Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.

зазначених системах, напрями, методи та заходи (засоби) їх розв'язання спрямовані у майбутнє, інформація щодо зазначених об'єктів має бути не лише статичною (сьогоденною) та ретроспек­тивною, а й перспективною.

Наведені діагностичні завдання на зазначеній стадії управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності здійснюють­ся через застосування відповідних кримінологічних методів та процедур. Вони можуть бути згруповані таким чином:

— збирання та оцінка кримінологічної та кримінологічно-зна­
чущої інформації;

— кримінологічний аналіз зібраної інформації;

— кримінологічне прогнозування злочинності та злочинних про­
явів.

Кожна з названих груп діагностичних методів та процедур має певний особливий зміст та виняткове значення не лише на вка­заній стадії, айв процесі вирішення завдань системи управління антикримінальною діяльністю взагалі. Тому доцільно докладніше розглянути ці групи в інших частинах Курсу, зокрема щодо кримінологічної інформації та її аналізу — у відповідних главах Книги 3 Курсу, а теоретичні засади кримінологічного прогнозу­вання — у наступному параграфі цієї глави.

IV. V. Стадії розроблення та прийняття управлінського рішен­ ня. Кримінологічні засоби, що використовуються на цих стадіях, за своїм змістом та формою можуть бути поділені таким чином:

— висновки кримінологічного аналізу злочинності, в тому чис­
лі, які містять пряму вказівку на необхідність управлінського
рішення з відповідного питання, або лише у загальній формі
обґрунтовують необхідність його вирішення;

— результати кримінологічного прогнозу злочинності або інди­
відуального прогнозу вчинення злочину, які не прямо, а опосередко­
вано орієнтують на вирішення питань запобігання та протидії зло­
чинності (злочинного вчинку) згідно з прогнозованими змінами;

— пропозиції щодо вирішення питань, здійснення необхідних
заходів, що випливають із названих документів (аналізу, прогнозу
тощо) і стосуються системи управління та керованої нею виконав­
чої системи за звичною схемою управлінського рішення, в тому
числі щодо організаційних, виконавських, забезпечуючих, інших

387

Глава 9

заходів щодо об'єкта управління в цілому та окремих його напрямів, наприклад, реагування на повідомлення про вчинені злочини, їх розкриття, розслідування, захисту потерпілих, відшко­дування завданих збитків тощо;

— пропозиції щодо заходів запобігання злочинності та злочин­
ним проявам виокремлються в окрему групу за своєю криміноло­
гічною змістовністю; на відміну від попередньої групи, де можуть
пропонуватися заходи різного характеру (правові, соціальні,
інформаційні, ресурсного призначення тощо), у цій групі пропо­
нуються лише запобіжні заходи, які є суто кримінологічними або
мають запобіжне, тобто кримінологічне, значення. Заходи цієї гру­
пи, як правило, більш предметні, адресні, цілеспрямовані, в тому
числі функціонально спрямовані щодо конкретних причин і умов,
звичайно, якщо в результаті аналізу останні були визначені.

Кримінологічні засоби, що використовуються на останніх двох стадіях, можуть розрізнятися залежно від форми, рівня, цільового призначення управлінського рішення. Подані до програми чи плану, вони мають описовий характер з виділенням окремих дета­лей, пояснень, залежних умов тощо. Висновки і особливо пропо­зиції до нормативно-управлінських документів відрізняються ди-рективністю та лаконізмом формулювань, спрямованістю до маси однорідних суб'єктів виконання. Пропозиції до директивних доку­ментів, що розраховані на реалізацію в імперативній формі, часто одночасно пропонують заходи контролю та відповідальності за не­виконання зазначених актів.

У науці управління прийнято диференціювати управлінські за­ходи (норми рішень) за формою та змістом таким чином:

— заходи-директиви, що містять загальні цілі, завдання, пер­
спективні показники, які зазвичай мають якісну (атрибутивну)
форму;

— заходи-норми, де містяться нормативні, обов'язкові для
виконання приписи, розраховані, як правило, на тривалий час та
масу однорідних виконавців;

— заходи-команди, що також мають обов'язковий характер,
проте розраховані, як правило, на разове виконання та реалізують­
ся у формі наказу, нерідко адресованого до обмеженого кола вико­
навців;

388