Поняття «оптимальний» означає такий варіант розв`язку певної проблеми (завдання), який найбільше відповідає певним умовам і вимогам, являє собою найкращий із можливих. Звідси витікає, що основним завданням оптимізації є знаходження таких керуючих факторів і визначення їх величин, при яких показники ефективності досліджуваного об’єкта досягнуть екстремального (максимального або мінімального) значення [7].
Безумовно, вирішення таких задач вимагає застосування методів наукового підходу, тобто створення наукових методів оптимізації процесів, систем, обладнання на базі проведення дослідження операцій.
Всі ці об’єкти умовно можна поділити на декілька груп: об’єкти розробки, проектування, об’єкти планування, об’єкти керування.
Формулювання задачі оптимізації обумовлює спочатку лише загальне уявлення про мету її розв’язання та про множину тих розв’язків, серед яких необхідно вибрати оптимальний. Таким чином, для розв’язання завдань оптимізації і правильної послідовності етапів формалізація задачі оптимізації включає такі питання:
· постановка завдання;
· вибір критеріїв оптимізації;
· вибір керуючих (змінних) факторів;
· запис функції мети;
· виділення множини допустимих значень змінних;
· попередній аналіз змінних.
Важливим етапом при цьому є оптимізаційна модель, дослідження якої дають можливість вивчити основні закономірності функціонування реального об’єкта, найкращі способи керування та його використання. В таких випадках отримані рішення повинні бути такими, які б мали або забезпечували суттєві переваги над іншими.
Оптимізаційні моделі, які нині вирішують багато різних технічно-економічних проблем, базуються на вирішенні, задач, пов’язаних із знаходженням максимуму або мінімуму деякої функції. Постановка оптимізаційної задачі в принципі являє собою переклад на мову математики природних вимог найкращого функціонування системи (об’єкта) [7].
У цьому випадку перед дослідником виникають задачі вибору показників функціонування об’єкта (критерії оптимальності, параметр оптимізації), а також формулювання задачі на знаходження максимуму або мінімуму цього критерію із врахуванням певних (необхідних) обмежень.
Залежно від поставленої мети критерії оптимальності можуть бути технічні, технологічні, економічні, техніко-економічні та ін.
Рішення оптимізаційної задачі завжди вимагає аналізу її результатів у вигляді аналізу математичної моделі. При цьому аналіз задачі залежно від цільової функції може бути параметричним, структурним або багатокритеріальним.
Параметричним аналізом є аналіз, при якому задача вирішується багаторазово при різних значеннях прийнятого вихідного параметра.
Структурний аналіз базується на багаторазовому рішенні задачі з врахуванням різної структури обмежень та граничних умов.
Різноманітність задач, які стоять нині вимагають для їх оптимізації застосування різних математичних методів і підходів. Вибір того чи іншого методу оптимізації обумовлюється, в першу чергу, видом математичної моделі об’єкта. Залежно від класу об’єкта оптимізації розрізняють детерміновані, імовірнісні та ігрові об’єкти та їх моделі.
Детермінованим вважається такий об’єкт оптимізації, який сам у цілому і його складові частини взаємодіють між собою та з навколишнім середовищем точно передбаченим способом, а поведінка їх наперед визначена. Звідси можна констатувати, що детермінована модель – це модель, яка описує поведінку об’єкта з повною визначеністю, наприклад формули фізичних явищ, законів, закономірності руху тощо.
Імовірнісним вважають такий об’єкт, можлива поведінка якого описується методами теорії ймовірності, а майбутній стан його можна лише передбачити з певною ймовірністю, наприклад підвищення ймовірності безвідмовної роботи обладнання, обсяги випуску тощо.
Імовірнісна модель – це модель, яка крім враховування впливу випадкових факторів на об’єкт, може оцінювати його майбутнє лише з позицій імовірності тих чи інших подій.
Ігровим об’єктом вважається такий об’єкт, який здійснює розумний вибір своєї поведінки в майбутньому. В основі вибору лежать оцінки ситуацій і передбачуваних способів дій за прийнятими критеріями, а також неформальні міркування, керуватись якими здатна лише людина.
Важливу роль у дослідженнях об’єктів з метою оптимізації відіграють евристичні способи розв’язання завдань, які являють собою сукупність знань, досвіду, інтелекту та інтуїції, що використовується для розв’язання певних завдань за допомогою неформальних правил. Так, евристика є корисною для розв’язання оптимізаційних задач, які мають нечислову природу або мають невиражені певні параметри.
Безумовно при пошуку оптимальних розв’язків у більшості випадків використовують математичну модель об’єкта. В цих випадках використовують аналітичні методи [7]:
· диференціальне числення, метод множників Лагранжа і варіаційне числення;
· математичне програмування;
· лінійне, нелінійне, динамічне, стохастичне.
Крім цього, використовують методи пошуку оптимального розв'язку безпосередньо на об’єкті шляхом екстремального керування і статистичної оптимізації.
РОЗДІЛ 2
ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО РІШЕННЯ СПРЯМОВАНОГО НА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАТ «РІВНЕ-БОРОШНО»
2.1. Аналіз основних результатів діяльності ПРАТ «Рівне-Борошно»
ПРАТ «Рівне-Борошно» є юридичною особою з дня державної реєстрації та наділяється цивільною, господарською правоздатністю і дієздатністю. Товариство набуває господарських, цивільних прав та обов’язків, і здійснюють їх відповідно до статутних документів та законодавства України.
Основним напрямком діяльності ПРАТ «Рівне-Борошно» являється переробка зерна пшениці в сортове борошно, виробництво житнього обдирного борошна, виробництво розсипних комбікормів для великої рогатої худоби, свиней, птахів та надання послуг по прийманню зерна, пшениці, ячменю, та доведення його до конденсації, що сприяє його довготривалому зберіганню, а також здавання приміщень житлового фонду, які належать товариству в оренду (найм) стороннім громадянам або організаціям.
При цьому найбільшу питому вагу у загальному обсязі виробництва займає виробництво борошна. Борошномельна продукція відноситься до групи життєво необхідних товарів і користується постійним попитом у споживачів, має значний експортний потенціал, працює безпосередньо на споживчий ринок, забезпечує швидкий обіг капіталу.
ПРАТ «Рівне-Борошно» успішно працює на ринку з 2001 року. Реалізація продукції здійснюється з торговою маркою «Хлібодар», що є досить відомою у західному регіоні та користується значним попитом основних хлібозаводів. Відповідно така тенденція забезпечує стабільні обсяги продажів та розрахунків, оскільки хлібопекарська промисловість належить до групи підприємств з 100 % грошовим розрахунком постачанню сировини.
В асортименті продукції, що виготовляється на ПРАТ «Рівне-Борошно» найбільшу питому вагу становить борошно пшеничне, відповідно першого і другого ґатунків, висівки пшеничні. Крім того, виготовляється борошно житнє обдирне та висівки житні.
Особливості діяльності підприємства відображають його основні техніко –економічні показники, які представлено у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
