Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


‘ункц≥ональне навантаженн€ фазових д≥Їсл≥в у реченн≥




1.3. ‘ункц≥ональне навантаженн€ фазових д≥Їсл≥в у реченн≥

 

‘азов≥ д≥Їслова в структур≥ реченн€ не виконують самост≥йних синтаксичних функц≥й, а лише ускладнюють д≥Їсл≥вн≥ форми, що вход€ть з ним до одного синтаксичного блоку. ‘азов≥ д≥Їслова набувають в≥дпов≥дноњ граматичноњ форми, а основне д≥Їслово стоњть у форм≥ ≥нф≥н≥тива. Ќаприклад: ¬≥н давно вже перестав загравати з старими робот€щими украњнськими сел€нами-старостамиЕ (ƒовженко); ќб≥д приходивс€ посередин≥ лекц≥њ, його лишали об≥дати ( оцюбинський); ћоже, не один багач, почувши ту  армелеву п≥сню, покидав сп≥вати (¬овчок); “арас зрозум≥в, що б≥й програно, ≥ почав голосно плакати (ƒовженко). —аме у структур≥ складеного д≥Їсл≥вного предиката (фазове д≥Їслово + ≥нф≥н≥тив) фазов≥ д≥Їслова мають найб≥льший ступ≥нь послабленн€ своЇњ семантики. Ќав≥ть €кщо в реченн≥ в≥дсутн≥й поЇднаний з фазовим д≥Їсловом ≥нф≥н≥тив, що несе основне лексичне навантаженн€, в≥н все-таки передбачаЇтьс€ за зм≥стом. Ќаприклад: «ачинаю цей щоденник не тому, що хочетьс€ побавитис€ у великого (—имоненко) Ц фазовим д≥Їсловом не лише програмуЇтьс€ обТЇкт та ≥мпл≥цитний субТЇкт, але й опущений ≥нф≥н≥тивний компонент предиката (зачинаю писати, вести, нотувати тощо) [ѕрокопенко, с. 11].

 онтекстуально фазового значенн€ можуть набувати д≥Їслова, €к≥ належать до ≥нших семантичних груп, наприклад, д≥Їсл≥в конкретноњ д≥њ чи руху ≥ перем≥щенн€ в простор≥ (вступити в, завТ€зати, кинути, п≥ти, с≥дати, п≥рнути, порвати тощо). ‘ункц≥онуванн€ таких лексичних одиниць у фазовому пол≥ зумовлюЇ њх групуванн€ навколо фаз початку, триванн€ ≥ зак≥нченн€ д≥њ, утворюючи при цьому сп≥вв≥дносн≥ р€ди [ѕрокопенко, с. 11].

‘азов≥ д≥Їслова, €кщо вони вживаютьс€ у форм≥ присудка, виконують так≥ функц≥њ:

1) висловлюють модально-часове значенн€ присудка;

2) доповнюють його основне ≥нформативне значенн€.

Ћексичне значенн€ фазового д≥Їслова включаЇ вказ≥вку на початок, к≥нець, продовженн€ д≥њ: почати (починати), стати, зак≥нчити, залишитис€, вз€тис€ (прийматис€), продовжувати, перестати, припинити, кинути (кидати) ≥ под≥бн≥. ¬они можуть виконувати функц≥њ вираженн€ емоц≥йноњ оц≥нки д≥њ: любити, бо€тис€, бо€тис€ ≥ т.≥н.

‘азов≥ д≥Їслова вказують на момент початку переб≥гу д≥њ, вираженого основним компонентом, ≥, таким чином, не усв≥домлюютьс€ самост≥йно. ¬они €к би зливаютьс€ з ≥нф≥н≥тивом, граючи при ньому роль своЇр≥дного показника моменту прот≥канн€ д≥њ (початок, продовженн€, к≥нець). «авд€ки цьому конструкц≥€ присудка маЇ ц≥л≥сн≥стю: обидва д≥Їслова взаЇмно доповнюють один одного.

