Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“еоретико-методолог≥чн≥ засади досл≥дженн€ фазових д≥Їсл≥в в украњнськ≥й мов≥




–ќ«ƒ≤Ћ 1

“≈ќ–≈“» ќ-ћ≈“ќƒќЋќ√≤„Ќ≤ «ј—јƒ» ƒќ—Ћ≤ƒ∆≈ЌЌя ‘ј«ќ¬»’ ƒ≤™—Ћ≤¬ ¬ ” –јѓЌ—№ ≤… ћќ¬≤

 

1.1. ѕон€тт€ про фазов≥ д≥Їслова та ≥стор≥ю њх вивченн€

 

—емантична категор≥€ фазовост≥ активно вивчаЇтьс€, починаючи з 70-х рок≥в ’’ ст. ƒо тепер≥шнього часу широке висв≥тленн€ отримали проблеми, пов'€зан≥ з визначенн€м сутност≥ фази ≥ фазовост≥, питанн€ в≥дносини фазовост≥ до категор≥њ виду ≥ до категор≥њ аспектуальност≥ в ц≥лому [Ѕондарко, c. 78]. ѕри цьому найб≥льш важлив≥ питанн€ залишаютьс€ невир≥шеними. “ак, одн≥ вчен≥ не включають фазову детерм≥нац≥ю у систему ≥Їрарх≥чних аспектуальних в≥дносин, визначаючи њњ €к особливу ознаку [ћаслов, c. 18]. ≤нш≥ безпосередньо повТ€зують фазов≥сть з сутн≥стю аспектуальност≥ [Ќасилов, c. 72].

Ќаведене в≥дм≥нн≥сть не так вже суттЇво, набагато б≥льш важливе значенн€ маЇ в≥дм≥нн≥сть у визначенн≥ самоњ концепц≥њ фазовоњ под≥льност≥ процесу ≥ способ≥в њњ вираженн€ в украњнськ≥й мов≥. ѕо дан≥й проблем≥ також ≥снують дв≥ точки зору. ¬≥дпов≥дно до першоњ концепц≥њ, вираз значенн€ фазовост≥ не зв'€зуЇтьс€ з категор≥Їю виду. «г≥дно з другою Ц значенн€ фазовост≥ не т≥льки безпосередньо повТ€зуЇтьс€ з категор≥Їю виду, але ≥ визначаЇтьс€ €к в≥дношенн€ процесу, позначеного д≥Їсловом недосконалого виду, до одн≥Їњ з його фаз, ман≥фестував формою д≥Їслова доконаного виду.

«наченн€ фазовост≥ Ї нев≥дТЇмним складником семантичноњ структури д≥Їслова. ќднак визначенн€ фазовост≥ €к пон€тт€, концепц≥€ фазовост≥ €к системно-структурного компонента семантики д≥Їслова та можливост≥ д≥Їсл≥вних грамем виражати фазове значенн€ в≥дбивають р≥зне розум≥нн€ ц≥Їњ категор≥њ. ÷е, безумовно, повТ€зано ≥з в≥дсутн≥стю ч≥тко визначеноњ та мотивованоњ концепц≥њ базовоњ семантики д≥Їслова та ≥з р≥зним розум≥нн€м таких пон€ть, €к роди д≥Їсл≥вноњ д≥њ, аспектуальн≥сть, акц≥ональн≥сть, темпоральн≥сть та њх системно-структурних взаЇмозвТ€зк≥в [Ѕарчук, с. 197].

