2.2. Граматичні особливості вживання фазових дієслів у творах Р. Іваничука
Граматичний характер фазовості проявляється у видових опозиціях: усі видові пари розподіляються за трьома типами фазових відносин, тобто містять фазовий інваріант видового протиставлення. Розглянемо типи фазових відносин:
1. Процесно-завершальний, що зустрічається у видових парах. Кінець процесу зазвичай пов’язаний з досягненням внутрішнього межі, з результатом: робити – зробити; відкривати – відкрити; вирішувати – вирішити; згадувати згадати і т.п. Тут фазові відносини відповідають семантичної формулі «робив, робив і нарешті зробив».
2. Починальний-процесний: висвітлити – висвітлювати; зрозуміти – розуміти; очолити – очолювати і ін. В цих парах дієслово називає початок подальшого процесу або значення «зрозумів і тепер розумію».
3. Лише один раз – багаторазовий (одиничність – повторюваність, серійність процесу: відвідати – відвідувати; трапитися – траплятися; з’явитися – бути (в значенні «приходити куди-небудь»), Підстрибнути – підстрибувати і т.ін. Цей тип фазових відносин є універсальним, а для видових пар – тривіальним, Протиставлення «одиничність – багаторазовість» служить умовою об’єднання дієслів e видову пару. D інших видових парах є і нетривіальні відмінності, а в парах типу траплятися – трапитися їх немає [Титаренко].
Тимчасова послідовність, яка фіксує фазовість, носить особливий характер. Її не можна ототожнювати з граматичним часом, з яким фазовість пов’язана опосередковано через вид і через способи дієслівної дії. Фазовість в аспекті часової тривалості – це послідовність подій, де точкою відліку є момент, починаючи з якого дія або стан мисляться як існуючі, що продовжуються, або момент, після настання якого дія або припиняється, або обривається у часі, хоча потенційно здатна до продовження. Фазові дієслова не копіюють, а доповнюють видові характеристики дієслів. Крім того, вони функціонують в умовах, де вид не може служити способом характеристики ситуації, зокрема, якщо фазова ситуація виражена віддієслівним іменником або прикметником. Фазова лексика структурно організовує текст. Отже, фазова лексика розглядається як альтернатива морфологічному способу вираження аспектуальних характеристик, здатну більш чітко передавати членування дієслівної дії. В умовах контексту фазові дієслова можуть передавати такі дії, як одноактну, багаторазову, раптову, інтенсивну [Павлова].
Утворення однослівних дієслів, що позначають початок дії, в українській мові обмежено незначною кількістю префіксів за-, з- (у широкому семантичному контексті дієслів): заговорити, збурити, зазирнути, наприклад:
Ліді підійти до хлопця, взяти його під руку й заговорити з ним не про те, що зараз його мучить, – зовсім про щось інше: хай би розповів, чи працює вже над другим розділом повісті про Страдчівський монастир, або ж про останню прочитану книжку; їй з Ігорем цікаво, він уміє підхопити її думку й розвинути, незважаючи на те – погоджується з нею чи ні… [проща, с. 22].
Ми всі ніби враз відчужилися, боялися зазирнути одне одному у вічі, щоб не піддатися ще більшому почуттю резиґнації і страху; сприяла нам у цьому темінь печери, проколена пломінчиком стаєнної ліхтарні, яка щедро освітлювала лише моє обличчя, й мені здалося, що на мене дивляться мої друзі з надією на розраду [проща, с. 33].
— Назджаз! Я ж не бороню тобі ніколи. Зараз звелю запрягти карету.
— Дозволь мені самій піти до неї, пішки... [проща, с. 140].
Значення початкової фази може передаватися аналітичними інфінітивними сполуками з дієсловами-зв’язками: починати, ставати.
Вона тільки-но зварила вечерю для монахів, зараз оголосять передвечірній намаз, і знову Мурах-баба гніватиметься, що дитина не вчиться впору ставати до молитви [мальви, с. 140].
