Вибірка дослідження з творів Р. Іваничука

Висновки до розділу 2

 

Підсумовуючи вищевикладене, із загальної сукупності фазових дієслів (61 речення), кількість вживання дієслів на позначення різних фаз можна підсумувати у Таблиці 2.1

Таблиця 2.1

№	Фаза	Кількість	Відсоток
	Початок		32,7%
	Продовження		8,1%
	Кінець		59,01%

*створено автором на основі вибірки.

 

Рис. 2.1. Кількість дієслів за фазами у творах Р. Іваничука.

*створено автором на основі вибірки.

Функціональний розподіл фазових дієслів можна підсумувати таким чином (Таблиця 2.2):

Таблиця 2.2

№	Функція	Кількість	Відсоток
	Присудок		70,49%
	Складений присудок		14,75%
	Обставина		21,31%
	Додаток		1,63%

*створено автором на основі вибірки.

Рис. 2.1. Функції фазових дієслів у творах Р. Іваничука.

*створено автором на основі вибірки.

 

 

 

ВИСНОВКИ

Дослідивши фазові дієслова у творах Р. Іваничука, можемо зробити такі висновки:

1. Фазовість є найважливішим компонентом фазового детермінації. Фазовість характеризує процес, виразником якого є перш за все дієслова, що становлять ядро фазового лексики. Фаза являє собою окрему стадію в розвитку процесу, що підкріплюється наявністю спеціальних фазових дієслів, а також дієслів, що містять в собі семантику фазовості.

2. Зазвичай протягом процесу виділяються три фази: початкова, серединна, кінцева.

3. Фазові дієслова своєї семантикою передають все смислові відтінки дії і роблять це точніше, ніж видові пари дієслів, причому не всі дієслова в російській мові мають видові пари, а фазові дієслова поєднуються практично з усіма типами предикатів, крім предикатів якості, зв’язку, класу.

4. Фазові дієслова співвідносять фазу дії не тільки з її внутрішнім характером здійснення, а й пов’язують в єдиний ряд події, відображені в дискурсі або тексті.

5. Фазові дієслова дають оцінку не тільки характером протікання ситуації, але і самої фазової ситуації і дуже часто поведенкою самого суб'єкта фазової ситуації.

6. Отже, аналіз кола засобів вираження фазових доводить, що найбільше способів вираження має семантика початку дії, найменше –продовження. Це свідчить про важливість фази починальності в картині світу українців загалом, що й віддзеркалює система мови і прагнення мовців до максимальної точності в його вираженні.

7. Варіантні фази починальності зумовлюють додаткові семантичні та прагматичні відтінки, що реалізуються у різних структурних моделях присудків, граматичному оформленні та семантиці компонентів, формах предикативного зв’язку.

8. Загальну закономірність, що регулює співвідношення фази і виду, можна визначити так: оскільки дієслова доконаного виду вказують на межі дії, а недоконаного – на можливість вичленувати кожну стадію її перебігу, то дієсловам доконаного виду властиві тільки фази, пов’язані з межовим моментом, – початку та завершення, а форми недоконаного виду аналітично чи поєднуючись зі спеціалізованими маркерами – обставинами – можуть позначати усі етапи перебігу дії.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Адмони В. Г. Грамматический строй как система построения и общая теория грамматики / В. Г. Адмони. – Л.: Просвещение, 1988. – 331 с.

2. Барчук В. Фазові дієслова в темпоральному континуумі тексту (на матеріалі оповідання Ольги Кобилянської «Valse melankolique») / В. Барчук // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов’янська філологія, 2011. – Випуск 545-546. – С. 197-203.

3. Білозір О. С. Проблема функціонально-семантичного поля фазовості у лінгвістиці / О. С. Білозір // Молодий вчений. – 2018. – № 5(1). – С. 102-106.

4. Бойченко Н. О. Семантичні параметри дії, що виражаються вербоїдами / Н. О. Бойченко // Наукові записки, 2001. – Том 18 – С. 32-35.