‘азисн≥сть Ч це категор≥€, значенн€ €коњ вказують на часову фазу даного факту, тобто виражають обмеженн€ процесу певною часовою константою в д≥апазон≥ в≥д початку виникненн€ до завершеност≥. ¬ основ≥ фазовоњ семантики лежать причиново-насл≥дков≥ в≥дношенн€, що виникають при з≥ставленн≥, з одного боку, значенн€ необмеженого процесу, а з ≥ншого Ц його обмеженн€. ќкрем≥ ключов≥ субстантиви здатн≥ поЇднувати навколо себе д≥Їслова ≥з значенн€м р≥зних фаз д≥њ, утворюючи, таким чином, парадигми. Ђ« одним ≥ тим самим ≥менником можуть поЇднуватис€ д≥Їслова р≥зних смислових пол≥в, причому зм≥нюЇтьс€ загальне категор≥альне значенн€ анал≥тичноњ структури. “ак створюЇтьс€ фразеолог≥чна парадигма, до певноњ м≥ри пор≥внювана з парадигмою морфолог≥чною. јле в≥д морфолог≥чноњ парадигми фразеолог≥чна в≥др≥зн€Їтьс€ б≥льшою р≥зноман≥тн≥стю засоб≥в, що використовуютьс€ дл€ вираженн€ аналог≥чного значенн€ й, особливо, неповнотою, оск≥льки реал≥зуютьс€ далеко не вс≥ можлив≥ сполукиї [Ѕойченко, с. 33].

«а своњм зм≥стом фазов≥сть не зб≥гаЇтьс€ н≥ з категор≥Їю виду, н≥ з≥ способами д≥Їсл≥вноњ д≥њ, з €кими вона, проте, т≥сно повТ€зана родо-видовими в≥дношенн€ми. ‘азов≥сть Ц пон€тт€ ширше, н≥ж вид ≥ спос≥б, воно побудоване на у€вленн≥ про початок, тривал≥сть ≥ завершен≥сть д≥њ. „ленован≥сть д≥њ на фази передбачаЇ њњ розвиток ≥ прогрес. –≥зн≥ етапи прот≥канн€ д≥њ й под≥л њњ на фази повТ€зан≥ з низкою семантичних ознак: ц≥л≥сн≥стю, ≥теративн≥стю, сер≥йностю, перервн≥стю, поновленн€м, миттЇв≥стю й тривал≥стю ≥ под. ≤нколи фазов≥сть називають Ђвнутр≥шн≥м часом д≥њї, що засв≥дчуЇ можлив≥сть вид≥ленн€ в пон€тт≥ Ђд≥€ї певних етап≥в њњ розвитку. ”€вленн€ про фазов≥сть даЇ змогу говорити про под≥л д≥й на тривал≥ й миттЇв≥. ”се це залежить в≥д того, ск≥льки ≥ €к≥ фази лежать в основ≥ реал≥зац≥њ д≥њ. якщо фаза лише одна Ц можна говорити про миттЇву д≥ю, наприклад: ј к≥нь раптово скаконув у хащу (Ѕ. √р≥нченко). якщо ж фаз к≥лька, у них можна вид≥лити початкову й к≥нцеву Ц варто говорити про тривалу результативну д≥ю, наприклад: Ћьотчик почав неквапом нар≥зати на сковород≥ €Їчню (ќ. √ончар). ” випадку, коли фаз багато, вони однотипн≥ й абстрагован≥ в≥д часовоњ ос≥, у€вн≥, сл≥д говорити вже не про д≥њ, а про д≥€льн≥сть субТЇкта, €ка перебуваЇ на перифер≥њ у€влень про власне д≥ю, €кщо взагал≥ не в концептуальному пол≥ Ђпроцесї чи Ђстанї, наприклад: –об≥тники працюють на монтаж≥ електрон≥ки, в≥дновлюють њњ, вињжджають до замовник≥в м≥кроскопи встановлювати (¬.  оротич) [ќвчинн≥кова, с. 108].

