Методологія і методи кримінологічної науки

які чинять помітний, а інколи й вирішальний вплив на розвиток І можливості науки. Згадаємо лише розгром кримінології у Радянському Союзі за сталінських часів. Тому під час застосуван­ня методу історизму, особливо у суспільних науках, мають врахо­вуватися суспільно-політичні умови історичного розвитку науки. Через це науковий метод історизму фактично є методом суспіль­но-історичного (історико-порівняльного) пізнання науки і проблем, які є її предметом.

Системно-структурний метод є порівняно новим, одним із найбільш продуктивних здобутків наукової методології, результа­том розвитку її аналітичних методів пізнання складних, головним чином суспільних, явищ і процесів через їхнє системне бачення. Останнє ґрунтується на системному підході, який становить нині один із головних напрямів методології наукового пізнання та соціальної діяльності на основі розгляду їхніх об'єктів як систем­них утворень, систем. Теорія систем, розроблення якої припадає на середину XX ст. і пов'язується з іменами австрійського вченого Людвіга фон Берталанфі та російського науковця О. І. Уємова, орієнтує пізнання на розкриття цілісності об'єкта, виявлення у ньому, в його структурі різноманітних типів відносин, зв'язку, взає­мозв'язку і залежності, зведення їх у цілісну картину, що характе­ризується системністю, тобто змістовно-органічною єдністю. Науковій методології до обґрунтування системного підходу був відомий метод структурного аналізу об'єкта, спрямований на ви­явлення його елементів у такій структуризації, що забезпечує цілісність об'єкта, стійкість, сталість за умов зовнішніх та внут­рішніх змін. Доповнення структурного підходу системним дало змогу опрацювати системно-структурний метод як універсальний спосіб пізнання складних об'єктів, передусім суспільства, соціаль­них проявів, щодо яких застосування методів аналізу, абстракції, моделювання, логічного мислення тощо виявляється недостатнім для розкриття їхнього багатовимірного та різнообумовленого феномену, глибинних основ детермінації, функціонування, соціальної активності тощо.

Завдяки тому, що системно-структурний метод забезпечує більш повне і глибоке пізнання зазначених властивостей та якос­тей об'єкта, він отримав широке поширення у багатьох соціальних,

103

Глава З

природничих, технічних науках. Доцільним та перспективним вия­вилося його застосування і в кримінології, передусім щодо аналізу злочинності, її причин і умов, особи злочинця, опрацювання теорії і практики запобігання злочинним проявам, про що йтиметься у відповідних главах Курсу. Разом із тим, слід зазначити, що через на­укову привабливість, цінність і, так би мовити, «модність» систем­но-структурного методу посилання на його застосування можна нерідко зустріти в дослідженнях, де далі визначення структури предмета справа не пішла, системні зв'язки, залежності, навіть сис­темоутворюючі, залишилися нерозкритими, а можливості саме сучасного системного підходу — невикористаними.

Як зазначалося, другу частину загальнонаукових методів пізнання становлять емпіричні (грец. етреігіа — досвід) методи. Вони ґрунтуються на пізнанні та використанні досвіду. Серед них найбільш поширеним є метод спостереження. Він визначає спосіб цілеспрямованого сприйняття дійсності, що обумовлюється ме­тою та завданнями діяльності, у процесі якої виникає потреба в спостереженні. Його різновидом є спостереження, що застосо­вується у науковій діяльності, у тому числі з метою наукового пізнання. Саме його називають загальнонауковим методом спос­ тереження. Наукове спостереження, як і його метод, на відміну від інших способів спостереження (художнього, творчого, побутового тощо), визначається певними умовами та вимогами. Основною се­ред них є вимога забезпечення об'єктивності, тобто можливості контролю отриманих відомостей через повторне спостереження або інший метод пізнання, наприклад через експеримент, пе­ревірку гіпотези тощо. Головне завдання наукового спостережен­ня — найбільш адекватно відтворити емпіричний факт (сукуп­ність аналогічних фактів) з метою його безпосереднього або через інтерпретацію використання як наукового аргументу для підтвер­дження чи спростування тієї чи іншої наукової ідеї, положення, гіпотези тощо.

Адекватність відтворення емпіричного факту у сучасний період забезпечується дотриманням певних умов, визначених наукою інформатикою. Наукове спостереження має ряд диференціацій. Зокрема, розділяють спостереження: безпосереднє (з використан­ням лише природних органів сприйняття людиною навколишньо-

104