повністю деградованих поселень, або 27,7 % їх загальної кількості. Офіційна статистика, опублікована ще у 2003 p., свідчить, що 16 772 села не мають пошти, 9485 — медичного пункту, 13 756 — закладів освіти (шкіл), 420 — джерел питної води. Ці проблеми вимагають проведення невідкладної політики щодо формування самодостатніх сільських територіальних громад, а звідси — проведення реформи адміністративно-територіального устрою.
Слід зазначити, що адміністративно-територіальною одиницею є не кожний населений пункт і не власне населений пункт, оскільки це поняття скоріше географічне, а один чи кілька населених пунктів з навколишніми землями, що перебувають під юрисдикцією єдиної для них територіальної громади та відповідних органів місцевого самоврядування. Ось чому в інших країнах первинна ланка адміністративно-територіального поділу має назву не «село», «селище», «місто», а «комуна», «муніципалітет», «громада». Ця назва є похідною від назви первинного суб'єкта місцевого самоврядування — комуни, муніципалітету, громади тощо. Тому невипадково пропонується в майбутньому і в Україні запровадити універсальну назву первинної ланки адміністративно-територіального поділу — «громада». Тоді система територіального устрою України складалася б з громад та регіонів (Автономна Республіка Крим, області, райони).
Така новація передбачена в існуючих в Україні законопроектах щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою, згідно з якими мають бути нові адміністративно-територіальні одиниці — громади, які утворюються на основі одного або кількох поселень, мають визначені в установленому законом порядку межі території і є територіальною основою для створення та діяльності органів місцевого самоврядування, надання населенню визначеного законом рівня адміністративних, соціальних та культурних послуг.
Такий підхід є досить прогресивним. Адже громада — яскравий приклад самоврядування протягом усієї людської історії. Більше того, запропонована у контексті реформування адміністративно-територіального устрою ідея громад як адміністративно-територіальних одиниць — це рішучий крок до модернізації застиглого, украй архаїчного адміністративно-територіального устрою України, який практично без змін «перекочував» з Конституції УРСР 1978 р. у Конституцію України 1996 р. Самоврядні громади — це не тільки адміністративно-територіальні, а й господарюючі одиниці, де
підприємництво має стати опорою соціально-економічного прогресу, а поряд з ним почне формуватися конкурентне середовище — економічне, політичне, культурне тощо1.
Останнє знаходить підтримку не лише на рівні експертних оцінок, а й у сучасній державній муніципальній політиці. Вона підносить громади до рівня національного інтересу та надає їй офіційного значення. У зв'язку з цим, наприклад, визнання ролі місцевого самоврядування як «особливо важливого фактору становлення фомадянського суспільства», його розвитку як «одного з найпріоритетніших напрямів державної політики України»2, одним з яких є формування «нації самоврядних громад»3, є не лише офіційним підкресленням значення фомад як суб'єктів місцевого самоврядування та одиниць адміністративно-територіального устрою, їх системоутворюючої ролі у демократичних процесах, а і їх легалізація та зведення у ранг національного інтересу. Так, за словами Президента України В. Ющенка, громади — це «первинна фундаментальна основа фомадської структури»4. На його думку, саме через самоврядні фомади можна змінити філософію усієї влади: «Нам треба наблизити владу до людини.... Для цього треба зміцнити фо-маду, дати якнайбільше прав туди, де людина зустрічається з державою у повсякденному житті. Це головна філософія реформи управління. Нам потрібна вісь всієї влади: людина — фомада — держава»5.
У контексті розглядуваних проблем не можна обійти того факту, що питання низового рівня адміністративно-територіального устрою в
1 Кампо В. Реформа адміністративно-територіального устрою України — 2005: час
діяти // Проблеми трансформації територіальної організації влади: 36. матеріалів та
документів / Наук. ред. М. Пухтинський. — К., 2005. — С. 239.
2 Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в Україні: Указ Пре
зидента України від ЗО серпня 2001 року № 749/2001 // Управління сучасним
містом. — 2001. — № 7-9(3). — С. 148-153.
3 3 виступу В. А. Ющенка на Майдані Незалежності в Києві 23 січня 2005 року в день
інавгурації Президента України // Воля-регіон. — 2005. — січень. — № 1.
4 3 виступу Президента України В. А. Ющенка на Першому з'їзді партії «Народний
Союз Наша Україна» (м. Київ, 9 липня 2005 року) // www.
prezident.gov.ua/news/data/ll_1696.htm
5 Не розподіл влади, а гармонізація управління: 3 виступу Президента України
В. А. Ющенка на Всеукраїнських зборах представників місцевого самоврядування
26 квітня 2005 року // Урядовий кур'єр. — 2005. — 29 квітня.
626
627
Розділ 24