‘ункц≥онально-семантична категор≥€ фазовост≥ завжди ц≥кавила досл≥дник≥в. ” досл≥дженн€х ¬. —. ’раковського, €к≥ виконан≥ в межах парадигми функц≥ональноњ л≥нгв≥стики, охарактеризовано категор≥ю фазовост≥ €к функц≥онально-семантичне поле, у €кому вид≥лено три структурн≥ компоненти Ц семантичн≥ класи предикативних сл≥в (насамперед д≥Їсл≥в) ≥з фазовими значенн€ми; лексико-граматичн≥, граматичн≥ й контекстуальн≥ засоби, €к≥ актуал≥зують фазов≥ семи; слова ≥ словосполученн€ на позначенн€ певноњ фази д≥њ, що вживаютьс€ з лексичними класами д≥Їсл≥в першого компонента фазовоњ структури. ќстанн≥ два структурн≥ компоненти описан≥ огл€дово [’раковський, с. 153]. ‘азов≥сть €к мовна категор≥€ характеризуЇтьс€ р€дом ознак. «окрема, њй властива польова структура, €дро €коњ становл€ть анал≥тичн≥ синтетичн≥ д≥Їсл≥вн≥ форми. ƒо анал≥тичних засоб≥в вираженн€ фазових значень зараховують, окр≥м д≥Їсл≥в почати, зак≥нчити, продовжити, значний арсенал ≥нших лексичних одиниць ≥з фазовим значенн€м: кинутис€, вз€тис€, п≥ти, залишити тощо, напр.: ¬она (–усалка ѕольова)дл€ тебе дос≥ вже в≥нок зелено-€рий почала спл≥тати (Ћес€ ”крањнка). ƒо синтетичних форм зараховують не лише преф≥кси з фазовим значенн€м, але й ус≥ без вин€тку аф≥ксальн≥ засоби вираженн€ видових значень корел€тивного й деривац≥йного статусу. ” структурно-семантичн≥й модел≥ макропол€ фазовост≥ вид≥л€ють пол€ зачинноњ фазовост≥ (≥нгресиви, ≥нхоативи, ≥нцептиви); фази тривалост≥ д≥њ; фази завершенн€ д≥њ або переходу до нового етапу своЇњ реал≥зац≥њ.  ласиф≥кац≥€ вибудовуЇтьс€ на основ≥ нашаруванн€ навколо основноњ д≥Їсл≥вноњ семи (€дро становл€ть фазов≥ д≥Їслова) кожного пол€ диференц≥йних сем, €к≥ конкретизують дом≥нантне значенн€. ѕольова структура фазовост≥ передбачаЇ на€вн≥сть р≥зноман≥тних синон≥м≥чних способ≥в њњ реал≥зац≥њ з використанн€м не лише д≥Їсл≥вних засоб≥в, але й ≥нших частин мови, у результат≥ чого виникають синон≥м≥чн≥ синтаксичн≥ структури фазовими значенн€ми типу: стати сивим Ц посив≥ти (результативно-завершувальна фаза). ¬ основ≥ фазовост≥ Ц б≥нарна опозиц≥€. ” семантичному план≥ категор≥€ фазовост≥ в≥дображаЇ протиставленн€ початку й вичерпаност≥ д≥њ, хоча можуть бути вид≥лен≥ й пром≥жн≥ значенн€. ” будь-€кому випадку фаза не може визначатис€ поза в≥дношенн€м неперервного процесу до його перервност≥. √раничн≥сть процесу чи його наближенн€ до меж≥ Ц головна ознака фазовост≥. ќкрем≥ ви€ви фазовост≥ набувають суто граматичного характеру. “ак, значенн€ фазовост≥ вар≥юЇтьс€ в таких видових опозиц≥€х, €к≥ нос€ть корел€тивно-граматичний характер: розм≥щуватис€ Ц розм≥ститис€ (початок ≥ результат) [—идоренко, c. 17].