5. Бондарко А. В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии / А. В. Бондарко. – Л.: Наука, 1983. – 208 с.

6. Вінтонов М. О. Типологія форм присудка в сучасній українській мові [Електронний ресурс] / М. О. Вінтонов // Человек и наука, 1997. – Режим доступу: http://cheloveknauka.com/tipologiya-form-skazuemogo-v-sovremennom-ukrainskomyazyke#ixzz6L2Oizkg0

7. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська. – К.: Пульсари, 2004. – 398 с.

8. Гайсина Р. М. К вопросу о специфике значения глагола / Р. М. Гайсина // Известия АН СССР. Сер. литературы и языка. − 1982. − Т. 41. – № 1. − С. 59-64.

9. Гак В. Г. Высказывание и ситуация / В. Г. Гак // Проблемы структурной лингвистики. − М., 1973. − С. 325—372

10. Дишлева С. М. Адвербіальна дистрибуція лексико-семантичних груп українських дієслів: автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / С. М. Дишлева; НПУ ім. М.П. Драгоманова. – Київ, 2008. – 18 с.

11. Іванович М. Аналітичні засоби вираження фазового починального значення в українській мові / М. Іванович // Граматичні студії. Випуск 2. – 2016. – С. 28-32.

12. Караман С. О. Сучасна українська літературна мова [Електронний ресурс] / С. О. Караман. – Режим доступу: http://litmisto.org.ua/?p=6627

13. Кислякова Н. О. Синоніміка вираження присудка в українській мові: метод. реком. на допомогу вч. сер. шк. / Н. О. Кислякова. – Одеса, 1975. – 34 с.

14. Котова А. В. Структура процесуальної ознаки й особливості її інтенсифікації / А. В. Котова, І. В. Удовенко // Філологічні трактати. – 2013. –

Т.5. – №3. – С. 46-49.

15. Кульчицький І. М. Огляд підходів до семантичної класифікації дієслівної лексики / І. М. Кульчицький, М. О. Лукач // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Сер.: Філологічна. – 2013. – Вип. 34. – С. 112-114.

16. Куц О. В. Предикатна модифікація в дериваційній парадигмі простого речення [Електронний ресурс] / О. В. Куц. – Режим доступу: http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/22473/1/Kuts.pdf

17. Леута О. І. Дієслівні речення в українській літературній мові: структура, семантика, моделі: автореф. дис. – Київ, 2009. – 37 с.

18. Леута О. І. Структура і семантика дієслівних речень в українській літературній мові: [монографія] / Олександр Іванович Леута. – К.: Такі справи, 2008. – 208 c.

19. Лук’янова Г. Сполучуваність фазових дієслів та їх структурні моделі / Г. Лук’янова // Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Сер.: Філологічні науки. – 2010. – Вип. 89(3). – С. 65-68.

20. Маслов Ю. С. К основаниям сопоставительной аспектологии / Ю. С. Маслов // Вопросы сопоставительной аспектологии. – Л.: Наука, 1978. – С. 4-44.

21. Насилов Д. М. Проблемы тюркской аспектологии: акциональность / Д. М. Насилов. – М.: Наука, 1989. – 208 с.

22. Овчиннікова І. І. Часова локалізованість і фазовість як таксономічні ознаки дієслів в українській мові / І. І. Овчиннікова // Система і структура східнослов’янських мов. – 2012. – Вип. 6. – С. 106-112.

23. Павлова М. Н. Функционально-семантическое поле фазовости в русском и чувашском языках [Электронный ресурс] / М. Н. Павлова. – Режим доступа: http://www.dslib.net/sravnit-jazykoved/funkcionalno-semanticheskoe-pole-fazovosti-v-russkom-i-chuvashskom-jazykah.html

24. Пешковский А. М. Русский синтаксис в научном освещении. Изд. восьмое / А. Пешковский. – М.: УРСС, 2001. – 451 с.

