го світу) та посереднє (із використанням спеціальних пристроїв); суцільне (з охопленням усієї кількості об'єктів пізнання) та вибіркове (стосується лише частини певним чином відібраних об'єктів); довільне та стандартизоване за визначеною схемою; зви чайне (пасивне, зовнішнє відтворення факту) та включене (із введенням суб'єкта спостереження «усередину» відносин та умов, у яких функціонує емпіричний факт). Про відмінності та застосування окремих різновидів спостереження стосовно кримінологічної інформації йдеться у главі 1 Книги 3 Курсу. Спостереження будь-якого виду має відбуватися лише на законних підставах. Варто нагадати, що Конституція України (ст. 32) не допускає збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Оскільки злочинність становить загрозу національній безпеці, збирання кримінологічної інформації про неї та осіб, які вчинили злочин або стосовно яких є висока ймовірність його вчинення, на нашу думку, не підпадає під обмеження, визначені ст. 32 Конституції України. Проте, безумовно, збирання інформації можливе лише із дотриманням вимог закону та норм суспільної моралі. Детальніше про це йтиметься у главі 8 Книги 1 та главі 1 Книги З Курсу.
До загальнонаукових емпіричних методів належить і метод експерименту (лат. ехрегітепШт — дослід, випробування). Він полягає у тому, що пізнання емпіричного факту здійснюється через дослідне відтворення відносин та умов його функціонування. При цьому, як правило, майже всі чи більшість із них зберігаються у реальному виявленні, а одна, значення якої експериментально перевіряється, змінюється. Пізнання полягає у визначенні зміни емпіричного факту за умови експериментальної зміни зазначеної умови. Соціальний експеримент, різновидом якого є кримінологічний експеримент, може застосовуватися лише з позитивною метою, у межах закону та суспільної моралі і з виключенням порушення прав, свобод і законних інтересів громадян. Слід зазначити, Що в умовах реальної дійсності застосування цього методу для потреб соціального експерименту, включаючи кримінологічний,
105
Глава 3.; ..;. ., •.> ..,.-
викликає багато проблем. Вони пов'язані головним чином із труднощами реальної експериментальної зміни соціальних умов, чинників, що визначають кримінологічну обстановку1.
Третю частину методів будь-якої науки, у тому числі кримінології, як зазначалося, складають методи інших наук. Вони використовуються цією наукою під час пізнання із своєю метою об'єктів, що належать до предмету іншої науки або є спільним предметом обох наук.
У кримінології зокрема використовуються методи такої науки, як соціологія, її предметом є суспільні відносини загалом, соціальна організація, її структура, соціальні норми, ролі, процеси та інше, незалежно від галузі суспільних відносин, певного соціального змісту. Предметом кримінології є та частина названих об'єктів, яка має кримінологічне значення, тобто відрізняється суспільне неприйнятним, суспільне небезпечним змістом, що обумовлює криміногенну мотивацію, виконує роль криміногенних чинників.
Соціологічні методи розкривають сутність злочинності як соціального феномену, соціально-демографічну та соціально-рольову характеристику осіб, які вчиняють злочини, організацію соціального контролю та соціальної профілактики антисуспільної поведінки тощо. Соціологічні методи використовуються ще й тому, що дослідник не має змоги довгий час безпосередньо спостерігати, а тим більше у різних місцях за об'єктами пізнання. Тому застосовуються різні відомі у соціології прийоми — методи збирання інформації про об'єкт дослідження не безпосередньо, а з інших джерел, найчастіше —- від інших осіб, які обізнані з ним. Усі названі обставини обумовлюють використання у кримінології соціологічних методів2. Найчастіше використовують різні модифікації методу спостереження, а серед них метод опитування. Останнє, як і спостереження загалом, може бути суцільне і вибіркове, довільне і спрямоване (стандартизоване), безпосереднє та посереднє.
1 Рузавин Г. Й. МетодьІ научного исследования. — М., 1974.
2 Рабочая книга социолога. — М., 1976; Воронов Ю. П. МетодьІ сбора информации в социо-
логическом исследовании. — М., 1974; Чурилов Н. Н. Просктирование внборочного социо-
логического исследования. — К., 1986.
106
