Класична модель фінансової санації

    При проведенні фінансової санації підприємства вирішується комплексна проблема – управління підприємством, як цілісним майновим комплексом. Для розробки стратегії управління підприємством класична модель санації. Така модель широко використовується як основа для розробки механізму фінансової санації конкретних суб'єктів господарювання в країнах із розвинутою ринковою економікою. Вона передбачає наступні етапи проведення санації підприємств:

- оцінка фінансового стану підприємства;

- аналіз причин виникнення кривого стану на підприємстві;

- прийняття рішення про проведення санації(ліквідації) підприємства;

- визначення першочергових заходів по санації(ліквідації) в добровільному або примусовому порядку;

- визначення мети санації;

- формування стратегії санації;

- розробка санаційних заходів санації;

- розробка програми санації;

- розробка проекту санації;

-реалізація, координація і моніторинг.

       На рис.4.2 приведена схема класичної моделі санації, на якій показано всі етапи санаційної процедури та їх взаємозв’язок.  Розробка стратегії в відповідності до класичної моделі може здійснюватися згідно закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і тільки після  призначення розпорядника майна підприємства. Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, можуть бути:

Рисунок 4.2 - Класична модель санації

 

- реструктуризація підприємства;

- перепрофілювання виробництва;

- закриття нерентабельних виробництв;

- відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;

- ліквідація дебіторської заборгованості;

- продаж частини майна боржника;

- зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу)боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу) та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

- виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

- продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств);

- одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, рахунок реалізації майна боржника;

    - звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації. 

    При реалізації заходів визначених стратегією досягаються підприємством в довгостроковій перспективі конкурентні переваги, які б забезпечили компанії високі економічні показники.

 

План санації підприємства

 

   Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника управляючій санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника. План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.

       План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства, визначених законом. Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які входять план санації, можуть бути:

       - реструктуризація підприємства;

       - перепрофілювання виробництва;

       - закриття нерентабельних виробництв;

       - відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;

       - ліквідація дебіторської заборгованості;

        - продаж частини майна боржника;

       - зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу) та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

       - виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

       - продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств);

       - одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, який відшкодовується в першу чергу за рахунок реалізації майна боржника;

       - звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації. 

       У разі наявності інвесторів план санації розробляється та погоджується за участю інвесторів. Вихідна допомога у цьому разі виплачується за рахунок інвестора, а за його відсутності - за рахунок реалізації майна боржника або за рахунок кредиту, одержаного для цієї мети.  Інвестор (інвестори) за умови виконання зобов'язань, передбачених планом санації, може набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.

       План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається управляючим санацією в чотирьохмісячний строк з дня винесення арбітражним судом ухвали про санацію. Управляючій санацією письмово повідомляє членів комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету і за два тижні до проведення комітету кредиторів надає можливість попередньо ознайомитися з планом санації.

        План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримано більш як половиною голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.  Комітет кредиторів може прийняти одне з таких рішень:

       - схвалити план санації та подати його на затвердження арбітражного суду;

        - відхилити план санації і звернутися до арбітражного суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

       - відхилити план санації, звернутися до арбітражного суду з клопотанням про звільнення керуючого санацією від виконання ним обов'язків та про призначення нового керуючого санацією.

       Зазначене рішення повинно містити дату скликання чергового засідання комітету кредиторів для розгляду нового плану санації, яке має відбутися не пізніше ніж у місячний строк з дня прийняття рішення про відхилення плану санації. Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів подаються управляючим санацією в арбітражний суд на затвердження не пізніше п'яти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів. Протокол засідання комітету кредиторів може містити особливу думку кредиторів, які голосували проти порядку і строків погашення заборгованості, передбачених у плані санації.

       Управляючій санацією  зобов'язаний попередньо погоджувати план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків.

       Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути перевірена в порядку нагляду. Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано плану санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до закону. У разі схвалення комітетом кредиторів плану санації, який передбачає більший строк санації боржника, ніж початково встановлений, арбітражний суд продовжує строк санації, якщо є підстави вважати, що продовження строку санації і виконання плану санації приведе до відновлення платоспроможності боржника.