25. Прокопенко І. М. Синтаксичні функції синсематичних дієслів: автореф. канд. філол. наук / І. М. Прокопенко. – Київ, 2005. – 20 с.

26. Cеливерстова О. Н. Второй вариант классификационной сетки и описание некоторых предикативных типов русского языка / О. Н. Селиверстова // Семантические типы предикатов: [монография] / [отв. ред. О. Н. Селиверстова]. – М.: Наука, 1982. – С. 86-157.

27. Сидоренко Т. М. Проблема лінгвокатегорії фазовості в науковій літературі / Т. М. Сидоренко // Наукові записки [Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя]. Сер.: Філологічні науки. – 2012. – Кн. 2. – С. 16-18.

28. Сидоренко Т. М. Система фазових значень дієслова з префіксом від- (віді-, од-, оді-) / Т. М. Сидоренко // Наукові записки [Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя]. Серія: Філологічні науки. – 2011. – К н. 2. – С. 69-71.

29. Сильницкий Г. Г. Семантические классы глаголов и их роль в типологической семасиологии / Г. Г. Сильницкий // Структурно—типологическое описание современных германских языков. — М., 1966. — 250 с.

30. Смеречинська О. В. Дисертація функціонально-семантичне поле граничності дії в німецький та українській мовах: дис. канд філ. наук / О. В. Смеречинська. – Львів, 2019. – 330 с.

31. Соколов О. М. Имплицитная морфология русского языка: монография // О. М Соколов // Гидромакс, 2010. – 183 с.

32. Соколова С. Фазовий характер видового протиставлення в сучасній українській мові / С. Соколова // Лінгвістичні студії. – 2013. – Вип. 26. – С. 53–60.

33. Титаренко Е. Я. Имплицитная категория фазовости в русском языке [Электронный ресурс] / Е. Я. Титаренко. – Режим доступа: https://cyberleninka.ru/article/n/implitsitnaya-kategoriya-fazovosti-v-russkom-yazyke

34. Храковский B. C. Семантика фазовости и средства её выражения / В. С. Храковский // Теория функциональной грамматики. – М.: Наука, 1987. – С. 153-178.

35. Шведова Н. Ю. Русский семантический словарь / Н. Ю. Шведова. – М.: РАН. Ин-т рус. яз., 2007. – Т. IV. – 952 c.

36. Штифорук Т. В. Візуалізація навчального матеріалу при оволодінні системою видо-часових форм дієслів у англійській мові / Т. В. Штифорук // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. – 2013. – Вип. 36. – С. 66-72.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

37. Іваничук Р. Вогненні стовпи / Р. Іваничук. – Харків: «Фоліо», 2009. – 269 с.

38. Іваничук Р. Мальви (Яничари) [Електронний ресурс] / Р. Іваничук. – Режим доступу: javalibre.com.ua

39. Іваничук Р. Хресна проща / Р. Іваничук. – Харків: Фоліо, 2012. – 41 с.

ДОДАТКИ

 

