Будова та функції шкіри

Шкіра — це орган, який підтримує без­посередній зв'язок організму з навколишнім середовищем, сприймаючи його різноманітні впливи. Для виконання цього завдання шкіра повинна поєднувати у собі механічно-захисні властивості (міцність, еластичність, щільність) з яскраво вираженою чутливістю та здатністю до реагування.

Шкіра складається з двох шарів: повер­хневого — епідермісу, або надшкір'я, і гли­бокого — дерми, або власне шкіри, яка переходить без різкої межі у розміщену глиб­ше підшкірну жирову клітковину (рис. 65).

Епідерміс (від грец. ері — над, сіегта — шкіра) — зовнішній шар шкіри, утворений епітеліальною тканиною, зокрема багатоша­ровим плоским епітелієм. Верхній шар епі

Рис. 65. Схема будови

шкіри:

І — епідерміс; II — дерма; III — підшкірна

клітковина;

1 — потова залоза та її про­тока; 2 — рецептори, чут­ливі до холоду; З, 11, 13 —

поверхневі, глибокі та підшкірні судинні сплетення; 4 — сосочки шкіри; 5 — вільні нервові закінчення в епідермісі; б — мейснерові тільця; 7 — сальні залози; 8 — корінь волоса; — нервові закінчення навколо кореня волоса; 10 — сосочок воло­са; 11 — рецептори, чутливі

до тепла; 14 — жировий шар; 15 — рецептори, чут­ливі до холоду; 16 — рецеп­тори, чутливі до тиску.

телію — роговий — це міцні, щільні, зроговілі клітини. Він непроникний для мікробів, води та шкідливих організмові речовин. Зроговілі клітини постійно злущуються, а на їхньому місці утворюються нові. Заміна втра­чених клітин відбувається за рахунок безперервного утворення моло­дих клітин у базальному (ростковому) шарі епідермісу. Клітини ба­зального шару епідермісу виробляють пігмент меланін, від кількості якого залежить колір шкіри. Затримуючи ультрафіолетові промені, пігмент меланін захищає розміщені глибше органи і тканини від їх шкідливої дії. В епідермісі немає кровоносних судин. У дітей, особливо в ранньому віці, епідерміс значно тонший і ніжніший, тому шкіра може легко пора­нитись, що створює сприятливі умови для шкірних захворювань (парші, стригучого лишаю, корости тощо).

Дерма (власне шкіра) (від грец. сіегта — шкіра) утворена із спо­лучної тканини, яка має багато колагенових і еластичних волокон. Вони надають шкірі міцності й еластичності. На межі з ростковим шаром епідермісу власне шкіра утворює виступи — сосочки з дрібними сітка­ми капілярних судин для живлення епідермісу.

У дермі є також лімфатичні капіляри, численні та різнорідні нервові закінчення, сальні та потові залози, корені волосся і дрібні пучки гла­деньких м'язових волокон.

Підшкірна жирова клітковина утворена окремими скупчення­ми жирової тканини, розділеними прошарками пухкої волокнистої спо­лучної тканини. Роль підшкірної жирової клітковини різноманітна: вона пом'якшує силу механічних поштовхів, яких зазнає організм, відіграє роль своєрідного ізолятора в процесах тепловіддачі та депонує різні ре­човини, в тому числі й самі жири.

У шкірі є багато потових і сальних залоз. Потові залози містять­ся у власне шкірі і підшкірній клітковині, мають вигляд трубочок, кінець яких згорнутий у клубочок. На поверхні шкіри протока відкривається невеличким отвором — порою. Загальна кількість потових залоз до 2 мільйонів, їх особливо багато на підошвах, долонях і в пахвах. Функція потових залоз полягає у виділенні рідкого секрету — поту, разом з яким виводяться з організму кінцеві продукти обміну речовин. Секрет потових залоз — піт — водний розчин кухонної солі, сечовини та інших про­дуктів, що є в сечі, а тому інтенсивне потовиділення зменшує наванта­ження нирок. Потовиділення відіграє особливу роль у процесах терморе­гуляції, а при функціональній неповноцінності нирок полегшує їх роботу.

Сальні залози розташовані у власне шкірі (за винятком долонь і підошов). Вивідні протоки залоз відкриваються у волосяні мішечки, а їхній секрет — шкірне сало змащує волосся і шкіру.

Придатками шкіри є волосся і нігті. Волосся поділяється на дов­ге (на голові, в пахвинних і пахових западинах, у чоловіків на обличчі), коротке (брові, вії), і тонке, що зустрічається на більшій частині тіла. У волосині розрізняють стрижень, що виступає над поверхнею шкіри, і корінь, який міститься в її товщі. Корінь волосини закінчується потов­щенням — волосяною цибулиною, клітини якої епітеліального поход­ження, проте не мають рогової речовини, якою просочена волосина. Росте волосина за рахунок волосяної цибулини, клітини якої постійно розмножуються. Колір волосся залежить від особливого пігменту. Під старість волосся поступово втрачає пігмент — сивіє.

На кінцях пальців рук і ніг є нігті —тверді рогові пластинки. Ніготь складається із кореня і тіла, яке закінчується вільним краєм. Ріст нігтів відбувається в ділянці кореня. Нігті захищають кінцеві фаланги пальців, де найбільша чутливість. Нігті ростуть все життя.

Шкіра виконує такі функції:

о захисна (бар 'єрна) функція полягає у тому, що вона захищає організм від шкідливих впливів навколишнього середовища. У шкірі утворюється лізоцим — білкова речовина, антибіотик тваринного по­ходження, який має здатність руйнувати деякі мікроби. Шкіра захищає організм від різних пошкоджень, ультрафіолетових променів;

° виконує функцію органа чуття — сприймає тепло, холод, тиск, дотик, біль;

° видільна функція шкіри здійснюється через сальні і потові за­лози. Сальні залози виділяють сало, яке зволожує і пом'якшує волосся і шкіру. Потові залози виділяють піт, до складу якого входить: вода (98%), мінеральні солі (хлористий натрій і калій та ін.), органічні продукти розпаду: сечовина, аміак, різні кислоти (молочна, оцтова, мурашина тощо). Потовиділення — процес рефлекторний і регулюється центральною не­рвовою системою;

° бере участь у процесах терморегуляції організму, що здій­снюється шляхом розширення або звуження її судин та зміни інтенсив­ності потовиділення, тобто фізичної терморегуляції;

о дихальна функція шкіри становить не більше 1% загальної ве­личини газообміну (за добу людина поглинає шкірою від 3 до 6,5 г кис­ню і виділяє від 7 до 28 г вуглекислого газу;

° у шкірі відбувається депонування жирів, а при певних умовах — води, мінеральних солей, вітамінів, особливо вітаміну Б, який тут і утворюється.