ми цілями, гуманістичними Ідеалами, етико-правовими цінностями суспільства, як складного, багатовимірюваного, діалектичного і динамічного цілого»1, визначення зазначених теоретико-програм-них та проектних розроблень як методологічної основи трансформаційних перетворень усіх суспільних сфер, у тому числі тих, які є предметом кримінологічної науки;
—усвідомлення методологічно визначального висновку стосов
но того, що виконання завдань демократичного, цивілізаційного
розвитку всіх суспільних сфер, передусім політичної, економічної,
правової, соціально-психологічної, значно ускладнюється та галь
мується через олігархічне поєднання влади і капіталу, підкорення
суспільно-державних цілей інтересам зазначеного симбіозу, що
мало особливо згубні наслідки за часів правління режиму Л. Д. Ку
чми та обумовлює необхідність більш активного одночасного ви
конання критичної й оновлюючої конструктивної функцій
суспільними науками, у тому числі кримінологією;
—значне поглиблення розроблення методологічних проблем
суспільних наук, зокрема кримінології, розгортання науково аргу
ментованої критики поширених за умов наведеного вище режиму
методологічної невизначеності, теоретичної догматики, еклекти
ки, фальсифікації, фарисейства, некритичного запозичення
зовнішніх рецептів, методів та засобів, що нібито прийняті «у
всьому цивілізованому світі», а насправді не підкріплених реаль
ною соціальною практикою та її позитивними результатами.
Згідно з названими загальними філософськими методологічними засадами та закономірностями і напрямами розвитку методології суспільних наук уточненню та удосконаленню підлягають методологічні і методичні положення власне кримінологічного опрацювання, які, як зазначалося, є третьою («внутрішньою») складовою методології кримінологічної науки. І в цій частині є ряд не-визначених і невирішених методологічних проблем, що підлягають вирішенню українською кримінологією. Про них йтиметься у § 3 цієї глави.
Тут лише є потреба зауважити, що нерідко ще методологія кримінологічної науки прямо ототожнюється з методологією кримі-
Селівапов В. М. Право і влада суверенної України. — К., 2002. — С. 371.
95
Глава 3 і.....
нологічного наукового дослідження1. Проте для такого ототожнення немає підстав. Воно, на нашу думку, пов'язане зі зведенням багатофункціональної наукової кримінологічної діяльності лише до її пізнавальної функції, проявом якої є кримінологічне дослідження. Методологія науки, наукової діяльності як теоретико-концептуальної основи пізнання визначає здебільшого і головним чином принципи, правила, методи здійснення пізнавальної функції науки. Разом із тим, методологія науки, наразі кримінології, створює загальну методологічну основу для здійснення й інших її функцій, зокрема політичної, ідеологічної, соціокультур-ної, освітянської, конструктивно-проективної тощо. Однак наукова діяльність щодо здійснення цих функцій і, відповідно, її методологія далеко не в усьому тотожні пізнавальній діяльності та ЇЇ методології. Методологія науки, наразі кримінології, на рівні більш високого узагальнення, переважно в частині загальних філософських світоглядних та пізнавальних засад, теоретичного визначення діалектичного методу та методологічних правил його реалізації, створює єдину методологічну основу для наукової діяльності за всіма її функціональними напрямами. Разом із тим, реалізація кожного з цих напрямів, спираючись на зазначену єдину методологічну основу науки, вимагає опрацювання та використання методологічних та методичних положень, специфічних саме для цього функціонального напряму наукової діяльності. Особливе положення серед них, у тому числі й щодо методологічної ролі, займає пізнавальна наукова діяльність. Вона, як відомо, має різні стадії, починаючи від початкового вивчення та аналізу ознак свого предмета, емпіричних знань щодо нього і аж до визначення його узагальнених абстракцій та теоретичних закономірностей. Теоретичні знання, у тому числі із загальної теорії кримінології та її окремих теорій, вчень, категоріальних закономірностей, понятійних визначень, а також емпірична інформація, здобуті в процесі здійснення пізнавальної функції наукової діяльності, стають надбанням кримінологічної науки в цілому та водночас теоретичним фундаментом і особливо емпіричним підґрунтям для здійснення інших
гадаІт частина: Підруч.: У 2 кп. / За заг. ред. О. М. Джужи. - Кп. 1. -С. 11-12; Кальмаи А. Г., Христич Й. А. Словарь кримимологичсских й статистичсских тср-минов. — Харьков, 2001. — С. 49.
96
