£ 4. Потерпілий у механізмі злочинного прояву Створення криміногенної ситуації, що сприяє вчиненню злочину, часто залежить не лише від особи, яка його вчиняє, і зовнішніх умов, а й від поведінки потерпілого, його необережних, аморальних або протиправних дій. Тому для вивчення ролі конкретної життєвої ситуації вчинення злочину необхідна кримінологічна оцінка поведінки потерпілого.
Потерпілий у багатьох випадках є одним з елементів передзло-чинної ситуації. Поряд з іншими ЇЇ елементами потерпілий у процесі взаємодії з майбутнім злочинцем може сприяти виникненню в останнього мотиву вчиненння злочину, об'єктом якого буде саме потерпілий, а також прийняттю про це рішення і його реалізації. Ці обставини мають важливе значення для організації запобігання злочину через застережний вплив на потерпілого.
У кожному випадку вчинення злочину і з'ясування його причинного комплексу необхідно встановити, через які саме вчинки потерпілого і в якому саме напрямі конкретна життєва ситуація впливала на злочинця, зокрема створювала сприятливі умови для його негативних вчинків. Серед ряду питань механізму злочинного прояву, пов'язаних із поведінкою потерпілого, найбільше кримінологічне значення має з'ясування: а) якостей особистості потерпілого, що робили його більш уразливим для злочинця;
б) міри залежності від цих якостей процесу створення умов, спри
ятливих для формування криміногенної орієнтації та мотивації;
в) ознак та властивостей потерпілого, які сприяли опредмечуван-
ню мотиву вчиненння конкретного злочину в такий спосіб, що
об'єктом злочинного посягання стає саме потерпілий; г) дій
(вчинків) потерпілого, які об'єктивно або в уявленні особи, що має
намір вчинити злочин, свідчили про активне сприяння потерпіло
го прийняттю рішення про його вчинення та реалізації цього
рішення.
Вчення про жертву злочину та роль потерпілого у формуванні та реалізації мотиву злочину стало предметне розроблятися порівняно нещодавно, з початку XX ст. При цьому здатність особи стати потерпілою (жертвою) злочину отримала назву віктимність (від лат. Vісігта — жертва). Поряд із цим віктимність стала розглядатися і ширше — як здатність стати жертвою не лише злочину, а й
313
Глава 7
інших соціальних (війна, голод) та природних явищ (землетрус, повінь тощо). У цьому контексті є підстави відзначити масову віктимізацію населення через недбалу, помилкову політику влади, а також про підвищення небезпеки його віктимності через занедбання та недооцінення кримінологічних засобів запобігання злочинним проявам. На відміну від загальносоціальної віктимності, слід виділяти безпосередньо пов'язану зі злочинним потерпанням кримінальну віктимність. Набуття властивості віктимності називається віктимізацією, а вчення про потерпілого (жертву) — вікти мологією. У вітчизняній кримінології розроблення теоретичних засад віктимології пов'язане з іменами Л. В. Франка, Д. В. Ривма-на, В. І. Полубинського. Нині в Україні активним розробленням проблем віктимології плідно займається одеський професор В. О. Туляков, який захистив на цю тему докторську дисертацію та випустив солідну монографію «Віктимологія. Соціальні та кримінологічні проблеми» (2000).
Дії потерпілого можуть по-різному впливати на мотивацію та рішення про вчинення злочину. Вони можуть стати підставою для зміни мотивації, обрання нової форми її опредмечування, нового способу вчинення злочину, зміни і постановки нових його цілей та конкретного результату, вжиття заходів для приховування слідів злочину.
Якщо дії потерпілого у передзлочинній ситуації полегшують вчинення злочину, провокують злочинця тощо, створюється ситуація, яку називають віктимогенною, як різновид криміногенної.
Залежно від поведінки потерпілого ситуація, яка передує вчиненню злочину, може бути трьох видів:
1) дії потерпілого провокують злочинний прояв особи, містять у
собі привід для останнього (приміром, дії, що провокують до ста
тевого акту);
2) дії потерпілого мають необережний характер, через що ство
рюється ситуація, яка полегшує вчинення злочину (недбале
зберігання майна, що стимулює посягання на нього);
3) дії потерпілого є правомірними та чинять супротив задово
ленню потреби (бажання) особи, яка має злочинний намір, що вик
ликає у неї стимул до подолання цього супротиву у злочинний
314
