Теорія запобігання злочинності

іменується кримінальною політикою¹, а іноді в ній як складова виділялася кримінологічна політика². Останнім часом більш гли­боко був проаналізований науково-практичний інтерес до станов­лення кримінологічної політики³. Проте формування державної політики щодо протидії злочинності, включаючи насамперед політику у галузі її запобігання, яке, на наш погляд, становить стратегічний напрям зазначеної протидії, залишається поки що теоретичною, а ще більшою мірою державно-управлінською та кримінологічно-прикладною проблемою. Питання формування та запровадження в Україні державної кримінологічної політики буде розглянуто у завершальній главі Книги 3 Курсу.

Адекватне уявлення про стан опосередкованого (злочи­ нність) та безпосереднього (її запобігання) предметів запобіж­ної діяльності, як зазначалося у попередніх главах Курсу, в Україні відсутнє. Офіційні статистичні дані відображають викривлену практику реєстрації злочинів, їхня облікова кількість постійно штучно занижується проти реальної з метою прикрасити стан зло­чинності та показники розкриття злочинів. Проблема адекватного уявлення про злочинність, а звідси й про потреби і обсяги запобіжної діяльності залишається в Україні кримінологічною проблемою № 1. Відсутня системність та необхідна повнота діяль­ності щодо виявлення та визначення причин, умов, інших детермінантів злочинності. Є лише дослідження з окремих видів злочинів. Системне вивчення, визначення та класифікація детермінантів злочинності є завданням № 2.

Кримінологічне прогнозування злочинності завдяки роботі, що проводиться в останні роки кримінологічною лабораторією Національної академії внутрішніх справ (нині — Державного на­уково-дослідного інституту МВС України), забезпечується щодо короткострокових та середньострокових прогнозів. Проте базови­ми даними для прогнозів є викривлені відомості щодо злочинності

¹                 Даньшип І. Кримінальна політика: за і проти // Право України. — 1992. — № 8. — С. 29-32.

²                 Даньшип І. Кримінологічне планування заходів протидії злочинності та її прогнозуван­
ня // Вісп. Акад. правових наук України. — 2004. — № 4 (39). — С. 145.

³                 Джужа О. М. Науково-практичний інтерес до становлення кримінально-виконавчої та
кримінологічної політики України // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією
(теорія і практика). - 2005. - № 11. - С. 164-175.

12 7-223                                                                                     361

Глава 8

та неповні відомості про її причини і умови, через що і показники прогнозів потрібно сприймати як умовні. Не знаючи досконало причин і умов злочинності, не можна предметне прогнозувати дію її чинників. За відсутності конкретних об'єктивних даних стосовно діяльності щодо запобігання злочинності уявлення про цю діяльність складається «за фактом» штучного «скорочення» злочинних проявів. За названих умов прогнозування результатів запобіжної діяльності фактично не можливе.

У навчальній та навчально-методичній літературі на загально­му рівні визначені форми, засоби, загалом тактика діяльності щодо запобігання злочинності. Вказані розробки інколи назива­ють методикою, хоча для цього немає достатніх підстав. Методи­ка — це науково-обґрунтований визначений для кожної операції запобіжного процесу порядок вибору та застосування найбільш доцільних запобіжних заходів, умов їх реалізації, забезпечення високої результативності, оцінки останньої стосовно реального запобіжного впливу.

Головними недоліками цієї частини організації запобігання злочинності є:

— неповнота розроблення конкретної запобіжної тактики
стосовно кожного виду злочинів, щодо яких у цьому є потреба;

— невикористання повною мірою окремих видів запобіжних за­
ходів, насамперед контролю за поведінкою, соціально-психо­
логічного громадського впливу, зміни соціальних умов буття тощо;

— недостатня деталізація методичного забезпечення стосовно
способів та прийомів застосування заходів;

— недостатня адресна прив'язаність заходів до конкретних
детермінантів, на скорочення дії яких ці заходи мають впливати,
що є переважно наслідком недостатнього знання про зазначені
детермінанти як про об'єкти запобіжного впливу.

Вкрай вразливим місцем діяльності щодо запобігання злочин­ності в Україні є зовсім неприйнятне організаційно-структурне та кадрове її забезпечення. Це стосується визначення суб'єктів діяльності, організаційного та штатного забезпечення можливос­тей її здійснення, досягнення у ній бажаних результатів. Визначен­ня суб'єктів безпосереднього здійснення запобіжної діяльності має два організаційних підходи: 1) визначення спеціалізованих підроз-

362