Вибірка дослідження з творів Р. Іваничука

№	Речення, що містять фазові дієслова	Фаза
1.	Однак до сварки між приятелями не дійшло. Дівчинка зникла, й хлопці мовчки подалися з гаю, вийшли на узлісся, звідки починалосяШинкарукове поле, а тоді Мирон побачив, як здобріли Йосафатові очі, він ударив побратима долонею по плечу й побіг межею в бік Солтисової гори; Йосафат погнався за ним, й довго вони бавилися в лапанки, аж поки з них не вивітрилася ворожість [вогнст, с. 4]	Початок
2.	Зголошувалися до комісара теж українські вояки, які служили в австрійському війську, – тож одного дня прийшов до батька капрал Іван Шинкарук. Батько ваш був освічений, мав за собою гімназію, й комісар узяв його за писаря до своєї канцелярії [вогнст, с. 4]	Початок
3.	Вони залишили ровери в крайнього господаря на Воловому йподалися крутим узвозом, що спинався на першу підгірську гряду, минули розсипаний у перелісках хутір Сакатуру й вийшли на Зруб, звідки починалася Боднарівка… [вогнст, с. 13]	Початок
4.	Думала Ганна, що вже ніколи його не побачить: перед Йорданом пішов Чарнота зі своєю сотнею рейдом на Покуття – там почалисявивози в Сибір: яке село врятує, а яке ні, десь погромить енкаведистський гарнізон, а десь обійде, зваживши свої сили, коли виграє бій, а коли… [вогнст, с. 194]	Початок
5.	А ще хочу тобі сказати, що в Сакатурі гарнізон розгромлений, твоя сестра Марія і її чоловік подалися до куреня Різуна в Чорний ліс, бо й Сакатуру, як сусідню Боднарівку, нині –завтра теж спалять. А Василь у нас… [вогнст, с. 202]	Початок
6.	Перед вечором, набувшись на пленері, ми подалися лісовою стежкою до тракту, й нам перейшов дорогу чоловічок у клепані [проща, с. 20]	Початок
7.	Ліді підійти до хлопця, взяти його під руку й заговорити з ним не про те, що зараз його мучить, – зовсім про щось інше: хай би розповів, чи працює вже над другим розділом повісті про Страдчівський монастир, або ж про останню прочитану книжку; їй з Ігорем цікаво, він уміє підхопити її думку й розвинути, незважаючи на те – погоджується з нею чи ні… [проща, с. 22]	Початок
8.	Ми всі ніби враз відчужилися, боялисязазирнути одне одному у вічі, щоб не піддатися ще більшому почуттю резиґнації і страху; сприяла нам у цьому темінь печери, проколена пломінчиком стаєнної ліхтарні, яка щедро освітлювала лише моє обличчя, й мені здалося, що на мене дивляться мої друзі з надією на розраду [проща, с. 33]	Початок
9.	— Назджаз! Я ж не бороню тобі ніколи. Зараз звелю запрягти карету. — Дозволь мені самій піти до неї, пішки... [проща, с. 140]	Початок
10.	У страдчівській пущі щойно починає розпаношуватися осінь: кольористі клени, тихо засинаючи, струшують із себе лапате листя, встелюють ними жухле моховиння, заквітчують золотистими узорами кущі глоду й ожини [проща, с. 11]	Початок
11.	Вона тільки-но зварила вечерю для монахів, зараз оголосять передвечірній намаз, і знову Мурах-баба гніватиметься, що дитина не вчиться впору ставати до молитви [мальви, с. 140]	Початок
12.	Народ тягнувся юрбами до центру, на в’ючених мулах і верблюдах пробивалися купці крізь натовп, тіснячи і тратуючи піших, викрикували гамали, вимагаючи вступатисяз дороги [мальви, с. 92]	Початок
13.	Антона Доленка й близько немає, Мирон Синютка, ставши після арешту народним депутатом Верховної Ради України, по вуха вліз у політику; Ореста… вона ні на мить не вступається з‑перед очей, але її немає, немає [проща, с. 11]	Початок
14.	Вся наша біда, Антоне, в тому, що ми не вміємо, навіть не насмілюємося ставатимодерними, ми так ніжно любимо свою ветху патріархальність, що й світського елеґанта Шевченка одягнули в старий кожух й аніруш не хочемо знімати ту одежу з нього; ми стали нецікаві світові, від нас тхне нафталіном… [проща, с. 35]	Початок