Вся наша біда, Антоне, в тому, що ми не вміємо, навіть не насмілюємося ставати модерними, ми так ніжно любимо свою ветху патріархальність, що й світського елеґанта Шевченка одягнули в старий кожух й аніруш не хочемо знімати ту одежу з нього; ми стали нецікаві світові, від нас тхне нафталіном… [проща, с. 35].
Він хоче розпочати війну з ляхами і йде в тебе просити допомоги [мальви, с. 130].
— Як, як він смів?! Ми шерть дали польським послам, як насмілився смердючий пес почати війну з Ляхистаном, не питаючи мене? [мальви, с. 147].
Хмельницький послав гінця до хана з наказом негайно почати битву і чекав відповіді [мальви, с. 161].
Поширеність іменників поряд з даними мовними засобами зумовлена їхньою схильністю передавати додаткові характеристики дії, а саме: дієслово братися (до роботи) несе у собі відтінок початку тривалої дії, вступати (у конфлікт) – значення включення в якусь дію чи процес, кидатися (у сльози) – значення з відтінком більш високого ступеня енергії, вирушати (в дорогу) – відтінок рішучості, входити (в права), впадати (в сон) – семантику виникнення стану, підніматися (на захист) передбачає важливий суспільний захід. Дієслова вдаватися, пускатися (на хитрощі) конкретизують дію, чіткіше вказуючи на початок процесу.
Народ тягнувся юрбами до центру, на в’ючених мулах і верблюдах пробивалися купці крізь натовп, тіснячи і тратуючи піших, викрикували гамали, вимагаючи вступатися з дороги [мальви, с. 92].
Антона Доленка й близько немає, Мирон Синютка, ставши після арешту народним депутатом Верховної Ради України, по вуха вліз у політику; Ореста… вона ні на мить не вступається з‑перед очей, але її немає, немає [проща, с. 11].
Перевага дієслів на позначення кінцевої фази полягає:
– у порівнянні зі словотвірними засобами (префікси до-, від-, пере-: дов’язати, відбіліти, перебоятися)
– Непогано, але ж товариство під такою назвою існувало у Вільні ще за Міцкевича, – засумнівався Ігор.
– І їх усіх пересадили, – вставила Ліда [проща, с. 13].
– Тому, що вони з любителів наук перетворилися на політиканів, – зауважив Антон. – Ми ж маємо бути лояльними [проща, с. 13].
– Який парадокс, – про щось розмірковувала вголос Ліда й не дбала про те, чи її слова доходять до свідомості Ігоря, думки якого враз перемістилися до станційної почекальні, де, напевне, ждуть електрички Ореста й Аркадій, а які вони обоє зараз, – підкочувалися до серця хлопця пекучі ревнощі [проща, с. 15],
– у використанні аналітичних інфінітивних форм (дієслова-зв’язки: перестати, закінчити, припинити). Сутність цього полягає у тому, що фазові дієслова здатні передавати процеси, які не можуть виразитися однослівними дієсловами, а також мають додаткові характеристики цих процесів. Наприклад, дієслова розігнати, розвіяти передбачають субстантиви із значенням психологічного стану (сон, сум), обірвати (життя) – характеризується різким припиненням процесу, випасти (з уваги), вилетіти (з пам’яті) – раптовістю дії. Значення дієслів вилізти (з боргів), вибитися (з сил), зламати (присягу) мають відтінок інтенсивної дії. Дієслова виводити, виходити, відходити означають відштовхування, ухиляння від дії чи процесу. Наприклад:
Євнухи розбіглись уздовж ряду, приглядалися до облич хлопців, запитували імена, принюхувалися, мов голодні пси, і кидали коротко: «В медресе», «на човни», «до саду». Хапали за руки, групували і швидко виводили за ворота [мальви, с. 41]. Виводили – це дієслово, яке означає продовження і тривалість процесу.
Голубий мармур ще більше згущував синяву неба, тихо падали краплі і ледь брижилася поверхня води, а на дні – побачила Мальва – застигли рибки, що одна за одною розігналися по жолобці, яким витікала з басейну вода, і чомусь зупинилися в розгоні [мальви, с. 127]. Дієслово розігналися передає значення завершеності руху.
