Конституційно-правовий статус прокуратури

Місце прокуратури в механізмі державної влади, принципи по­будови й функціонування системи органів прокуратури; система органів прокуратури; завдання й функції органів прокуратури.

У механізмі державної влади прокуратура виступає відносно самостійним інститутом і безпосередньо не входить до законодав­чої, виконавчої чи судової гілок влади, хоча й тісно взаємодіє з усіма гілками влади, особливо з останньою.

Згідно з Конституцією України (ст. 121) прокуратура становить єдину систему, до якої входять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові, транспорт­ні та інші спеціалізовані прокуратури.

До органів військових прокуратур, зокрема, належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізо­нів (на правах міських).

В основу побудови та функціонування системи органів проку­ратури покладено такі принципи:

1. Принцип централізму, який проявляється в такому:

1) органи прокуратури становлять жорстку ієрархічну систему -нижчіза належністю прокурори підпорядковані вищим і всі про­курори підпорядковані Генеральному прокуророві України;

2)Генеральний прокурор призначає підлеглих прокурорів тер­міном на п'ять років і звільняє їх з посади;

3)вищі за належністю прокурори мають право давати підлег­лим прокурорам обов'язкові для виконання вказівки й доручення.

2. Принцип законності, який передбачає, що органи прокура­тури:

1)здійснюють свої повноваження на підставі додержання Кон­ституції України та чинних на території республіки законів, неза­лежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а
також рішень громадських об'єднань чи їхніх органів;

2)захищають у межах своєї компетенції права і свободи гро­мадян на засадах їхньої рівності перед законом, незалежно від на­ціонального чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак;

3)вживають заходів до усунення порушень закону, хоч би від
кого вони виходили, поновлення порушених прав і притягнення в
установленому законом порядку до відповідальності осіб, які до­пустили ці порушення.

3. Принцип гласності - органи прокуратури діють гласно, ін­формують державні органи влади, громадськість про стан закон­ності та заходи щодо її зміцнення.

4 .Принцип незалежності у здійсненні своїх завдань і функцій,
який знаходить свій прояв у тому, що органи прокуратури:

1)наділені Конституцією і законами України власною компе­тенцією;

2)у здійснення повноважень органів прокуратури заборонено
втручання інших органів державної влади, органів місцевого само­врядування, об'єднань громадян, засобів масової інформації тощо.

                                 * * *

Найвищу сходинку в ієрархії органів прокуратури займає Гене­ральна прокуратура України, яку очолює Генеральний прокурор України.

Генеральний прокурор України має першого заступника та за­ступників і затверджує структуру Генеральної прокуратури Украї­ни й Положення про її структурні підрозділи.

У Генеральній прокуратурі України утворюється колегія у складі Генерального прокурора України (голова), його першого заступника, заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, інших керівних працівників органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Верховною Радою України за подан­ням Генерального прокурора України.

Генеральний прокурор України с найвищою посадовою особою в системі органів прокуратури, він призначається на посаду Пре­зидентом України за згодою Верховної Ради України (ст. 122, п. 25 ст. 85 і п. 11 ст. 106 Конституції України) та звільняється з посади Президентом України (при цьому Конституція України вже не ви­магає згоди Верховної Ради України). Верховна Рада України мо­же висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.

Строк повноважень Генерального прокурора України - п'ять років.

Генеральний прокурор України, здійснюючи керівництво орга­нами прокуратури:

1)спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їхньою діяльністю;

2)призначає першого заступника, заступників Генерального
прокурора України, керівників структурних підрозділів, головного
бухгалтера, інших працівників Генеральної прокуратури України;

3)затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих
органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання;

4)призначає за погодженням із Верховною Радою Автономної
Республіки Крим прокурора Автономної Республіки Крим;

5)призначає заступників прокурора Автономної Республіки
Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їхніх заступ­ників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до
них інших прокурорів;

6)відповідно до законодавства визначає порядок прийняття,
переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та
інших спеціалістів;

7)відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх
органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положен­ня та інструкції;

8)присвоює класні чини згідно з Положенням про класні чини
працівників прокуратури. Вносить подання Президентові Украї­ни про присвоєння класних чинів державного радника юстиції 1, 2 і 3-го класів.

Вказівки Генерального прокурора України з питань розсліду­вання є обов'язковими для виконання всіма органами дізнання і попереднього слідства.

Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міські, районні, міжрайонні, районні в міс­тах, а також інші прокуратури очолюють відповідні прокурори. Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інші прокурори (на правах обласних):

1) призначають на посади і звільняють працівників, окрім тих, яких призначає Генеральний прокурор України;

2) за погодженням із Генеральним прокурором України вно­сять зміни до встановлених штатів підлеглих їм прокуратур у ме­жах затвердженої чисельності й фонду заробітної плати.

У прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інших прокуратурах (на правах обласних) утворюються колегії у складі прокурора (голова), його заступників, інших керівних працівників. Персональ­ний склад колегії затверджується Генеральним прокурором України.

Закон України «Про прокуратуру» передбачає відповідні вимо­ги до працівників прокуратури, зокрема:

1)прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни
України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові та мо­ральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за
спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування стро­ком до одного року. Особи, вперше призначені на посади поміч­ників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокура­тури, приймають «Присягу працівника прокуратури», текст якої
затверджується Верховною Радою України;

2)на посади прокурорів Автономної Республіки Крим, облас­тей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокуро­рів призначаються особи віком не молодше тридцяти років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових поса­дах не менше семи років; на посади районних і міських проку­рорів - віком не молодше двадцяти п'яти років із стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років;

3)прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестації один
раз у п'ять років. Сумісництво служби в органах прокуратури з
роботою на підприємствах, в установах чи організаціях, а також з
будь-яким підприємництвом не допускається, за винятком науко­вої та педагогічної діяльності;

4)не можуть бути прийняті на посаду прокурора або слідчого
прокуратури особи, які були засуджені за вчинення злочину, за
винятком реабілітованих;

5)військовими прокурорами і слідчими призначаються грома­дяни України з офіцерів, які проходять військову службу або пе­ребувають у запасі та мають вищу юридичну освіту;

6)працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких
політичних партій чи рухів.

За порушення законодавства, неналежне виконання службових обов'язків або скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі про­куратури несуть відповідальність, передбачену Дисциплінарним статутом прокуратури України.

Завдання, функції, повноваження прокурорів, організація, заса­ди й порядок діяльності органів прокуратури визначаються Кон­ституцією України, Законом України «Про прокуратуру» від 5 ли­стопада 1991 р., іншими законодавчими актами.

Так, діяльність органів прокуратури спрямована на повне утвер­дження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:

1)закріплених Конституцією України незалежності республіки,
суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем,
прав національних груп і територіальних утворень;

2)гарантованих Конституцією, іншими законами України та
міжнародними правовими актами соціально-економічних, полі­тичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;

3)основ демократичного устрою державної влади, правового
статусу місцевих рад, органів самоорганізації населення.

Конституційними функціями прокуратури є:

I. Підтримання державного обвинувачення в суді. Прокурор,
який бере участь у розгляді справ у судах, не здійснює нагляду за
діяльністю суду. Додержуючи принципу незалежності суддів і
підкорення їх тільки закону, він сприяє виконанню вимог закону
про всебічний, повний та об'єктивний розгляд справ.

Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо застосу­вання кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому прокурор має керуватися вимогами закону та об'єктивною оцінкою зібраних у справі доказів, а його завданням є сприяння правильному здійсненню правосуддя.

II. Представництво інтересів громадянина або держави в суді
у випадках, визначених законом, яке полягає у здійсненні проку­рорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямова­них на захист у суді інтересів громадянина або держави у випад­ках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорю­вані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів унаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Закон України «Про прокуратуру» (ст. 36-1) передбачає такі форми представництва:

• звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і

свобод іншої особи, невизначеною кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання неза­конними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

• участь у розгляді судами справ;

• внесення апеляційного, касаційного подання на судові
рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обстави­нами.

III. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. При цьому оперативно-розшукову діяльність можуть виконувати лише суб'єкти, визначені в Законі України від 18 лютого 1992 р. «Про оперативно-розшукову діяльність». До них належать опера­тивні підрозділи:

Міністерства внутрішніх справ України - кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділа­ми, що борються з організованою злочинністю, судовою міліцією;

Служби безпеки України - розвідкою, контррозвідкою, військо­вою контррозвідкою, захисту національної державності, спеціаль­ними підрозділами, що борються з корупцією та організованою зло­чинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оператив­ного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;

Державної прикордонної служби України - розвідувальним органом спеціально уповноваженого центрального органу вико­навчої влади у справах охорони державного кордону, підрозділами з охорони державного кордону органів охорони державного кор­дону та морської охорони, забезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та оперативно-технічними;

Управління державної охорони України - підрозділом оператив­ного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпе­ки осіб та об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;

органів державної податкової служби - оперативними підроз­ділами податкової міліції;

органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань - оперативними підрозділами;

розвідувального органу Міністерства оборони України - опе­ративними, рперативно-технічними, власної безпеки.

