Процес теплоутворення (теплопродукція) відбувається переважно хімічним шляхом, коли при розкладанні та окисненні в мітохонд-ріях вуглеводів, жирів, білків вивільняється енергія АТФ, більша частина якої використовується на утворення теплової енергії. Теплоутворення залежить від інтенсивності обміну: у стані спокою людини воно невелике, під час роботи підвищується; інтенсивність обміну речовин (а отже і теплопродукція) залежить від температури —- на холоді вона вища, ніж у теплі. Найбільше тепла в організмі людини виробляють органи з напруженим обміном речовин. Це насамперед печінка, температура якої становить 37,8-38°С, та скелетні м'язи, що мають температуру 37-37,2°С. За звичайних умов довкілля у спокійному стані у людини близько 70% тепла утворюється за рахунок печінки і 30% — скелетних м'язів і внутрішніх органів. Під час фізичного напруження, навпаки, 70% тепла утворюється завдяки працюючим м'язам, а решта — завдяки печінці та іншим внутрішнім органам. Вирівнюється температура в організмі за участю крові.
Основна частина тепла (82%) виділяється організмом через шкіру, через органи дихання — 12%, на зігрівання прийнятої їжі і води — 4,6%, з сечею і калом — 1,3%. Віддача організмом тепла здійснюється теплопроведенням, тепловипромінюванням і випаровуванням поту з поверхні шкіри. Чим вища температура шкіри, тим більша тепловіддача. Кровопостачання шкіри регулюється рефлекторно. У шкірі є багато рецепторів, які сприймають теплове і холодове подразнення. Збудження, що виникає в рецепторах, іде в судиноруховий центр головного мозку, який регулює кровопостачання шкіри розширенням і звуженням її судин. Імпульси від судинорухового центра до кровоносних судин шкіри передаються по вегетативних нервах.
При високій температурі навколишнього середовища, а також при посиленій теплопродукції судини внутрішніх органів звужуються, а судини шкіри розширюються, внаслідок чого кров швидко переносить тепло з місць теплопродукції до місця тепловіддачі. При низькій температурі і невисокій теплопродукції, навпаки, шкіра блідне, її судини звужуються, основна маса крові циркулює по внутрішніх органах, і тепловіддача різко зменшується.
Втрата тепла під час випаровуванні поту в дітей більша, ніж у дорослих, бо в них більша поверхня шкіри на 1 кг маси тіла. Потовиділення під пахвами при підвищенні температури настає в дітей близько в 7 років, а при розумовому напруженні воно починається в середньому шкільному віці, поступово збільшуючись з віком.
Стала температура тіла людини зумовлюються тим, що центральна нервова система регулює, з одного боку, інтенсивність утворення тепла, а з другого — інтенсивність тепловіддачі.
Встановлено, що в підгорбиковій ділянці проміжного мозку є окремі ядра, які контролюють теплоутворення і тепловіддачу, — це центр теплорегуляції.
Збудниками центру теплорегуляції є температура крові та рефлекторні впливи. Якщо температура крові, що проходить в проміжному мозку, підвищена, то центр теплорегуляції збуджується, і в діяльності організму наступають зміни, які сприяють зниженню температури. При зниженні температури крові центр теплорегуляції реагує підсиленням інтенсивності процесів, які зумовлюють підвищення температури. Під дією різних змін температури на шкіру в її рецепторах виникають збудження, які надходять у центр теплорегуляції. Звідти імпульси йдуть по відцентрових нервах до органів, зв'язаних з теплоутворенням (м'язи, печінка, тощо) і тепловіддачею, і викликають зміну їх діяльності. Імпульси з центру теплорегуляції до органів теплоутворення і тепловіддачі передаються по симпатичних нервах. Центр теплорегуляції підгорбикової ділянки головного мозку перебуває під контролем кори великих півкуль.
Таким чином, через шкіру відбувається вплив на весь організм і гуморально (тому що шкіра є місцем утворення деяких ферментів, імунних тіл і специфічних начал росту — вітастеринів), і рефлекторно. Через кору головного мозку подразнення шкіри впливає на рівновагу вегетативної нервової системи, на морфологічні особливості крові, її фізико-хімічний склад, на функцію внутрішніх органів тощо.