«м≥ст пон€тт€ Ђд≥Їслової повТ€зуЇтьс€ звичайно з пон€тт€ми Ђпроцес, д≥€, станї. јле, з одного боку, стан Ї спос≥б ≥снуванн€ в час≥ субстанц≥й ≥ в≥дношень м≥ж субстанц≥€ми, а процес Ц це безперервна посл≥довн≥сть стан≥в, що зм≥нюютьс€ в час≥, у звТ€зку з чим стан може бути визначений €к процес, схоплений у певний момент або пром≥жок часу. « ≥ншого боку, процесом Ї ≥ д≥€, безперервно повТ€зана з ви€вом у час≥ причини зм≥ни руху, тобто сили. « цього випливаЇ, що д≥€ Ї процесом, що асоц≥юЇтьс€ у св≥домост≥ людини з перенесенн€м руху, ≥з ви€вом сили, енерг≥њ, ≥з зм≥ною стан≥в, обумовленим певними причинами [18]. “аким чином, д≥њ ≥ стан €вл€ють собою р≥зновид процес≥в. ќтже, ≥нвар≥антною ознакою д≥Їслова, його значенн€м на р≥вн≥ мови Ї вираженн€ ним ≥снуванн€ в час≥. ≤накше кажучи, д≥Їслово репрезентуЇ субстанц≥њ Ц п≥дмети Ц €к ≥снуюч≥ в час≥, €к компоненти процесу. « цього погл€ду д≥Їслово можна визначити €к частину мови, що позначаЇ процесуальн≥сть.

ƒ≥Їслово Ї центральною частиною мови ≥ називаЇ динам≥чну ознаку. ” визначенн≥ д≥Їслова €к частиномовноњ категор≥њ, наведеному у Ђ“еоретичн≥й морфолог≥њ украњнськоњ мовиї ≤. ¬ихованц€ ≥  . √ороденськоњ, заф≥ксовано основн≥ категор≥йн≥ характеристики д≥Їслова, що зумовлюють його центральн≥сть у систем≥ частин мови. јвтори в≥домоњ граматики украњнськоњ мови зазначають, що д≥Їслово Ц Ђце центральний клас ознакових сл≥в, що виражають д≥њ, процеси та стани, виступають орган≥зац≥йним €дром елементарного простого реченн€, мають активну й широку валентн≥сть, найб≥льший наб≥р морфолог≥чних категор≥й ≥ виконують в реченн≥ основн≥ формально-синтаксичн≥ функц≥њ Ц присудка та головного члена односкладного реченн€ї [¬ихованець, с. 218]. ƒ≥Їсл≥вна багатом≥рн≥сть семантики проектуЇтьс€ на граматичн≥ категор≥њ ≥ синтаксичн≥ властивост≥ д≥Їслова. ƒ≥Їсл≥вна одиниц€ маЇ феноменальну здатн≥сть до симб≥озу значень, а властива њй сема реал≥зуЇтьс€ в≥д тексту до тексту кожного разу з ≥ншим в≥дт≥нком основного значенн€. –озр≥зн€ють д≥Їслова д≥њ, д≥Їслова ф≥зичного стану предмету, д≥Їслова душевного стану, а також д≥Їслова руху, характеристика €ких ≥ викликаЇ дискус≥ю серед л≥нгв≥ст≥в [Ўтифорук, с. 67]. ƒ≥Їслова €к основна форма лексичноњ репрезентац≥њ предикат≥в ≥з семантичноњ точки зору можуть розгл€датис€ €к сукупн≥сть семантичних компонент≥в р≥зного типу. ƒо значенн€ д≥Їсл≥в може належати ц≥ла сер≥€ семантичних Ђдоважк≥вї, що стосуютьс€ ситуац≥њ, €ка передуЇ д≥њ, що позначаЇтьс€, наступноњ ситуац≥њ, ф≥зичних або ≥нших ознак субТЇкта д≥њ, типу ≥нструмента або знар€дд€ д≥њ, способу д≥њ, мотиву д≥њ, мети д≥њ, ≥нтенсивност≥ д≥њ або градац≥њ ознаки, кванторним характеристикам субТЇкта або обТЇкта.

