В системі органів державної влади

Кабінет Міністрів України - вищий орган виконавчої влади; взаємовідносини Кабінету Міністрів України з іншими вищими ор­ганами державної влади; склад та порядок формування Кабінету Міністрів України; строк повноважень, компетенція Кабінету Мі­ністрів України; організація роботи Кабінету Міністрів України; акти Кабінету Міністрів України.

Конституція України визначає статус Кабінету Міністрів Ук­раїни як вищого органу в системі органів виконавчої влади (ч. 1 ст. 113). Аналіз конституційних засад організації та діяльності Ка­бінету Міністрів дозволяє характеризувати його як уряд України.

У науці конституційного права під урядом розуміють колегіаль­ний орган загальної компетенції, який здійснює керівництво вико­навчою і розпорядчою діяльністю в державі. Найчастіше уряд іменується Кабінетом Міністрів або Радою Міністрів, хоча в окре­мих країнах використовуються й інші назви, наприклад, Державна Рада (Норвегія, Швеція), Федеральна Рада (Швейцарія), Федераль­ний уряд (ФРН), Адміністративна Рада (КНДР) тощо. Уряд віді­грає особливу роль у механізмі виконавчої влади та в системі ор­ганів, які її здійснюють, під його керівництвом функціонує вся си­стема органів виконавчої влади¹. Зазначимо, що конституційний статус уряду (обсяг його компетенції, порядок формування і харак­тер взаємовідносин з іншими вищими органами державної влади)

¹У президентських республіках та деяких дуалістичних монархіях уряд як колегіальний орган відсутній або не має самостійного конституційного статусу і відіграє роль дорадчого органу при главі держави, який виступає одноосібним главою виконавчої влади.

суттєво різниться в різних країнах та обумовлюється існуючою формою правління і формою державного устрою.

Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України як уряду України обумовлює дві його основні функції¹.

1.Керівництво та спрямовування виконавчо-розпорядчої діяль­ності в різних сферах державного життя.

2.Спрямовування і координація діяльності органів виконавчої
влади, контроль за їх діяльністю.

Характеризуючи місце Кабінету Міністрів України в конститу­ційній системі органів державної влади, необхідно виділити най­більш суттєві риси та особливості, які, по-перше, притаманні сис­темі органів виконавчої влади в цілому, котру очолює Кабінет Міністрів України, по-друге, відрізняють уряд від інших органів виконавчої влади, по-третє, визначають його взаємовідносини з Верховною Радою України та Президентом України.

У системі поділу влади уряд здійснює державну владу поряд з іншими органами державної влади: главою держави, органами законодавчої та судової влади. Але предмет і сфера діяльності уряду мають свої особливості порівняно з іншими органами дер­жавної влади. Так, на відміну від органів законодавчої влади уряд не приймає законів, а організує їх виконання, забезпечує управ­ління державним апаратом. Система органів виконавчої влади, яку очолює уряд, характеризується підпорядкованістю «по вер­тикалі» (нижчі органи і посадові особи підпорядковані вищим), що дозволяє забезпечити реалізацію управлінських функцій та виконання не лише рішень парламенту і глави держави, а й рі­шення вищих органів і посадових осіб виконавчої влади (акти нижчих органів можуть бути скасовані вищими).

У системі органів виконавчої влади положення Кабінету Мініст­рів України характеризується такими рисами:

1) згідно з Конституцією України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. З цього конс­титуційного положення випливає, що уряд здійснює керівництво

¹У юридичній літературі виділяють три групи функцій уряду:

1. Функції уряду як колегіального органу, що реалізуються шляхом проведення засідань уряду (розробка, прийняття та здійснення загальнодержав­них програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку країни; вироблення та здійснення політики уряду; прийняття актів тощо).

2.Окремі функції уряду, що виконуються першим віце-прем'єр-міністром і віце-прем'єр-міністрами.

3.Функції, що виконуються кожним членом уряду (див.: Адміністратив­не право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том І. Загальна чистина.-С. 219-220.

 

органами виконавчої влади, забезпечуючи при цьому об’єднання, координацію та погодженість їхньої діяльності;

2)Кабінет Міністрів України є загальнодержавним органом
виконавчої влади загальної компетенції, його діяльність поширю­ється на всю територію України, а компетенція охоплює практич­но всі найважливіші питання, віднесені, згідно з принципом поділу
влади, до сфери виконавчої влади. За характером компетенції в
системі органів виконавчої влади більше немає органів, подібних
до уряду;

3)Кабінет Міністрів України - це колегіальний орган виконав­чої влади, тобто він працює в системі колегіального прийняття рі­шень. До складу Кабінету Міністрів України згідно з ч. 1 ст. 114 Конституції України входять: Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри.

В Конституції України здійснено спробу визначити самостій­ний конституційний статус Прем'єр-міністра України шляхом наділення його власними повноваженнями. Так, до його відання Конституція України відносить:

- формування пропозицій щодо персонального складу Кабінету
Міністрів України (крім пропозицій на посади Міністра оборони
України та Міністра закордонних справ України);

- формування пропозицій щодо призначення на посади та звіль­нення з посад керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України;

- керівництво роботою Кабінету Міністрів України, спряму­вання її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Слід підкреслити, що посади Прем'єр-міністра України, Пер­шого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів за характером повноважень, порядком призначення на посади та звільнення з посад відносяться до політичних і не належать до ка­тегорій посад державних службовців, визначених Законом України «Про державну службу».

