Під неподатковими доходами законодавець об'єднав досить неоднорідну групу платежів, відмінну як за правовою природою, так і за особливостями правового регулювання. Учені підкреслюють, що неподаткові доходи відрізняються між собою конкретними умовами акумуляції коштів до бюджету, але їх об'єднує одна ознака негативного плану - усі вони не є податками. Неподаткові доходи, як вважають науковці, вирізняються більшою різноманітністю та відрізняються за методами і формами справляння, джерелами, суб'єктами платежів та іншими підставами.
Лише за рахунок податків та інших податкових платежів держава не може задовольнити публічних фіскальних інтересів. «Оскільки державному бюджетові часто бракує доходів, то громадянам, тобто платникам податків, доводиться брати на свої плечі все більший тягар податків. Інше розв'язання проблеми полягає в тому, щоб примусити уряд шукати альтернативних джерел доходу. Неподаткові джереладоходу, як правило, легко використовуються, тому що громадяни бачать, за які послуги вони платять», - до такого висновку дійшли зарубіжні вчені.
Неподаткові надходження займають важливе місце в складі публічних доходів. У 2012 році неподаткові доходи становили 29 відсотків доходів Державного бюджету України. Нині налічується близько 100 видів неподаткових платежів. Більшість із них мають обов'язковий характер, тобто законодавець передбачає можливість застосування до їх платника механізму примусу.
У законодавстві України відсутнє визначення поняття неподаткових доходів. У статті 9 Бюджетного кодексу України лише закріплено основні групи неподаткових надходжень: а* доходи від власності та підприємницької діяльності (частина чистого прибутку (доходу* державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, та дивіденди (дохід*, нараховані на акції (частки, паї* господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність; відрахування коштів, отриманих від проведення державних грошових лотерей; плата за розміщення тимчасово вільних коштів відповідного бюджету, надходження коштів від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва та інші надходження*; б* адміністративні збори та платежі, в* доходи від некомерційної господарської діяльності (плата за ліцензії; плата за утримання дітей у школах-інтернатах; надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах; кошти, отримані за вчинення консульських дій; виконавчий збір тощо*; г* інші неподаткові надходження (кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду; надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, організацій та установ, щодо яких минув строк позовної давності; кошти від реалізації надлишкової космічної техніки військового та подвійного призначення, що належить Державному космічному агентству України; власні надходження бюджетних установ; інші надходження*.
У Російській Федерації перелік неподаткових доходів більш деталізований та міститься в статтях 41-46 Бюджетного кодексу РФ. Вони включають: доходи від використання майна, що є у державній чи муніципальній власності; доходи від платних послуг, які надаються бюджетними установами, що перебувають у віданні, відповідно, федеральних органів виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації, органів місцевого самоврядування; кошти, отримані в результаті застосування заходів цивільно-правової, адміністративної і кримінальної відповідальності, у тому числі штрафи, конфіскації, компенсації, а також кошти, отримані як відшкодування шкоди, завданої Російській Федерації, суб'єктам Російської Федерації, муніципальним утворенням, та інші суми примусового вилучення.
Залежно від фонду, до якого зараховуються, неподаткові доходи поділяють на:
- неподаткові доходи державного та місцевих бюджетів;
- доходи публічних цільових позабюджетних фондів.
В економічній літературі неподаткові платежі визначають як разові та випадкові надходження до бюджету, які не мають прямим призначенням формування доходів бюджету.
Як правова категорія, неподаткові платежі - це врегульовані нормами права надходження до бюджету та позабюджетних фондів від юридичних та фізичних осіб, наділені ознаками оплатності та які можуть мати як обов'язковий, так і добровільний характер.
Серед неподаткових доходів особлива роль належить обов'язковим платежам. Неподаткові обов'язкові платежі - це платежі, які не входять до податкової системи України, однак наділені рисами, притаманними обов'язковим платежам, та, як зазначає А. Бризгалін, установлені законодавством, відмінним від податкового.
Обов'язковий характер має єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; збір до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний*.
Відносини з акумуляції неподаткових обов'язкових платежів до бюджету регулюються фінансово-правовими нормами, об'єднаними в інститут неподаткових доходів бюджету.
За останні роки відбулася трансформація поняття «неподаткові доходи». З'явилася нова група платежів «платежі податкового характеру», які до початку 90-х років XX століття однозначно розглядались і законодавцем, і науковцями як неподаткові. Це вимагає переосмислення змісту інституту неподаткових доходів бюджету.
Теорія фінансового, у тому числі податкового права, основну увагу сконцентрувала на з'ясуванні правової природи податку, його основних відмінних рисах та ознаках, на дискусії щодо місця податкового права в системі права. Дослідженням неподаткових доходів, особливостям їх правового регулювання, незважаючи на те, що вони є значними фіскальними джерелами держави, у науковій літературі приділяється недостатньо уваги.
Наука фінансового права та законодавець по-різному визначають склад неподаткових доходів. Серед науковців прийнято поділяти неподаткові доходи за підставами сплати на: а* платежі за використання природних ресурсів та надр; б* платежі за надання державними органами послуг; в* платежі зі соціального страхування; г* доходи штрафного характеру та компенсаційного характеру; д* платежі від використання державного чи комунального майна.
Але наведена класифікація побудована, виходячи з економічної природи платежів, без урахування особливостей правового регулювання окремих видів неподаткових доходів. Так, до «платежів за надання державними органами послуг» належать і державне мито, і плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ, які відрізняються і за порядком встановлення, справляння та підпадають під різні правові режими.
