для якісного виконання роботи, то розумною альтернативою буде закупівля чи партнерство:

· фактори якості - підприємства вузької спеціалізації звичайно можуть запропонувати більш високу якість, ніж може забезпечити сама організація. І навпаки, спеціальні вимоги до якості чи здатність самостійно контролювати якість можуть дозволити виробництву цілком виконувати всі роботи;

· природа попиту, коли попит на виріб високий і стабільний, то для організації буває вигідніше виконувати роботу самій. Однак при великих коливаннях попиту чи малому обсязі замовлень звичайно буває краще доручити роботу іншим;

· витрати - будь-яка економія витрат за рахунок закупівель чи виробництва повинна співвідноситися з попередніми факторами. При виборі типу операційного процесу також встановлюється оцінка ступеня його автоматизації і гнучкості й оцінка устаткування, що буде використовуватися.