Основні завдання Кабінету Міністрів України визначені в За­коні України «Про Кабінет Міністрів України» від 21 грудня 2006 року. До них, зокрема, належать: забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України;

2) вжиття заходів до забезпечення прав і свобод людини та
громадянина, створення сприятливих умов для вільного і гармо­нійного розвитку особистості;

3) забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної і
податкової політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4)розроблення і виконання загальнодержавних програм еконо­мічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку;

5)забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності;
здійснення управління об'єктами державної власності відповідно
до Закону;

6)здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та
національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із
злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

7)організація і забезпечення провадження зовнішньоекономіч­ної діяльності, митної справи;

8)спрямування та координація діяльності міністерств, інших
органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

Правові засади діяльності Кабінету Міністрів України визна­чаються Конституцією України, Законом України «Про Кабінет Міністрів України», іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та зако­нів України затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок організації діяльності Кабінету Міністрів України.

 

                                         * * *

Взаємовідносини Кабінету Міністрів України з іншими вищи­ми органами державної влади будуються на засадах принципу по­ділу влади і характеризуються:

1) формуванням уряду парламентським шляхом та здійснен­ням парламентського контролю за його діяльністю.

Участь Верховної Ради України у формуванні Кабінету Мініс­трів України, визначенні напрямів його діяльності та роль парла­ментського контролю в процесі конституційної реформи значно зросли. Так, парламент:

- за поданням Президента України призначає Прем'єр-міністра
України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ
України, Голову Служби безпеки України, Голову Національного
банку України, членів Центральної виборчої комісії, а за поданням
Прем'єр-міністра України - інших членів Кабінету Міністрів Ук­раїни;

- розглядає і приймає рішення щодо схвалення Програми
діяльності Кабінету Міністрів України;

- відповідно до Конституції та законів України здійснює конт­роль за діяльністю Кабінету Міністрів України;

- розглядає питання про відповідальність Кабінету Міністрів
України та приймає резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України;

- приймає відставку Прем'єр-міністра України, інших членів
Кабінету Міністрів України;

2) взаємодією уряду та парламенту за такими основними на­
прямами: по-перше, через прийняті Верховною Радою України
закони, що їх уряд повинен виконувати і втілювати в життя; по-
друге, в рамках бюджетного процесу, оскільки саме на уряд по­кладаються обов'язки розробки проекту закону про Державний
бюджет України та подання звіту про виконання Державного бю­джету України; по-третє, в процесі законопроектної діяльності (Кабінет Міністрів України як суб'єкт законодавчої ініціативи за­безпечує підготування значної кількості законопроектів, вносить їх до Верховної Ради України, призначає своїх офіційних представ­ників для їх обговорення тощо);

3) номінальною участю Президента України у формуванні уря­ду - він вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України подання про призначення Верховною Ра­дою України Прем'єр-міністра України, вносить до Верховної Ра­ди України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

4) подвійною відповідальністю Кабінету Міністрів України пе­ред Президентом України та Верховною Радою України;

5) підконтрольністю і підзвітністю Кабінету Міністрів Ук­раїни Верховній Раді України.

                                   * * *

Склад та порядок формування Кабінету Міністрів України.

До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міні-стри та міністри України. Загальна чисельність членів Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України ви­ходячи з його посадового складу на підставі подання про призна­чення на посади членів Кабінету Міністрів України. За станом на 1 травня 2007 р. до складу Кабінету Міністрів України входило 28 членів: Прем'єр-міністр України, перший віце-прем'єр-міністр, п'ять віце-прем'єр-міністрів, 21 міністр.

Закон України «Про Кабінет Міністрів України передбачає такі вимоги до членів уряду:

1. Членами Кабінету Міністрів України можуть бути громадяни України, які мають право голосу, вищу освіту та володіють держав­ною мовою. Не можуть бути призначені на посади членів Кабінету Міністрів України особи, які мають судимість, не погашену і не зняту в установленому законом порядку.

2.Члени Кабінету Міністрів України не мають права суміщати
свою службову діяльність з іншою роботою (крім викладацької,
наукової та творчої роботи у позаробочий час), входити до складу
керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації,
що має на меті одержання прибутку.

3.У разі внесення на розгляд Верховної Ради України подання
щодо призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України
особи, яка є народним депутатом України, до подання додається
особиста заява народного депутата України про дострокове скла­дення ним депутатських повноважень у разі призначення на поса­ду члена Кабінету Міністрів України. Питання про складення народним депутатом України депутатських повноважень розгляда­ється невідкладно після призначення його членом Кабінету Мі­ністрів України на тому ж засіданні Верховної Ради України.

Порядок формування Кабінету Міністрів України визначається Конституцією України, Законом України «Про Кабінет Міністрів України» та Регламентом Верховної Ради України. Вихідна фор­мула міститься в ст. 114 Конституції України: Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України, а кандидатуру для призначення на посаду Прем'єр-міністра України вносить Президент України за пропози­цією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України; Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України при­значаються Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України.

