Історія розвитку кримінологічної науки в Україні

Україною державного суверенітету та які значною мірою спеціа­лізуються на проведенні кримінологічних досліджень. Наведені результати засвідчують правильність рішень про їхнє утворення.

Другу групу становлять установи та заклади, де в аналізовано­му періоді виконано від 100 до 120 розроблень кримінологічної спрямованості. Це — Національна академія Державної податкової служби, передусім її науково-дослідний центр, та Львівський університет внутрішніх справ. До третьої групи з кількістю роз­роблень від 70 до 100 належать Дніпропетровський університет внутрішніх справ, Київський регіональний центр АПрНУ, Харківський національний університет внутрішніх справ, Одесь­кий інститут внутрішніх справ цього університету, кафедра кримінології Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, Запорізький юридичний інститут від Дніпропетровсько­го університету внутрішніх справ та Луганський університет внутрішніх справ. Інші установи та заклади з кількістю розроб­лень менше 50 становлять четверту групу. До них належать Інсти­тут держави і права НАНУ та Одеська національна юридична ака­демія, де кількість розроблень кримінологічного спрямування, очевидно, перевищує визначений показник, але облікові дані про зазначені розроблення подаються нерегулярно.

Внесок окремих розроблень у розвиток кримінологічної науки буде розглянуто у відповідних главах Курсу. Але слід відзначити праці, в яких розглядалися загальні питання кримінології, в тому числі ті, що за своєю формою були відсутні в Україні за радянсь­ких часів. Це, передусім, підручники з кримінології, які за тих часів в Україні не видавалися. Серед них: перший підручник «Кримінологія» для навчальних закладів МВС за редакцією В. Г. Лихолоба, В. П. Філонова (Київ — Донецьк, 1997), «Курс кримінології» у двох книгах за загальною редакцією О. М. Джужи (Київ, 2002), «Кримінологія: Загальна та Особлива частини», за загальною редакцією І. М. Даньшина (Харків, 2003).

Слід назвати також курси лекцій з кримінології, видані О. І. Ко­валенком і В. П. Філоновим (1995), А. Ф. Зелінським (1996), С. Г. Семаковим (1999 та 2002), О. М. Джужею, Є. М. Мойсеевим, В. В. Василевичем (2001), Ю. В. Александровим, А. П, Гель та С. Г. Семаковим. Вийшли друком навчальні посібники з курсу

79

Глава 2

кримінології в цілому (А. Ф. Зелінського, 2000) або з його особли­вої частини (І. М. Даньшина, В. В. Голіни, О. Г. Кальмана, 1999). Навчальні посібники «Кримінологія» у 2003 р. видані також у ряді вузів системи МВС (Луганськ, Одеса, Львів).

Загальні питання кримінології розглянуто у працях І. М. Дань­шина «Введение в криминологическую науку» (Харків, 1998) та «Криминология (понятие, предмет, задачи й система криминоло-гической науки)» (Харків, 1994), В. П. Філонова «Актуальньїе проблемьі современной криминологии» (Донецьк, 1997), В. П. Фі­лонова, О. І. Коваленка, О. В. Філонова «Социология криминоло­гии: исторические, философские, юридические й управленческие аспектьі» (Донецьк, 1999), О. М. Костенка «Основи криміно­логічної безпеки» (Київ, 2000).

На сучасному етапі відмінною рисою розвитку криміно­логічної науки в Україні є більша увага до висвітлення її методо­логічних засад, що раніше майже не зустрічалося в українських авторів. Питання методології кримінологічної науки знайшли відображення у низці названих монографічних видань, у Кон­цепції розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI ст., про яку вже згадувалося у главі 1, у ґрунтовних доповідях І. М. Даньшина та А. П. Закалюка на науковій конференції «Про­блеми методології правової науки», що відбулася у Харкові у грудні 2002 р.¹.

Загальне значення для інформаційного забезпечення розвитку кримінології в Україні та прикладного застосування її надбань мали комплексні розроблення наукового колективу Академії правових наук (керівник А. П. Закалюк) «Наукове обґрунтування створення в Україні Державної автоматизованої системи криміно­логічної інформації» (19°7-2000) і «Правові та організаційно-методологічні засади заснування в Україні кримінологічної експертизи проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів» (1997-2001), а також створення в Одеській національній юридичній академії (керівник В. М. Дрьомін) у мережі Інтернет \¥ЕВ-сторінок «Кримінологія та кримінальна юстиція в Україні» і «Віктимологія в Україні» та порталу «Світ проти організованої

¹ Віси. Акад. правових наук України. — 2003. — № 2-3.

80