Лекція 12. Травлення в шлунку, кишечнику 5 страница

Сечокам 'яна хвороба характеризується появою камінців у нир­кових чашечках та мисках. Камінці складаються із компонентів сечі (сечова кислота, солі кальцію та фосфору тощо). Причиною цієї хворо­би можуть бути надмірне вживання білків тваринного походження, м'яс­них і рибних бульйонів, копченостей, помідорів, щавлю, порушення щи­топодібної та паращитоподібних залоз, що регулюють обмін кальцію, застій сечі (гіподинамія, запори); значення мають спадкові фактори та вживання алкоголю'. Камінець у нирковій мисці або чашечках виявляє себе ниючими болями у поперековій ділянці. За різкого фізичного на­вантаження може статися ниркова колька — напад сильних болів у по­перековій ділянці та животі. її виникнення пов'язане з тим, що камінець, зрушивши із звичного місця, потрапив у сечовід. Крім нестерпного болю, хворий відчуває сильний озноб, може бути багаторазове блювання, тем­пература тіла підвищується до 38-40°С. За виникнення ниркової кольки слід негайно викликати швидку допомогу. Запобігають утворенню камінців та сприяють виходу із сечею маленьких камінців рухливий спосіб життя, відвари сечогінних рослин.

Цистит — запалення слизової оболонки сечового міхура, що ви­никає в разі проникнення інфекції в міхур висхідним шляхом. Найчасті­ше інфекційним чинником буває кишкова паличка, стафілокок, хворо­ботворні грибки та найпростіші. Ця хвороба може виникнути внаслідок порушення правил особистої гігієни, купання у забруднених ставках, переохолодження тощо. Виникненню циститу сприяє застій сечі (гіпо­динамія, запори), зловживання алкоголем, пивом, часте вживання пря­нощів, копчених і смажених продуктів. Ознаками циститу є часті пози­ви на сечовипускання, гострий, пекучий або сверблячий біль знизу жи­вота, особливо в кінці сечовипускання, озноб, значне підвищення тем­ператури тіла. Іноді в сечі з'являються білки. Лікувати це захворюван­ня повинен лікувати тільки лікар. Профілактика циститу полягає у дот­римування правил особистої гігієни, занятті фізичною культурою, одя­ганні по погоді та сезону, незловживанні алкоголем, пивом, гострими, смаженими та пряними стравами.

Енурез — нічне нетримання сечі. Ця хвороба часто буває у дітей, коли їх змалку не привчають до правильного сечовипускання протягом дня, а також унаслідок неврозів і різних порушень спинного мозку. Якщо енурез з віком не зникає, треба обов'язково звернутися до лікаря. Щоб запобігти цим прикрим явищам, останній раз слід пити рідину не пізніше як за 4 год. до сну, не треба перед сном їсти солоне.

Питання для самоперевірки

1. Назвіть органи і шляхи виділення продуктів обміну речовин.

2. Охарактеризуйте будову і функції органів сечової системи.

3. Визначте взаємозв 'язок будови і функцій нефрону.

4. Поясніть механізм сечоутворення.

5. Порівняйте склад первинної і вторинної сечі.

6. У чому полягає регуляція процесу сечоутворення?

7. Назвіть хвороби сечової системи та їх симптоми. У чому поля­гає профілактика цих захворювань?

З історії науки

° Бартоломео Євстахій (1510-1574) докладно описав нирки.

о Ричард Брайт (1780-1858) подав у 1827 р. класичний опис не­відомого доти захворювання нирок з гострим і хронічним перебігом. Клініку цього захворювання, точніше групи захворювань, з патологоа-натомічною перевіркою Брайт описав з винятковою спостережливістю. Праця Брайта стала основою для дальших досліджень патології нирок.

Роботами француза Жоржа Дьєлафуа, вітчизняних учених С.П. Бот-кіна, Ф.Г. Яновського, С.С. Зимницького, німецьких учених Фольгарда і Фара створено сучасну патогенетичну класифікацію хвороби з поділом на гломерулонефрит, нефроз й склеротичну нирку.

° О. Шумлянський (1748-1795) захистив 1793 р. у Страсбурзько­му університеті дисертацію, присвячену будові нирок. За допомогою нових для того часу методів наповнення судин і мікроскопа він перший описав "мальпігієве тільце", встановивши, що воно є не залозою, як вва­жалося тоді в науці, а судинним клубочком. Цей клубочок має навколо себе "кільцеву межу" — оболонку, яку через 57 років при вже більш досконалій мікроскопічній техніці, вдруге описав англійський учений Боумен. Ця оболонка (капсула клубочка) дістала в науці назву боуме-нової, незважаючи на те, що сам Боумен визнавав пріоритет у цьому питанні Шумлянського. У своїй дисертації Шумлянський описав і по дав малюнок сечових канальців, що утворюють петлю, яка в другій половині XIX ст. знову була описана анатомом Генле і дістала в науці лише його ім'я. Шумлянський довів, що ці канальні не сполучаються з артеріальними капілярами, як це вважали інші анатоми.

Еволюційний процес

Еволюція видільної системи відбулася в напрямах:

о перехід від нефридіїв до спеціальних органів - нирок, які склада­ються з великої кількості видільних канальців, сполучених із загальним вивідним каналом;

о виникнення механізмів, що переводять аміак у менш токсичні сполуки — сечовину і сечову кислоту;

° встановлення безпосереднього зв'язку між видільною, крово­носною і травною системами, що робить можливим зворотне всмокту­вання і концентрування сечі.

Видільна система розвивається з мезодерми.

Важливо знати, що...

о Збільшення кількості добової сечі і прискорене сечовипускання протягом тривалого часу, яке не можна пояснити харчовими та кліма­тичними чинниками, може бути ознакою цукрового діабету.

Цікаво знати, що:

° Після видалення однієї нирки (наприклад, унаслідок злоякісної пухлини) або в разі припинення її функціонування через тяжке ураження в людини вже через декілька тижнів збільшується маса другої нирки — настає її компенсаторна гіпертрофія. Одна нирка, якщо вона здорова, може забезпечити нормальне сечоутворення, виведення непотрібних речовин та збереження гомеостазу.

Література

1.Бугаев К.Е., Маркусенко Н.Н. та ін. Возрастная физиология.—Ростов-на-Дону: "Ворошиловградская правда", 1975.— С. 149-151.

2.Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студ.пед. вузов.— М.: Вьісш.шк., 1985.— С. 350-352.

3.Кисельов Ф.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільноїгігієни.— К.: Радянська школа, 1967.— С. 229-234.

4.Присяжнюк М.С. Людина та її здоров'я: Навч. посібник.— К.:Фенікс, 1998.—С. 194-196.

5.Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини: Навч.посібник.—К.: УСМП, 2001.—С. 167-172.

6.Хрипкова А.Г. Возрастная физиология.— М.: Просвещение,1978.—С. 268-271.

 

 

Лекція 16.

АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ І ГІГІЄНА ШКІРИ

План

1.Будова та функції шкіри.

2.Участь шкіри у теплорегуляції.

3.Хвороби та ураження шкіри. Основні поняття: шкіра, залози

шкіри, придатки шкіри, теплорегуляція, тер­морегуляція, хвороби шкіри, ураження шкіри.