15.	Він хоче розпочати війну з ляхами і йде в тебе просити допомоги [мальви, с. 130]	Початок
16.	— Як, як він смів?! Ми шерть дали польським послам, як насмілився смердючий песпочати війну з Ляхистаном, не питаючи мене? [мальви, с. 147]	Початок
17.	Хмельницький послав гінця до хана з наказом негайно почати битву і чекав відповіді [мальви, с. 161]	Початок
18.	Вона тільки-но зварила вечерю для монахів, зараз оголосять передвечірній намаз, і знову Мурах-баба гніватиметься, що дитина не вчиться впору ставати до молитви [мальви, с. 140]	Початок
19.	Третього дня після смерті Амурата з самого ранку почав збиратися народ уздовж Ат-мейдану [мальви, с. 28]	Початок
20.	У страдчівській пущі щойно починає розпаношуватися осінь: кольористі клени, тихо засинаючи, струшують із себе лапате листя, встелюють ними жухле моховиння, заквітчують золотистими узорами кущі глоду й ожини [проща, с. 11]	Початок
21.	Батько запрягав коня до воза, мати вкидала якісь клунки й бохонці хліба у васаг, а над селом лунали зойки, люди метушилися й розбігалисяхто куди – в ліси, потоки й мочули; пані Марія вилізла на воза й потягнула за собою Мирона, і тої миті хлопець зустрівся поглядом з Йосафатом, який непорушне стояв біля своїх воріт поруч із дідом – пасічником Федором [вогнст, с. 4]	Продовження
22.	З галер виходили, кваплячись на ясир-базар, турецькі купці, йшлимаршовою колоною яничари – султанська охорона для кафського паші, поспішали мубашири відраховувати п’яту частину з татарського ясиру для турецького падишаха йшла османська неясить на кримську землю [Мальвич, с. 2]	Продовження
23.	Ця праця не заважала йому читати‑перечитувати заборонену літературу, яку виманював у старих комбатантів УСС, він потаємно запозичав твори Антона Крушельницького, Миколи Голубця та Степана Чарнецького товаришам, які згодом стали членами товариства «доморосів» [проща, с. 28]	Продовження
24.	Дитяча забаватривала безкінечно, закохані діти розумілися тільки їм відомою мовою і, змагаючись, втішалися, що можуть нею зізнаватися одне одному в найсокровеннішому… [вогнст, с. 18]	Продовження
25.	Євнухи розбіглись уздовж ряду, приглядалися до облич хлопців, запитували імена, принюхувалися, мов голодні пси, і кидали коротко: «В медресе», «на човни», «до саду». Хапали за руки, групували і швидко виводилиза ворота [мальви, с. 41]	Продовження
26.	Пані Марія лягла на сіно у васагу й задрімала, Мирон теж примостився біля неї, а вчитель пантрував, й коли книжка випала хлопцеві з руки, Шинкарук упізнав її, й згадалися йому колишні розмови з покійним уже нині Андрієм Чайковським: старий письменник розчулювався, згадуючи давно проминулу старовину [вогнст, с. 7]	Кінець
27.	У цей час у Бережанах ніхто з поляків ще не вірив у бліцкріг, військові комісаріатироз’їхалисяпо селах проводити мобілізацію; поліцаї забирали усіх чоловіків до п’ятдесяти років, зганяли їх до міста й не знали, що з ними робити… [вогнст, с. 23].	Кінець
28.	Повстанці забарикадувалися на горищі якоїсь хати в селі Устиянові, відстрілювались до останнього набою й під спів «Ще не вмерла Україна» підірвали себе гранатами… Нині таких героїв нараховуємо тисячами [вогнст, с. 30].	Кінець
29.	У партизанів, що залягли в сторожках, закінчувалися набої, кулеметні черги ставали все рідшими, а врешті зовсім стихли; тоді права сторожка вибухнула — островерхий дашок злетів у повітря, мов парасоля, і впав на сніг, а з лівої вийшов упівський старшина з піднятими руками…[вогнст, с. 113].	Кінець
