Поняття, предмет і система кримінології

Водночас, у 90-х роках XX ст. у російській кримінології за ініціативи деяких представників Санкт-Петербурзької школи (В. В. Орєхов, Д. О. Шестаков, В. М. Бурлаков, пізніше Я. І. Гілін-ський та ін.), а також московського кримінолога Г. Ф. Хохрякова у структурі кримінологічних знань почали виокремлювати дещо більші їх сукупності, ніж «видові одиниці», які почали іменувати окремими (рос. — частньїми) кримінологічними теоріями. Пізніше кримінологічний аналіз окремих видів злочинів та окремих теорій назвали «кримінологіями».

У такий спосіб були виокремлені: «сімейна кримінологія» — вчення про вплив сім'ї на злочинну поведінку її членів; «еконо­мічна кримінологія» — вчення про економічну злочинність та еко­номічні чинники злочинності; «пенітенціарна» та «політична» кримінології, а також «кримінологія злочину», «кримінологія за­собів масової інформації», до якої відносили розгляд криміноло­гічних проблем названих засобів, тощо. Згодом кримінологічне вивчення будь-якої проблеми у різних масштабах, різних галузях, щодо різних вікових категорій тощо також почали називати відповідною окремою кримінологією. Порівняно з традиційною структурою кримінологічних знань, яку прихильники нового погляду на неї називають «формальною», своїм «новаціям» дали назву «неформальна структура». Прихильник її П. О. Кабанов запропонував майже десяток підстав класифікації криміно­логічних знань про злочинність, за якими виділив близько п'ятде­сяти кримінологій, зазначивши, правда, що запропонована ним класифікація структури кримінологічних знань «не є остаточною та вичерпною»¹.

Як зазначалося, підстав для класифікації структури криміно­логічних знань існує безліч, у тому числі з використанням як структурних елементів окремих вчень, кримінологічних теорій, напрямів тощо. Але зазначимо, що немає підстав виділені при цьо­му структурні елементи іменувати «кримінологіями». Криміно­логія є визнаною цілісною наукою, яка має свій предмет, функції, систему, методологію, наукові засоби, інші атрибути, що, з одного

Кабанов П. А. Структура кримииолопіческих знаний: диалсктика развития й соврсмспмос состояние. 1 Лекция. - Нижнскамск, 2005.

31

Глава 1

боку, виділяють її як наукову галузь, а з іншого — відрізняють цілісний загальнонауковий феномен кримінології з усіма названи­ми атрибутами від складових комплексів наукових знань (науко­вої інформації), якими є закономірності, вчення, загальні та окремі теорії. Винесення останніх на один рівень з наукою, науко­вою галуззю суперечить основам наукознавства. Виділені «нові кримінології» не мають самостійного, відокремленого від загаль­ної кримінології предмета, а навпаки — їх предмет є складовою останньої. Не мають вони будь-яких окремих функцій, методо­логій, наукових методів та засобів здобуття наукової інформації, які б відрізнялися за суттю від «єдиної» кримінології. Як видно з обґрунтувань «нововведень», іменування вчень та теорій «кримінологіями» не додає нового наукового знання, яке б вима­гало виокремлення його в самостійну наукову галузь. Автори «нововведень», напевно, забули, що кримінологія є наукою про злочинність, а не про закон, засоби масової інформації, зброю, інші засоби тощо, з якими пов'язують виділення нових «кримінологій». Піднесення результатів вивчення тієї чи іншої проблеми до рівня не лише нового слова в науці, а й до «нової» науки, очевидно, має задовольняти амбіції дослідника, проте вони ведуть до розмиван­ня цілісної науки кримінології і лише шкодять їй. Дивно, що ці тенденції не викликають критичного ставлення з боку провідних російських та українських кримінологів.

Структура кримінологічних знань та уявлень про них має виз­начатися, насамперед, за наступними критеріями (підставами):

1) належність до предмета кримінології;

2) місце в структурі злочинності та в структурі характеристики
осіб, які вчиняють злочини;

3) належність до системи детермінації, передусім системи спри­
чинення злочинності, окремих її видів та індивідуальних злочин­
них проявів;

4) місце в системі діяльності щодо запобігання злочинності, а
також її окремих видів, індивідуальних злочинних проявів.

Класифікація знань за названими підставами утворює кілька відповідних структурних груп.

У першій структурній групі класифікуються кримінологічні знання щодо теоретичного розуміння феномену злочинності та ок-

32