Академії правових наук у березні 2002 р.1 У Концепції насамперед визначені методологічні засади доктринального бачення розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI ст., а саме:
—межі наукових проблем та завдання кримінології окреслю
ються передусім сферою суспільних відносин, що охоплені її пред
метом;
—згадані суспільні відносини розглядаються у динаміці від
їхнього сучасного стану до того, якими вони прогнозуються у пев
ний період;
—концепція розвитку кримінологічної науки повинна ґрунту
ватися на концептуальних засадах розвитку вітчизняної юридич
ної науки, а на більш загальному рівні — відповідати сучасним
світоглядним та науково-теоретичним уявленням і моделям щодо
демократичної трансформації українського суспільства в усіх його
сферах, зокрема економіки, держави, права, політики, правопоряд
ку та правоохорони;
—кримінологія має самостійно та у взаємодії з іншими наука
ми реалізувати усі основні функції науки, у тому числі загально-
пізнавальну, включаючи теоретико-методологічну і аналітичну, а
також політичну, ідеологічну, соціокультурну, освітянську, прогно
стичну, конструктивно-проектну і безпосередньо прикладну;
—прогнозовані кримінологічні процеси та явища обумовлю
ються прогнозом дії їх соціально-економічних, політичних,
правових, організаційно-управлінських, соціокультурних,
морально-психологічних та інших чинників, а також перспекти
вою розвитку суспільного, громадянського та особистісного
факторів загалом;
—інформаційне відображення, наукове кримінологічне пізнан
ня та аналіз наведених процесів і явищ повинні відповідати суча
сним та майбутнім оптимальним теоретичним, методологічним,
інформаційно-технологічним і технічним вимогам та можливос
тям.
Концепція визначає, що наукові розробки у галузі кримінології за своєю тематикою та спрямованістю повинні бути методологічно зорієнтовані на сучасні прогресивні ідеї відповідно до того, що
1 Інформаційний бюлетень Координаційного бюро з проблем кримінології Академії правових наук України. - 2002. - № 5. - С. 5.
111
Глава 3 •..,-, '
цивілізаційний розвиток України можливий лише за умов демократичної трансформації та формування громадянського суспільства, де людина не декларативно, а реально постає найвищою цінністю у всіх сферах, включаючи сферу правопорядку, засоби його забезпечення, запобігання зловживанню владою державними структурами та чиновниками, а з боку громадян — своїми правами і свободами.
Сучасне методологічне забезпечення розвитку кримінологічної науки має спиратися на науково обґрунтовану модель нинішнього суспільно-політичного, економічного та іншого розвитку країни, що закріплена системою юридичних норм, вершину якої складає демократична, державницька, зорієнтована на верховенство права Конституція, а також на систему та методологічне обґрунтування спрямування і розвитку наук про державу і право та загалом суспільних наук. Наведена вихідна методологічна структура загальної теорії демократичної трансформації та розвитку українського суспільства має бути розміщена «зверху вниз» щодо цивілізаційного напряму трансформаційних перетворень багатьох суспільних сфер, у тому числі тих, які є предметом вивчення кримінологічної науки, а саме: правопорядок, правоохорона, запобігання та протидія їх порушенням, насамперед найбільш суспільно небезпечним, якими є злочинні прояви.
Нинішній період в історії України, який повинен бути реально посттоталітарним, висуває на перший план завдання, у тому числі і для кримінології, приділити особливу увагу захисту інтересів, за гальних прав та свобод людини і громадянина, протидії збереженню авторитарних та силових методів вирішення суспільних справ. Методологічною складовою розв'язання цього завдання є подолання успадкованого з тоталітарного режиму, нині нерідко маскованого, прагнення до вирішення кримінологічних проблем, насамперед протидії злочинним або іншим антисуспільним проявам, силою карно-адміністративних заходів. Слід усіляко сприяти розумінню необхідності переорієнтації у цьому напрямі на профілак тично-запобіжну, у тому числі значною мірою — громадську діяльність. Такий підхід, передусім його практична реалізація, особливо у формі народного контролю, громадського осуду, гласності, із здобуттям Україною незалежності були з мовчазної згоди
112