Закон України «Про Кабінет Міністрів України» передбачає, що у разі невнесення Президентом України до Верховної Ради України подання про призначення на посаду Прем'єр-міністра України у строк, визначений Конституцією України, подання про призначення на зазначену посаду вносить до Верховної Ради України коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України. Рішення коаліції про внесення до Верховної Ради України подання про призначення Прем'єр-міністра України приймається на за­гальних зборах коаліції та підписується керівниками депутатських фракцій, що входять до складу коаліції. В цьому випадку подання про призначення Прем'єр-міністра України підписується керівни­ками депутатських фракцій, що входять до складу коаліції, та ого­лошується на пленарному засіданні Верховної Ради України осо­бою, уповноваженою рішенням коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.

Процедура призначення Прем'єр-міністра України визнача­ється Регламентом Верховної Ради України та Законом України «Про Кабінет Міністрів України».

Так, подання Президента України про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України подається до Верховної Ради України письмово не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання пропозиції від коаліції щодо кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України. До подання про призначення на посаду Прем'єр-міністра України додаються відомості про:

1)освіту;

2)фах;

3)трудову діяльність і найсуттєвіші факти біографії;

4)декларацію про доходи;

5)членство у керівному органі чи наглядовій раді підприємства
або організації, що має на меті одержання прибутку.

Усі зазначені відомості подаються державною мовою і власно­ручно підписуються кандидатом на посаду Прем'єр-міністра України.

Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України за пропозицією депутатських фракцій (фракції) до розгляду питання на пленарно­му засіданні Верховної Ради України зустрічається з депутатськи­ми фракціями та відповідає на їх запитання. Він виступає на пле­нарному засіданні Верховної Ради України з програмною заявою та відповідає на запитання народних депутатів України.

Верховна Рада розглядає питання про призначення Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордон­них справ України не пізніше ніж у п'ятиденний строк від дня внесення відповідного подання Президентом України.

Голосування у Верховній Раді України щодо призначення Прем'єр-міністра України проводиться у поіменному режимі. Рі­шення приймається більшістю від конституційного складу Верхов­ної Ради України і оформляється постановою Верховної Ради України.

У разі відхилення Верховною Радою України кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України Президент України вносить на розгляд Верховної Ради України подання про призначення на за­значену посаду в порядку, встановленому ч. 2 цієї статті.

Члени Кабінету Міністрів України, крім Міністра оборони України і Міністра закордонних справ України, призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України. Міністр оборони України і Міністр закордонних справ України призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України, яке вноситься не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання пропозиції коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України щодо кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України.

Пропозиції щодо кандидатур для призначення на посади членів Кабінету Міністрів України вносить коаліція депутатських фрак­цій у Верховній Раді України. Подання про призначення на посаду Міністра оборони України і Міністра закордонних справ України вносить Президент України. Подання про призначення на посаду інших членів Кабінету Міністрів України вносить Прем'єр-міністр України.

У разі невнесення Президентом України до Верховної Ради
України кандидатур на посади Міністра оборони України чи Міні­
стра закордонних справ України у строк, визначений ч. 1 цієї стат­
ті, подання про призначення на відповідні посади вносить до Вер­
ховної Ради України коаліція депутатських фракцій у Верховній
Раді України. Рішення коаліції про внесення до Верховної Ради
України подання про призначення Міністра оборони України та
Міністра закордонних справ України приймається на загальних
зборах коаліції та підписується керівниками депутатських фрак­
цій, що входять до складу коаліції. Подання про призначення
Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України
підписуються керівниками депутатських фракцій, що входять до
складу коаліції, та оголошуються на пленарному засіданні особою,
уповноваженою рішенням коаліції депутатських фракцій у Верхов­
ній Раді України.                           

Подання Прем'єр-міністра України, Президента України чи ко­аліції депутатських фракцій у Верховній Раді України про призна­чення на посаду членів Кабінету Міністрів України під час його формування можуть вноситися як списком, так і окремо на кожно­го члена Кабінету Міністрів України.

На кожну посаду пропонується лише одна кандидатура. Вер­ховна Рада України розглядає подання та призначає на посаду членів Кабінету Міністрів України.

Кандидатура на посаду члена Кабінету Міністрів України вважається відхиленою, якщо Верховна Рада України не при­йняла рішення про її призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України. У разі відхилення Верховною Радою України кандидатури на посаду члена Кабінету Міністрів України у се­миденний строк вноситься подання кандидатури на зазначену посаду.

                                   * * *

Строк повноважень Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України набуває повноважень після складення присяги не менш як двома третинами його членів. Члени Кабінету Міністрів України, призначені на вакантні посади, набувають пов­новажень з моменту складення ними присяги та підписання її тексту.

Частина 1 ст. 115 Конституції України передбачає, що Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною Радою України.

Заява про складення повноважень Кабінету Міністрів України подається Прем'єр-міністром України чи особою, яка виконує його повноваження, та оголошується на першому засіданні ново­обраної Верховної Ради України.

