Поняття, предмет і система кримінології

ня завдань кримінології, зокрема до теоретичного обґрунтування діяльності щодо запобігання та протидії злочинності. Зрозуміло, що таку діяльність можливо предметне здійснювати лише за наяв­ності знань щодо її предмета. Останній становить насамперед зло­чинність, спеціальні знання стосовно якої дає кримінологія. Отже, кримінологія визначається як навчальна дисципліна, що охоплює комплекс кримінологічних знань щодо злочинності, законо­мірностей її виникнення, функціонування та запобігання їй.

Останнім часом стає все зрозумілішим, що кримінологія через свою теоретико-прикладну сутність повинна мати й практичну реалізацію, тобто здійснюватися у вигляді кримінологічної прак­тичної діяльності. У цьому аспекті практичну кримінологію визначають як діяльність із забезпечення і здійснення кримі­нологічними засобами завдань щодо запобігання, а у загальному плані — й протидії злочинності.

^: *й' £ 2. Предмет і функції кримінологічної науки..^

Предмет кожної науки визначає те, на що спрямоване її вивчен­ня, та мету, яка притаманна цій науці. Через предмет науки визна­чають ЇЇ основний зміст, систему і структуру, співвідношення з іншими науками, мету наукової діяльності.

Основним предметом кримінології є злочинність. Інші елемен­ти предмета кримінології так чи інакше пов'язані з її основним предметом — злочинністю, є похідними від нього, їх вивчення допомагає глибше і всебічно визначити основний предмет, зрозуміти його сутність, закономірності прояву, існування та запо­бігання. До елементів предмета кримінології, що органічно пов'язані зі злочинністю, належать злочини як її діяльнісні про­яви, особа злочинця, детермінація злочинності та злочинних про­явів, запобігання дії цих детермінантів і тим самим запобігання злочинності загалом. До елементів кримінології, що дають мож­ливість глибше вивчити сутність її основного предмета, слід відне­сти методологію кримінології, організаційні та методичні засади кримінологічного дослідження, кримінологічну інформацію, в тому числі історію кримінології як джерело здобуття криміно­логічних знань. Межі предмета науки не є сталими. Вони зміню­ються відповідно до того, як розвивається наука, які нові можли-

21

Глава і

вості відкриває ЇЇ розвиток стосовно тих суспільних функцій і завдань, які постають перед нею з урахуванням ступеня ЇЇ розвит­ку. Предмет науки, зокрема кримінології, визначається її метою, функціями, які вона має виконувати.

Кримінологія, як і будь-яка інша наука, насамперед реалізує загальнопізнавальну функцію. Пізнання злочинності має відбу­ватися у контексті її зв'язків з іншими суспільними явищами, у тому числі тими, що обумовлюють її детермінацію, а також таки­ми, які межують з нею, та з яких вона значною мірою відтво­рюється. Останні інколи називають «фоновими» — на їх фоні або з них відтворюється злочинність. Через це до предмета криміно­логії належать деякі форми дозлочинної (передзлочинної) поведінки, зокрема алкоголізм, наркоманія, порушення норм суспільної моралі, громадського порядку і безпеки. Деякі з них, що відзначаються протиправністю та суспільною небезпечністю, закон визначає як адміністративні правопорушення. До предмета кримінології належать окремі аморальні прояви, що не є проти­правними, але які сприяють вчиненню окремих злочинів. Серед них слід окремо виділити ті, які належать до поведінки жертви злочину. Поведінку реальної або потенційної жертви злочину, тобто особи, яка потерпає від злочину, стає потерпілою або навіть його жертвою, у разі, якщо ця поведінка сприяє злочину або ство­рює для його вчинення сприятливі умови, називають віктимною, тобто «здатною» сприяти злочину. Віктимна поведінка та віктимо­логія як вчення про жертву злочину належать до предмета кримінології.

Загальнопізнавальна функція кримінології значно розширює її предмет у частині тих елементів, які належать до детермінації зло­чинності та окремого злочину. Слід ще раз нагадати вже висловле­не застереження щодо меж кримінологічного дослідження, тобто предмета кримінології. Ці межі визначаються віднесенням проблеми до предмета кримінології, тобто до її професійно-науко­вого інтересу.

Як приклад можуть бути наведені злочини, що вчиняються особа­ми, які мають відхилення (аномалії) психіки у так званих межових формах. Вивчення природи, генезу, механізму прояву цих аномалій у поведінці є предметом не кримінології, а психіатрії, частково — па-

22