ќсобливий характер д≥Їсл≥в найвиразн≥ше ви€вл€Їтьс€ в складност≥, багатокомпонентност≥ та високому ступен≥ ≥Їрарх≥чност≥ њхньоњ семноњ структури.  р≥м того, у д≥Їслова досить важливою Ї синтаксична зумовлен≥сть окремих аспект≥в його значенн€, бо воно обовТ€зково м≥стить у своњй семантиц≥ не т≥льки парадигматичн≥, але й синтагматичн≥ компоненти зм≥сту. —воЇр≥дн≥сть д≥Їсл≥вноњ семантики пол€гаЇ у тому, що, кр≥м власне процесуальноњ ознаки, д≥Їслово найчаст≥ше м≥стить у своњй семантичн≥й структур≥ певну к≥льк≥сть субстанц≥йних сем Ц субТЇктну, обТЇктну, ≥нструментальну та ≥н., поЇднуючи у своЇму значенн≥ узагальнене у€вленн€ про типову м≥кроситуац≥ю ≥ в≥дпов≥дн≥ звТ€зки та в≥дношенн€. Ќайб≥льш значущ≥ компоненти типовоњ м≥кроситуац≥њ, €к≥ начебто вмонтован≥ в семантику д≥Їслова, набувають свого конкретного прочитанн€ в м≥кроконтекст≥. ќстанн≥м часом у розв≥дках ≥з функц≥ональноњ граматики анал≥з семантики д≥Їсл≥в повТ€зують ≥з характеристикою њхн≥х граматичних категор≥й, оск≥льки основним недол≥ком традиц≥йноњ граматики був недиференц≥йований п≥дх≥д до опису граматичних категор≥й, €ким формально надавали статус загальнод≥Їсл≥вних без урахуванн€ семантики д≥Їсл≥в, що значною м≥рою проектуЇ чи зумовлюЇ функц≥онуванн€ цих категор≥й. Ѕезперечним Ї той факт, що граматичн≥ класи д≥Їсл≥в сп≥вв≥дносн≥ з њхн≥ми семантичними типами чи визначен≥ ними. ƒ≥Їсл≥вн≥ одиниц≥ Ї здеб≥льшого предикатами Ц основними конструктивними центрами речень, у рол≥ €ких найповн≥ше реал≥зують свою семантику ≥ дистрибутивн≥ ознаки синтагматичного характеру. ќкр≥м загально-категор≥йного значенн€ д≥њ чи процесу, €кий розпод≥л€ють на власне д≥ю ≥ стан, у класиф≥кац≥њ д≥Їсл≥в багато досл≥дник≥в зважаЇ на так≥ ознаки д≥Їсл≥в, €к активн≥сть/пасивн≥сть, статичн≥сть/динам≥чн≥сть, субТЇктна/обТЇктна ор≥Їнтован≥сть [Ћеута 1, с. 9].

«наченн€ д≥Їслова складаЇтьс€ з компонент≥в двох р≥вн≥в: ≥Їрарх≥зованих сем, що в≥дображають ознаки денотату (денотативних сем), ≥ сем, що не п≥ддаютьс€ ≥Їрарх≥зац≥њ ≥ не повТ€заних безпосередньо з ознаками денотату. як в≥дзначаЇ –. ћ. √айс≥на, надбудовуватис€ можуть не т≥льки граматичн≥, але ≥ лексичн≥ семи. “ак≥ лексичн≥ семи, що надбудовуютьс€, здатн≥ в≥дображати субТЇктивне враженн€ в≥д денотату, його емоц≥йну або рац≥ональну оц≥нку, лог≥чне осмисленн€ тих асоц≥ац≥й, що визиваютьс€ денотатом тощо [√айсина, с. 59].

¬≥дпов≥дно до того, що елементи ситуац≥њ, под≥њ, що Ї денотатом д≥Їслова, можуть бути двох тип≥в:

1) предмети, що дискретно вид≥л€ютьс€, ≥ њхн≥ ознаки (субстанц≥њ); ≥

2) процеси (не субстанц≥њ) ≥ њхн≥ ознаки [√ак, с. 371], вир≥зн€Їтьс€ два типи денотативних сем: субстанц≥ональн≥ ≥ несубстанц≥ональн≥.  ожний ≥з цих тип≥в сем вишиковуЇтьс€ у св≥й ≥Їрарх≥чний р€д [ отова, с. 47]. Ќесубстанц≥ональн≥ семи визначають власне лексичне значенн€ д≥Їсл≥в, субстанц≥ональн≥ ж семи представл€ють лексико-синтаксичну частину њх значенн€, в≥дображають функц≥ональн≥, €к≥сн≥ ≥ к≥льк≥сн≥ ознаки предмет≥в Ц учасник≥в позначеноњ ситуац≥њ. Ќа чол≥ ≥Їрарх≥њ несубстанц≥ональних сем знаход€тьс€ найабстрактн≥ш≥ семи Ц сема буттЇвост≥ (або статичност≥) ≥ становленн€.