       Управляючій санацією що квартально звітує перед комітетом кредиторів. У разі порушення сторонами умов угод, укладених згідно з планом санації, під час проведення процедури санації захист порушеного права, що виникло у зв'язку з проведенням процедури санації, здійснюється в процедурі провадження у справі про банкрутство.

        Продаж в процедурі санації майна боржника як цілісного майнового комплексу. З метою відновлення платоспроможності та задоволення вимог кредиторів боржника план санації може передбачати продаж майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу. Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно майна боржника, яке підлягає продажу згідно з планом санації, скасовуються ухвалою господарського суду.

       При продажу майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу в установленому порядку відчужуються всі види майна, призначеного для здійснення підприємницької діяльності боржника, у тому числі приміщення, споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, права на знаки (позначення), що індивідуалізують боржника, його продукцію (роботи, послуги) (фірмове найменування, знаки для товарів і послуг), інші права, які належать боржнику, за винятком прав і обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам.

       При продажу майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу, грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) підприємства-боржника на дату прийняття арбітражним судом заяви про порушення справи про банкрутство не включаються до складу майнових активів підприємства-боржника.

        При продажу майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу всі трудові договори (контракти), що укладені до дати продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, зберігають силу, при цьому права та обов'язки роботодавця переходять до покупця майна боржника.  Сума, одержана від продажу майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу, включається до складу майнових активів боржника.  Продаж майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу провадиться на відкритих торгах, якщо інше не передбачено планом санації, в порядку, передбаченому законодавством, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

       Управляючій санацією виступає організатором торгів або залучає для цих цілей спеціалізовану організацію. Спеціалізована організація не може бути заінтересованою особою стосовно кредитора чи боржника.

       Управляючій санацією зобов'язаний опублікувати оголошення про продаж майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу на відкритих торгах у офіційних друкованих органах за тридцять днів до дати проведення торгів.  В оголошенні про продаж майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу повинні зазначатися:

       - відомості про цілісний майновий комплекс і порядок ознайомлення з ним, граничні строки подання заявок на участь у торгах, але не більше місяця з дня опублікування оголошення;

       - час, місце та форма проведення торгів;

       - порядок оформлення участі у торгах;

       - початкова ціна цілісного майнового комплексу, встановлена комітетом кредиторів;

       - розмір завдатку, строк і порядок внесення завдатку;

       - порядок оформлення результатів торгів.

       У разі якщо протягом строку, зазначеного в оголошенні, надійшла заявка на участь у відкритих торгах з продажу цілісного майнового комплексу від одного заявника, торги не проводяться. За згодою комітету кредиторів цілісний майновий комплекс може бути продано такому заявнику без проведення повторних торгів.  Торги проводяться у формі аукціону. Особа, яка перемогла на аукціоні, та управляючій санацією в день проведення аукціону підписують протокол, в якому вказуються умови придбання цілісного майнового комплексу, про що укладається договір купівлі-продажу.

       У разі проведення торгів у формі конкурсу умови конкурсу погоджуються з комітетом кредиторів.  

       У разі проведення торгів у формі конкурсу на підставі протоколу, підписаного переможцем конкурсу та організатором торгів у день проведення конкурсу, не пізніше п'ятнадцяти днів з дати проведення конкурсу підписується договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу.  Сума завдатку, сплачена особою, яка виграла торги, у разі її відмови від підписання протоколу чи договору купівлі-продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, включається до складу майна боржника за вирахуванням витрат організатора торгів на його проведення.

       Якщо боржник за рахунок суми, вирученої від продажу майна як цілісного майнового комплексу, задовольняє вимоги кредиторів у повному обсязі, провадження у справі про банкрутство боржника підлягає припиненню арбітражним судом за заявою управляючого санацією. Якщо суми, вирученої від продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, недостатньо для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, управляючій санацією пропонує кредиторам укласти мирову угоду.

