ності, включаючи роль у ньому особи, яка вчиняє злочин, середовища його вчинення, конкретної життєвої ситуації, в якій воно відбувається, а також потерпілого у цій ситуації і загалом у механізмі злочинного прояву. Всі вказані знання подаються в теорії злочину узагальнено стосовно злочину загалом як самостійного феномену. Тому вони й містяться у загальнотеоретичній частині системи кримінологічних знань.
Теоретичні положення про злочин як такий, що містяться у загальній частині кримінології, знаходять відображення в комплексах наукових знань про окремий злочин, їх видові сукупності (різновиди) створюючи загальнотеоретичну основу їх характеристики. Кримінологічні дослідження довели, що сукупності злочинів різних видів, відтворюючи закономірності теорії злочину загалом, разом з тим мають додаткові теоретичні обґрунтування, що відбивають (і разом з тим визначають) особливості кількісних показників вчинення злочинів, їх кримінологічної характеристики, тобто кримінологічних знань про сам злочин, особу злочинця, причини та умови його вчинення, стан та особливості запобігання злочинів певного виду. Комплекс кримінологічних знань стосовно окремої сукупності злочинів (її називають видом злочинів) становить окрему кримінологічну систему, яка водночас є підсистемою загальної системи кримінології (кримінологічних знань).
Комплекси знань щодо окремих видів злочинів мають особливе значення у прикладному аспекті. Саме ці знання найчастіше використовують практичні працівники для організації власного кримінологічного аналізу окремих видів злочинів на території обслуговування, розроблення й удосконалення заходів запобігання злочинності. Ці кримінологічні знання, передусім про прийоми і способи вчинення злочинів, особливості ознак особи злочинця, обставини, що сприяли вчиненню злочинів, та інше використовуються також як типові характеристики в роботі з розкриття і розслідування конкретних злочинів як належних до певного типу кримінологічної сукупності.
Існує велика кількість систем кримінологічних знань про окремі види злочинів, які є відповідно підсистемами загальної системи кримінології.
29
Глава 1 ••••••«-і І v;
Крім системи кримінологічних знань існує їхня структура. Поняття «система» і «структура», як відомо з теорії систем, відрізняються, оскільки відтворюють різні властивості диференціації своїх елементів (об'єктів).
Як зазначалося, системна побудова об'єктів здійснюється за системними принципами, серед яких першочергове значення мають системний зв'язок і взаємозалежність, що обумовлюють змістовно-цільову належність та призначення системи, її підпорядкування системоутворюючим елементам, єдиній меті, реалізація якої відображається через результуючий елемент.
Структура будь-якого об'єкта є результатом його структури-зації, яка є різновидом класифікації сукупності складових цього об'єкта (щодо нього — мікрооб'єктів). Класифікація об'єктів проводиться за будь-якою їх спільною ознакою, що виступає в ролі підстави диференціації. Оскільки таких ознак (підстав), як правило, багато, то і різновидів класифікації, структуризації одних і тих самих об'єктів також велика кількість. Наведене повною мірою стосується структуризації та структури кримінологічних знань.
Структуризація кримінологічних знань фактично розпочалася у період відродження радянської кримінології у 60-х роках XX ст. Спочатку російські, а за ними й українські кримінологи, більшість яких вважали, що кримінологія виокремилася як галузь з науки кримінального права, почали за аналогією до останнього структу-ризувати кримінологію на загальну та особливу частини. До першої вони відносили загальнотеоретичні положення кримінології, до другої — кримінологічну характеристику окремих видів злочинів та заходів запобігання їм. Із розвитком кримінологічних досліджень та теоретичних узагальнень збільшувався обсяг кримінологічних знань, що привело до поглиблення розгляду та появи нових структурних елементів загальної частини, більш детального структурного поділу злочинності на види, збільшення обсягу кримінологічної характеристики останніх та інформації щодо запобігання їм в особливій частині. Незважаючи на те, що кримінально-правовий підхід до структуризації кримінологічних знань все більше виявлявся обмеженим та недостатнім, він у своїх принципових підходах фактично зберігся до наших днів, принаймні в українській кримінології.
ЗО