«г≥дно з досл≥дженн€ми “. ћ. —идоренко, фазов≥ д≥Їслова представлен≥ д≥Їсловами на позначенн€ таких фаз €к Ђпочатокї, Ђтривал≥стьї та Ђзавершенн€ї [—идоренко, с. 69]. ќ. ћ. —околова розгл€даЇ фазов≥ д≥Їслова €к категор≥ю сл≥в, процесуальн≥сть €к≥сть обмежена певною часовою межею в д≥апазон≥ в≥д моменту виникненн€ (початку) до завершеност≥ (зак≥нченн€) [—околов, с. 104].

ѕроблема обс€гу фазових д≥Їсл≥в виводить на питанн€ сп≥вв≥дношенн€ фазовост≥ ≥з видом. ўодо цього ≥снують пол€рн≥ думки. ¬≥домою Ї концепц≥€ ќ. ћ. ѕЇшковського, €кий не поширював значенн€ фазовост≥ на д≥Їслова доконаного виду [ѕешковский, с. 124]. «г≥дно з досл≥дником, не можна сказати Ђ€ начинаю заговоритьї чи Ђначну заговоритьї, Ђначинаю поговоритьї, Ђначинаю улететьї, Ђначинаю купитьї, Ђначинаю сестьї ≥ т.≥н. “ак само не можна сказати Ђпродолжаю заговоритьї чи Ђкончаю заговоритьї. ѕричина такоњ категоричност≥ пол€гаЇ в тому, що ќ. ћ. ѕЇшковський повТ€зував пон€тт€ фазовост≥ не з д≥Їю узагал≥, а ≥з процесом, в основ≥ €кого плинн≥сть, тобто в сучасн≥й терм≥нолог≥њ тривал≥сть [ѕешковский, с. 125]. ќтже, фазов≥ д≥Їслова Ц це д≥Їслова, що твор€ть анал≥тичн≥ форми фазового значенн€, внос€чи це значенн€ до тих д≥Їсл≥в, з €кими поЇднуютьс€ у складен≥ сполуки €к репрезентанти ≥дењ процесу в своЇму лексико-граматичному значенн≥: починаю, продовжую, зак≥нчую, а також стати, кинути, перестати, припинити ≥ т.≥н. ќтже, у ќ. ћ. ѕЇшковського фазов≥ д≥Їслова Ц засоби вираженн€ фазового значенн€, з формального погл€ду допом≥жн≥, лексично неповнозначн≥ (пор.: продовжую сп≥ватипродовжую л≥н≥ю (виступ, стосунки, моратор≥й ≥ т.≥н.)), тобто компоненти так званого д≥Їсл≥вного складеного присудка [Ѕарчук, с. 198].

ѕри досл≥дженн≥ вид≥в та часовоњ форми д≥Їсл≥в, ≤, ≤. ќвчинн≥кова визначила, що за своњм зм≥стом фазов≥сть д≥Їсл≥в не зб≥гаЇтьс€ н≥ з категор≥Їю виду, н≥ з≥ способами д≥Їсл≥вноњ д≥њ, з €кими вона, проте, т≥сно повТ€зана родо-видовими в≥дношенн€ми. ¬≥дпов≥дно, фазов≥ д≥Їслова Ц це категор≥€ сл≥в, €к≥ не лише характеризуютьс€ на€вн≥стю виду та д≥њ, але й побудован≥ на у€вленн≥ про