30.	І саме в той мент, коли колядниці подалисявниз понад Брусторкою вбік Шепота, Андрій помітив, як із шешорського тракту звернув на Брустори військовий відділ і розсипався улоговиною обабіч дороги [вогнст, с. 194].	Кінець
31.	Весною тисяча вісімнадцятого року гіджри разом з багатьма галерами, каторгами і паштардами причалиладо Кафської пристані невелика турецька фреката [Мальвич, с. 2]. Дієслово причалила означає пристала до берега.	Кінець
32.	Для підтримання престижу нового війська Урхан сам записавсяв першу орту, а всьому корпусові дав герб — ложку, щоб нагадувала воїнам про те, що воювати вони мають за султанський харч [Мальвич, с. 31]	Кінець
33.	Андрійко запручався, заверещав, тоді йому заткали шматою рот і поскакали по безлюдді [Мальвич, с. 38]	Кінець
34.	Правда, по дорозі він прибрався трохи по-чужинецькі: приплюснуті дахи замість високих солом’яних стріх, мечеть під горою, кам’янистий грунт замість пухкого чорнозему, піщані гори замість степу, та все-таки повіяло знайомим рідним вітром із чужої долини, і перехрестилася Марія [Мальвич, с. 55]	Кінець
35.	І тут перевтомлені нерви здали, він затрусився від приступу божевільної люті, заверещав і, вихопивши з піхви кинджал, замахнувсяним на яничара -агу [Мальвич, с. 21]	Кінець
36.	Мальва порум’яніла, посвіжіла. Підстрибуючи на одній нозі, вона наспівувалату саму пісню, яка недавно лунала попереду кантари: про овець, про пахучі яйли, про красуню, що жде не діждеться молодого чабана із степів. [Мальвич, с. 54]	Кінець
37.	Вона зрозуміла, що трапилось у цю хвилину: дочку не злякав зикр дервішів, а заворожив; дитина увірувала в того аллаха, який заповнив тут весь її світ, свідомість, і, можливо, вже ніколи не схоче знати, яка віра була в її батьків, та й узагалі не повірить, що може бути щось інше, крім магометанського бога, на світі [Мальвич, с. 12]	Кінець
38.	– Непогано, але ж товариство під такою назвою існувало у Вільні ще за Міцкевича, – засумнівався Ігор. – І їх усіх пересадили, – вставила Ліда [проща, с. 13]	Кінець
39.	– Тому, що вони з любителів наук перетворилися на політиканів, – зауважив Антон. – Ми ж маємо бути лояльними [проща, с. 13]	Кінець
40.	– Який парадокс, – про щось розмірковувала вголос Ліда й не дбала про те, чи її слова доходять до свідомості Ігоря, думки якого враз перемістилися до станційної почекальні, де, напевне, ждуть електрички Ореста й Аркадій, а які вони обоє зараз, – підкочувалися до серця хлопця пекучі ревнощі [проща, с. 15]	Кінець
41.	Голубий мармур ще більше згущував синяву неба, тихо падали краплі і ледь брижилася поверхня води, а на дні – побачила Мальва – застигли рибки, що одна за одною розігналисяпо жолобці, яким витікала з басейну вода, і чомусь зупинилися в розгоні [мальви, с. 127]	Кінець
42.	Хлопець відчув, як назавжди розвіялисяйого надії на порятунок. Бо нема в людей власної волі для здійснення своїх бажань [мальви, с. 45]	Кінець
43.	Омар бажав обірвати нитку свого життя там, де воно могло б хоч на мить освітити шлях іншим своїм останнім спалахом [мальви, с. 118]	Кінець
44.	Проте ми таки зібралися у страдчівській печері на Дмитрія при світлі стаєнної ліхтарні, яку я захопив з собою з Янова, поставали за сповідальним каменем, щоб присягтися – хто що може зробити для укріплення духа зневоленого народу, бо іншої зброї в нас не могло бути [проща, с. 33]	Кінець
45.	Я втямив, що до вечора недалеко, й ночувати подамся в Янів до сестри, яка стала господинею в батьківському домі, й для згадок про доморосів залишилося в мене небагато часу, а ніхто з них не приходить на умовлене місце, щоб допомогти згадати минуле, що промайнуло, мов блискавка, і утопилось у пропасті літ [проща, с. 33]	Кінець
