Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.

— наступність планів за діями, завданнями, засобами та строка­
ми реалізації: цілі і завдання планів суб'єктів управління нижчого
рівня мають відповідати цим атрибутам планів суб'єктів вищого
рівня, засоби виконання завдань — належним засобам діяльності,
наданим суб'єктам виконання, строки планів на складовий період
(місяць, квартал) мають відповідати строкам плану більш трива­
лого періоду (півріччя, рік);

— відповідність типовим планам, якщо такі були визначені для
певного виду діяльності, та системі управління цією діяльністю;

— поєднання поточного та перспективного планування, в тому
числі врахування стратегічних цілей, визначених на перспективу;

— комплексність планування, тобто охоплення управлінським
впливом у разі можливості не лише вирішення основних питань,
що визначають сутність проблемної ситуації, а й інших, що сприя­
ють її розв'язанню, а також забезпечуючих (ресурсних) заходів;

— оптимальність плану, тобто передбачення обсягу заходів, які
забезпечують виконання не менше ніж визначено завданнями пла­
ну, але й не більше того («економія сил і засобів»);

— стабільність і, разом із тим, гнучкість плану, що означає
постійність завдань, видів робіт на весь період планування, а та­
кож можливість, залежно від реальних, тим більше змінених умов,
використання більш відповідних обстановці заходів і засобів вико­
нання запланованих завдань.

Згідно з наведеними вимогами до управлінського рішення та планування наука управління визначає пов'язані з ними принци­пи цієї стадії управлінської діяльності, які, по суті, повторюють за­значені вимоги.

Всі наведені вимоги до управлінського рішення та до плану як його форми повністю стосуються кримінологічного планування та плану як форми його реалізації. Виникає питання, чи існують і які саме кримінологічні специфічні вимоги до них як до управлін­ського рішення взагалі та до плану зокрема.

Автори, які займалися проблемами кримінологічного плану­вання, при визначенні вимог до нього та його принципів здебільшого повторювали ті, що окреслені наукою управління до управлінського рішення і плану взагалі. Цей перелік вимог допов­нювався лише окремими ознаками та вимогами, що дійсно мають

415

Глава 9

кримінологічні особливості. Зокрема, Ю. В. Солопанов вказував, що плановані заходи при кримінологічному плануванні мають впливати не лише на саму злочинність, а й на причини та умови, які її обумовлюють, а тому повинні стосуватися широкого кола ви­конавців на різних рівнях. Він підкреслював, що кримінологічні прогнози для такого планування не лише дають певну інфор­мацію, але й створюють базу наукового підходу¹. Автори підручни­ка «Курс кримінології», підготовленого у Національній академії внутрішніх справах України, доповнили зазначені вимоги завдан­ням плану об'єднати різних суб'єктів профілактики і спрямувати їхні зусилля в єдине русло цілеспрямованої діяльності². О. М. Бан­дурка та Л. М. Давиденко вказали на необхідність при реалізації кримінологічного планування більш суворо керуватися принци­пами і вимогами кримінологічної науки, відповідно до чого, викла­даючи загальні принципи та умови планування, дещо додали до їх змісту положення та терміни з теорії профілактики правопору­шень³.

Кримінологічне планування та план як форма його реалізації, на наш погляд, мають (порівняно із «загальним» — управлінське рішення та «особливим» — план взагалі) свою «окрему» криміно­ логічну специфіку, що впливає, насамперед, на вимоги до нього, його методи, спрямованість та кінцеву мету. Кримінологічна специфічність планування пов'язана, в основному, не з окремими його умовами, етапами, механізмами, видами, що в цілому є подібними для будь-якого управлінського рішення та плану, а із специфічним об'єктом планування — діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності. Остання, у свою чергу, багато в чому ви­значається характером самої злочинності та особливістю чинників, що її зумовлюють. Зазначена специфічність, перш за все, уточнює об'єкт планування, його межі, зокрема ті, які обумов­ лені можливостями планування діяльності щодо протидії злочин­ності у вузькому безпосередньому значенні поняття «протидія». Так само, як не планується вчинення злочинів, так і не може

¹ Солопапов Ю. В. Зазнач, праця. — С. 33.

² Курс кримінології. Загальна частина. — С. 201.

³ Бандурка А. М., Давидепко Л. М. Зазнач, праця. — С. 143-144.

416