Умови та механізм злочинного прояву

для прийняття ситуативного рішення про вчинення злочину. За даними досліджень 42 % навмисних вбивств та близько 34 % розбійних нападів мають ситуативний характер. Разом із тим, си­туативний злочин лише ззовні вважається таким, що обумовлений ситуацією. Насправді, щоб певним чином реагувати на сприятли­ву ситуацію, особа має бути підготовлена до цього, її спрямо­ваність і комплекс буденної психології в цілому визначають ре­акцію на ту чи іншу ситуацію, в тому числі негативну, криміноген­ну. У тих самих ситуаціях емоційні або нестримані особи б'ються, розсудливі — домовляються, розводяться (зазвичай розумні праг­нуть взагалі не потрапляти в подібні ситуації). Важливою у кримінології є диференціація рішень за критерієм усвідомленості. За цим критерієм рішення поділяють на: а) повністю усвідомлені; б) частково усвідомлені; в) не усвідомлені, коли рішення побудо­вано на емоції, вольових збудниках, без участі розуму. Залежно від моменту усвідомлення рішення поділяють на осмислено усвідомлене та інтуїтивне (процес опрацювання рішення не усвідомлюється). Серед рішень про навмисні вбивства інтуїтивні складають до ЗО %, про розбійні напади — 12 %. Вважається, що усвідомленим рішенням більшою мірою можна запобігти, чого не скажеш про інтуїтивні. Те саме можна констатувати у зв'язку з поділом рішень на безумовні та такі, що мають реалізуватися за певних умов. Останніми визначаються не лише можливість, а нерідко й заходи запобігання (недопущення) дії умови. За даними досліджень 35 % рішень про скоєння вбивств ставилися у залежність від поведінки потерпілих. Дві третини рішень про вчи­нення розбійних нападів ставилися у залежність від підшукання співучасників, можливості відвести від себе підозру у вчиненні.

Процес прийняття рішення про вчинення злочину можна поділити на три етапи:

І етап — підготовчий — збір, переробка інформації про значущі елементи діяльності, що мають скласти елементи вчинення злочи­ну; зміст останніх значною мірою визначається опредмеченим йо­го мотивом, причому мотив з урахуванням інформації цього етапу може частково змінюватися. До цього етапу входить:

— осмислення форми злочинного прояву (вчинок або діяльність, Індивідуальна чи групова, чи потребує спеціальної організації);

309

Глава 7

—розроблення варіантів прояву (значною мірою залежить від
інтелектуальних можливостей, досвіду особи) та умов його
здійснення;

—визначення варіантів способу вчинення;

—варіації ховання слідів, переховування засобів, знарядь, пред­
метів злочинного прояву;

— визначення умов, від яких залежить реалізація рішення.
Так, у навмисних вбивствах до 50 % умов пов'язувалися з вчи­
ненням потерпілим певних дій; 33 % — із наявністю сприятливих
умов; 20 % — із наявністю можливості владнати проблему
правомірним шляхом; 10 % — із забезпеченням знарядь і засобів
вчинення.

II етап — основний — розумовий аналіз та вибір одного з
варіантів прояву як «найбільш прийнятного» для особи. Здій­
снюється через оцінювання та фільтрацію попередньої інформації
на підставі певних критеріїв. Звичайно, пошук критерію є досить
умовним: деякі з них невідомі, інші є інтуїтивними — відомі з влас­
ного або чужого досвіду: окремі критерії приймаються, інші
відкладаються або їм не надається значення.

Рішення через імовірність прояву, несистемність складових еле­ментів та здебільшого непрофесійність містять помилки, їхній об­сяг та значущість різні. Можна згрупувати критерії рішення до де­кількох і навіть одного загального: оптимальність, здійсненність, менша небезпека викриття та більша результативність (щось подібне до визначення ефективності).

III етап — контрольний — оцінка прийнятого рішення у процесі
діяльності (передзлочинної, у момент вчинення злочину, її коригу­
вання). Контрольно-оцінювальна дія може мати місце і після
вчинення злочину для переконання у досягненні результату,
набуття досвіду та опрацювання критеріїв на майбутнє.

За допомогою наведеного вище визначаються підстави зміни рішення. Такими мають бути визнані:

1) швидка зміна обстановки, ситуації, викликана зовнішніми
причинами;

2) дія внутрішніх причин (страх, вагання, сумніви); цей момент
винятково важливий для застосування запобіжного впливу з ме­
тою сприяння відмові від вчинення злочину;

310