Матеріали до лекцій: повоєнний час

Операція “Вісла”

О. Субтельний. Україна: Історія.- К, 1991.- С.426. “Окремим розділом в історії УПА є її діяльність по польський бік кордону на теренах, населених українськими лемками. Між 1944 та 1947 рр. ОУН користувалася сильною підтримкою й зберігала значну присутність у цьому регіоні: завдяки ретельним дослідженням УПА польськими воєнними істориками (які незрівнянно більш інформативні, ніж пропагандистські трактати їхніх радянських колег) відомо, що її сили включали близько 2 тисяч бійців самої УПА, а також мережу з понад 3 тисяч членів ОУН. Неодноразові намагання польського війська витіснити українських партизанів завдали полякам тяжких втрат. У березні 1947 р., коли один із загонів УПА Влаштував засідку і вбив славетного польського генерала й заступника міністра оборони Кароля Сверчевського, УПА провела одну з своїх найуспішніших операцій у цьому регіоні – й водночас поклала початок своїй загибелі.

  Розлючений цією подією польський уряд вирішив ліквідувати “українську проблему”. У квітні 1947 р. він провів операцію під кодовою назвою “Вісла”, що мала як військовий, так і цивільний виміри. Близько 30 тис. польських солдатів, спираючись на підтримку численних чеських і радянських сил, оточили українських партизанів і в запеклих боях знищили або захопили багато з них. Декому вдалося прорватися в Радянську Україну, а декілька сотень з боями пройшли Чехословаччиною й досягли союзницької зони окупації в Німеччині. Така ж трагічна доля спіткала українських лемків, котрі переховували партизанів: майже всіх лемків (близько 150 тис.) без попередження викорінили із землі їхніх предків і розселили по всій Польщі, аби запобігти відродженню УПА в цьому регіоні. В такий спосіб поляки нарешті позбулися “української проблеми”, що переслідувала їх протягом століть”.

“ Лемки – етнографічна група українців, мешкають у Карпатах і на території Львівської, Тернопільської і Миколаївської областей УРСР” – СОВ. ЭНЦИКЛ. словарь.- 1985.- С. 697.

ЕТАПИ операції “Вісла”:

Початок – 9 вересня 1944 р. – підписано угоду про обмін населенням між УРСР і КНВ Польщі (польським Тимчасовим Комітетом Національного Визволення)

І етап: “добровільне переселення” (вересень 1944 – серпень 1945 рр.). До 1 березня 1945 р. в Україну із Закерзоння переселилося лише 81 тис. осіб. “Лінія Керзона” – умовна назва лінії, яку було рекомендовано у грудні 1919 р. Верховною радою Антанти як східний кордон Польщі. Назва за ім’ям Джорджа Натаніеля – міністра іноз. справ Великобританії У 1919-1924 рр.

ІІ етап: - “ насильницька депортація” (вересень 1945 – серпень 1946 рр.), в УРСР переселено 482 тис. – 96, 8 % українського населення Закерзоння (на підставі рішень Ялтинської конференції та радянсько- польських угод від 27 липня 1944 р. та 16 серпня 1945 р. західний кордон УРСР проходив у загальних рисах по лінії Керзона. Це означало, що українські етнічні землі (Лемківщина, Надсяння, Підляшшя, Холмщина – так зване Закерзоння) опинились в складі Польщі. На цих територіях проживало до 700 тисяч укр-в. Із Західної України до Польщі відправлено 480 тис. 483 особи. На території Польщі залишилось ще близько 150 тис. укр-в та представників змішаних україно-польських сімей. Рад. Союз вже до цього часу відмовився від продовження дії угоди про обмін населення від 9 вересня 1944 р.

Депортацію укр. населення вирішено було продовжити, проте переселяти планувалось не в УРСР, а в західні та північні райони Польщі. Операція “Вісла” переслідувала декількох цілей: асимілювати українські сім’ї в польському середовищі; заселити колишні німецькі території слов’янським населенням; позбавити УПА соціальної та продовольчої бази на території Польщі.

ІІІ етап: приводом схвалення у Варшаві рішення здійснити операцію “Вісла” стала загибель від рук бійців УПА заступника міністра оборони Польщі генерала Народного війська польського Кароля Свєрчевського. Розпочато операці. 28 квітня 1947 р. 6 польських піхотних дивізій оточили українські села, одночасно чехословацькі та радянські прикордонники заблокували кордони. Населення було примусово переселено в північно-західні воєводства. Жорстокі методи: на збори у деяких селах давали 20 хвилин, переселенці позбавлялись нерухомого майна. Руйнація церков, цвинтарів, музеїв, бібліотек – руйнування пам’яток національної культури українців. Каральні заходи й проти вояків УПА: протягом березня-липня 1947 р. в Польщі засуджено 315 осіб, з них 173 – до страти.