Умови та механізм злочинного прояву

міння наведеного, як такого, що наділяє психічний комплекс лю­дини винятковою та самодостатньою спричинюючою роллю відповідно до злочинного прояву. Детерміністичний розгляд психічного, — писав видатний психолог сучасності Л. С. Виготсь-кий, — виключає надання мисленню магічної сили «визначити по­ведінку людини однією власною системою»¹. Безсумнівна роль у процесі психічної детермінації належить зовнішній діяльності, яка є основою психічного відображення та трансформації у моти­вацію, про що детально йтиметься далі.

Структура механізму злочинного прояву включає три стадії (ланки): 1) формування криміногенної орієнтації та мотивації; 2) опредмечування мотиву злочинного прояву через намір та рі­шення вчинити злочин; 3) реалізація злочинного наміру та настан­ня суспільне небезпечних наслідків. Іноді другу стадію механізму звужують до планування злочинних дій².

До першої стадії (ланки) мають бути включені елементи, що визначають процес формування криміногенної орієнтації та моти­вації, набуття останньою кримінального змісту. При цьому слід розуміти, що властивість криміногенності та кримінальності ви­никає у мотивації не відразу, не автоматично на ґрунті анти-суспільної спрямованості особистості. Криміногенна властивість та її міра розвиваються поступово, стосуються, як правило, не всіх, а окремих умов життєдіяльності суспільства, окремих способів та засобів задоволення у них своїх потреб. Особа проходить етап ви­бору, орієнтації щодо предметів задоволення цих потреб, можли­вості легальних засобів щодо цього та за відсутності останніх — орієнтації на використання протиправних, злочинних форм і засобів. Кримінальна мотивація таким чином стає результатом поглиблення антисуспільної спрямованості, набуття нею більшої виразності, інтенсивності, стійкості і, за певних умов, криміноген­ної орієнтації та суспільної небезпечності. Ці зміни щодо криміно­генної властивості відбуваються під впливом негативних умов середовища, частіше безпосереднього, а також відповідного

Вькотский Л. С. Избрамньїс мсихологическис нроизведешія. — М., 1956. — С. 54. Курс совстской кримимологии. Предмет. Мстододогия. Преступпость й ес причини. Прс-стугшик. - С. 360.

283

Глава 7                               •••>!• -••• ••?>(••• X

сприйняття особою останніх та деформації особистості, їх тісної взаємодії. Згадані негативні умови особистісно-середовищної взаємодії становлять складову першої стадії (ланки) механізму злочинного прояві/, що обумовлюють формування криміногенної орієнтації та кримінальної мотивації.

Друга стадія (ланка) механізму злочинного прояву характе­ризується тим, що процес орієнтації у кримінально-потенційно­му напрямі закінчується, криміногенна мотивація опредме-чується та конкретизується. Це відбувається через пов'язування криміногенної мотивації та її складового кримінального мотиву, наприклад, корисливого, з конкретним предметом його задово­лення, приміром, коштами підприємства. На цій стадії розгор­тання механізму злочинного прояву особа-носій криміногенного мотиву визначає конкретні цілі та спосіб свого вчинку або діяль­ності (приміром привласнення коштів), а також місце, час, засо­би їх вчинення. Тобто кримінальна мотивація знаходить вираз у мотиві конкретного злочину і в частині останнього мотиваційно-детермінаційну роль надалі реалізує сам мотив. Друга стадія ме­ ханізму та криміногенна мотивація щодо цього завершується прийняттям рішення про вчинення злочинного прояву за певних умов. Відповідно до них особа визначає для себе та своїх спільників більш-менш розгорнутий план (схему) здійснення злочинного прояву. Звичайно, у разі планування злочинної діяльності, планом охоплюється значно більше дій, операцій, вчинків щодо її підготовлення, створення необхідних умов, добо­ру засобів, спільників, усунення перешкод і забезпечення зага­лом її здійснення. Таким чином, і на цій стадії механізму злочин­ного прояву належне місце у забезпеченні здійснення її функцій, принаймні більшості з них, займають умови навколишнього середовища, умови, які визначають можливості особи реалізува­ти мотиви і які вона бере до уваги, опрацьовуючи план реалізації своїх дій.

Третя стадія (ланка) механізму злочинного прояву — це безпо­ середнє вчинення злочину. Воно охоплює як злочинні дії (бездіяльність) суб'єкта, так і настання злочинних наслідків. Зовні тут злочинний прояв збігається зі злочинним діянням. Але лише зовні. Останнє — акт діяльності лише особи. Реалізація зло-

284