У фінансовому законодавстві існує колізія щодо визначення складу неподаткових платежів. Аналіз чинного бюджетного та податкового законодавства свідчить, що один і той же платіж в одному випадку може розглядатись як податкове надходження, а в іншому - як неподатковий платіж.
Неподаткові платежі, на відміну від податків, по-перше, мають переважно фіксований розмір та не залежать від розміру доходів платника, по-друге, їм притаманний сплатний характер (сплата неподаткового платежу прив'язується до надання державним органом чи органом місцевого самоврядування публічної послуги *.
До основних ознак, які дозволяють відмежувати неподаткові платежі (крім платежів штрафного характеру* від податків, належать:
- виникнення обов'язку зі сплати неподаткового платежу ґрунтується на не притаманній податковому платежу свободі вибору;
- неподатковий платіж пов'язаний із відшкодуванням особливихвитрат публічної влади. Однак він не є прямим еквівалентом плати за послугу;
- підстави сплати неподаткового платежу закріплені в законі, відмінному від податкового;
- наслідком його несплати, як правило, є не примусове вилученнявідповідних грошових коштів, а відмова у видачі ліцензій чи іншого дозволу, відмова в реєстрації, у наданні певних прав чи привілеїв, виконанні юридично значимих дій на користь платника. У випадку здійснення певної діяльності без внесення вказаної плати наступає відповідальність, передбачена зазвичай адміністративним законодавством. Сплата неподаткового платежу, як правило, є необхідною умовою для отримання платником прав чи послуг публічно-правового характеру від уповноваженого державою органу.
Неподаткові платежі можуть зараховуватись як до бюджету, так і до децентралізованих фондів - на рахунки державних підприємств. Наприклад, відповідно до п.5.ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»: За одержання витягу, довідки та виписки з Єдиного державного реєстру справляється плата, розмір та порядок внесення якої визначаються Міністерством юстиції України. Порядок передачі Бюро кредитних історій інформації з Єдиного державного реєстру у форматі бази даних, а також розмір плати за це та інші умови встановлюються Міністерством юстиції України та Бюро кредитних історій на підставі договору. Розмір зазначеної плати не може перевищувати розміру адміністративних витрат; тобто було затверджено плату за одержання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Зазначені кошти спрямовуються не до бюджету, а зараховуються на поточний рахунок державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» Держпідприємництва України, тобто до грошового фонду.
Серед неподаткових доходів розрізняють і надходження до бюджету та до централізованих позабюджетних фондів внесків добровільного характеру.
Якщо надходження неподаткових обов'язкових платежів забезпечується дією встановленого в законодавстві механізму примусу, то здійснення юридичними та фізичними особами неподаткових добровільних платежів заохочується державою шляхом встановлення для таких платників режиму пільгового оподаткування.
Поділ неподаткових доходів на обов'язкові й добровільні є загальноприйнятим. Однак до цього виду доходів відносять і платежі приватноправового характеру. Останні надходять до бюджету на виконання цивільно-правових договорів. Наприклад, при оренді державного чи комунального майна. Також до спеціального фонду бюджету зараховуються надходження до бюджетних установ, у т. ч. органів державної влади й органів місцевого самоврядування, за надання ними платних послуг на договірній основі.
Неподатковим доходам властиві такі ознаки, як: 1* оплатний або компенсаційний характер; 2* особливі підстави сплати; 3* платежі можуть мати цільову спрямованість; 4* розмір платежу не залежить від доходу (прибутку*платника. Неподаткові доходи - це платежі, які мають двосторонній характер. У правовідносинах, що виникають з приводу сплати неподаткових доходів, суб'єкти мають взаємні права та обов'язки.
Право справляння та обов'язок сплати неподаткових платежів виникає:
а* або як наслідок звернення платника до державних органів чи органів місцевого самоврядування з приводу вчинення на його користь юридично значимих дій (плата за пробірування та клеймування виробів та сплавів з дорогоцінних металів, плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ тощо*;
б* або як наслідок використання державного чи комунального майна (наприклад, плата за оренду державного та комунального майна*;
в* або в результаті застосування відповідними органами штрафних санкцій (адміністративні штрафи* тощо.
Саме нормами фінансового права:
1* визначається порядок встановлення неподаткового платежу. Ідеться не про встановлення конкретного платежу, а про регулювання нормами фінансового права процедури його встановлення.
2* урегульовано відносини щодо порядку та умов надання відстрочки, розстрочки за неподатковими платежами;
3* покладено на податкові органи обов'язок щодо здійснення контролю за їх справлянням;
4* урегульовано відносини щодо порядку зарахування неподаткових платежів до бюджетів;
5* урегульовано відносини щодо порядку стягнення неподаткових доходів бюджету, який є аналогічним до порядку стягнення податкового боргу. Перелічені відносини лише частково належать до предмета регулювання інституту неподаткових доходів бюджету. Це, зокрема, відносини щодо процедури встановлення платежів, щодо контролю за їх справлянням та відносини щодо їх стягнення.
Інститут неподаткових доходів бюджету, як і інститут податкового права, дуже тісно пов'язаний з бюджетним правом. Нормами бюджетного права врегульовано: 1*склад неподаткових обов'язкових платежів; 2*обсяги неподаткових платежів, що підлягають зарахуванню до бюджету; 3*відносини щодо зарахування неподаткових платежів до бюджету.
Як вид неподаткових доходів у юридичній літературі визначають і міжбюджетні трансферти. Однак така позиція є неоднозначною, оскільки основні ознаки, притаманні неподатковим доходам, не відповідають міжбюджетним трансфертам. Вважаємо за доцільне розглянути міжбюджетні трансферти як самостійний вид публічних доходів.