Повноваження Кабінету Міністрів України можуть бути при­пинені достроково у разі:

1) відставки Кабінету Міністрів України у зв'язку з прийнят­тям Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України. Верховна Рада України за пропозицією Пре­зидента України або не менш як однієї третини від її конститу­ційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Ка­бінету Міністрів України. Питання про відповідальність КабінетуМіністрів України розглядається на пленарному засіданні Верхо­вної Ради України не пізніше ніж через десять днів після внесен­ня пропозиції, на яке запрошуються всі члени Кабінету Міністрів України. У разі розгляду питання про відповідальність Кабінету Міністрів України за пропозицією Президента України у пленар­ному засіданні Верховної Ради України бере участь Президент України.

Резолюція недовіри Кабінету Міністрів України вважається прийнятою, якщо за це проголосувала більшість від конституцій­ного складу Верховної Ради України.

Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше ніж один раз протягом чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України або протягом останньої сесії Верховної Ради України;

2) відставки Прем'єр-міністра України за поданою ним за­явою. Прем'єр-міністр України має право заявити Верховній Раді України про свою відставку. Верховна Рада України протягом де­сяти днів після надходження відповідної заяви розглядає питання про відставку Прем'єр-міністра України.

Повноваження Прем'єр-міністра України припиняються з дня прийняття рішення про його відставку на пленарному засіданні Верховної Ради України. Прийняття Верховною Радою України рішення про відставку Прем'єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України;

3) припинення повноважень Прем'єр-міністра України у зв'яз­ку з неможливістю виконання ним повноважень за станом здо­ров'я. Рішення про припинення повноважень Прем'єр-міністра України у зв'язку з неможливістю виконання повноважень за ста­ном здоров'я приймається Верховною Радою України на підставі відповідного медичного висновку. Медичний висновок щодо не­можливості виконання Прем'єр-міністром України повноважень за станом здоров'я надається медичною комісією, утвореною спе­ціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Припинення повноважень Прем'єр-міністра України у зв'язку з неможливістю виконання повноважень за станом здоров'я має на­слідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України;

4) смерті Прем'єр-міністра України. Повноваження Прем'єр-
міністра України у разі його смерті припиняються від дня смерті,
засвідченої свідоцтвом про смерть.

Припинення повноважень Прем'єр-міністра України у разі йо­го смерті має наслідком відставку всього складу Кабінету Мініст­рів України.

Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед но­вообраною Верховною Радою України або достроково припинив повноваження, продовжує виконувати свої повноваження до по­чатку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України.

У разі відставки Прем'єр-міністра України у зв'язку з немож­ливістю виконання повноважень за станом здоров'я або смертю на період до початку роботи новосформованого Кабінету Мініст­рів України повноваження Прем'єр-міністра України виконує Перший віце-прем'єр-міністр України.

У разі обрання члена Кабінету Міністрів України народним де­путатом України він набуває повноважень народного депутата України у порядку, визначеному законом, без подання документа про його звільнення з посади і продовжує здійснювати повнова­ження члена Кабінету Міністрів України до початку роботи ново-сформованого Кабінету Міністрів України.

Повноваження членів Кабінету Міністрів України припиня­ються у разі припинення повноважень Кабінету Міністрів України.

Повноваження членів Кабінету Міністрів України припиня­ються Верховною Радою України також у випадках:

1)звільнення з посади за поданням Прем'єр-міністра України;

2)за заявою про відставку члена Кабінету Міністрів України;

3)неможливості виконання повноважень за станом здоров'я,
що підтверджується медичним висновком, наданим медичною ко­місією, утвореною спеціально уповноваженим центральним орга­ном виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Повноваження члена Кабінету Міністрів України у разі його смерті припиняються від дня смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть.

Рішення Верховної Ради України про припинення повноважень члена Кабінету Міністрів України приймається у формі постанови більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Компетенція Кабінету Міністрів України закріплена, насампе­ред, у Конституції України, ст. 116 якої передбачає, що уряд здійс­нює такі основні повноваження:

1)забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність
України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави,
виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

2)вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і
громадянина;

3)забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та
податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості насе­лення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони при­роди, екологічної безпеки і природокористування;

4)розробляє і здійснює загальнодержавні програми економіч­ного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

5)забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює
управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

6)розробляє проект закону про Державний бюджет України і
забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України
Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт
про його виконання;

7)здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і наці­ональної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі зло­чинністю;

8)організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної
діяльності України, митної справи;

9)спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів
виконавчої влади;

10)утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону
міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи
в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої
влади;

11)  призначає на посади та звільняє з посад за поданням
Прем'єр-міністра України керівників центральних органів вико­навчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.