       У разі якщо мирова угода не укладена, арбітражний суд визнає боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру. До затвердження арбітражним судом мирової угоди або визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури управляючій санацією не має права здійснювати розрахунки з кредиторами.

Розробка плану санації здійснюється через бюджетування, яке визначає короткострокові завдання у межах загальної стратегії санації. Продуктом бюджетування є бюджет. Бюджет - це план майбутніх операцій, виражених у кількісних (здебільшого грошових) вимірниках. Період, для якого підготовлений і використовується бюджет, називають бюджетним періодом. Бюджетним періодом зазвичай є рік, у межах якого здійснюється санація підприємства, а також можна відокремити короткі періоди (квартал, місяць).

Отже, бюджетування - процес планування майбутніх операцій підприємства та оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів. Розробка бюджетів забезпечує планування операцій підприємства, дає змогу передбачати майбутні проблеми і визначати найкращий шлях удосконалення стратегічної мети. Якщо різні підрозділи або менеджери діятимуть окремо, то шансів на досягнення спільної мети поменшає. Бюджетування дозволяє уникнути анархії, за рахунок узгодження дій та інтересів різних підрозділів організації. Бюджет сприяє кращому розумінню ними того, чого варті певні дії, і знаходженню спільної мови при оцінці запропонованих проектів. У процесі складання бюджету менеджер має змогу порівняти витрати і вигоди альтернативних напрямів дій, визначити найефективніший спосіб використання ресурсів.

Бюджетування здійснюють у двох напрямах. Перший напрям - підготовка функціональних бюджетів, тобто бюджетів підрозділів підприємства.

Другий напрям бюджетування - розробка стандартів (норм) витрат на виробництво окремих виробів (або послуг).

На підставі бюджетів усіх підрозділів готують генеральний (зведений) бюджет підприємства – план санації. Генеральний (зведений) бюджет - сукупність бюджетів, що узагальнюють майбутні операції усіх підрозділів підприємства. Він включає дві групи бюджетів: операційні та фінансові.

Операційні бюджети - сукупність бюджетів витрат і доходів, які забезпечують складання бюджетного звіту про прибуток.

Фінансові бюджети - сукупність бюджетів, що відображає заплановані грошові потоки та фінансовий стан підприємства.

Для складання генерального бюджету використовується підхід "знизу - вгору / згори - вниз" організації процесу бюджетування, що дозволяє зменшити витрати часу й уникнути проблем, пов'язаних з узгодженням та узагальненням окремих бюджетів.

       План санації складається з вступу та чотирьох розділів.

       У вступі приведено загальну характеристику підприємства, правову форму організації бізнесу та форму власності, організаційну структуру, сферу діяльності, історичну довідку про діяльність підприємства.

У першому розділі відображається вихідна ситуація на підприємстві. Аналіз вихідних даних включає такі підрозділи:

- оцінка зовнішніх умов;

- аналіз фінансово-господарського стану підприємства;

- аналіз причин фінансової кризи та слабких місць;

- наявний потенціал;

Аналіз фінансово-господарського стану проводиться за двома напрямками:

- аналіз виробничо-господарської діяльності;

- аналіз фінансового стану.

У ході аналізу з'ясовується фактичний фінансовий та майновий стан підприємства (фактичний обсяг реалізації, величина прибутків (збитків), рівень заборгованості, коефіцієнти платоспроможності, ліквідності, фінансового лівериджу тощо).

 Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць полягає в систематизації та оцінюванні причин фінансової кризи та наслідків їхнього впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства. Аналіз причин фінансової кризи проводиться з метою їхньої локалізації та усунення.

Виявлення симптомів кризи здійснюється на підставі аналізу слабких місць на підприємстві. Обмежувальні чинники (слабкі місця) можуть виявлятися в таких сферах:

- залучення капіталу (наприклад утрата довіри кредиторів);

- ринок (бар'єри на шляху входження чи виходу з ринку);

- персонал (позиція профспілок, висока мобільність, психологічні фактори);

- законодавство (податки, заборона звільнення працівників).

