Методологія і методи кримінологічної науки

чисельності, а також аналіз статистичних даних, статистичного зв'язку та залежностей між окремими кількісними та якісними ознаками. Широко застосовується у вибіркових дослідженнях ста­тистичний метод оцінки достовірності вибіркової сукупності та репрезентативності (довіри) висновків, отриманих за допомогою згаданого дослідження.

Застосування статистичних методів у кримінологічному дослідженні має три послідовні стадії. Перша — статистичне спо­стереження, яке відбувається через кількісну реєстрацію однорідних фактів (проявів) об'єкту дослідження, що потребує виявлення останніх та їх підрахунок. Через великі затрати часу, що вимагає ця процедура, остання часто замінюється використанням офіційної звітності щодо зазначених фактів, передусім вчинених злочинів та осіб, які їх вчинили. При цьому, як і під час соціологічного емпіричного спостереження, зазвичай використо­вується вибіркова сукупність. Після збирання кількісних даних відбувається друга стадія — їх зведення, групування, системне уза­гальнення. На третій стадії здійснюється статистичний (кіль­кісний) та змістовний (якісний) аналіз. При цьому використову­ються методи та конкретні процедури математичної статистики¹. Про методи, методики та процедури збирання статистичної інфор­мації в інтересах кримінологічного пізнання, у тому числі у науко­вому кримінологічному дослідженні, а також щодо методів та прийомів аналізу кримінологічної статистичної інформації детально йтиметься у главах 1-3 Книги 3 Курсу.

Таким чином, у кримінології як складові її методичного забез­печення використовуються методи соціології, психології, статис­тики, математики. У вирішенні окремих проблем запобігання зло­чинності, ресоціалізації осіб, засуджених до позбавлення волі, та в інших випадках застосовуються педагогічні, виховні, оперативно-розшукові методи і засоби, про що зазначено у відповідних главах Курсу.

Останню (четверту) частину методів наукового пізнання кож­ної науки, включаючи кримінологію, становлять методи (мето-

Паниотто В. Й., Максименко В. С. Количественньїе методьі в социологических исследова-ниях. - К., 1982.

109

Глава З

дичні положення, принципи, прийоми), опрацьовані власне цією

наукою. Довгий час існувала думка, що кримінологія не має влас­них методів пізнання. Тому було під сумнівом її виділення як окремої самодостатньої науки. Однак з часом, через поглиблення теоретичних знань, зокрема усвідомлення того, що метод — це не частка наукової методики, а її теоретична підвалина, складова час­тина та результат розвитку теорії науки, наведені вище тверджен­ня втратили сенс. Будь-яка з теорій кримінології не лише містить комплекс концептуальних ідей щодо теоретичного розуміння того чи іншого ЇЇ предмета (злочинність або ЇЇ детермінація, обумовлю­ючий комплекс, система запобігання злочинним проявам), а й визначає тим самим методологію, методичні напрями та принципи їхнього пізнання, подальшого розвитку теоретичного й емпірично­го знання про них. Якщо, наприклад, теорія особи злочинця з'ясо­вує природу, походження та зміст останньої як тісного та складно­го поєднання соціальних, соціально-психологічних, особистісно-психологічних, біологічних, у тому числі психофізіологічних та певною мірою генетичних чинників, то тим самим вона окреслює шлях та відповідні методи пізнання цієї особи. Або, якщо теорія запобігання злочинності свідчить про необхідність спрямування запобіжного впливу щодо конкретних обставин, явищ, проявів, процесів, які виконують роль причин та умов чи інших детер­мінантів злочинного вчинку, то тим самим формується методич­ний кримінологічний принцип відповідності, наразі відповідності запобіжного заходу кримінологічному чиннику.

Отже, будь-яка невизначеність стосовно власних методів пізнан­ня кримінологічних проблем, яка справді існує, пояснюється не відсутністю таких методів, а їх неповною недостатньою спрацьо­ваністю, насамперед на теоретичному рівні, на удосконалення якої повинна спрямовуватися увага сучасної української кримінології.

£ 3. Методологічні проблеми сучасної української кримінології

Сучасний стан методологічного забезпечення кримінологічної науки та його актуальні проблеми відображені у Концепції роз­витку кримінологічної науки в Україні на початку XXI ст., яка бу­ла схвалена Координаційним бюро з проблем кримінології

ПО