Теорія детермінації злочинності

лятивно-популістські передвиборчі акції тодішнього уряду щодо демонстрації «соціальної турботи» про населення через підви­щення зарплат бюджетникам і особливо у формі масштабних до­плат до пенсій, для чого не було обґрунтованих економічних та фінансових підстав, не отримали переконливого розвінчання новим урядом, який не міг від них відмовитися, а фактично їх продовжив та розширив. Робилося це переважно з електорально-пропагандистських політичних міркувань, а мотивувалося також потребою виконання завищених майданних обіцянок нової влади, підвищення її іміджу, для чого економічних підстав теж поки що не було.

Зазначене здійснювалося через формування і реалізацію безпер­спективної споживчої моделі розвитку, коли 80 % доходів ВВП та бюджету орієнтувалися на соціальні виплати і лише 20 % — на все інше, у тому числі інноваційно-відновлюваний розвиток економіки¹. Така стратегія, крім безпосередньо економічних негативних наслідків, передусім гальмування темпів приросту ВВП як основи розвитку економіки та держави в цілому, спричинила також фактич­не зростання інфляції, цін на споживчі товари, тарифи, вартість інших витрат тощо. В результаті за небаченого зростання валових наявних доходів населення (за 9 місяців 2005 р. — майже на 40 % або 55 млрд грн) та особливо «соціальної допомоги» (на 83 % або 28 млрд грн) реальні зміни щодо споживання виявилися надто слаб­кими — їх переважно «з'їло» підвищення цін на споживчі товари та послуги. У зв'язку з наведеним дія чинників злочинності, передусім детермінантів економічно-матеріального характеру, навіть за наяв­ної практики неповної реєстрації злочинів (одного з чотирьох — п'яти повідомлень про них), фактично не скоротилася. Це знайшло відображення навіть у тому, що у І півріччі 2005 р. за загального ско­рочення зареєстрованої злочинності (на 5,6 %) кількість майже всіх зареєстрованих майнових злочинів загальнокримінального характе­ру, зокрема тих, що менше піддаються маніпулятивній «латенти-зації» (розбої, грабежі, шахрайства), помітно зросла (від 16 до ЗО %), а число злочинів економічної спрямованості також збільшилося. Останнє, правда, можна пояснити і підвищенням активності

' Тут і далі наводяться показники на підставі офіційних даних Дсржкомстату України.

8 7-223                                                                                        225

Глава 5                           •

відповідних служб МВС у виявленні та викритті цих злочинів, що спостерігалося у 2005 р. Проте факт їх обумовлення чинниками економічного характеру не викликає сумніву.

Тут свідомо детальніше розглянуто дію криміногенних чин­ників, що походять зі сфери економічних відносин. Вони, як вид­но, переважно обумовлюють вчинення злочинів не лише у цій сфері, айв інших сферах суспільних відносин, коли присутня ко­рисливо-матеріальна мотивація. За статистичними даними злочи­ни зазначеної мотивації становлять більшість серед злочинності у сучасній Україні та фактично визначають ЇЇ рівень.

Аналіз детермінантів злочинності у соціально-політичній сфері, проведений у 2003 р., засвідчив різке відставання політично­го розвитку суспільства на засадах демократизації, відкритості, формування і введення у дію інституцій громадянського суспільст­ва, у тому числі громадського контролю, особливо у системах влади, управління та у соціальній сфері. Більше того, виявилися свідчення щодо штучного гальмування цих процесів. За умов фак­тично закритої політичної системи набули загрозливої тенденції зростання інтересів та можливостей олігархічного капіталу, корумпованого високого і малого чиновництва, організованого кримінального промислу, їх поєднання між собою та з владою з метою отримання надприбутків. Цим обумовлені загрозливі потенційно-криміногенні процеси викривлення та диспропорції соціальної структури і забезпечення життєдіяльності різних її частин. Свідомо, особливо на регіональному рівні, гальмувався розвиток підприємництва та середнього класу. Виявилася разюча та незрозуміла на правомірному та етичному рівні диференціація прибутків, поглибилася політична, суспільна та матеріальна нерівність населення. Існувавша система влади стала причиною гальмування цивілізаційного розвитку у соціально-політичній сфері, репродукування у ній криміногенних чинників. Висновки щодо необхідності зміни системи влади як першоджерела всіх суспільних негараздів, неможливості без цього будь-яких пози­тивних зрушень стали висловлювати й інші дослідники, у тому числі у відкритій пресі¹.

¹ Дробноход М. Державний лабіринт для українського народу. Чи знайдемо вихід? // Дзер­кало тижня. — 2005. — № 16.

226