Поняття, предмет і система кримінології

ремого злочинного прояву, зокрема його механізму, особи злочин­ця, теорії детермінації та спричинення злочинності й окремого злочину, теоретичних засад кримінологічного прогнозування та планування, теорії запобігання злочинності, теоретичних обґрун­тувань зв'язку останньої з алкоголізмом, наркотизмом, іншими «фоновими явищами», віктимною поведінкою, а також щодо мето­дології та методів кримінологічних досліджень. Тут же містяться (можливо, на першому місці) відомості стосовно історії розвитку теоретичних знань щодо елементів першої групи, яка охоплює знання щодо відповідних теорій, вчень, закономірностей криміно­логії та загалом слугує структуризації знань у їх загальнотеоре­тичній основі.

У другій структурній групі класифікуються узагальнені кримі­нологічні знання стосовно кожного різновиду структури злочин­ності, у тому числі диференційовані за територіальною (регіональ­ною), часовою, видовою, галузевою, мотиваційною ознакою, за спо­собом і засобами вчинення злочину, а також щодо структури особи злочинця, в тому числі відповідного виду (підвиду) злочинності.

У третій структурній групі класифікуються узагальнені кримі­нологічні знання, включаючи із споріднених наук щодо процесів спричинення і загалом детермінації злочинності, окремих її видів і злочинних проявів. Тут структуризуються знання та уявлення про них щодо окремих елементів, механізмів, зв'язків, залежностей на­званих процесів, окремих явищ, фактів, подій, проявів людської активності тощо, які виконують роль соціальних передумов, або причин і умов, або інших детермінантів злочинності, її видів (підвидів), індивідуальних злочинних проявів. Ця група знань має давати оптимальне уявлення щодо конкретних об'єктів та відповідних напрямів і безпосередніх цілей діяльності стосовно запобігання злочинності. Зміст цих знань має постійно оновлюва­тися згідно з результатами кримінологічних досліджень.

У четвертій структурній групі на підставі та відповідно до інфор­мації третьої структурної групи класифікуються деталізовані знан­ня стосовно планування, організації та здійснення діяльності щодо запобігання злочинності, видів (підвидів) останньої, індивідуаль­них злочинних проявів, включаючи знання стосовно напрямів, суб'єктів, характеру, форм, методів, засобів цієї діяльності.

2 7-223                                                                                         33

Глава 1

Кримінологічні знання другої — четвертої структурних груп до­цільно класифікувати з одночасним групуванням стосовно окре­мих видів (підвидів) злочинності.

Наведена структура кримінологічних знань є основною. Вона до­повнюється, деталізується залежно від конкретних завдань і цілей кримінологічного дослідження, його результатів та в процесі їх ре­алізації, зокрема засобами практичної діяльності. Структура кримі­нологічних знань для навчальних цілей має бути окремо пристосова­на відповідно до програми навчального курсу «Кримінологія».

ф 4. Проблеми і завдання
сучасної української кримінології                 -^

Кожна наука має розвиватися на певних організаційних заса­дах. В Україні організація та координація наукових досліджень у галузі держави і права покладена на Академію правових наук. Для здійснення цієї функції в Академії утворені координаційні бюро з кожної галузі юридичної науки. Своєю організаційно-коорди-наційною діяльністю вони охоплюють всі наукові установи, вищі навчальні заклади, де ведуться наукові дослідження у галузі дер­жави і права, незалежно від відомчого підпорядкування цих уста­нов та закладів. Так визначено Указом Президента України про утворення Академії правових наук, а також ЇЇ Статутом, затвер­дженим постановою Кабінету Міністрів України.

Серед наявних координаційних бюро є й Координаційне бюро з проблем кримінології, яке у 2002 р. розробило і схвалило Концеп­цію розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI ст. Цей документ опублікований в Інформаційному бюлетені, який видає Координаційне бюро з проблем кримінології¹. Концепція визначила: 1) сучасні ключові проблеми кримінологічної науки і практики, з якими вони вступили у XXI ст.; 2) основні проблеми і завдання кримінології, які визначені на основі прогнозних перед­бачень розвитку кримінологічної обстановки в країні на початку XXI ст.; 3) потреби і завдання розвитку та самоудосконалення кримінологічної науки.

¹ Інформаційний бюлетень Координаційного бюро з проблем кримінології Академії право­вих наук України. - К„ 2002. - № 5.

34