У разі тривалої фінансової кризи фактори, що забезпечують потенціал підприємства, поступово вичерпуються. Як наслідок, позиції підприємства слабшають.

Наявний потенціал відображає  сильні сторони підприємства, можливі шанси та наявний потенціал у кадровій, виробничій, технологічній, маркетинговій та інших сферах. Наявний у підприємства потенціал розвитку визначається такими основними факторами:

- фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу; -наявність кваліфікованого персоналу;

- наявність надійних та дешевих джерел постачання сировини та матеріалів;

- наявність ринків збуту продукції;

- виробничий потенціал;

- ефективна організаційна структура;

- висока якість менеджменту.

Ефективність проведення санації можна забезпечити планомірним розвитком та використанням наявного в підприємства потенціалу, а також через послаблення чинників, що обмежують проведення санації. На підставі аналізу вихідної ситуації робиться висновок про доцільність санації підприємства чи про необхідність його ліквідації.

У другому розділі плану визначаються стратегічні цілі санації, цільові орієнтири та розробляється стратегія санації підприємства.  В сукупності санаційних заходів можуть бути запропоновані такі:

- рефінансування дебіторської заборгованості (форфейтинг, факторинг, звернення до арбітражного суду);

- мобілізація прихованих резервів через продаж окремих позицій активів;  

- зменшення та збільшення статутного капіталу;

- реструктуризація кредиторської заборгованості;

- заморожування інвестиційних вкладень;

- зворотний лізинг;

- розпродаж за зниженими цінами товарів, що користуються низьким попитом.

Третій розділ є основною частиною плану санації. Це конкретний план заходів для відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді. Складовими частинами цього розділу є: 

- план маркетингу та оцінка ринків збуту продукції;

- план виробництва та капіталовкладень, що містить дані про використання обладнання, його знос, витрати, пов'язані з відновленням (придбанням нового обладнання, ремонт та реконструкція), можливості оренди чи лізингу;

- організаційний план, відображає організаційну структуру підприємства, можливості реструктуризації (реорганізації) та перепрофілювання, проводиться аналіз управлінського та кадрового складу,  визначається фактична кількість працівників та пропозиції щодо її зменшення, пропонуються заходи для посилення мотивації працівників та поліпшення організації управління підприємством;

- фінансовий план включає прогноз обсягів випуску та реалізації продукції,  баланс грошових надходжень та витрат, зведений баланс активів і пасивів (до початку санації, в окремі періоди під час санації та після її проведення),  форми та джерела мобілізації фінансових ресурсів,  графіки освоєння, окупності та повернення фінансових ресурсів (якщо їх було залучено на поворотній основі).

 У фінансовому плані також відображається сума витрат на розробку плану санації та проведення санаційного аудиту (за необхідності).

 Четвертий розділ вміщує  розрахунок ефективності санації, а також перелік організаційних заходів щодо реалізації плану та контролю за ходом його реалізації, критерії оцінки ефективності, оперативний санаційний контролінг, можливі позитивні досягнення та додаткові прибутки.

У цьому розділі деталізуються очікувані результати виконання проекту, а також прогнозуються можливі ризики та збитки. Основними критеріями оцінки ефективності санації є такі:

- ліквідність та платоспроможність;

- прибутковість;

- додаткова вартість, створена в результаті санації;

- конкурентні переваги.

 

Контрольні питання до розділу

І.Поясніть сутність організаційного забезпечення виконання антикризових заходів.

2. Назвіть основні етапи антикризового управління.

3. Як формуються антикризові заходи для управління підприємством?

4. Як здійснюється організація планування при антикризовому управлінні?

5. Розрахунок норм та нормативів трудомісткості для антикризового управління

6. Бюджетування як інструмент антикризового планування

7. Поясніть загальну схему процедури банкрутства..

8. Санація як один із засобів уникнення банкрутства підприємства.

9. Поясніть сутність класичної моделі санації.

10. Поясніть етапи розробки плану санації.

11. Сутність санаційного аудиту та етапів його проведення.