Органами дізнання згідно зі ст. 101 Кримінально-процесуаль­ного кодексу України є:

1) міліція;

2) податкова міліція - у справах про ухилення від сплати по­датків і зборів (обов'язкових платежів), а також у справах про приховування валютної виручки;

3) органи безпеки - у справах, віднесених законом до їхнього
відання;

4) начальники органів управління Військової служби правопо­рядку у Збройних Силах України та їхні заступники з питань провадження дізнання - у справах про злочини, вчинені військо­вослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов'яза­ними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, а командири (начальники) вій­ськових частин, з'єднань, начальники військових установ – у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбов­цями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів,
а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних
Сил України, пов'язані з виконанням ними службових обов'язків
або в розташуванні військової частини, з'єднання, установи чи на
військових об'єктах;

5) командири кораблів - у справах про злочини, вчинені під­леглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочи­ни, вчинені працівниками Збройних Сил України під час вико­нання ними службових обов'язків у поході за межами України;

6) митні органи - у справах про контрабанду;

7) начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів,
лікувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових профі­лакторіїв - у справах про злочини проти встановленого порядку
несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також
у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених
установ;

8) органи державного пожежного нагляду - у справах про по­жежі та порушення протипожежних правил;

9) органи прикордонної служби - у справах про порушення
державного кордону;

10)капітани морських суден, що перебувають у далекому пла­ванні.

А до органів досудового слідства Кримінально-процесуальний кодекс (ст. 102) відносить слідчих прокуратури, слідчих органів внутрішніх справ, слідчих податкової міліції та слідчих органів безпеки.

IV. Нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також: під час застосування ін­ших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. При цьому предметом нагляду є додер­жання законності під час перебування осіб у місцях тримання за­триманих, попереднього ув'язнення, виправно-трудових, інших установах,  що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов три­мання або відбування покарання особами у цих установах, їхніх прав і виконання ними своїх обов'язків.

Прокурор, який здійснює такий нагляд, має право:

1)у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, по­переднього ув'язнення, установи, в яких засуджені відбувають по­карання, установи для примусового лікування і перевиховання,
опитувати осіб, що там перебувають, знайомитися з документами,
на підставі яких цих осіб затримано, заарештовано, засуджено або
до них застосовано заходи примусового характеру;

2)перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов ад­міністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опроте­стовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодав­ству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;

3)прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка неза­конно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.

V. Нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадяни­на, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Предметом прокурорського нагляду за додержанням і правиль­ним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, мініс­терствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їхніми виконавчими органами, військовими частинами, політич­ними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості й належності, посадовими особами та громадянами є:

1)відповідність актів, що видаються всіма органами, підприєм­ствами, установами, організаціями й посадовими особами, вимо­гам Конституції України та чинним законам;

2)додержання законів про недоторканність особи, соціально-
економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист
їхніх честі й гідності, якщо законом не передбачено іншого поряд­ку захисту цих прав;

3)додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціо­нальних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці
та зовнішньоекономічної діяльності.

Документами прокурорського реагування на факти порушення законності, встановлені під час здійснення прокурорського нагля­ду, є:

1) протест прокурора на акт, що суперечить закону, прино­ситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищого органу. У такому ж порядку приноситься протест на
незаконні рішення чи дії посадової особи;

2) припис прокурора про усунення порушень закону вноситься
прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які до­пустили порушення, або вищому в порядку підпорядкованості
органу чи посадовій особі, які правочинні усунути порушення.
Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону
має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам
держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам,
якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному вико­нанню, про що повідомляється прокуророві;

3) подання прокурора з вимогами усунення порушень закону,
причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вносяться прокуро­ром, його заступником до державного органу, громадської органі­зації або посадовій особі, які наділені повноваженням усунути по­рушення закону, і підлягає невідкладному розгляду;

4) постанова прокурора про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про по­рушення кримінальної справи - виноситься прокурором, його за­ступником у разі порушення закону посадовою особою або гро­мадянином.

На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і Законом України «Про про­куратуру».

 

 

Розділ XI