Методологія і методи кримінологічної науки

ми цілями, гуманістичними Ідеалами, етико-правовими цінностя­ми суспільства, як складного, багатовимірюваного, діалектичного і динамічного цілого»¹, визначення зазначених теоретико-програм-них та проектних розроблень як методологічної основи трансфор­маційних перетворень усіх суспільних сфер, у тому числі тих, які є предметом кримінологічної науки;

—усвідомлення методологічно визначального висновку стосов­
но того, що виконання завдань демократичного, цивілізаційного
розвитку всіх суспільних сфер, передусім політичної, економічної,
правової, соціально-психологічної, значно ускладнюється та галь­
мується через олігархічне поєднання влади і капіталу, підкорення
суспільно-державних цілей інтересам зазначеного симбіозу, що
мало особливо згубні наслідки за часів правління режиму Л. Д. Ку­
чми та обумовлює необхідність більш активного одночасного ви­
конання критичної й оновлюючої конструктивної функцій
суспільними науками, у тому числі кримінологією;

—значне поглиблення розроблення методологічних проблем
суспільних наук, зокрема кримінології, розгортання науково аргу­
ментованої критики поширених за умов наведеного вище режиму
методологічної невизначеності, теоретичної догматики, еклекти­
ки, фальсифікації, фарисейства, некритичного запозичення
зовнішніх рецептів, методів та засобів, що нібито прийняті «у
всьому цивілізованому світі», а насправді не підкріплених реаль­
ною соціальною практикою та її позитивними результатами.

Згідно з названими загальними філософськими методологічни­ми засадами та закономірностями і напрямами розвитку методо­логії суспільних наук уточненню та удосконаленню підлягають методологічні і методичні положення власне кримінологічного оп­рацювання, які, як зазначалося, є третьою («внутрішньою») скла­довою методології кримінологічної науки. І в цій частині є ряд не-визначених і невирішених методологічних проблем, що підляга­ють вирішенню українською кримінологією. Про них йтиметься у § 3 цієї глави.

Тут лише є потреба зауважити, що нерідко ще методологія кри­мінологічної науки прямо ототожнюється з методологією кримі-

Селівапов В. М. Право і влада суверенної України. — К., 2002. — С. 371.

95

Глава 3                і.....

нологічного наукового дослідження¹. Проте для такого ототож­нення немає підстав. Воно, на нашу думку, пов'язане зі зведенням багатофункціональної наукової кримінологічної діяльності лише до її пізнавальної функції, проявом якої є кримінологічне дослі­дження. Методологія науки, наукової діяльності як теоретико-концептуальної основи пізнання визначає здебільшого і головним чином принципи, правила, методи здійснення пізнавальної функції науки. Разом із тим, методологія науки, наразі криміно­логії, створює загальну методологічну основу для здійснення й інших її функцій, зокрема політичної, ідеологічної, соціокультур-ної, освітянської, конструктивно-проективної тощо. Однак науко­ва діяльність щодо здійснення цих функцій і, відповідно, її методо­логія далеко не в усьому тотожні пізнавальній діяльності та ЇЇ ме­тодології. Методологія науки, наразі кримінології, на рівні більш високого узагальнення, переважно в частині загальних філософсь­ких світоглядних та пізнавальних засад, теоретичного визначення діалектичного методу та методологічних правил його реалізації, створює єдину методологічну основу для наукової діяльності за всіма її функціональними напрямами. Разом із тим, реалізація кожного з цих напрямів, спираючись на зазначену єдину методо­логічну основу науки, вимагає опрацювання та використання ме­тодологічних та методичних положень, специфічних саме для цьо­го функціонального напряму наукової діяльності. Особливе поло­ження серед них, у тому числі й щодо методологічної ролі, займає пізнавальна наукова діяльність. Вона, як відомо, має різні стадії, починаючи від початкового вивчення та аналізу ознак свого пред­мета, емпіричних знань щодо нього і аж до визначення його уза­гальнених абстракцій та теоретичних закономірностей. Теоретичні знання, у тому числі із загальної теорії кримінології та її окремих теорій, вчень, категоріальних закономірностей, понятійних визна­чень, а також емпірична інформація, здобуті в процесі здійснення пізнавальної функції наукової діяльності, стають надбанням кримінологічної науки в цілому та водночас теоретичним фунда­ментом і особливо емпіричним підґрунтям для здійснення інших

гадаІт частина: Підруч.: У 2 кп. / За заг. ред. О. М. Джужи. - Кп. 1. -С. 11-12; Кальмаи А. Г., Христич Й. А. Словарь кримимологичсских й статистичсских тср-минов. — Харьков, 2001. — С. 49.

96