√раматичний устр≥й включаЇ р≥зн≥ типи системно-структурноњ орган≥зац≥њ категор≥альних €вищ Ц не т≥льки системи (п≥дсистеми) у рамках окремих мовних р≥вн≥в, але ≥ м≥жр≥внев≥, р≥знор≥внев≥ системи, основан≥ на обТЇднанн≥ й взаЇмод≥њ морфолог≥чних, синтаксичних, словотворчих, лексико-граматичних та лексичних елемент≥в. “ак≥ системи Ц двоб≥чн≥ зм≥стово-формальн≥ Їдност≥, €к≥ формуютьс€ граматичними одиниц€ми, класами та категор≥€ми разом ≥з взаЇмод≥ючими з ними на семантичн≥й основ≥ засобами р≥зних мовних р≥вн≥в, прийн€то називати функц≥онально-семантичними пол€ми. —истема фазових д≥Їсл≥в в украњнськ≥й мов≥ в≥дноситьс€ до граматичноњ будови мови, представл€Ї собою особливий њњ аспект Ц семантично обТЇднан≥ р≥знор≥внев≥ мовн≥ елементи (з граматичною основою), утворюючи той потенц≥ал функц≥й ≥ засоб≥в, котрий реал≥зуЇтьс€ в мов≥.  ожна граматика м≥стить у соб≥ функц≥ональний аспект. ¬≥н так або ≥накше поданий ≥ в формальн≥й за походженн€м граматиц≥, тобто в граматиц≥, що посл≥довно рухаЇтьс€ в≥д форми до значенн€. якщо функц≥онуванн€ граматичних одиниць у взаЇмод≥њ з елементами р≥зних мовних р≥вн≥в стаЇ спец≥альним обТЇктом анал≥зу, то, доведено, що йдетьс€ мова про суттЇв≥ ознаки функц≥ональноњ граматики. якщо ж кр≥м напр€мку в≥д форми до семантики в граматичному опис≥ використовуЇтьс€ протилежний напр€мок Ц в≥д семантичних категор≥й до формальних засоб≥в њх вираженн€, то тип функц≥ональноњ граматики виступаЇ у вс≥й повнот≥ своњх ознак ѕон€тт€ функц≥онально-семантичного пол€ в≥дображаЇ €вище взаЇмод≥њ елемент≥в р≥зних мовних р≥вн≥в, що в повн≥й м≥р≥ розкриваютьс€ при њх функц≥онуванн≥ в мов≥. јле системно-мовн≥ основи Їдност≥ типу функц≥онально-семантичного пол€ закладен≥ у самому €др≥ граматичноњ будови мови, €др≥ граматичноњ категор≥альност≥. “аким чином, граматичний устр≥й мови маЇ Ђпольовуї структуру з максимально граматикал≥зованим €дром та лексико-граматичною перифер≥Їю. ÷€ частина граматики включаЇтьс€ у б≥льш широку сферу будови мови, що охоплюЇ все категор≥альне не т≥льки в граматиц≥, але й в лексиц≥, а також у фонетиц≥. √раматична категор≥альн≥сть ≥ граматична будова мови €вл€ють собою центр, €дро б≥льш ширшоњ сфери мовленнЇвоњ категор≥альност≥ ≥ мовленнЇвоњ будови. √раматичн≥ одиниц≥, класи та категор≥њ Ї основними нос≥€ми особисто граматичноњ семантики Ц категор≥альних значень. ÷≥ значенн€ м≥ст€ть в соб≥ пон€т≥йне €дро, мають пон€т≥йну основу Ц усе це суто мовн≥ законом≥рност≥. Ђ¬ зм≥ст≥ граматичних клас≥в та категор≥й другор€дну або дом≥нуючу функц≥ю можуть виконувати, пор€д ≥з семантичними, також ≥ внутр≥шньомовн≥ структурн≥ функц≥њ, €к≥ не повТ€зан≥ безпосередньо з розумовим (пон€т≥йним) зм≥стом ≥ не в≥дображають позамовних в≥дношеньї [јдмони, с. 84]. ÷е посилюЇ особисто мовну специф≥ку граматичноњ будови. «верненн€ до правил функц≥онуванн€ граматичних одиниць вимагаЇ виходу в широку галузь взаЇмод≥њ елемент≥в р≥зних р≥вн≥в ≥ аспект≥в мови у висловлюванн≥. —истема граматичних одиниць, клас≥в ≥ категор≥й разом з правилами њх функц≥онуванн€ Ц це не найвища Ђпозиц≥€ї у всьому тому, що повТ€зане з мовою та з њњ використанн€м. ÷€ система п≥дпор€дкована тому, дл€ чого вона служить, Ц формуванню та вираженню (у взаЇмод≥њ з лексикою ≥ з опорою на лексику) розумового зм≥сту. ѕри такому розум≥нн≥ граматики в њњ сферу включаЇтьс€ широке коло проблем сп≥вв≥дношенн€ пон€т≥йних категор≥й та њх мовленнЇвого вт≥ленн€, њх мовноњ семантичноњ ≥нтерпретац≥њ у зм≥ст≥ категор≥й украњнськоњ мови.

