Теорія детермінації злочинності

кабінетів та перші кроки багатьох тих, хто за часів правління ре­жиму Л. Д. Кучми немало зробили для маскування і консервуван­ня умов та засобів, включаючи кримінальні, що забезпечували привілейоване становище і надприбутки олігархічних кланів в економіці, фінансовій і управлінській сферах, не дає підстав для оптимістичного кримінологічного прогнозу.

У соціокультурній, правовій, правоохоронній та морально- психологічній сферах аналіз відмітив низку негативних тен­денцій, що посилювали та загострювали дію криміногенних де­термінантів. За аналізоване десятиріччя значно скоротилася дер­жавна підтримка освітньо-культурного розвитку дітей та молоді, а також спрямованого формування суспільне доцільних морально-етичних цінностей. Занедбано систему соціальної профілактики та суспільного контролю за злочинністю. Не відповідав та й зараз не відповідає реальним потребам та принципам правової держави стан контролю та прокурорського нагляду за дотриманням закон­ності. Особливо небезпечною з огляду на дотримання прав та сво­бод людини і громадянина та забезпечення належної криміно­логічної ситуації в країні стала поширена в аналізований період практика неоднакового, вибіркового застосування кримінально-правових та кримінально-процесуальних заходів стосовно різних осіб, залежно від їхньої бізнесової пов'язаності чи кланової належ­ності, політичної орієнтації, зв'язку з представниками владних структур. Півтора року правління нової влади не дали підстав для висновку щодо помітних змін у цьому напрямі, зокрема у фактич­ному роз'єднанні владних функцій та заняття великим і не завжди відкритим бізнесом, безумовному слідуванні принципам верхо­венства права. Ще не поодинокі, у тому числі й на рівні вищих по­садових осіб держави, факти нехтування принципом рівності всіх громадян перед законом не тільки стосовно прав, а й обов'язків та відповідальності, яка із заняттям владної посади має безумовно підвищуватися.

Стан і тенденції розвитку соціокультурної та морально-психо­логічної сфери і належних до них детермінант, у тому числі суспільне прийнятного та суспільне неприйнятного і криміноген­ного змісту, значною мірою залежить від пануючих у суспільстві етичних цінностей і потреб, головних домінант суспільної свідо-

229

Глава 5

мості, співвідношення згаданих, різних за прийнятністю суспільст­ву детермінант.

У суспільній свідомості (а це, нагадуємо, сфера спричинення і суспільно прийнятної, і антисуспільної активності, у тому числі злочинної) протягом усього аналізованого періоду відмічався глибокий дефіцит суспільно доцільних етичних цінностей, орієн­тацій, потреб та нерозвиненість соціально-політичної мотивації в інтересах суспільства і держави. Через це соціокультурна, мораль­но-психологічна сфери та суспільна свідомість в цілому переван­тажені тягарем разючої нерівності можливостей освітнього, куль­турного, професійного розвитку, неспроможності значної частини населення, насамперед молоді, задовольнити елементарні потреби всебічного особистого зростання та удосконалення. Стала очевид­ною моральна девальвація згори донизу навіть стосовно загально­людських цінностей, культурних традицій. Демонстративно не-хтувалося і доки реально не зросло за нових умов значення знань, інтелекту, науки та їхнього потенціалу на фоні демагогічних та ли­цемірних запевнень про підтримку та використання цивіліза-ційних надбань. У той самий час продовжує виставлятися напоказ та у різний спосіб заохочуватися пільгами, гарантіями, квотами, високим патронатом благополуччя найменш інтелектуальної, але швидко збагатілої «нової еліти». Морально-культурні інтереси більшості населення замінені елементарними потребами фізіоло­гічного виживання. Згадані суспільно негативні детермінанти минулого режиму заклали глибини неосвіченості, культурного занепаду, безперспективності майбутнього, а з ними — нестабіль­ності та конфліктності суспільства. Вони зумовили негативні кримінально-психологічні стереотипи щодо безвихідності життя і діяльності, зокрема підприємницької, без скоєння правопорушень, стосовно можливості виживання лише за рахунок аморальних, протиправних і навіть злочинних вчинків. Прихильність до останніх особливо проявляється, коли йдеться про перерозподіл багатства, здобутого незаконним або нечесним способом, про допустимість нехтування законом, застосування сили, злочинного замовлення, особливо за великі гроші, про можливість обману, хабарництва у взаємовідносинах. До того ж, майже безперешкодно набуло загрозливого, щоденного поширення, передусім на теле-

230