Цей перелік повноважень не є вичерпним; Кабінет Міністрів України виконує інші функції та повноваження, визначені Консти­туцією та законами України, актами Президента України. Зокрема,

Закон України «Про Кабінет Міністрів України» передбачає, що Кабінет Міністрів України:

1) у сфері економіки та фінансів:

забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки;

забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних про­грам економічного та соціального розвитку;

визначає доцільність розроблення та виконання державних ці­льових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів;

здійснює відповідно до закону управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами, делегує в уста­новленому законом порядку окремі повноваження щодо управлін­ня зазначеними об'єктами міністерствам, іншим центральним ор­ганам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб'єктам господарювання; забезпечує розроблення і виконання державних програм приватизації; подає Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;

сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед зако­ном усіх форм власності та забезпеченню соціальної спрямованості національної економіки, здійснює заходи щодо демонополізації та антимонопольного регулювання економіки, розвитку конкуренції та ринкової інфраструктури;

забезпечує розроблення і виконання програм структурної пере­будови галузей національної економіки та інноваційного розвитку, здійснює заходи, пов'язані з реструктуризацією та санацією під­приємств і організацій, забезпечує проведення державної промис­лової політики, визначає пріоритетні галузі промисловості, які по­требують прискореного розвитку;

забезпечує захист та підтримку національного товаровиробника;

визначає обсяги продукції (робіт, послуг) для державних по­треб, порядок формування та розміщення державного замовлення на її виробництво, вирішує відповідно до законодавства інші пи­тання щодо задоволення державних потреб у продукції (роботах, послугах);

утворює згідно із законом державні резервні фонди фінансових і матеріально-технічних ресурсів та приймає рішення про їх вико­ристання;

забезпечує проведення державної аграрної політики, продо­вольчу безпеку держави;

забезпечує проведення державної фінансової та податкової по­літики, сприяє стабільності грошової одиниці України;

розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України;

обслуговує державний борг України, приймає рішення про випуск державних внутрішніх та зовнішніх позик, державних гро­шово-речових лотерей;

організовує державне страхування;

забезпечує проведення державної політики цін, здійснює державне регулювання ціноутворення;

забезпечує проведення зовнішньоекономічної політики Украї­ни, здійснює в межах, визначених законом, регулювання зовніш­ньоекономічної діяльності;

організовує митну справу;

організовує роботу із складення платіжного балансу і зведено­го валютного плану України, забезпечує раціональне використан­ня державних валютних коштів;

виступає гарантом щодо позик, які у визначених законом про Державний бюджет України межах надаються іноземними держа­вами, банками, фінансовими міжнародними організаціями, а в ін­ших випадках - відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, нау­ки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природно­го середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій:

забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпе­чує соціальний захист громадян;

забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціаль­них стандартів та соціальних гарантій;

забезпечує розроблення та виконання державних програм со­ціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту інвалідів, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення;

забезпечує проведення державної політики зайнятості населен­ня, розроблення та виконання відповідних державних програм, ви­рішує питання профорієнтації, підготовки та перепідготовки кад­рів, регулює міграційні процеси;

забезпечує проведення державної політики у сферах охорони здоров'я, санітарно-епідемічного благополуччя, охорони материн­ства та дитинства, освіти, фізичної культури і доступність для громадян послуг медичних, освітніх та фізкультурно-оздоровчих закладів;

забезпечує проведення державної політики у сферах культури, етнонаціонального розвитку України і міжнаціональних відносин, охорони історичної та культурної спадщини, всебічного розвитку і функціонування державної мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України; створює умови для вільного розвитку мов корінних народів і національних меншин України, сприяє за­доволенню національно-культурних потреб українців, які прожи­вають за межами України;

забезпечує розроблення і здійснення заходів щодо створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвит­ку охорони здоров'я, освіти, культури і спорту, туристичного та рекреаційного господарства;

проводить державну політику у сфері інформатизації, сприяє становленню єдиного інформаційного простору на території України;

забезпечує проведення науково-технічної політики, розвиток і зміцнення науково-технічного потенціалу України, розроблення і виконання загальнодержавних науково-технічних програм;

вживає заходів щодо вдосконалення державного регулювання у науково-технічній сфері, стимулювання інноваційної діяльності підприємств, установ та організацій;

визначає порядок формування та використання фондів для на­уково-технічної діяльності;

забезпечує проведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування;

забезпечує розроблення та виконання державних і міждержав­них екологічних програм;

здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, вод­них ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів;

приймає рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупи­нення) або припинення діяльності підприємств, установ та органі­зацій незалежно від форми власності у разі порушення ними за­конодавства про охорону праці та навколишнього природного середовища;

координує діяльність органів виконавчої влади, органів місце­вого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов'яза­ну з охороною навколишнього природного середовища, виконанням державних, регіональних і міждержавних екологічних програм;

забезпечує здійснення заходів, передбачених державними про­грамами ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, приймає рішення з питань ліквідації наслідків інших аварій, а також пожеж, катастроф, стихійного лиха;

3) у сферах правової політики, законності, забезпечення прав і
свобод людини та громадянина:

забезпечує проведення державної правової політики;

здійснює контроль за додержанням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами, а також органами міс­цевого самоврядування з питань виконання ними делегованих повноважень органів виконавчої влади;

вживає заходів щодо захисту прав і свобод, гідності, життя і здоров'я людини та громадянина від протиправних посягань, охо­рони власності та громадського порядку, забезпечення пожежної безпеки, боротьби із злочинністю, протидії корупції;

здійснює заходи щодо забезпечення виконання судових рішень органами виконавчої влади та їх керівниками;

створює умови для вільного розвитку і функціонування систе­ми юридичних послуг та правової допомоги населенню;

