Участь шкіри у теплорегуляції

Процес теплоутворення (теплопродукція) відбувається пере­важно хімічним шляхом, коли при розкладанні та окисненні в мітохонд-ріях вуглеводів, жирів, білків вивільняється енергія АТФ, більша части­на якої використовується на утворення теплової енергії. Теплоутворення залежить від інтенсивності обміну: у стані спокою людини воно невели­ке, під час роботи підвищується; інтенсивність обміну речовин (а отже і теплопродукція) залежить від температури —- на холоді вона вища, ніж у теплі. Найбільше тепла в організмі людини виробляють органи з на­пруженим обміном речовин. Це насамперед печінка, температура якої становить 37,8-38°С, та скелетні м'язи, що мають температуру 37-37,2°С. За звичайних умов довкілля у спокійному стані у людини близь­ко 70% тепла утворюється за рахунок печінки і 30% — скелетних м'язів і внутрішніх органів. Під час фізичного напруження, навпаки, 70% тепла утворюється завдяки працюючим м'язам, а решта — завдяки печінці та іншим внутрішнім органам. Вирівнюється температура в організмі за участю крові.

Основна частина тепла (82%) виділяється організмом через шкіру, через органи дихання — 12%, на зігрівання прийнятої їжі і води — 4,6%, з сечею і калом — 1,3%. Віддача організмом тепла здійснюється теплопроведенням, тепловипромінюванням і випаровуванням поту з по­верхні шкіри. Чим вища температура шкіри, тим більша тепловіддача. Кровопостачання шкіри регулюється рефлекторно. У шкірі є багато рецепторів, які сприймають теплове і холодове подразнення. Збуджен­ня, що виникає в рецепторах, іде в судиноруховий центр головного моз­ку, який регулює кровопостачання шкіри розширенням і звуженням її судин. Імпульси від судинорухового центра до кровоносних судин шкіри передаються по вегетативних нервах.

При високій температурі навколишнього середовища, а також при посиленій теплопродукції судини внутрішніх органів звужуються, а су­дини шкіри розширюються, внаслідок чого кров швидко переносить тепло з місць теплопродукції до місця тепловіддачі. При низькій темпе­ратурі і невисокій теплопродукції, навпаки, шкіра блідне, її судини зву­жуються, основна маса крові циркулює по внутрішніх органах, і тепло­віддача різко зменшується.

Втрата тепла під час випаровуванні поту в дітей більша, ніж у до­рослих, бо в них більша поверхня шкіри на 1 кг маси тіла. Потовиділен­ня під пахвами при підвищенні температури настає в дітей близько в 7 років, а при розумовому напруженні воно починається в середньому шкільному віці, поступово збільшуючись з віком.

Стала температура тіла людини зумовлюються тим, що централь­на нервова система регулює, з одного боку, інтенсивність утворення тепла, а з другого — інтенсивність тепловіддачі.

Встановлено, що в підгорбиковій ділянці проміжного мозку є ок­ремі ядра, які контролюють теплоутворення і тепловіддачу, — це центр теплорегуляції.

Збудниками центру теплорегуляції є температура крові та рефлек­торні впливи. Якщо температура крові, що проходить в проміжному мозку, підвищена, то центр теплорегуляції збуджується, і в діяльності організ­му наступають зміни, які сприяють зниженню температури. При зни­женні температури крові центр теплорегуляції реагує підсиленням інтен­сивності процесів, які зумовлюють підвищення температури. Під дією різних змін температури на шкіру в її рецепторах виникають збудження, які надходять у центр теплорегуляції. Звідти імпульси йдуть по відцент­рових нервах до органів, зв'язаних з теплоутворенням (м'язи, печінка, тощо) і тепловіддачею, і викликають зміну їх діяльності. Імпульси з цен­тру теплорегуляції до органів теплоутворення і тепловіддачі передаються по симпатичних нервах. Центр теплорегуляції підгорбикової ділянки го­ловного мозку перебуває під контролем кори великих півкуль.

Таким чином, через шкіру відбувається вплив на весь організм і гуморально (тому що шкіра є місцем утворення деяких ферментів, імун­них тіл і специфічних начал росту — вітастеринів), і рефлекторно. Через кору головного мозку подразнення шкіри впливає на рівновагу вегета­тивної нервової системи, на морфологічні особливості крові, її фізико-хімічний склад, на функцію внутрішніх органів тощо.