початок, тривал≥сть ≥ завершен≥сть д≥њ [ќвчинн≥кова, с. 108]. „ленуванн€ д≥њ на певн≥ фази означаЇ њњ динам≥чн≥сть. ƒ≥€ передбачаЇ розвиток ≥ прогрес. –≥зн≥ етапи прот≥канн€ д≥њ та њњ членуванн€ на фази семантично повТ€зан≥ з низкою характеристик: ц≥л≥сн≥стю, ≥теративн≥стю, сер≥йностю, перервн≥стю, поновленн€м, миттЇв≥стю й тривал≥стю ≥ под. ” звТ€зку з цим, ≤. ≤. ќвчинн≥кова називаЇ фазов≥ д≥Їслова Ц словами, €к≥ називають Ђвнутр≥шн≥й час д≥њї, тобто кожна д≥€ сп≥вв≥дноситьс€ з певним етапом. ”€вленн€ про фазов≥сть даЇ змогу говорити про под≥л д≥й на тривал≥ й миттЇв≥. ”се це залежить в≥д того, ск≥льки ≥ €к≥ фази лежать в основ≥ реал≥зац≥њ д≥њ. якщо фаза лише одна Ц можна говорити про миттЇву д≥ю, наприклад: ј к≥нь раптово скаконув у хащу (Ѕ. √р≥нченко). якщо ж фаз к≥лька, у них можна вид≥лити початкову й к≥нцеву Ц варто говорити про тривалу результативну д≥ю, наприклад: Ћьотчик почав неквапом нар≥зати на сковород≥ €Їчню (ќ. √ончар). ” випадку, коли фаз багато, вони однотипн≥ й абстрагован≥ в≥д часовоњ ос≥, у€вн≥, сл≥д говорити вже не про д≥њ, а про д≥€льн≥сть субТЇкта, €ка перебуваЇ на перифер≥њ у€влень про власне д≥ю, €кщо взагал≥ не в концептуальному пол≥ Ђпроцесї чи Ђстанї, наприклад: –об≥тники працюють на монтаж≥ електрон≥ки, в≥дновлюють њњ, вињжджають до замовник≥в м≥кроскопи встановлювати (¬.  оротич) [ќвчинн≥кова, с. 108].

“аксоном≥чн≥ ознаки фазових д≥Їсл≥в охарактеризован≥ в робот≥ ќ. Ћеути. ‘азов≥ д≥Їслова, на думку ќ. Ћеути, охоплюють не лише д≥Їслова д≥њ, а д≥Їслова процесу ≥ стану. ” д≥Їсловах стану фазов≥сть маЇ специф≥чне вираженн€, оск≥льки ус≥ фазу стану Ї ≥дентичними [Ћеута, c. 140]. Ѕ≥льше того, у досл≥дженн€х ќ. —ел≥вестровоњ фазов≥ д≥Їслова обТЇднують у соб≥ д≥Їслова д≥њ, процесу та стану в один клас [—еливестрова, c. 97]. Ќа користь того, що ц≥ одиниц≥ можуть бути обТЇднан≥ в одну таксоном≥чну групу, св≥дчить ≥ те, що вс≥ вони представл€ють в≥др≥зки на реальн≥й часов≥й в≥с≥ ≥ не можуть бути абстрагован≥ в≥д нењ, тобто ≥ д≥€, ≥ стан, ≥ процес репрезентують у мов≥ реальн≥ ситуац≥њ, €к≥ мали, мають або матимуть м≥сце в той чи ≥нший час. ќднак лог≥ка досл≥дника ≥ власне мовний матер≥ал засв≥дчують, що все ж таки ц≥ д≥Їсл≥вн≥ одиниц≥ попри наведену схож≥сть в актуал≥зац≥њ у€влень про навколишню д≥йсн≥сть представл€ють р≥зн≥ семантичн≥ сутност≥.