забезпечує фінансування видатків на утримання судів у межах, визначених законом про Державний бюджет України, та створює належні умови для функціонування судів та діяльності суддів;

організовує фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності правоохоронних органів, соціальний захист працівників зазначених органів та членів їхніх сімей;

4) у сфері зовнішньої політики:

забезпечує у межах своїх повноважень зовнішньополітичну діяльність України, розробляє та затверджує державні програми в цій сфері, погоджує програми перебування офіційних закордонних делегацій, до складу яких входять представники Кабінету Мініст­рів України, та інші пов'язані з цим документи;

забезпечує відповідно до закону про міжнародні договори ви­рішення питань щодо укладення та виконання міжнародних дого­ворів України;

приймає рішення про придбання за кордоном у власність Ук­раїни нерухомого майна (будівництва, реконструкції об'єктів) для потреб закордонних дипломатичних установ України;

5) у сфері національної безпеки та обороноздатності:
забезпечує охорону та захист державного кордону і території

України;

вживає заходів щодо зміцнення національної безпеки України, розробляє та затверджує державні програми з цих питань;

здійснює заходи щодо забезпечення боєздатності Збройних Сил України, визначає у межах бюджетних асигнувань на оборону чисельність громадян України, які підлягають призову на строкову військову службу і навчальні збори;

вживає заходів щодо забезпечення обороноздатності України, оснащення Збройних Сил України та інших утворених відповідно до закону військових формувань;

вирішує питання соціальних і правових гарантій для військово­службовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей;

здійснює керівництво єдиною системою цивільного захисту України, мобілізаційною підготовкою національної економіки та переведенням її на режим роботи в умовах надзвичайного чи во­єнного стану;

вирішує питання забезпечення участі військовослужбовців України в миротворчих акціях у порядку, визначеному законом;

визначає пріоритетні напрями розвитку оборонно-промислового комплексу;

6) у сфері вдосконалення державного управління та державної служби:

організовує проведення єдиної державної політики у сфері державної служби;

здійснює заходи щодо кадрового забезпечення органів вико­навчої влади;

розробляє і здійснює заходи, спрямовані на вдосконалення сис­теми органів виконавчої влади з метою підвищення ефективності їх діяльності та оптимізації витрат, пов'язаних з утриманням апа­рату управління;

утворює, реорганізовує та ліквідує міністерства та інші цент­ральні органи виконавчої влади відповідно до закону в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утри­мання органів виконавчої влади, затверджує положення про зазна­чені органи;

призначає постійного представника Кабінету Міністрів Украї­ни у Конституційному Суді України;

застосовує дисциплінарні стягнення до керівників органів ви­конавчої влади та їх заступників, які є державними службовцями;

затверджує граничну чисельність працівників органів виконав­чої влади;

визначає умови оплати праці працівників бюджетних установ та підприємств державного сектору економіки, а також грошового забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і начальницько­го складу).

                                  * * *

Організація роботи Кабінету Міністрів України. Згідно з Тимчасовим регламентом Кабінету Міністрів України, затвердже­ним постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. №915, питання, що належать до повноважень Кабінету Міністрів України, розглядаються на його засіданнях, а також Прем'єр-міністром, Першим віце-прем'єр-міністром, віце-прем'єр-міністрами, урядовими комітетами та іншими утворюваними Кабінетом Міністрів України органами.

Роботою Кабінету Міністрів України керує Прем'єр-міністр України, який спрямовує її на виконання Програми діяльності Ка­бінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, та інших завдань, покладених на Кабінет Міністрів України. Прем'єр-міністр України спрямовує та координує діяльність Пер­шого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів, ке­рівників інших центральних і місцевих органів виконавчої влади.

Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри забезпечують виконання покладених на них завдань від­повідно до розподілу функціональних повноважень. Перший віце-прем'єр-міністр виконує обов'язки Прем'єр-міністра у разі його відсутності. Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри відповідно до розподілу функціональних повноважень:

- розглядають конкретні питання основних напрямів діяльнос­ті Кабінету Міністрів;

- спрямовують і координують роботу органів виконавчої вла­ди, контролюють їх діяльність;

- очолюють відповідні урядові комітети;

- забезпечують підготовку матеріалів для розгляду питань на
засіданнях Кабінету Міністрів;

- забезпечують взаємодію Кабінету Міністрів з Верховною
Радою та Президентом України;

- беруть участь в установленому порядку в роботі органів, що
утворюються Президентом України та Кабінетом Міністрів, а та­кож у засіданнях колегій міністерств та інших центральних органів
виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, у
роботі обласних, Київської та Севастопольської міських держадмі­ністрацій.

Для забезпечення виконання покладених на Кабінет Міністрів завдань і функцій Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри можуть давати керівникам центральних та місцевих органів виконавчої влади доручення у межах своїх функ­ціональних повноважень.