якщо погодитис€ з тим, що фазов≥ значенн€ в≥дпов≥дають етапам д≥њ у час≥, то, очевидно, що поЇднуватис€ з цими значенн€ми можуть д≥Їслова, €к≥ означають д≥ю, а та в свою чергу локал≥зуЇтьс€ у час≥, за своЇю природою може припин€тис€ або поновлюватис€. ƒ≥Їслова, €к≥ означають локал≥зован≥сть д≥њ у час≥, поЇднуютьс€ з фазовими д≥Їсловами. —права в тому, що локал≥зован≥ д≥њ у час≥ можуть бути двох вид≥в. ќдн≥ д≥њ майже не мають часовоњ тривалост≥. „ас њх зд≥йсненн€ сп≥вв≥дноситьс€ з точкою на часов≥й ос≥, ≥накше з моментом часу. ÷е миттЇв≥ д≥њ, котр≥ виконуютьс€ Ђодним рухом, за один разї. ¬ ≥нших д≥й час зд≥йсненн€ €вл€Ї собою в≥др≥зок, €кий можна в≥дкласти на часов≥й ос≥, ≥ котрий, таким чином, €вл€Ї собою певний пер≥од часу. ÷е не миттЇва, або тривала д≥€, а д≥€ €ка в≥дбуваЇтьс€ прот€гом певного, встановленого пер≥оду. “≥льки у локал≥зованих у час≥ д≥€х можна вид≥лити етапи, котр≥ прийн€то називати фазами, ≥, в≥дпов≥дно, т≥льки ц≥ д≥њ поЇднуютьс€ з фазовими значенн€ми [Ѕ≥лоз≥р].

 атегор≥€ фазовост≥ т≥сно перепл≥таЇтьс€ з морфолог≥чними категор≥€ми виду й часу. «Т€суванню характеру њхньоњ сп≥вв≥днесеност≥ в словТ€нських мовах присв€чено чимало праць [—околова, с. 180], автори €ких переконливо довод€ть, що фазов≥сть пронизуЇ всю систему д≥Їсл≥вних форм. Ќайт≥сн≥шим ви€вл€Їтьс€ звТ€зок фазовост≥ з категор≥Їю виду, адже њх обидв≥ усв≥домлюють через пон€тт€ ц≥л≥сност≥ та розчленованост≥ д≥њ. ” найширшому розум≥нн≥ сутн≥сть ц≥Їњ взаЇмод≥њ можна сформулювати так: д≥Їслова недоконаного виду позначають д≥ю розчленованою на окрем≥ етапи, кожен з €ких пос≥даЇ певний в≥дтинок на часов≥й ос≥; натом≥сть форми доконаного виду позначають д≥ю, початок, середину й завершенн€ €коњ розум≥ють €к ц≥л≥сну непод≥льну фазу, що €вл€Ї собою точку на ос≥ часу. ядро синтетичних засоб≥в вираженн€ фазовост≥ становл€ть преф≥ксован≥ форми доконаного виду, сп≥вв≥дносн≥ з анал≥тичними формами, пор.: загор≥вс€ Ц почав гор≥ти, дотиснеш Ц зак≥нчиш тиснути, перехот≥в Ц припинив хот≥ти. ÷≥ форми Ї семантично екв≥валентними, у формально-граматичн≥й структур≥ реченн€ Ц взаЇмозам≥нними, проте на р≥вн≥ комун≥кативному часто не бувають тотожними [ исл€кова, с. 24]. “радиц≥йно так≥ в≥дм≥нност≥ квал≥ф≥кують €к Ђв≥дт≥нки значенн€ї, Ђстил≥стичн≥ в≥дт≥нкиї, Ђсемантико-прагматичн≥ особливост≥ї [Ѕацевич, с. 9-10].

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2020-07-04; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 24290 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

ƒва самых важных дн€ в твоей жизни: день, когда ты по€вилс€ на свет, и день, когда пон€л, зачем. © ћарк “вен
==> читать все изречени€...

1265 - | 1169 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.009 с.