46.	Літала під час репетицій домовина понад сценою, осідала долі, й тоді з неї виходила прекрасна Сотниківна й простягала до Хоми руки, щоб затягнути його у відьомське пекло; Хома‑Аркадій описував крейдою довкруж себе кола й приговорював «хрест на мені, хрест на спині» [проща, с. 9]	Кінець
47.	Я перестав спілкуватися з товаришами, та коли вже перо спинилося і я прочитав написане – вперше відчув перевагу прози над віршем: у вірші ідея перебуває на службі в рими, а проза дає простір для вільного мислення [проща, с. 17]	Кінець
48.	З неї зійшов на берег сивобородий чоловік у білій чалмі і сірому арабському бурнусі [Мальвич, с. 2]	Кінець
49.	Думав я, що побачу темряву і глупоту, азустрівся з благородним прозрінням осліплених богатирів; думав я, що зустрінуся з озлобленням до мене, турка, а побачив високе благородство, пошану до розуму, ннависть до кайданів [Мальвич, с. 2]	Кінець
50.	... Надто рано почалось цього року літо в Криму. Шовковиця обсипалася, не доспівши, виноград не зав’язався, попадали жовті персики величиною з ліщиновий горіх, вітри не наганяли на небо ні одної хмаринки. Достигячмінь, ледве покривши собою сіру кам'янисту груду, і розвіялося половою виколосене просо [Мальвич, с. 4]	Кінець
51.	Вона не підвелася, тільки скрушноглянула на невільницю, потім її скляні очі надовго вп’ялися в татарина і враз погасли, збайдужіли [Мальвич, с. 6]	Кінець
52.	Вклонилася господареві до ніг, подякувала, похапцем зібрала свої мізерні пожитки, схопила дівчинку на руки і вибігла. Чвалувалакрутими вуличками, завмираючи від страху, що повернеться з міста туркеня і дожене її, бігла, ховаючись за кам'яними стінами, що заступали вікна будинків, квапиласядо північних кафських воріт, щоб вийти з тісного міста на волю [Мальвич, с. 7]	Кінець
53.	Дервіш повернувся до Марії спиною,зашепотів слова молитви, тихо подавсяу протилежний бік, а вона стоялазблідла, без надії, з простягнутими руками і не помічала, як синьоока Мальва безжурно бігає попід хребтом, зриває жовті квіти, що пришпилились головками до сухої землі [Мальвич, с. 7]	Кінець
54.	Протягом цілого рокуприбувалидо Золотого Рогу галери з трофеями, султан із військом повернувся аж весною [Мальвич, с. 16]	Кінець
55.	Великий візир Аззем-паша стоявнезворушно. Дивлячись на мертвого султана, промовивпівголосом: — Закінчилась династія Османів. Синів ти не народив, султане, а слабоумний брат твій Ібрагім не може правити імперією [Мальвич, с. 17]	Кінець
56.	Мовчазною процесієюпройшличерез подвір’я, минули султанську конюшню і зупинилися перед залізними дверима двірцевої темниці. Розступилися вартові, каштелян тюрми прогундосивтремтячим голосом: — Тільки з дозволу великого візира можу відчинити браму... [Мальвич, с. 18]	Кінець
57.	Адже коли мати стає байдужою до дітей і внуків, значить – постарілавона і збирається в дорогу на той світ [Мальвич, с. 20]	Кінець
58.	Тож у інших школах продовжувалась Ісламова наука. Козакипередали його полякам, щоб він цілих сім років, чекаючи викупу, навчався при варшавському дворі європейської витонченості й дипломатії [Мальвич, с. 24]	Кінець
59.	Рвонув коня, бризнуло каміння з-під копит і посипалося на дахи циганських хаток, що приліпилися під прямовисною скелею [Мальвич, с. 25]	Кінець
60.	Іслам-Гірей пришпоривконя і поскакав, минаючи Ашлама-сарай і медресе, до головного ханського палацу [Мальвич, с. 27]	Кінець
61.	Яничари вимагали підвищення плати за службу,домоглисявизнати їх кастою, рівною улемам; щоб мати запоруку серед духовенства, закріпилидев’яносто дев’яту орту за орденом Хаджі Бекташа [Мальвич, с. 33]	Кінець