Теорія детермінації злочинності

го виховання, соціальні нерівності та несправедливості, бай­дужість до них владних установ, негативний морально-психо­логічний вплив засобів масової інформації та ін.

—підсистема умов, що сприяють вчиненню злочинів, включає
передусім ближчі наслідки зазначених негативних умов форму­
вання як неспроможності, нездатності особи, особливо молодої
людини, правильно регулювати та контролювати поведінку, стри­
мувати негативні, протиправні, злочинні прояви; до цієї підсисте­
ми потрібно віднести організаційно-управлінські недоліки, неком­
петентність, прорахунки, байдужість до суспільних справ та прога­
лини профілактичної роботи, а також віктомологічні чинники,
пов'язані з поведінкою потерпілих;

—у системі детермінації злочинності мають бути також враховані
її залежність від подій, процесів, явищ, які мають з нею не причинно-
обумовлюючий зв'язок, а кореляційну синхронність, спільне систем­
но-структурне становище, зв'язок станів, функцій тощо;

— до загальної системи детермінації злочинності як окремі
підсистеми мають бути включені системи детермінації окремих
видів злочинів та детермінанти індивідуальних злочинних проявів
за механізмами діалектичного співвідношення загального, особли­
вого та одиничного;

— теоретичне уявлення щодо системи детермінації злочинності
як методологічної моделі має отримувати конкретний зміст у
координатах певного часу і території через наповнення кількісними
показниками узагальненої емпіричної інформації стосовно
детермінації окремих злочинів та їх видів.

§ 3. Класифікація детермінантів злочинності

Зрозуміти процес детермінації злочинності та роль у ньому різних детермінантів допомагає їх класифікація. Вона може прово­дитися за різними критеріями: функціональне призначення, рівень функціонування, сфера дії, значення в процесі детермінації та ін.

За функціональним призначенням, тобто за функцією, яку в певній ланці або у системі детермінації в цілому виконують детер­мінанти, вони поділяються, як уже зазначалося, на причини, умови, корелянти, детермінанти іншого (не кореляційного) зв'яз-

211

Глава 5

ку. Функціональну роль (призначення) кожного з названих різно­видів детермінантів вже було охарактеризовано у попередніх па­раграфах. Тут потрібно наголосити, що в кримінологічній літера­турі не заперечується поділ детермінантів за функціональною рол­лю. Інша річ, які саме детермінанти потрібно відносити до причин злочинності. Нами обстоюється погляд, що кримінологія, як і будь-яка галузева наука, не може змінювати термінологічне зна­чення поняття, яке належить іншій науці. Зокрема, не можна змінювати значення поняття «причина», якою може бути назва­ний лише детермінант, що безпосередньо продукує, породжує (у широкому розумінні¹) наслідок, у цьому разі — злочинність. Такими безпосередніми детермінантами щодо злочинності та зло­чинних проявів є лише негативні елементи або, як їх ще часто на­зивають, «дефекти» свідомості: суспільні, групові, індивідуальні. Інша річ, що цією безпосередньою ланкою причинності не обме­жується причинний комплекс злочинності. До нього входять причини антисуспільного формування свідомості, виникнення та підтримки негативних, криміногенних елементів. Але відповідно до злочинності, злочинної поведінки ці елементи відіграють функцію не причини (вони безпосередньо не породжують злочинність або злочинну дію), а умови, яка сприяє злочинності, вчиненню злочину через обумовлення їх причин. У свою чергу ці умови сприяння злочинності мають свої причини. Це, як правило, соціальні, соціально-економічні, соціально-політичні, суспільно-управлінські процеси і явища більш високого рівня. Ми їх нази­ваємо соціальними передумовами. Між ними та злочинністю існує кілька рівнів, ланок детермінації та причинності, але у детер-мінаційному та, певною мірою, причинному комплексі, що обумовлюють злочинність, вони, безперечно, перебувають. Мова йде, наприклад, про помилки та інші недоліки економічного і соціального розвитку, суспільно-політичних та економічних трансформацій, управління суспільством, у тому числі організа­ційно-управлінських, адміністративних та інших реформ.

Основною помилкою в диференціації детермінантів за функ­ціональним призначенням є, як вже було зазначено, наділення

¹ Ярмьш Н. Н. Зазнач, праця. — С. 70-77.

212