Міністри як члени Кабінету Міністрів:

- беруть участь у розробленні та виконанні Програми діяль­ності Кабінету Міністрів України, реалізації державної політи­ки у доручених їм сферах державного управління, здійснюють управління в цих сферах, спрямовують і координують діяль­ність інших органів виконавчої влади з питань, віднесених до їх відання;

- забезпечують у межах своєї компетенції належну підготовку
матеріалів з питань, що розглядаються Кабінетом Міністрів;

- узгоджують рішення з питань, що стосуються сфери їх ві­дання, з позиціями інших міністрів;

- забезпечують виконання рішень Кабінету Міністрів у спів­праці з іншими міністрами.

При цьому, членам Кабінету Міністрів України заборонено діяти всупереч офіційній позиції Кабінету Міністрів.

Основною організаційною формою роботи Кабінету Міністрів України є його засідання, на яких розглядаються питання, що нале­жать до повноважень Кабінету Міністрів. Зокрема, на розгляд Кабі­нету Міністрів відповідно до Тимчасового Регламенту вносяться:

- проекти законів України, актів Президента України та Кабі­нету Міністрів;

- проекти урядових заяв, декларацій, директив, листів, звер­нень, меморандумів;

- концепції законодавчого врегулювання окремих проблем;

- пропозиції щодо концептуальних засад формування держав­ної політики;

- звіти керівників органів виконавчої влади про виконання
своїх повноважень, а також з окремих питань діяльності відповід­них органів.

За дорученням Президента України та за пропозиціями членів Кабінету Міністрів на засіданнях можуть бути розглянуті також інші документи.

Порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України де­тально визначається Тимчасовим регламентом Кабінету Міністрів України.

Так, засідання Кабінету Міністрів України проводяться щосе­реди і починаються о 10-й годині. Порядок денний засідання Кабі­нету Міністрів формується Міністром Кабінету Міністрів. До по­рядку денного, оголошеного на засіданні, за пропозиціями членів Кабінету Міністрів можуть вноситися зміни. При цьому питання про розгляд проектів актів законодавства може бути включено лише за умови, що воно пов'язане із запобіганням аваріям, ката­строфам, стихійному лиху чи ліквідацією їх наслідків і не могло бути передбачене до початку цього засідання.

Засідання Кабінету Міністрів України проводяться під голову­ванням Прем'єр-міністра України.

Засідання Кабінету Міністрів України вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин його членів. При цьо­му члени Кабінету Міністрів України повинні брати участь у засідан­нях Кабінету Міністрів України особисто, а якщо міністр не може бути присутнім на засіданні з поважних причин, то за погодженням із Прем'єр-міністром України замість нього в засіданні може брати учисть із правом дорадчого голосу його перший заступник.

У разі потреби з питань, включених до порядку денного, на за­сідання Кабінету Міністрів можуть запрошуватися посадові особи, яких стосується обговорюване питання. Перелік цих осіб визнача­ється Міністром Кабінету Міністрів за пропозиціями керівників органів, визначених відповідальними за підготування розглядува­них питань, і узгоджується з Прем'єр-міністром.

На засіданнях можуть бути присутніми працівники Служби Прем'єр-міністра, а також керівники структурних підрозділів Сек­ретаріату Кабінету Міністрів, які безпосередньо проводили аналіз та експертизу поданих матеріалів. їх перелік визначається Мініст­ром Кабінету Міністрів.

Рішення Кабінету Міністрів України приймаються більшістю голосів членів Кабінету Міністрів України, присутніх на засіданні. За умови рівного розподілу голосів вирішальним є голос Прем'єр-міністра України.

Кабінет Міністрів для забезпечення ефективної реалізації своїх повноважень, координації дій центральних і місцевих органів ви­конавчої влади під час виконання відповідних завдань, розроблен­ня проектів актів законодавства (крім законопроектів, головним розробником яких є Міністерство юстиції України), загальнодер­жавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, а також для вирішення оператив­них питань може утворювати постійні й тимчасові робочі органи (комітети, комісії, робочі групи тощо). До складу постійних і тим­часових робочих органів залежно від покладених на них завдань включаються представники центральних і місцевих органів вико­навчої влади, а також народні депутати України, представники ін­ших органів, не підвідомчих Кабінетові Міністрів, суб'єктів під­приємницької діяльності, громадських організацій, науковці та інші фахівці за їхньою згодою.

Постійно діючим робочим органом Кабінету Міністрів України є Урядовий комітет, основним завданням якого є формування та реалізація державної політики у відповідній сфері згідно із страте­гією, визначеною Кабінетом Міністрів України. В Загальному по­ложенні про урядовий комітет, затвердженим постановою Кабіне­ту Міністрів України від 14 жовтня 2005 р. № 1020 зазначено, що цей робочий орган:

- розглядає проекти законів України, актів Президента Украї­ни, постанов Кабінету Міністрів України, а також розпоряджень Кабінету Міністрів України, що подані з розбіжностями, не врегу­льованими після проведення головним розробником в установле­ному порядку узгоджувальної процедури, і розпоряджень Кабінету Міністрів України, до яких є застереження Секретаріату Кабінету Міністрів, приймає рішення про схвалення проектів та вносить Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо їх прийняття;

- приймає відповідно до закону рішення про оприлюднення
проектів регуляторних актів, що не оприлюднені до внесення їх на
розгляд Кабінету Міністрів України, та про повторне оприлюд­нення проектів регуляторних актів, що оприлюднювалися до вне­сення їх на розгляд Кабінету Міністрів України;

- приймає рішення про необхідність перегляду регуляторних
актів, прийнятих Кабінетом Міністрів України, на підставі аналізу
звіту про відстеження їх результативності;

- розглядає відповідно до закону скарги на рішення Держпід-
приємництва про необхідність усунення порушень принципів
державної регуляторної політики та про відмову в погодженні
проекту регуляторного акта;

- розглядає інші документи з питань формування державної
політики.

