Теорія детермінації злочинності

ся на короткий час і зовсім незначно (+1,5 %) у 2000 р. та більш помітно (+23,5 %) у 2003 р. У 2004-2006 рр. знову спостерігаєть­ся скорочення злочинності. Наведені зміни стану злочинності були в основному результатом маніпуляції у практиці реагуван­ня на повідомлення про злочини у 2003-2004 рр., зміни законо­давства, зокрема у 2005 р. Виявилося, що з 1996-1997 рр., коли започаткувалося скорочення злочинності, невпинно, з року в рік, значно зменшувалася питома вага заяв і повідомлень про злочи­ни, за якими порушували кримінальні справи. Разом з тим, у 2005 р. було справді досягнуто скорочення кількості деяких видів злочинів, передусім тяжких.

Разом з тим аналіз стану та тенденцій основних детермінантів злочинності та їхньої дії у зазначений період не засвідчував ради­ кальних позитивних змін, а навпаки — показники багатьох цих детермінантів погіршилися і мали б викликати зростання злочин­ності. Наведене обумовило спочатку на рівні гіпотези, а потім і на рівні наукової перевірки та узагальнення висновок про те, що негативний, у тому числі криміногенний, зміст суспільної свідо­ мості, що спричинює злочинність загалом у країні, окремих соціальних групах, регіонах, а також за основними напрямами кримінальної активності в аналізований період мав би стати більш виразним, небезпечним, зі зростаючим злочинним потенціалом.

Аналіз засвідчив, що чинники, які обумовлюють ймовірний більш високий рівень злочинності у названий період, передусім ті, що належать до «кримінально-потенційної» частки суспільної свідомості та зокрема її соціально-психологічного сегмента, залежно від предметного змісту, обумовлюваної ними мотивації та спрямованості кримінальної активності, можна поділити за типо­вими сукупностями на три основні групи:

1) детермінанти соціально-економічного, політичного, органі­
заційно-управлінського, нормативно-правового, соціально-психо­
логічного змісту, що обумовлюють злочинність та інші правопору­
шення у сфері економіки, управління, службової діяльності;

2) детермінанти в основному соціально-економічного, а також
відповідного йому соціально-психологічного, культурологічного,
морально-етичного змісту, значною мірою продуковані чинника­
ми першої групи, передусім матеріальними негараздами та со-

219

Глава 5

ціальними викривленнями, що обумовлюють корисливу моти­вацію, у тому числі з метою: а) забезпечення елементарних матеріальних потреб і умов; б) збагачення, задоволення за рахунок цього завищених та зверх високих інтересів побутового комфорту, розваг, моди, прикрас, розкішного життя тощо;

3) детермінанти соціальне- та індивідуально-психологічного характеру, що відображають негативне, нігілістичне, виразно інди­відуалістичне ставлення до інших людей, цінності їхнього життя, здоров'я, честі, гідності, прав та інтересів, включаючи майнові, а також до правових і моральних норм, які мають забезпечувати їхню реалізацію та захист. При цьому допускається не тільки кримінальне караний спосіб взаємовідносин, а й можливість за­стосування силових методів та насильства, що нерідко супрово­джується цинізмом, лицемірством, нехтуванням суспільною мо­раллю, які знаходять вияв на всіх рівнях влади і суспільства.

Характеристика змісту детермінантів кожної з названих груп розглядатиметься у відповідних главах Книги 2 Курсу.

Названі групи детермінантів мали (та значною мірою й зараз мають) вияв у всіх основних суспільних сферах. Так, у сфері еко­номічних відносин внаслідок розвитку криміногенних процесів та іншого вияву детермінантів першої групи різко погіршилося мате­ріальне та побутове становище населення, яке у значної його ча­стини досягло найнижчого рівня, що визначається категорією «бідність». За даними спеціальних досліджень 2001-2004 рр. рівень життя майже третини людей в Україні (за деякими дани­ми — до 45 /6^і) відповідав категорії «бідність». Глибина останньої, тобто середня величина витрат на життя у людей, які належать до категорії «бідні», була на 21,5 % нижчою, ніж вирахувана межа бідності. Згідно з офіційними обстеженнями, в Україні, на відміну від розвинених і навіть подібних за економічними показниками країн, рівень бідності мало залежав від трудової зайнятості, в ос­новному через винятково низький рівень оплати праці, її питома вага у ВВП у 2004 р. складала 33 % (ще у 1999 р. дорівнювала 44 %), а у собівартості та ціні товару — 67 %. За цим показником

¹ Подолання бідності заради добробуту: Стратегічний ринковий документ // Представ­ництво ПРООН в Україні. - 2003. - С. 4.

220