” досл≥дженн€х м≥сц€ фазових д≥Їсл≥в у класиф≥кац≥€х д≥Їсл≥вноњ лексики, ≤. ћ. ѕрокопенко, в≥дносить њх до класиф≥кац≥њ, в основ≥ €коњ лежить сема активност≥:

1) ƒейктичн≥ д≥Їслова Ц це семантичн≥ д≥Їслова, €к≥ мають найзагальн≥ше процесуальне значенн€ ≥ м≥ст€ть лише вказ≥вку на д≥ю, що може поЇднуватис€ з додатковими семами.

2) ‘азов≥ д≥Їслова Ц семантичн≥ д≥Їслова, €к≥ позначають р≥зн≥ фази процесу: початок, продовженн€ (розгортанн€), к≥нець.

3)  вал≥ф≥кативн≥ д≥Їслова Ц семантичн≥ д≥Їслова, процесуальна ознака €ких поЇднуЇтьс€ з €скраво вираженими оц≥нно-квал≥ф≥кативними семами [ѕрокопенко, с. 7].

ё. ƒ. Ўведова в≥дводить фазовим д≥Їсловам у класиф≥кац≥њ м≥сце серед д≥Їсл≥в д≥њ та д≥Їсл≥в стану. ƒосл≥дниц€ стверджуЇ, що що природ≥ д≥Їслова €к ц≥л≥сного класу в≥дпов≥даЇ протиставленн€. ƒо першого члена цього протиставленн€ вход€ть: 1) д≥Їслова з ослабленою повнозначн≥стю, неповнозначн≥ д≥Їслова (д≥Їслова-звТ€зки ≥ нап≥вповнозначн≥ д≥Їслова, фазов≥ д≥Їслова, модальн≥ д≥Їслова, д≥Їслова звТ€зк≥в, в≥дношень та найменуванн€), дейктичн≥ д≥Їслова; 2) д≥Їслова бутт€, а також д≥Їслова, що називають ≥снуванн€, що самови€вл€Їтьс€ та безпосередньо сприймаЇтьс€. ƒо другого члена цього протиставленн€ належать: 1) д≥Їслова з≥ значенн€м власне активноњ д≥њ, д≥€льност≥, д≥€льн≥сного стану; 2) д≥Їслова, що називають р≥зн≥ неактивн≥ процесуальн≥ стани [цит. за  ульчицький, с. 113].

‘азовими модиф≥каторами з≥ значенн€м початку д≥њ, стану або процесу Ї д≥Їсл≥вн≥ невласне-звТ€зки: починати, братис€, стати, заходжуватис€ й ≥н., дом≥нантою семантики €ких Ї починати, наприклад: ј бджол€че жало хоч ≥ болить, зате вже коли почнеш плакати, д≥д уже чи мати дають зразу м≥дну коп≥йку, €ку треба прикладати до болючого м≥сц€ (ќ. ƒовженко); ” мене защем≥ло в горл≥, а тут ще ши€ почала бол≥ти од шапки (ќ. ƒовженко); ћи заходились розкувать своњм невольникам кайдани (“. Ўевченко). ѕредикатну модиф≥кац≥ю з≥ значенн€м продовженн€, триванн€ д≥њ, стану, процесу забезпечують фазов≥ модиф≥катори продовжувати, лишатис€, зоставатис€ та ≥н., дом≥нантою значенн€ €ких Ї продовжувати: –об≥тники продовжували лагодити стелю. ‘азовими модиф≥каторами з≥ значенн€м завершенн€ д≥њ, процесу, стану Ї завершувати, к≥нчати, припинити, кинути тощо, дом≥нантою семантики €ких Ї завершувати. Ќаприклад: ѕот≥м хмари застигли, перестали рухатис€Е (√. “ютюнник); ƒ≥д ћаксим перестав бути задумливим ≥ насупленим (ё. «банацький); “имко так ≥ залишивс€ сид≥ти не розд€гнувшись (√. “ютюнник) [9, с. 302].

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2020-07-04; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1179 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

“ак просто быть добрым - нужно только представить себ€ на месте другого человека прежде, чем начать его судить. © ћарлен ƒитрих
==> читать все изречени€...

734 - | 561 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.016 с.