Урядовий комітет має право:

- утворювати у разі потреби підкомітети, експертні комісії та
робочі групи, інші допоміжні органи з метою вивчення окремих
питань, що належать до його компетенції, залучати до роботи в
них представників центральних і місцевих органів виконавчої вла­ди, органів місцевого самоврядування, наукових установ та гро­мадських організацій (за погодженням з їх керівниками);

- одержувати в установленому порядку інформаційні та аналі­тичні матеріали, необхідні для його роботи;

- вносити Кабінетові Міністрів України пропозиції з питань,
що належать до його повноважень.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2005 р. № 1020 утворено сім урядових комітетів з питань:

- економічної політики;

- правової політики та оборони;

 - розвитку реального сектору економіки;

- регіональної політики;

- гуманітарної і соціальної політики;

- розвитку агропромислового комплексу та природокорис­тування;

- європейської та євроатлантичної інтеграції.

До складу урядового комітету входять члени Кабінету Мініст­рів України, керівники інших центральних органів виконавчої вла­ди, заступники керівників центральних органів виконавчої влади, їаступники Міністра Кабінету Міністрів України. Очолює урядовий комітет Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністр або Міністр закордонних справ.

Організаційною формою роботи Урядового комітету є його засі-дання, які проводяться в міру потреби в один і той же день тижня. Порядок денний засідання Урядового комітету формується відпові-

дальним секретарем Урядового комітету, визначеним із працівників структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів з питань організаційного забезпечення підготування і проведення засідань урядових комітетів, і подається для затвердження голові Комітету.

                                   * * *

Акти Кабінету Міністрів України. Згідно зі ст. 117 Консти­туції України Кабінет Міністрів України у межах своєї компетен­ції видає акти у формі постанов і розпоряджень, які є обов'яз­ковими до виконання.

Акти Кабінету Міністрів України, що мають нормативний харак­тер, видаються у формі постанов.

Акти Кабінету Міністрів з оперативних, кадрових, організацій­но-розпорядчих та інших питань, які не мають нормативного харак­теру, видаються у формі розпоряджень.

Проекти постанов Кабінету Міністрів України подають: члени Кабінету Міністрів України; центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації; робочі групи, утворені Кабінетом Міністрів України; Урядовий секретар.

Проекти постанов Кабінету Міністрів України готуються на підставі: законів України; актів або доручень Президента України; актів Кабінету Міністрів України, рішень урядових комітетів, до­ручень Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-црем'єр-міністрів. Підготування проекту постанови може бу­ти ініційоване членами Кабінету Міністрів України, керівниками центральних органів виконавчої влади, Урядовим секретарем, Ра­дою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київсь­кою та Севастопольською міськими держадміністраціями.

Тимчасовий регламент Кабінету Міністрів України передбачає низку вимог щодо проектів постанов Кабінету Міністрів:

по-перше, вони підлягають обов'язковій експертизі Міністер­ством юстиції України та узгодженню із заінтересованими органа­ми, а в разі потреби - з іншими органами, установами, організаціями;

по-друге, проекти постанов із питань оподаткування, витрачан­ня фінансових і матеріальних ресурсів підлягають узгодженню відповідно з Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України;

по-третє, проекти постанов, предметом яких є урегулювання підприємницької діяльності (регуляторні акти), підлягають узго­дженню з Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва;

по-четверте, проекти постанов, предметом яких є урегулю­вання питань оплати праці, грошового утримання, пенсійного забезпечення, соціальних і трудових відносин, підлягають узго­дженню з Міністерством праці України;

по-п'яте, проекти постанов, що мають загальнодержавне зна­чення і стосуються життєвих інтересів усіх верств населення, після узгодження із заінтересованими органами надсилаються головним розробником на розгляд усім міністерствам, Раді міністрів Автоном­ної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській мі­ським держадміністраціям, які зобов'язані протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання повідомити головного розробника про свої висновки;

по-шосте, проект постанови Кабінету Міністрів України має бути попередньо схвалений Урядовим комітетом.

Постанови Кабінету Міністрів надсилаються Міністерству юс­тиції України для внесення їх до Єдиного державного реєструнор­мативних актів згідно з Порядком ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним і публіку­ються в газеті «Урядовий кур'єр» та Офіційному віснику України.

Постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України наби­рають чинності від моменту їх прийняття, якщо не встановлено пізнішого терміну набрання ними чинності. Акти Кабінету Мініст­рів України, які визначають права та обов'язки громадян, набира­ють чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друко­ваних виданнях.

Акт Кабінету Міністрів України у повному обсязі або його окремі положення, визнані Конституційним Судом України неконс­титуційними, втрачають чинність з дня прийняття Конституцій­ним Судом України рішень про їх неконституційність.