Умови та механізм злочинного прояву

основним чином сформована в антисуспільному та соціальна небез­ печному напрямі, коли криміногенний вплив середовища, у тому числі ситуації, лягає на підготовлений для нього ґрунт особистості.

§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення

про вчинення злочину та реалізації злочинного наміру

Після того, як процес криміногеріної мотивації призводить до сформування певного мотиву та опредмечування його як мотиву вчинення конкретного злочину, особа визначає зміст необхідних для його реалізації дій. У цей час визначаються підготовчі і безпо­середні дії, способи, засоби та форми їх вчинення. Оцінюється та окреслюється ситуація, що сприяла б досягненню поставленої ме­ти і конкретного результату замисленого злочину. Визначаються перешкоди, які можуть виникнути на цьому шляху, та засоби їх усунення (нейтралізації) й інші питання, що мають обумовити рішення вчинити злочин та забезпечити планування його здійснення. Рішення і план вчинення злочину супроводять майже кожне з цих питань, і тому вони обґрунтовано виділені в окрему ланку механізму злочинного прояву.

Рішення може бути обмисленим або необмисленим, розгорну­тим або згорнутим. Воно може визрівати тривалий час або сфор­муватися за секунди. Вчинення злочину — це не рядовий акт навіть для досвідченого злочинця. Вчинити його без попереднього плану, навіть елементарного, неможливо.

Прийняття рішення — це якісно новий етап та свідчення по­ дальшого зростання суспільної небезпечності особи. На етапах фор­мування антисуспільної спрямованості, її поглиблення у певній сфері суспільних відносин і навіть при визріванні криміногенної орієнтації та мотивації мова йде про деформації особистості загального характеру і переважно у вигляді тих чи інших роздумів, міркувань, думок. Стадія прийняття рішення — це перехід до дії, конкретної і реальної у своєму зовнішньому прояві.

Рішення про вчинення злочину займає центральне місце у ме­ ханізмі останнього. У ньому, з одного боку, ніби підбивається підсу­мок усього минулого негативного розвитку особистості, впливу на нього безлічі об'єктивних та суб'єктивних чинників, із другого — це

307

Глава 7

проекція майбутнього злочину, його основних характеристик. Рішення свідчить про закінчення процесу визрівання причини злочину, це психологічна форма її відображення. У рішенні прогно­ зуються деякі більш загальні питання (ситуація вчинення, лінія поведінки при успішному її розвитку та при небажаних змінах, пе­редбачення щодо реалізації результатів злочину, тактика дій у разі викриття). Разом із тим, рішення містить ряд конкретних елементів, які визначаються предметніше і не передбачають зміни в процесі вчинення. До них слід віднести об'єкт злочинного пося­гання, спосіб вчинення злочину, його місце та форму (групову чи індивідуальну), запасні варіанти дій на випадок, коли вчинення стане неможливим з причин, що не залежать від суб'єкта.

Загалом, рішення про злочинний прояв із різною мірою усвідо­млення змісту і розгорнутості інформації відображає все коло явищ, операцій, процедур, які безпосередньо стосуються злочин­ного акту, передусім його причину, умови, які йому сприяють, спо­соби самовиправдання, напрями та засоби приховування слідів вчиненого. Таким чином, можна визначити, що рішення стосовно злочинного прояву — це інтелектуально-вольовий акт, який свідчить про готовність особи до вчинення злочину та певний план останнього.

Існує багато варіантів класифікації рішень про вчинення злочи­ну, що дають змогу отримати різнобічне уявлення про нього. За ха­рактером дій, які передбачаються у рішенні, останнє може бути стверджувальним, що спрямовується на вчинення злочину, або за-перечувальним, коли від здійснення останнього відмовляються. За часом прийняття рішення можна поділити на попередні та такі, що супроводжують злочин, тобто приймаються або розгортаються в процесі його вчинення. Залежно від суб'єкта рішення поділяють­ся на індивідуальні та групові, самостійні та несамостійні (конформні). У свою чергу останні за мотивом конформності мож­на диференціювати на нормативні (підкорення груповим нормам) та традиційні (автоматичне слідування певній традиції, ритуалу). Важливе кримінологічне значення щодо можливостей профілак­тики планованого злочину має поділ рішень на цільові (це здебільшого попередні) та ситуативні (безпосередня реакція на ситуацію). Безпосередня криміногенна ситуація часто є приводом

308