Історія розвитку кримінологічної науки в Україні

тора Харківського національного університету внутрішніх прав О. М. Бандурка та А. П. Закалюка. У розширеному складі переобрано правління КАУ.

Протягом 2001-2004 рр. за участю КАУ проведено ряд науко­во-практичних конференцій загальноукраїнського та регіонально­го рівня. За її сприяння видано чимало кримінологічної літерату­ри. Налагоджено зв'язки з багатьма міжнародними організаціями. Члени КАУ взяли активну участь у заснуванні у 2001 р. Євро­пейської асоціації кримінологів (Е5С), брали участь у проведенні її щорічних конференцій у Лозанні (Швейцарія, 2001), Толедо (Іспанія, 2002), Гельсінкі (Фінляндія, 2003), Амстердамі (Нідер­ланди, 2004). На запрошення Американської асоціації криміно­логів (ААС) брали участь у її конференціях у Вашингтоні, Сан-Франціско, Атланті. Вчені та практичні працівники — члени КАУ провели спільні кримінологічні дослідження з Національ­ним Інститутом Юстиції США, установами Ради Європи. За підтримки останньої в Україні спільно проведені семінари з проблем запобігання та протидії корупції, організованій злочин­ності, торгівлі людьми та ін.

Подією в діяльності КАУ стало проведення у червні 2004 р. у Харкові науково-практичної конференції з проблем запобігання та протидії злочинності у сфері економіки. Тоді ж відбулися чер­гові загальні збори Асоціації, які заслухали та схвалили звіт про її роботу (О. М. Бандурка), обрали новий склад Правління КАУ. Президентом Асоціації знову обрано Ю. Ф. Кравченка, віце-пре­зидентами — О. Н. Ярмиша (на той час ректор Харківського національного університету внутрішніх справ) та А. П. Закалюка. На загальних зборах презентовано перший випуск друкованого органу КАУ — альманаху «Вісті Кримінологічної асоціації України». Безперечно, в діяльності КАУ є ще ряд недоліків, в основному організаційного характеру. Проте є всі підстави ствер­джувати, що Асоціація відбулася, довела доцільність її створення та має перспективи на майбутнє.

Завершуючи історичний огляд розвитку кримінологічної дум­ки в Україні, вважаємо за можливе зробити висновок, що нині Українська кримінологія сформувалася як окрема галузь науки з основними атрибутами та ознаками, які визначають самостійну

85

Глава 2

наукову галузь. Разом із тим, необхідно визнати, що у становленні української кримінології є ще ряд серйозних проблем та пере­шкод, які гальмують процес її подальшого розвитку та удоскона­лення. Серед останніх слід назвати такі:

—збільшення кількості кримінологічних досліджень не завжди
супроводжується підвищенням їхньої якості, передусім у досяг­
ненні результатів на рівні сучасних вимог до науки та потреб прак­
тики;

—тематика досліджень не охоплює всіх необхідних напрямів та
тем, залишаються поза увагою або поверхово вивчаються деякі
гострі проблеми практики протидії злочинності, особливо вияв­
лення та усунення її причин та умов, запобігання їхньому впливу;
загалом є недостатньо критичною спрямованість кримінологічно­
го аналізу практики боротьби зі злочинністю,

— залишаються обмеженими інформаційне забезпечення
досліджень та можливості кримінологів щодо отримання необхідної
статистичної інформації, використання інформаційних технологій;

—методологія та методичне забезпечення досліджень розвива­
ється повільно, як правило, формується за багаторічними стандар­
тами, що відстають від сучасних досягнень науки;

—мало розробляється фундаментальних теоретичних проблем,
нерідко ще використовуються застарілі положення та визначення
без їх сучасного творчого осмислення; теоретичні прогалини та не­
достатнє пізнання основ кримінології мають місце навіть у дисер­
таціях, у тому числі докторських; разом із тим деякі пропоновані
«новели» в теорії кримінології не мають необхідного наукового
обґрунтування;

—написання значної кількості підручників, курсів лекцій, на­
вчальних посібників з кримінології проводиться за стандартною,
застарілою схемою, іноді фахівцями, які не мають достатньої під­
готовки для кваліфікованої роботи такого роду, частина цих
публікацій не вирізняється творчою самобутністю та переконли­
вою доведеністю потреби їх видання;

— поширився прихований та відвертий плагіат, особливо у
дисертаціях та публікаціях, що мають бути подані до захисту
дисертацій; у проведенні наукової атестації допускаються непо­
одинокі факти легковажного, невимогливого ставлення до дисер-

86