Хлопець відчув, як назавжди розвіялися його надії на порятунок. Бо нема в людей власної волі для здійснення своїх бажань [мальви, с. 45]. Розвіялися (надії) має значення завершеності дії. У цьому контексті це дієслово означає зникнення будь-яких надій.
Омар бажав обірвати нитку свого життя там, де воно могло б хоч на мить освітити шлях іншим своїм останнім спалахом [мальви, с. 118]. Дієслово обірвати у цьому контексті передає значення швидкого обривання процесу.
Таким чином, фазові дієслова, хоча і тісно пов’язані з видовими характеристиками, незважаючи на це, мають свою самостійність. Фазовість – один зі способів дії, який служить на синтаксичному рівні і характеризує різні способи протікання дії у її зв’язку з іншими подіями тексту.
Фазові дієслова бувають доконаного і недоконаного виду. Перші співвідносяться з фазами початку і тривалості. Другі співвідносяться з дієсловами на позначення фази кінця.
З галер виходили, кваплячись на ясир-базар, турецькі купці, йшли маршовою колоною яничари – султанська охорона для кафського паші, поспішали мубашири відраховувати п’яту частину з татарського ясиру для турецького падишаха йшла османська неясить на кримську землю [Мальвич, с. 2]. Дієслова виходили та йшли вказують на тривалість процесу, а відповідно, дія продовжувалася протягом певного часу.
З неї зійшов на берег сивобородий чоловік у білій чалмі і сірому арабському бурнусі [Мальвич, с. 2]. Фазове дієслово зійшов вжите у доконаному виді і передає значення завершеної дії. Зійшов на берег у контексті означає, що чоловік покинув судно і спустився на землю.
Думав я, що побачу темряву і глупоту, а зустрівся з благородним прозрінням осліплених богатирів; думав я, що зустрінуся з озлобленням до мене, турка, а побачив високе благородство, пошану до розуму, ннависть до кайданів [Мальвич, с. 2]. Фазові дієслова зустрівся і побачив мають форму доконаного виду і констатують факт відбування певних подій, зустрічі і споглядання людиною величі і благородства.
Тим не менше, дієслова на позначення фази початку, можуть також вживатися у формі доконаного виду, якщо вони вживаються у минулому часі:
... Надто рано почалось цього року літо в Криму. Шовковиця обсипалася, не доспівши, виноград не зав ’язався, попадали жовті персики величиною з ліщиновий горіх, вітри не наганяли на небо ні одної хмаринки. Достиг ячмінь, ледве покривши собою сіру кам'янисту груду, і розвіялося половою виколосене просо [Мальвич, с. 4]. Дієслово почалось вказує на фазу початку дії. Воно вживається у минулому часі у формі доконаного виду. Сукупність дієслів обсипалася, не зав’язався, не наганяли, достиг, розвіялося пояснюють, чому не літо почалося рано. Вони мають форму доконаного виду і вживаються у минулому часі.
Вона не підвелася, тільки скрушно глянула на невільницю, потім її скляні очі надовго вп ’ялися в татарина і враз погасли, збайдужіли [Мальвич, с. 6]. У цьому реченні дієслова доконаного виду не підвелася, глянула, вп’ялися, погасли вказуються за завершальну фазу. У цьому прикладі фазові дієслова доконаного виду вживаються для опису послідовності дій невільниці.
Адже коли мати стає байдужою до дітей і внуків, значить – постаріла вона і збирається в дорогу на той світ [Мальвич, с. 20]. Дієслово постаріла у доконаному виді вказує на процес старіння. Постаріти означає досягти похилого віку.
Підсумовуючи вищевикладене, за граматичними характеристиками фазові дієслова мають форму доконаного або недоконаного виду. Вони можуть вказувати на одноразову або багаторазову дію, реалізувати значення процесуальності або тривалості тощо.
