чисельності, а також аналіз статистичних даних, статистичного зв'язку та залежностей між окремими кількісними та якісними ознаками. Широко застосовується у вибіркових дослідженнях статистичний метод оцінки достовірності вибіркової сукупності та репрезентативності (довіри) висновків, отриманих за допомогою згаданого дослідження.
Застосування статистичних методів у кримінологічному дослідженні має три послідовні стадії. Перша — статистичне спостереження, яке відбувається через кількісну реєстрацію однорідних фактів (проявів) об'єкту дослідження, що потребує виявлення останніх та їх підрахунок. Через великі затрати часу, що вимагає ця процедура, остання часто замінюється використанням офіційної звітності щодо зазначених фактів, передусім вчинених злочинів та осіб, які їх вчинили. При цьому, як і під час соціологічного емпіричного спостереження, зазвичай використовується вибіркова сукупність. Після збирання кількісних даних відбувається друга стадія — їх зведення, групування, системне узагальнення. На третій стадії здійснюється статистичний (кількісний) та змістовний (якісний) аналіз. При цьому використовуються методи та конкретні процедури математичної статистики1. Про методи, методики та процедури збирання статистичної інформації в інтересах кримінологічного пізнання, у тому числі у науковому кримінологічному дослідженні, а також щодо методів та прийомів аналізу кримінологічної статистичної інформації детально йтиметься у главах 1-3 Книги 3 Курсу.
Таким чином, у кримінології як складові її методичного забезпечення використовуються методи соціології, психології, статистики, математики. У вирішенні окремих проблем запобігання злочинності, ресоціалізації осіб, засуджених до позбавлення волі, та в інших випадках застосовуються педагогічні, виховні, оперативно-розшукові методи і засоби, про що зазначено у відповідних главах Курсу.
Останню (четверту) частину методів наукового пізнання кожної науки, включаючи кримінологію, становлять методи (мето-
Паниотто В. Й., Максименко В. С. Количественньїе методьі в социологических исследова-ниях. - К., 1982.
109
Глава З
дичні положення, принципи, прийоми), опрацьовані власне цією
наукою. Довгий час існувала думка, що кримінологія не має власних методів пізнання. Тому було під сумнівом її виділення як окремої самодостатньої науки. Однак з часом, через поглиблення теоретичних знань, зокрема усвідомлення того, що метод — це не частка наукової методики, а її теоретична підвалина, складова частина та результат розвитку теорії науки, наведені вище твердження втратили сенс. Будь-яка з теорій кримінології не лише містить комплекс концептуальних ідей щодо теоретичного розуміння того чи іншого ЇЇ предмета (злочинність або ЇЇ детермінація, обумовлюючий комплекс, система запобігання злочинним проявам), а й визначає тим самим методологію, методичні напрями та принципи їхнього пізнання, подальшого розвитку теоретичного й емпіричного знання про них. Якщо, наприклад, теорія особи злочинця з'ясовує природу, походження та зміст останньої як тісного та складного поєднання соціальних, соціально-психологічних, особистісно-психологічних, біологічних, у тому числі психофізіологічних та певною мірою генетичних чинників, то тим самим вона окреслює шлях та відповідні методи пізнання цієї особи. Або, якщо теорія запобігання злочинності свідчить про необхідність спрямування запобіжного впливу щодо конкретних обставин, явищ, проявів, процесів, які виконують роль причин та умов чи інших детермінантів злочинного вчинку, то тим самим формується методичний кримінологічний принцип відповідності, наразі відповідності запобіжного заходу кримінологічному чиннику.
Отже, будь-яка невизначеність стосовно власних методів пізнання кримінологічних проблем, яка справді існує, пояснюється не відсутністю таких методів, а їх неповною недостатньою спрацьованістю, насамперед на теоретичному рівні, на удосконалення якої повинна спрямовуватися увага сучасної української кримінології.
£ 3. Методологічні проблеми сучасної української кримінології
Сучасний стан методологічного забезпечення кримінологічної науки та його актуальні проблеми відображені у Концепції розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI ст., яка була схвалена Координаційним бюро з проблем кримінології
ПО
